Постанова

від 02.10.2019 по справі 640/1513/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1513/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г., секретар судового засідання Гордієнко Л.М., за участі представника позивача Крижового Д.В., представника відповідача Пилипенко І.Г., представника третьої особи-2 Коваленко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Фонду державного майна України, Державного підприємства "Дніпровський електровозобудівний завод", Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма "Правовест" до Фонду державного майна України, треті особи: Державне підприємство "Дніпровський електровозобудівний завод", Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

28 січня 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Правовест (надалі - ТОВ ЮФ Правовест ) звернулося до суду з позовом до Фонду державного майна України, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (третя особа 1), Державне підприємство Дніпровський електровозобудівний завод (надалі - ДП Дніпровський електровозобудівний завод , третя особа 2), та з урахуванням заяви про зміну підстав позову (т.1 а.с.186) просив: визнати протиправним та скасувати наказ Фонду державного майна України №1637 від 27.12.2018 в частині включення та затвердження ДП Дніпровський електровозобудівний завод у переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передні в оренду, які підлягають приватизації в 2019 році; визнати протиправним та скасувати наказ Фонду державного майна України №4 від 03.01.2019 щодо прийняття рішення про приватизацію ДП Дніпровський електровозобудівний завод ; зобов`язати вчинити дії щодо виключення ДП Дніпровський електровозобудівний завод з переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передні в оренду, які підлягають приватизації в 2019 році (об`єктів малої приватизації), затвердженого наказом Фонду державного майна України №1637 від 27.12.2018 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач відповідно до договору купівлі-продажу від 08 лютого 2018 між ПАТ БГ Банк та ТОВ ЮФ Правовест , є кредитором ДП Дніпровський електровозобудівний завод . Спірні накази, на думку позивача, є протиправними і підлягають скасуванню внаслідок того, що відповідач порушуючи вимоги чинного законодавства здійснив включення ДП Дніпровський електровозобудівний завод до переліку об`єктів малої приватизації у 2019 році, оскільки вказане підприємство відноситься до об`єктів стратегічного значення для економіки і безпеки держави.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2019 позовні вимоги задоволено у повному обсязі: визнано протиправним та скасовано наказ Фонду державного майна України №1637 від 27.12.2018 Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році , в частині включення та затвердження Державного підприємства Дніпровський електровозобудівний завод у переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у т. ч. тих, що передні в оренду, які підлягають приватизації у 2019 році; визнано протиправним та скасовано наказ Фонду державного майна України №4 від 03.01.2019 Про прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу Державного підприємства Дніпровський електровозобудівний завод ; зобов`язано Фонд державного майна України вчинити дії щодо виключення Державного підприємства Дніпровський електровозобудівний завод з переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у т. ч. тих, що передні в оренду, які підлягають приватизації в 2019 році (об`єктів малої приватизації), затвердженого Наказом Фонду державного майна України №1637 від 27.12.2018.

Приймаючі рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, ДП Дніпровський електровозобудівний завод включено до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави у машинобудівній галузі.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2019 року, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу відповідача вмотивовано тим, що статтею 4 Закону України Про приватизацію державного та комунального майна взагалі не встановлено, що підприємства, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, не підлягають приватизації. Крім того, апелянт зазначив, що оскаржувані накази не порушують права позивача як кредитора, а обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту. Також апелянт вказав, що цей спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Третя особа 1 також не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій просить у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, скасувати рішення суду та залишити позов без розгляду.

Доводи апеляційної скаргу аналогічні доводам апеляційної скарги відповідача.

Третя особа 2 теж подала апеляційну скаргу, в якій просить через порушення норм матеріального права скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволені позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідно до Закону України Про приватизацію державного і комунального майна в редакції, що діяла на момент прийняття спірних наказів, заборони щодо приватизації єдиних майнових комплексів державних підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави взагалі не має.

Позивач подав відзиви на апеляційні скарги зазначивши, що погоджується з висновками суду першої інстанції.

25 вересня 2019 представник третьої особи 2 подав клопотання про зміну резолютивної частини апеляційної скарги на рішення суду, яке у подальшому в судовому засіданні було ним знято з розгляду.

В судовому засіданні представники апелянтів підтримали доводи апеляційних скарг, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційних скарг.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач є кредитором ДП Дніпровський електровозобудівний завод , що підтверджено судовими рішенням (т.1 а.с.21, 24).

Відповідно до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 84 від 24 січня 2017 року Державне підприємство Дніпропетровський науково-виробничий комплекс Електровозобудування , перейменовано зі збільшенням статутного капіталу у ДП Дніпровський електровозобудівний завод із затвердженням нової редакції статуту (т.1 а.с.34, 79).

27 грудня 2018 Фонд державного майна України прийняв наказ №1637 Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році (т.1 а.с.26).

Згідно додатку до вказаного наказу ДП Дніпровський електровозобудівний завод включено до переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, які підлягають приватизації в 2019 році (т.1 а.с.27).

03 січня 2019 відповідач прийняв наказ №4 Про прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу ДП Дніпровський електровозобудівний завод , яким визначено приватизувати об`єкт державної власності, перетворивши його в акціонерне товариство, шляхом продажу на аукціоні з умовами (т.1 а.с.36).

Вищевказані обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, і не є спірними.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності у ній і додатково поданими доказами, і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1,2, 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України Про приватизацію державного і комунального майна № 2269 від 18 січня 2018 року (надалі - Закон № 2269 в редакції на день прийняття спірних наказів) регулює правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Частиною 1 статті 4 Закону № 2269 встановлено, що до об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.

Частиною 2 статті 4 Закону № 2269 передбачено, що крім передбачених частиною третьою цієї статті випадків, приватизації не підлягають казенні підприємства та об`єкти, необхідні для виконання державою своїх основних функцій, для забезпечення обороноздатності держави, та об`єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема:

майно органів державної влади та органів місцевого самоврядування, майно Збройних Сил України (військове майно), Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, сил цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, правоохоронних органів та органів доходів і зборів, що безпосередньо забезпечує виконання зазначеними органами встановлених законодавством завдань, майно закладів охорони здоров`я системи екстреної медичної допомоги;

надра, корисні копалини загальнодержавного значення, території та об`єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, водні ресурси, лісові ресурси, інші природні ресурси, які є об`єктами права власності Українського народу;

системи створення та збереження золотовалютних резервів;

емісійна система, майнові комплекси підприємств і установ, що забезпечують випуск та зберігання грошових знаків і цінних паперів;

об`єкти, що забезпечують зв`язком органи законодавчої та виконавчої влади, у тому числі радіотелевізійні передавальні центри;

майно Національної суспільної телерадіокомпанії України (НСТУ) та акції, що належать державі у статутному капіталі НСТУ;

засоби урядового, фельд`єгерського та спеціального зв`язку;

державні реєстри, що створені та утримуються за рахунок коштів державного бюджету;

майно державного підприємства "Мультимедійна платформа іномовлення України" (МПІУ);

Національний архівний фонд, архіви (архівні установи), документи з них, архівні підрозділи, архівні відділи та бібліотеки, об`єкти культури, мистецтва, у тому числі виняткової історичної, художньої, наукової чи іншої культурної цінності, занесені до Державного реєстру національного культурного надбання, а також об`єкти архітектури, меморіальні комплекси, заповідники, парки загальнонаціонального значення;

пам`ятки, включені до переліку пам`яток, що не підлягають приватизації;

пам`ятки археології;

пам`ятки державної частини Музейного фонду України (музейні предмети, музейні колекції та музейні зібрання);

документи Державного бібліотечного фонду України;

вихідні матеріали та фільмокопії, що зберігаються у фільмофонді;

запаси державного резерву незалежно від його місцезнаходження;

підприємства, що здійснюють виробництво об`єктів космічної діяльності;

національний оператор поштового зв`язку;

заклади освіти, що фінансуються з державного бюджету;

наукові об`єкти, включені до Державного реєстру наукових об`єктів, що становлять національне надбання, та наукові установи, включені до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави;

ядерні матеріали, ядерні установки і об`єкти, призначені для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення;

спеціально відведені місця чи об`єкти, призначені для захоронення відходів (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами;

майно Державної кримінально-виконавчої служби України, яке безпосередньо забезпечує виконання встановлених законодавством завдань і функцій;

майно та матеріали Державного інформаційного геологічного фонду України;

майно, матеріали та дані Державного картографо-геодезичного фонду України, топографо-геодезичні і картографічні матеріали;

державні еталони, інші об`єкти, що забезпечують функціонування Державної метрологічної служби;

автомобільні дороги, крім тих, що належать підприємствам (до першого розгалуження їх за межами території таких підприємств);

магістральні залізничні лінії загального користування та розміщені на них технологічні споруди, передавальні пристрої (які функціонують), що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об`єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт;

метрополітен;

майно, що забезпечує цілісність об`єднаної енергетичної системи України та диспетчерське (оперативно-технологічне) управління, магістральні та міждержавні електричні мережі;

атомні електростанції, гідроелектростанції з греблями, що виконують функції захисту від техногенних катастроф;

магістральні нафто- і газопроводи та магістральний трубопровідний транспорт, що обслуговують потреби держави в цілому, підземні нафто- та газосховища;

майнові комплекси підрозділів пожежної охорони (пожежні депо, пости, адміністративні приміщення), транспортні засоби спеціального призначення, що забезпечують виконання робіт, пов`язаних з ліквідацією пожеж, наслідків стихійного лиха;

об`єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, інших населених пунктів, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов`язані з постачанням споживачам води, газу, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод;

державні газорозподільчі мережі;

акваторії морських портів, гідротехнічні споруди, об`єкти портової інфраструктури загального користування, засоби навігаційного обладнання та інші об`єкти навігаційно-гідрографічного забезпечення морських шляхів, системи управління рухом суден, інформаційні системи, навчальний та гідрографічний флот, майнові комплекси судноплавних інспекцій;

аеродроми та аеродромні об`єкти (злітно-посадкові смуги, руліжні доріжки, перони, системи посадки, наземні засоби зв`язку, навігації, спостереження, інші елементи аеродромів, що забезпечують безпеку польотів);

водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, гідротехнічні захисні споруди, об`єкти інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем;

місця поховання;

захисні споруди цивільного захисту;

підприємства з виготовлення, ремонту технічних та інших засобів реабілітації для осіб з інвалідністю;

об`єкти спортивної інфраструктури, що включені до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації;

державні заклади охорони здоров`я, у тому числі приміщення, в яких розміщуються державні заклади охорони здоров`я;

державні заклади освіти, у тому числі приміщення, в яких розміщуються державні заклади освіти.

Частина 3 цієї ж статті визначає, що у разі якщо майно органів державної влади та органів місцевого самоврядування, майно державних підприємств, що належать до сфери управління органів державної влади та органів місцевого самоврядування, Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, сил цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної кримінально-виконавчої служби України, правоохоронних органів та органів доходів і зборів безпосередньо не забезпечує виконання зазначеними органами встановлених законодавством завдань, таке майно є об`єктами, що підлягають приватизації. Майно, яке перебуває на балансах державних підприємств, установ, організацій, що не підлягають приватизації, та яке не входить до складу єдиних майнових комплексів, що забезпечують основні види діяльності таких підприємств або більше трьох років не використовуються у виробничій діяльності і подальше їх використання не планується, належить до об`єктів, що підлягають приватизації.

Згідно частини 4 цієї ж статті єдині майнові комплекси державних підприємств, що належать до сфери управління Міністерства оборони України, за винятком тих, що не підлягають приватизації, приватизуються відповідно до вимог цього Закону.

Частино 5 статті 4 Закону № 2269 встановлено, що Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України затверджує перелік об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації, відповідно до таких ознак:

1) об`єкти, що забезпечують національну безпеку України або приватизація яких створює істотні ризики для безпеки держави:

підприємства з виготовлення та ремонту всіх видів зброї, що перебуває на озброєнні Збройних Сил України, інших утворених відповідно до закону військових формувань, Служби безпеки України;

підприємства атомної енергетики та підприємства, що працюють у сфері поводження з радіоактивними відходами;

спеціальні об`єкти зв`язку;

підприємства пробірного контролю;

підприємства з виготовлення цінних паперів;

підприємства, що забезпечують безпеку руху в повітряному просторі та навігації водними шляхами України;

підприємства, що здійснюють топографо-геодезичні та картографічні роботи загальнодержавного призначення, зберігають матеріали Державного картографо-геодезичного фонду України та Державного інформаційного геологічного фонду України;

2) об`єкти соціально-культурного призначення, що забезпечують задоволення відповідних потреб суспільства, які не можуть бути повністю задоволені підприємствами, що перебувають у приватній власності, зокрема національні заклади культури.

Не підлягають приватизації інші державні підприємства, за якими на праві господарського відання закріплено майно, визначене частиною другою цієї статті, та пакети акцій акціонерних товариств, до статутного капіталу яких передано майно, визначене частиною другою цієї статті, якщо такі підприємства не зможуть продовжувати господарську діяльність у разі передачі відповідного майна іншим суб`єктам господарювання державного сектору економіки.

Об`єкти державної власності, визначені частиною другою цієї статті, не підлягають приватизації незалежно від їх включення до Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, який затверджується Верховною Радою України.

Згідно частини 1 стаття 7 Закону № 2269 Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим становлять єдину систему державних органів приватизації. Державні органи приватизації здійснюють державну політику у сфері приватизації та діють на підставі Закону України "Про Фонд державного майна України", цього Закону, інших актів законодавства.

Частиною 2 статті 7 Закону № 2269 визначені основні повноваження державних органів приватизації, в тому числі затвердження переліки об`єктів, що підлягають приватизації.

Системний аналіз наведених нормативних положень дозволяє стверджувати, що до повноважень відповідача відноситься затвердження переліку об`єктів, що підлягають приватизації, проте лише те майно, що не заборонено положеннями статті 4 Закону № 2269.

Зазначено нормою не визначено такий критерій, що не підлягають приватизації об`єкти державної власності, що мають стратегічне значення.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач порушив положення статті 4 Закону №2269, постанови Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2010 року №999 Про визначення критеріїв віднесення об`єктів державної власності до таких, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (надалі Постанова КМУ № 999) та постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року №83 Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (надалі Постанова КМУ № 83), тобто діяв не у межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений Законом.

Вказаний висновок будується на тому, що ДП Дніпровський електровозобудівний завод відповідно до Постанов КМУ №999 та № 83 відноситься до об`єктів стратегічного значення, отже не підлягає приватизації.

Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується та зазначає наступне.

Постанова КМУ № 83 лише затверджує перелік об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, до якого віднесено ДП Дніпровський електровозобудівний завод .

Постановою КМУ № 999 визначені лище критерії віднесення об`єктів державної власності до таких, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Отже, зазначеними постановами встановлені критерії та перелік державного майна, що відноситься до об`єктів стратегічного значення, і не встановлені обмеження щодо віднесення об`єктів до переліку об`єктів, що підлягають приватизації.

Аналізуючи положення статті 4 Закону № 2269 (в редакції на день прийняття спірних наказів) також вбачається, що ДП Дніпровський електровозобудівний завод не підпадає під критерій заборони щодо приватизації.

Таким чином, перевіряючи доводи апеляційних скарги, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідач діяв не у межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений Законом, є помилковим.

Колегія суддів вважає, що до повноважень відповідача відноситься питання щодо визначення об`єктів державної власності, що можуть бути віднесені до переліку об`єктів приватизації.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючі вищевказану норму, колегія суддів вважає, що даний спір підлягає розгляду в порядку норм КАС України, оскільки спір виник з приводу правомірності дій та рішень суб`єкта владних повноважень, отже вказаний спір є публічно-правовим.

Крім того, враховуючи положення статті 5 КАС України колегія суддів вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають розгляду по суті, оскільки позивач вважає, що спірними рішеннями суб`єкта владних повноважень порушуються його інтереси як кредитора.

Таким чином, доводи апелянтів спростовують висновки суду першої інстанції та заслуговують на увагу, позовні вимоги є необґрунтованими, тому не підлягають задоволенню.

Статтею 317 КАС України визначені підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що внаслідок порушення норм матеріального права, суд першої інстанції невірно вирішив справу за суттю вимог, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені всіх позовних вимог.

Повний текст постанови виготовлено 07.10.2019.

Керуючись статтями 308, 309, 310, 313, 315, 317, 321. 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Фонду державного майна України, Державного підприємства "Дніпровський електровозобудівний завод", Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2019 р. -задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2019 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма "Правовест" до Фонду державного майна України, треті особи: Державне підприємство "Дніпровський електровозобудівний завод", Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії - скасувати.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма "Правовест" до Фонду державного майна України, треті особи: Державне підприємство "Дніпровський електровозобудівний завод", Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

А.Г. Степанюк