Рішення

від 18.06.2019 по справі 581/215/19

ЛИПОВОДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 581/215/19

Провадження № 2/581/139/19

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2019 року сел. Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі: головуючого - судді Бутенка Д.В., за участю секретаря судового засідання - Бочкун Л.І., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Беївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про визнання недійсним державного акту про право власності на землю,

в с т а н о в и в :

Сутність заявленої до суду вимоги

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою, яку мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки (паю) та житлового будинку в АДРЕСА_1 , який батько успадкував після смерті ОСОБА_4 . Позивач спадщину після смерті батька прийняв. Однак оформити право власності на земельну ділянку, яка виділялася для його обслуговування він не має можливості, оскільки як виявилося, дана земельна ділянка належала не ОСОБА_4 , як власнику будинку, а ОСОБА_6 , матері позивача, на підставі державного акту серія НОМЕР_1 . ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщину після її смерті прийняв ОСОБА_7 , рідний брат позивача, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщину після його смерті, окрім спірної земельної ділянки, успадкувала та оформила його дружина ОСОБА_2 . Позивач просив суд визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_6 на земельну ділянку загальною площею 0,44 га.

Позиція позивача, відповідача, третьої особи по даній справі

Сторони у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи без його участі, на задоволенні позову наполягав.

Від відповідача, Беївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, надійшла заява про визнання позову, просив суд розглянути справу без присутності представника сільської ради.

Від відповідача, ОСОБА_2 , надійшла заява про розгляд справи без її участі, проти задоволення позову не заперечувала.

Від третьої особи, ОСОБА_3 , надійшла заява про розгляд справи без його участі, проти задоволення позову не заперечував.

Процесуальні дії суду у даній справі

Ухвалою Липоводолинського районного суду Сумської області від 18 квітня 2019 року у даній справі відкрито провадження, призначено підготовче судове засідання на 10 травня 2019 року о 10 год. 30 хв. з викликом сторін. 10 травня 2019 року протокольною ухвалою суду підготовчий розгляд справи відкладено на 27 травня 2019 року ухвалою судді Липоводолинського районного суду Сумської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18 червня 2019 року на 13 год. 10 хв. з викликом сторін.

Установлені судом обставини даної справи

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , у графі мати зазначено ОСОБА_6 , в графі батько зазначено ОСОБА_5 (а.с.12).

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є сином ОСОБА_8 та ОСОБА_4 (а.с. 13).

30 вересня 1955 року ОСОБА_5 зареєстрував шлюб з ОСОБА_9 , після реєстрації шлюбу дружині присвоєне прізвище ОСОБА_10 (а.с. 14).

Відповідно до фотокопії погосподарської книги за 1967-1970 роки в домоволодінні разом з ОСОБА_4 були зареєстровані: її син ОСОБА_5 , невістка ОСОБА_6 , онуки ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (а.с. 23).

Згідно зі свідоцтвом про право приватної власності на житловий будинок від 16 грудня 1991 року, домоволодіння в АДРЕСА_2 господарськими будівлями, на підставі рішення Липоводолинської районної ради народних депутатів від 23 жовтня 1991 року, належить ОСОБА_4 (а.с. 34).

ОСОБА_6 на підставі рішення виконкому Беївської сільської Ради народних депутатів від 23 травня 1998 року № 23 передано у власність земельну ділянку площею 0,44 га, яка розташована на території с. Беєве Беївської сільської ради та призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку - 0,09 га, для ведення особистого підсобного господарства - 0,35 га. (а.с. 24).

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Беєве Липоводолинського району Сумської області померла ОСОБА_4 (а.с. 10).

ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Беєве Липоводолинського району Сумської області помер ОСОБА_5 (а.с. 9).

ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Беєве Липоводолинського району Сумської області померла ОСОБА_6 (а.с. 9).

Відповідно до довідки виконкому Беївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області № 123/02-37 від 27 березня 2019 року, згідно з записами погосподарських книг власником будинку по АДРЕСА_3 був ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а спадщину фактично прийняв його син, ОСОБА_1 Документальними даними про те, хто побудував вищезазначений будинок, сільська рада не володіє (а.с. 25).

30 березня 2010 року державним нотаріусом Липоводолинської районної державної нотаріальної контори Чорний В.В., позивачу, ОСОБА_1 , як спадкоємцю за законом після смерті ОСОБА_4 видане свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, загальною площею 4,73 умовних кадастрових гектарів, що за життя належала ОСОБА_4 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_2 (а.с. 15).

30 березня 2010 року державним нотаріусом Липоводолинської районної державної нотаріальної контори Чорний В.В., позивачу, ОСОБА_1 , як спадкоємцю за законом після смерті ОСОБА_5 видане свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, загальною площею 4,73 умовних кадастрових гектарів, що за життя належала ОСОБА_4 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_3 (а.с. 16).

20 березня 2019 року державним нотаріусом Липоводолинської районної державної нотаріальної контори Мельником В.О., ОСОБА_1 , як спадкоємцю за законом після смерті ОСОБА_5 видане свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 (а.с. 17).

12 березня 2019 року КП Сумське МБТІ ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт на домоволодіння по АДРЕСА_1 (а.с. 18-22).

Норми права, які підлягають застосуванню у даній справі

Згідно зі ст. 524 Цивільного кодексу УРСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

У відповідності до ст. 548 ЦК УРСР 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Згідно зі ст. 549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 17 ЗК України від 18.12.1990 (в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення) передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для, зокрема будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу. Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо).

Згідно з ч. 1 ст.23 згаданого ЗК України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Проте дію ст. 23 зупинено відносно власників земельних ділянок, визначених Декретом.

Пунктом 3 Декрету встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених ст. 1 цього Декрету, а саме: ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Отже, п. 3 Декрету визначено порядок посвідчення права приватної власності громадян на земельні ділянки та документи, що посвідчують право на земельну ділянку. Таким документом може бути відповідний запис у земельно-кадастрових документах.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЗК України від 18 грудня 1990 року, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Згідно з ст. 67 згаданого ЗК України громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність або надаються у користування земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських будівель, гаражів і дач. Розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 гектара, селищах міського типу - 0,15 гектара, а для членів колективних сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспів - не більше 0,25 гектара, у містах - 0,1 гектара. Розмір земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва не повинен перевищувати 0,1 гектара, будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Згідно з п. 7 Перехідних положень ЗК України 2001 року громадяни, що одержали у власність земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Відповідно до ст. 116 ЗК України набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ст. 80 та ч. 1 ст. 131 ЗК України громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, дарування, успадкування та інших цивільноправових угод.

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В силу ч. 1 ст. 120 ЗК України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Висновки суду по суті заявленої вимоги

Відповідно до вищенаведених норм ЦК УРСР 1963 року ОСОБА_1 вважається таким, що прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_5 , оскільки фактично вступили в управління спадковим майном (прийняттям всього у володіння та користування майна спадкодавця).

За приписами ст.30 ЗК України ( в редакції 1990 року) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об`єктів.

Указані законодавчі приписи в імперативній формі передбачали автоматичний перехід права власності на земельну ділянку в разі переходу права власності на будівлю і споруду.

Аналогічні норми містяться і в чинному на даний час законодавстві України, зокрема, за змістом ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними Пленумом Верховного Суду України в пп. ґ) п.18 Постанови від 16 квітня 2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.

Отже, вищенаведені норми законодавства закріплювали та закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Ураховуючи наведені законодавчі приписи, оскаржуваний державний акт, яким оформлено одноосібне право власності на всю земельну ділянку під будинком належному позивачу, порушують його права на володіння, користування частиною земельної ділянки, необхідною для обслуговування зазначеного житлового будинку.

Ураховуючи те, що за життя спадкодавець ОСОБА_4 набула права власності на вищевказаний будинок з господарськими спорудами, після її смерті зазначений об`єкт нерухомості за законом успадкував її син ОСОБА_5 , а вже в подальшому права на зазначену спадщину набув позивач, як спадкоємець за законом після смерті свого батька.

ОСОБА_6 набула право власності на зазначену вище земельну ділянку загальною площею 0,44 га (з них 0,09 га під забудову) після набуття права власності ОСОБА_4 на зазначений будинок з господарськими спорудами, тобто 09 вересня 1998 року, яке в свою чергу успадкував її син ОСОБА_7 , а після його смерті право власності на зазначену земельну ділянку перейшло до ОСОБА_2 (дружини ОСОБА_7 ). Отже, право власності на будинок є первісним, виникло раніше права власності на вищевказану земельну ділянку, що не враховано сільською радою при оформленні й видачі оскаржуваного державного акту, а тому зазначений правоустановчий документ підлягає частковому скасуванню, оскільки він порушує право позивача на повноцінне володіння, користування зазначеним вище будинком з прибудовами до нього на тій частині земельної ділянки, яка виділена для будівництва та обслуговування зазначеної нерухомості, тобто в обсязі 0,09 га (9 соток). У частині скасування зазначеного державного акту щодо права власності на 0,35 га, виділеного для ведення особистого підсобного господарства позивач не довів яким чином відповідач ОСОБА_2 та сільська рада порушує його права на зазначений об`єкт нерухомості, в чому полягає сутність порушень його прав та якого саме, а тому у задоволенні позову в цій частині суд уважає за необхідне відмовити у зв`язку з його недоведеністю.

На думку суду, позивач в силу наведених вище норм права та усталеної національної судової практики, позивач має право на набуття вищевказаної земельної ділянки площею 0,09 га як правомірне очікування , оскільки зазначений об`єкт має економічну цінність ( є активом ), є достатньо визначеним як предмет галузевих правовідносин і відповідно право позивача на мирне володіння таким майном захищається ст. 1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки це відповідає нагальній меті у відновленні права власності ОСОБА_1 на частину земельної ділянки, розташовану біля, під будинком та господарськими спорудами до нього, є необхідними для обслуговування цієї нерухомості без втручання держави у право власності ОСОБА_2 на іншу частину земельної ділянки.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а виданий спірний державний акт підлягає частковому визнанню недійсним, як такий, що суперечать законодавству та порушує права та інтереси позивача на користування та володіння спадщиною у виді житлового будинку та господарських споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Керуючись ст. 89, 247, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Беївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту про право власності на землю.

Визнати частково недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , виданий на ім`я ОСОБА_6 , на підставі рішення виконавчого комітету Беївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області № 23 від 23 травня 1998 року та зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 164, а саме: в частині надання права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,09 га із загальної земельної ділянки площею 0,44 га для будівництва та обслуговування жилого будинку.

В іншій частині, державний акт про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , виданий на ім`я ОСОБА_6 , на підставі рішення виконавчого комітету Беївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області № 23 від 23 травня 1998 року та зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 164, а саме: в частині надання права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,35 га, слід уважати чинним.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Липоводолинський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Липоводолинський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_4 ).

Відповідач: Беївська сільська рада Липоводолинського району Сумської області (адреса місцезнаходження: вул. Шевченка, 10, с. Беєве, Липоводолинський район, Сумська область, код ЄДРПОУ 04389696).

Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер платника податків суду невідомий).

Третя особа: ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер платника податків суду невідомий).

Повне рішення суду складене 18 червня 2019 року.

Суддя Д. В. Бутенко