Рішення

від 07.06.2019 по справі 654/524/19

ГОЛОПРИСТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 654/524/19

Провадження №2/654/572/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2019 року

Голопристанський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого - судді Сіянка В. М.

за участю секретаря - Петришак В. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Гола Пристань Херсонської області в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства Терра про визнання договору недійсним, -

УСТАНОВИВ:

13 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Голопристанського районного суду з вищевказаним позовом, мотивуючи його тим, що в 2013 році між нею та відповідачем було укладено договір оренди, за умовами якого позивач передала у стокове платне користування належну їй земельну ділянку, площею 10,31 га, розташовану на території Нововолодимирівської сільської ради, Голопристанського району, Херсонської області. Правочин було укладено строком на п`ять років, після спливу яких пропозицій від ФГ Терра щодо продовження дії договору не надходило. Не виявляла такого бажання і сама орендодавець, оскільки мала намір укласти новий договір оренди з іншим орендарем на взаємовигідних умовах. Однак, у грудні 2018р. ОСОБА_1 стало відомо, що її земельна ділянка й надалі перебуває в оренді відповідача згідно договору, який начебто було укладено між сторонами 05.09.2018р. та того ж дня зареєстровано державним реєстратором Новозбур`ївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області Крамаренко Т.А., номер запису про інше речове право: 29040069. Оскільки, угода від 05.09.2018р., позивачем, як орендодавцем, не підписувалася та суперечить її волевиявленню, остання, посилаючись на ст. 203, 215 ЦК України, просила визнати спірний договір недійним. Також вказала, що в п. 37 Договору міститься перелік документів, які є невід`ємними частинами угоди, проте нею не підписувалися та фактично є відсутніми. Викладене свідчить про порушення зазначеного пункту та ст.. 15 ЗУ Про оренду землі , тобто має місце недотримання істотних умов для даного виду договору, що також є підставою для визнання його недійним. Крім цього, просила врахувати, що в результаті укладення шлюбу у 2016 році, її прізвище було змінено з ОСОБА_1 на ОСОБА_1, отримано новий паспорт громадянина України та нову картку платника податків. Однак в договорі, що оспорюється, її особисті дані зазначено за старими відомостями, а розділ Реквізити сторін не містить всіх персоніфікованих складових, обов`язковість наявності яких передбачено Типовим договором оренди, затвердженим постановою КМУ №220 від 03.03.2004р. зі змінами та доповненнями.

11.03.2019р. представник ФГ Терра подала відзив, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. Свою позицію обґрунтувала тим, що на адресу відповідача письмових повідомлень про зміну позивачем свого прізвища не надходило та на момент підписання угоди відповідні відомості, навіть в усній формі, озвучені не були. Дана інформація була повідомлена в листі позивача, який датований 18 грудня 2018р. З приводу виконання вимог п. 37 Договору зазначила, що в 2015 році було внесено зміни до ЗУ Про оренду землі та виключено норму щодо обов`язковості невід`ємних частин договору оренди землі, які були додатками до договору оренди. Таким чином, чинні норми закону не містять положення про обов`язковість підписання акту прийому-передачі земельної ділянки, а тому не є необхідним документом. Також наголошує на тому, що договір від 05.09.2018р. був підписаний особисто позивачем та остання в бухгалтерським документах за отримання орендної плати підписувалася як ОСОБА_1 .

15.05.2019р. позивач подала відповідь на відзив, зазначивши в ньому про те, що посилання відповідача на виключення Законом додатків до договору оренди, як обов`язкових, не спростовує той факт, що вони визначені самим договором. Що стосується її підписів у видаткових касових ордерах від 13.12.2018р., то вказані розрахунки проводилися за попередніми договорами оренди, де її прізвище було зазначено ОСОБА_1 . Документи були підготовлені уповноваженими особами відповідача і за їхньою ініціативою позивач поставила підпис за своїм дошлюбним прізвищем, оскільки того вимагав порядок в документообігу ФГ Терра . При цьому, відповідач знав про зміну її прізвища та відсутність наміру на продовження співпраці. В решті суть відповіді на відзив зводиться до змісту позовної заяви.

Ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 25.03.2019р. було витребувано у державного реєстратора Новозбур`ївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області Крамаренко Т.М. оригінал договору оренди землі, укладений 05.09.2018р. між ОСОБА_1 та ФГ Терра , а також всі долучені до нього документи, які стали підставою для державної реєстрації (номер запису про інше речове право: 29040069).

В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали на вищевикладених підставах та наполягали на їхньому повному задоволенні.

Представник ФГ Терра Ростальна І.В. позов не визнала та просила в його задоволенні відмовити, посилаючись на ті обставини, що були зазначені нею у відзиві.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін та свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази та проаналізувавши їхні доводи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 , виданого 17.12.2003р., ОСОБА_1 належить земельна ділянка, площею 10,31 га., яка розташована на території Нововолодимирівської сільської ради, Голопристанського району, Херсонської області. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_2 .

05.09.2013р. між ОСОБА_1 та фермерським господарством Терра було укладено договір оренди, за яким позивач передала в строкове платне користування вищезгадану земельну ділянку для вирощування товарної сільськогосподарської продукції.

Пунктом 8 сторони погодили, що договір укладено на п`ять років і після закінчення його дії, орендар має переважне право поновлення договору на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

Як було зазначено позивачем та представником відповідача не заперечувалось, ФГ Терра не зверталась до ОСОБА_1 з пропозицією поновлення договірних відносин щодо оренди тієї ж земельної ділянки.

Між тим, 05 вересня 2018 р. сторонами було підписано новий договір оренди земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_1 знову передала в користування відповідача належну їй земельну ділянку, площею 10,31 га. вже на строк десять років, тобто до 05.09.2028р.

Того ж дня державним реєстратором Новозбур`ївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області Крамаренко Т.М. було здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки фермерським господарством, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 просила визнати оспорюваний нею договір оренди земельної ділянки від 05.09.2018 недійсним.

В силу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, предметом спору в даній справі позивачем визначено правомірність правочину.

Згідно ч.1 ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 N 9 обумовлено, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно ст.1 Закону України Про оренду землі (далі Закон) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 ст. 2 Закону визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі .

Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законом як істотні.

При цьому, до істотних слід віднести і ті умови, які хоч і не названі як істотні в законі, але є необхідними і достаніми для договорів певного виду.

Варто також відзначити, що ч.1 ст. 638 ЦК України пов`язує укладення договору не лише з досягненням сторонами згоди з усіх ітотних умов договору, але і з наданням цій згоді належної форми. Тобто процес укладення договору розпадається на кілька етапів: спершу необхідно досягти згоди з усіх істотних умов договору (консенсус), після чого надати цій згоді необхідної форми. Такими є етапи укладення консенсуального договору, до яких зокрема відноситься і договір оренди земельної ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону (в редакції чинній станом на 05.09.2018р.) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Пунктом 37 договору від 05.09.2018 передбачено, що невід`ємними його частинами є план або схема земельної ділянки; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди; копія Державного акту на землю; копія паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру Орендодавця ; довідка про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Вимоги вказаного пункту суд розцінює як істотну умову для договору оренди земельної ділянки, оскільки погодження та підписання невід`ємних частин деталізує та конкретизує початок виконання інших умов договору.

В позовній заяві та в судовому засіданні ОСОБА_1 наголошувала на тому, що жодних актів прийому-передачі земельної ділянки нею не підписувалося та жодних завірених її підписом копій документів згідно переліку п. 37 вона не надавала.

На ухвалу суду від 25.03.2019р. про витребування доказів, державним реєстратором було надано пакет документів, щодо договору оренди землі, укладеного між сторонами 05.09.2013р. Копія договору від 05.09.2018р. з додатками надана не була.

Будучи допитаною в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 зазначила, що після проведення державної реєстрації, оспорюваний договір та всі документи були нею повернуті представнику фермерського господарства Терра . При цьому свідок вказувала про наявність всіх необхідних складових договору та його невід`ємних частин, що дозволяло їй здійснити реєстрацію. Однак, сама реєстрація зупинялася, оскільки того ж дня їй було надано інший договір оренди тієї ж земельної ділянки, який був укладений між позивачем та фермерським господарством Алмаз . І лише виходячи з того, що угода предтавником ФГ Терра була надана раніше, ОСОБА_6 здійснила її реєстрацію, а в реєстрації іншого договору було відмовлено.

Суд критично відноситься до показів даного свідка в частині наявності невід`ємних частин договору, оскільки факт відсутності плану земельної ділянки, акту визначення меж земельної ділянеки в натурі та акту прийому-передачі був визнаний та підтверджений в судовому засіданні представником відповідача.

Окремої уваги також заслуговують наступні обставини справи, які на думку суду ставлять під сумнів ознайомлення позивача зі змістом договору перед його підписанням.

Так, згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 29.11.2016р. уклала шлюб з ОСОБА_7 , що мало наслідком зміну прізвища позивача.

24.04.2017 р. на ім`я ОСОБА_1 було видано паспорт громадянина України за номером документа НОМЕР_4. Також за новим прізвищем позивачем було отримано в травні 2017р. новий реєстраційний номер обліку картки платника податків.

Однак, відповідні зміни в особових даних орендодавця не були відображені в спірному договорі оренди. Навпаки, зазначена в ньому інформація з приводу серії та номера паспорту відповідає тим даним, які були вказані в договорі від 05.09.2013р. з тією лише відмінністю, яка полягає в році видачі паспорту (в договорі від 2013р. - 2000 рік, а в договорі 2018р. - 2018р.).

Вказане свідчить про те, що при підготовленні договору персоніфіковані дані ОСОБА_1 на підставі належних документів не перевірялися та у позивача не уточнювалися.

Письмове повідомлення позивачем про зміну прізвища лише 18.12.2018р. не може розцінюватися як відсутність вини відповідача у внесенні недостовірних даних до договору, оскільки саме працівниками ФГ Терра був підготовлений проект даного документу.

Безпідставними є також посилання на проставляння позивачем підпису як ОСОБА_1 в первинних бухгалтерських документах, оскільки такий підпис відповідав її прізвищу, зазначеному в договорах оренди: від 05.09.2013р. на земельну ділянку 10,31 га. та від 05.09.2013р. на земельну ділянку 10,24 га., власне за якими нею і було отримано орендну плату в сумі 8372,00 грн та 7588,00 грн. згідно видаткового касового ордеру від 13.12.2018р.

Такий висновок суду обгрунтовується тим, що незважаючи на посилання представника відповідача про отримання позивачем орендної плати за договором 2018р., відповідних доказів на підтвердження цих обставин надано не було. При цьому, з огляду на те, що п.10 договорів 2013р. передбачено виплату орендної плати до 31 грудня, суд, за недоведеністю протилежного, вважає отримані ОСОБА_1 кошти орендною платою за договором 2013р., дія якого продовжувалась більшу частину 2018р.

В пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 N 9 зазначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п`ятої ЦК.

Таким чином, виходячи зі змісту договору від 05.09.2018р. стає очевидним, що його підписання сторонами повинно свідчити про погодження ними всіх його умов, в тому числі і п. 37 щодо обов`язкової наявності невід`ємних частин. Однак, нескладання таких документів та їхня відсутність, є підтвердженням недосягнення згоди між орендарем та орендовадавцем щодо істотних умов, оскільки акт-прийому передачі земельної ділянки є ключовим доказом початку реального виконання договору.

Крім цього, суд приймає до уваги покази надані свідком ОСОБА_6 , які спростовують бажання позивача на укладення угоди з ФГ Терра , та засвідчують її волевиявлення на зміну орендаря свого майна, шляхом підписання договору з ФГ Алмаз .

Сукіпність даних обставин в тому числі і тих, які підтверджують недостовірність особових даних орендодавця в угоді, на думку суду, вказують на неукладеність оспорюваного договору саме як правочину, тобто такого, що юридично не відбувся.

В контексті даного змісту варто також відзначити відсутність заперечеть з боку позивача стосовно того факту, що підпис на останній сторінці договору належить саме їй. Однак, ОСОБА_1 заперечує, що його виконання відбулося в вересні 2018р. та припускає можливість його проставляння в 2013 році під час укладення першого договору з подальшим прикрімленням відповідачем цього листка до нового договору, оскільки інших умов, окрім реквізитів сторін, вказаний аркуш не містить, а порівняння відомостей зазначених на ньому в обох договорах складає враження їхньої повної ідентичності.

Отже, сам по собі підпис позивача на останньому аркуші не є безперечним доказом того, що вона була ознайомлена саме з цими умовами договору та воліла до набуття прав та обов`язків, які випливають з їхньої суті.

В зв`язку з зазначеним, договір, який на думку суду не є укладеним, не породжує для його сторін прав та обов`язків, на досягнення яких було спрямоване їх волевиявлення при його документальному оформленні.

Коли договір оренди земельної ділянки не є укладеним, відповідач користується нею без достатньої правової підстави, а позивач вправі вимагати повернення від відповідача безпідставно набутого майна в порядку, встановленому главою 83 ЦК, а саме ст. 1212 та ст. 1213 ЦК, відповідно до яких набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позивачем при вірному зазначенні обставин щодо неукладення договору, невірно визначено підстави для задоволення своїх вимог та обрано не той спосіб захисту цивільнх прав та інтересів.

При цьому, суд знаходить безпідставними та не бере до уваги посилання ОСОБА_8 на внесені зміни до ст.. 15 Закону, щодо необов`язковості невід`ємних частин договору оренди землі. До такого висновку суд прийшов з урахуванням того, що умови договору оренди нарівні з нормативно-правовими актами регулюють відносини, що виникають між орендарем та орендодавцем, тобто мають юридичну силу та повинні виконуватися сторонами, які їх погодили, про що слушно було зазначено ОСОБА_1 у відповіді на відзив.

З приводу вказівок позивача на відсутність в угоді всіх умов та даних, які передбачені типовим договором, затвердженим постановою КМУ №220 від 03.03.2004р., суд зауважує, що за своїм змістом затверджений документ є не типовим договором, а все-таки типовою формою договору тобто набором реквізитів без визначення повного змісту навіть істотних умов передбачених Законом, а тому саме по собі відхилення від Типового договору не впливає на дійсність договору оренди земельної ділянки.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141, 263-265, 354-355 ЦПК України суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до фермерського господарства Терра про визнання договору недійсним відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду безпосередньо шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складено 18.06.2019р.

Суддя В. М. Сіянко