Постанова

від 13.08.2019 по справі 654/524/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 654/524/19 Головуючий в І інстанції: Сіянко В.М.

Номер провадження: №22-ц/819/1326/19 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2019 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Майданіка В.В.,

суддів: Кутурланової О.В.,

Орловської Н.В.,

секретар Пісоцька Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 07 червня 2019 року, у складі судді Сіянка В.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства "Терра" про визнання договору оренди землі недійсним,

В С Т А Н О В И В :

13 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати недійсним договір оренди землі б/н від 05.09.2018 року, укладений між орендодавцем ОСОБА_2 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Голопристанським РВ УМВС України в Херсонській області від 24.03.2018 року, що проживає: с. Нововолодимирівка, Херснська обл., Голопристанський р-н , та орендарем фермерське господарство "Терра", зареєстрований 05.09.2018 року державним реєстратором Новозбурївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області Крамаренко Тетяною Анатоліївною, номер запису про інше речове право 29040069.

Позовні вимоги, пославшись зокрема на ст.ст.203, 215, 792 ЦК України, позивачем обґрунтовані наступним.

В 2013 році між нею та відповідачем було укладено договір оренди, за умовами якого вона передала останньому у строкове платне користування належну їй земельну ділянку площею 10,31 га, розташовану на території Нововолодимирівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області. Правочин було укладено строком на 5 років, після спливу яких пропозицій від ФГ "Терра" щодо продовження дії договору не надходило. Не виявляла такого бажання і сама вона, оскільки мала намір укласти новий договір оренди з іншим орендарем на взаємовигідних умовах.

Однак, у грудні 2018 року їй стало відомо, що її земельна ділянка й надалі перебуває в оренді відповідача згідно договору, який набито було укладено 05.09.2018 року між сторонами та зареєстровано державним реєстратором Новозбур`ївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області Крамаренко Т.А., номер запису про інше речове право: 29040069.

Підтвердженням неукладання нею 05.09.2018 року договору оренди є те, що в ньому неправильно зазначені її дані. Так, в результаті укладення шлюбу у 2016 році її прізвище було змінено з " ОСОБА_3 " на " ОСОБА_4 ", отримано новий паспорт громадянина України та нову картку платника податків. Однак в договорі, що оспорюється, її особисті дані зазначено за старими відомостями, а розділ "Реквізити сторін" не містить всіх персоніфікованих складових, обов`язковість наявності яких передбачено Типовим договором оренди, затвердженим постановою КМУ №220 від 03.03.2004р. зі змінами та доповненнями.

Також вказала, що в п.37 Договору міститься перелік документів, які є невід`ємними частинами угоди, проте нею не підписувалися та фактично є відсутніми. Викладене свідчить про порушення зазначеного пункту та ст.15 Закону України "Про оренду землі", тобто має місце недотримання істотних умов для даного виду договору, що також є підставою для визнання його недійним.

Оскільки договір від 05.09.2018 року нею, як орендодавцем, не підписувався та суперечить її волевиявленню, посилаючись на ст.203, 215 ЦК України, просила визнати спірний договір недійним.

У своєму відзиві на позов адвокат Ростальна Інна Володимирівна, діюча в інтересах відповідача, просила відмовити в задоволенні позовних вимог. Свою позицію обґрунтувала тим, що на адресу відповідача письмових повідомлень про зміну позивачем свого прізвища не надходило та на момент підписання угоди відповідні відомості, навіть в усній формі, озвучені не були. Дана інформація була повідомлена в листі позивача, який датований 18 грудня 2018 року.

З приводу виконання вимог п.37 Договору зазначила, що в 2015 році було внесено зміни до Закону України "Про оренду землі" та виключено норму щодо обов`язковості невід`ємних частин договору оренди землі, які були додатками до оспорюваного договору оренди. Таким чином, чинні норми закону не містять положення про обов`язковість підписання акту прийому-передачі земельної ділянки, а тому не є необхідним документом.

Також наголошує на тому, що договір від 05.09.2018 року був підписаний особисто позивачем, яка 13.12.2018 року отримала орендну плату в розмірі 8372,00грн та в розмірі 7588,00грн за видатковим касовим ордером і яка в бухгалтерських документах за отримання орендної плати підписувалася як ОСОБА_3 .

У своїй відповіді на відзив позивач зазначила, що посилання відповідача на виключення Законом додатків до договору оренди, як обов`язкових, не спростовує той факт, що вони визначені самим договором. Що стосується її підписів у видаткових касових ордерах від 13.12.2018 року, то вказані розрахунки проводилися за попереднім договором оренди, де її прізвище було зазначено ОСОБА_3 . Документи були підготовлені уповноваженими особами відповідача і за їхньою ініціативою позивач поставила підпис за своїм дошлюбним прізвищем, оскільки того вимагав порядок в документообігу ФГ "Терра". При цьому, відповідач знав про зміну її прізвища та відсутність наміру на продовження співпраці. В решті суть відповіді на відзив зводиться до змісту позовної заяви.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 07 червня 2019 рокув задоволенні позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема, зазначила, що суд, який підтвердив обставини, що викладені в позові, зробив помилковий висновок про те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту. При цьому вказала, що оспорюваний договір оренди не містить підпису орендодавця на всіх його сторінках, де присутні істотні умови договору та відсутні додатки, передбачені п.37 договору. А тому договір не підтверджує наявність волевиявлення орендодавця на його укладення та досягнення згоди з усіх істотних умов, отже є недійсним.

У своєму відзиві представник відповідача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому вказала, що не відповідають дійсності доводи скаржника про відсутність її волевиявлення на укладення оспорюваного договору від 05.09.2018 року, оскільки вказаний договір підписаний нею особисто, що вона і підтвердила в судовому засіданні.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на наступних підставах.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається таке.

На підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 , виданого 17.12.2003р., ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 10,31 га., яка розташована на території Нововолодимирівської сільської ради, Голопристанського району, Херсонської області. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_3 (а.с.6).

Відповідно до договору оренди земельних ділянок від 05.09.2013 року, укладеного між орендодавцем ОСОБА_5 та орендарем ФГ "Терра", позивач передала в строкове платне користування на 5 років вказану земельну ділянку для вирощування товарної сільськогосподарської продукції (а.с.56-58).

Пунктом 8 Договору сторони погодили, що договір укладено на п`ять років і після закінчення його дії орендар має переважне право поновлення договору на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

За п.9 Договору розмір орендної плати встановлено в 5200,00грн.

Відповідно до п.27 Договору орендар має переважне право на поновлення договору оренди.

Згідно п.39 вказаного Договору невід`ємними частинами договору є:

- план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

- кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її

використанні та встановлених земельних сервітутів;

- акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- акт приймання-передачі об`єкта оренди;

- копія Державного акту на землю;

- проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених законом.

Як було зазначено позивачем та представником відповідача не заперечувалось, ФГ "Терра" не зверталась до ОСОБА_1 з пропозицією поновлення договірних відносин щодо оренди тієї ж земельної ділянки.

При цьому наявний договір № б/н оренди земельних ділянок від 05 вересня 2018 року (а.с.20).

За умовами вказаного договору:

--- ОСОБА_2 знову передала в користування відповідача належну їй зазначену земельну ділянку площею 10,31 га з кадастровим номером НОМЕР_3 для вирощування сільськогосподарської продукції, на строк 10 років, тобто до 05.09.2028 року (п.п.1 і 2);

--- орендна плата вноситься щорічно до 31 грудня у розмірі 7700,00грн. Передбачено перегляд розміру орендної плати (п.п.8-10);

--- невід`ємними частинами договору є:

- план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

- акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- акт приймання-передачі об`єкта оренди;

- копія Державного акту на землю;

- копія паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру орендодавця;

- довідка про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (п.37).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 21.11.2018 року право оренди за орендарем ФГ "Терра"було зареєстровано державним реєстратором Новозбур`ївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області Крамаренко Т.М. (а.с.24).

Ухвалою суду від 25.03.2019 року у державного реєстратора Новозбур`ївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області Крамаренко Т.М. було витребувано оригінал договору оренди землі від 05.09.2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ФГ "Терра", а також всі долучені до нього документи, які стали підставою для реєстрації (а.с.81).

Додатки до договору від 05.09.2018 року надані не були.

У своїй заяві від 26.04.2019 року вказаний державний реєстратор просить долучити до матеріалів справи копії договору оренди землі та всі долучені до нього документи, які стали підставою для державної реєстрації.

Так, були надані відповідні вказані вище договори оренди 2013 і 2018 років, акт прийому-передачі земельних ділянок за 05.09.2013 року, копія Державного акту на земельну ділянку, копія паспорта орендодавця ОСОБА_2 , заяву ФГ "Терра про державну реєстрацію права оренди від 05.09.2018 року, рішення про зупинення державної реєстрації права оренди від 10.09.2018 року, рішення про відновлення державної реєстрації від 21.11.2018 року та рішення про державну реєстрацію права оренди від 21.11.2018 року (а.с.85-106).

В рішенні про зупинення державної реєстрації прав №42909596 від 10.09.2018 року підставою для цього вказано те, що державний реєстратор розглянув рішення про заборону, прийняте 05.09.2018 року 14:27:42 за реєстраційним номером 29962919 (а.с.100).

В рішенні про відновлення державної реєстрації прав №44176528 від 21.11.2018 року підставою для цього вказано те, що державний реєстратор розглянув рішення про скасування, прийняте 05.09.2018 року 14:27:42 за реєстраційним номером 29962919 (а.с.104).

В рішенні про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №44176538 від 21.11.2018 року зазначено, що вказаний державний реєстратор, розглянувши заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 05.09.2018 року 14:27:42, яку подав ОСОБА_6 , що діє на відповідній підставі, для проведення державної реєстрації іншого речового права, права оренди земельної ділянки (вказана спірна земельна ділянка) та документи, подані для проведення державної реєстрації прав, вирішив провести державну реєстрацію іншого речового права, права оренди спірної земельної ділянки за ФГ "Терра" (а.с.105).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка державний реєстратор ОСОБА_7 зазначила, що після проведення державної реєстрації оспорюваний договір та всі документи були нею повернуті представнику фермерського господарства "Терра". При цьому вказала про наявність всіх необхідних складових договору та його невід`ємних частин, що дозволяло їй здійснити реєстрацію.

Однак, сама реєстрація зупинялася, оскільки того ж дня їй було надано інший договір оренди тієї ж земельної ділянки, який був укладений між позивачем та фермерським господарством "Алмаз".

І лише виходячи з того, що договір представником ФГ "Терра" був наданий раніше, вона ( ОСОБА_7 ) здійснила його реєстрацію, а в реєстрації іншого договору було відмовлено.

Згідно свідоцтву про шлюб серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 уклала 29.11.2016 року шлюб з ОСОБА_8 , після чого змінила своє прізвище на " ОСОБА_4 " (а.с.5 звор.).

24.04.2017 р. на ім`я " ОСОБА_1 " було видано паспорт громадянина України за номером документа НОМЕР_5 . Також за новим прізвищем позивачем було отримано в травні 2017 року новий реєстраційний номер обліку картки платника податків (а.с.4, 5).

Однак, відповідні зміни в особових даних орендодавця не були відображені в спірному договорі оренди. Навпаки, зазначена в ньому інформація з приводу серії та номера паспорту відповідає тим даним, які були вказані в договорі від 05.09.2013р. з тією лише відмінністю, яка полягає в році видачі паспорту (в договорі від 2013р. - 2000 рік, а в договорі 2018р. - 2018р.).

При розгляді справи позивач не заперечувала того факту, що підпис на останній сторінці договору належить саме їй, однак заперечила, що його виконання відбулось у вересні 2018 року, вказала про можливе проставляння вказаного її підпису в 2013 році під час укладення першого договору з подальшим прикріпленням відповідачем цього листка до нового оспорюваного договору. Вона також пояснила, що уклала інший договір оренди з іншим орендарем (ФГ "Алмаз"), який було передано на реєстрацію, однак реєстратором було зареєстровано оспорюваний договір.

Матеріали справи містять два видаткових касових ордери від 13.12.2018 року кожний, за якими ОСОБА_2 отримала від ФГ "Терра" орендну плату за 2018 рік (земельна ділянка 10,31га): відповідно 8372,00грн та 7588,00грн (а.с.27).

Позивач письмово повідомила відповідача про зміну прізвища зверненням від 18.12.2018 року (а.с.28).

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.04.2013 року спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки розміром 10.24га, що розташована на території Нововолодимирівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_6 . Земельна ділянка належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_7 від 30.12.2003 року (а.с.70).

Сторони не заперечують, що вказана земельна ділянка є предметом договору оренди і позивач отримувала від відповідача за неї орендну плату, що підтверджується, зокрема, заявою позивача від 08.04.2013 року (а.с.72).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у справі наявні докази відсутності волевиявлення позивача на укладення спірного договору (недостовірність особових даних орендодавця в договорі; повна ідентичність відомостей, які містять лише реквізити сторін, зазначених на останніх аркушах договорів 2013 та 2018 років; заперечення позивача, що виконання її підпису на останній сторінці договору відбулося в вересні 2018 року та припускає можливість його проставляння в 2013 році під час укладення першого договору з подальшим прикріпленням відповідачем цього листка до нового договору; за недоведеністю протилежного, суд вважав, що отримані 13.12.2018 року ОСОБА_1 кошти є орендною платою за договором 2013 року, дія якого продовжувалась більшу частину 2018р; покази свідка ОСОБА_7 спростовують бажання позивача на укладення угоди з відповідачем та засвідчують її волевиявлення на зміну орендаря свого майна шляхом підписання договору з ФГ "Алмаз" ), виходив з того, що зазначені обставини вказують на неукладеність оспорюваного договору саме як правочину, тобто такого, що юридично не відбувся, що свідчить про те, що відповідач користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави, а позивач вправі вимагати повернення від відповідача безпідставно набутого майна в порядку, встановленому главою 83 ЦК, а саме ст.ст.1212 та 1213 ЦК, а також свідчить про те, що позивачем при вірному зазначенні обставин щодо неукладення договору невірно визначено підстави для задоволення своїх вимог та обрано не той спосіб захисту цивільних прав та інтересів. Крім того, суд виходив з того, що нескладання таких документів як його невід`ємних частин, передбачених п.37 оспорюваного договору, та їхня відсутність, є підтвердженням недосягнення згоди між орендарем та орендовадавцем щодо істотних умов, оскільки акт-прийому передачі земельної ділянки є ключовим доказом початку реального виконання договору.

Однак, повністю погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки до нього він дійшов при порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

За ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч.1 ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 №9 обумовлено, що:

--- згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства;

--- відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

В п.8 вказаної постанови вказано таке: відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п`ятої ЦК.

За положеннями ст.792 ЦК України:

--- за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (ч.1);

--- відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ч.2).

Згідно ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 ст.2 вказаного Закону визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч.1 ст.13 вказаного Закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законом як істотні.

При цьому, до істотних слід віднести і ті умови, які хоч і не названі як істотні в законі, але є необхідними і достатніми для договорів певного виду.

Вказана норма закону пов`язує укладення договору не лише з досягненням сторонами згоди з усіх істотних умов договору, але і з наданням цій згоді належної форми. Тобто процес укладення договору розпадається на кілька етапів: спершу необхідно досягти згоди з усіх істотних умов договору (консенсус), після чого надати цій згоді необхідної форми. Такими є етапи укладення консенсуального договору, до яких зокрема відноситься і договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до положень ст.15 Закону України "Про оренду землі", чинної на час укладення першого договору оренди від 05.09.2013 року:

--- істотними умовами договору оренди землі є:

- об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

- умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

- умови збереження стану об`єкта оренди;

- умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

- умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

- існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини;

- відповідальність сторін;

- умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки (ч.1);

--- відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (ч.2);

--- за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов`язань сторін, порядок страхування об`єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об`єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо (ч.3);

--- невід`ємною частиною договору оренди землі є:

- план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

- кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

- акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- акт приймання-передачі об`єкта оренди;

- проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом (ч.4).

Згідно з положеннями ст.15 вказаного Закону (в редакції закону від 12.02.2015 року, чинній з 05.04.2015 року, тобто чинній на час укладення оспорюваного договору оренди від 05.09.2018 року):

--- істотними умовами договору оренди землі є:

- об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч.1);

--- за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (ч.2).

Переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване рішення, перш за все слід зазначити про таке.

Однією з підстав позову позивач вказала те, що нею не підписувались та є відсутніми передбачені п.37 оспорюваного договору від 05.09.2018 року документи, які є його невід`ємними частинами, зокрема, план або схема земельної ділянки; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди.

І суд першої інстанції погодився з таким доводом позивача, вказавши, що зазначене (непідписання нею та відсутність відповідних документів) є підтвердженням недосягнення згоди між орендарем та орендовадавцем щодо істотних умов, оскільки акт-прийому передачі земельної ділянки є ключовим доказом початку реального виконання договору.

Однак, згідно із ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст.ст.4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Разом з тим ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Отже, якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивачів з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання їх прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав.

Саме такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 21.09.2016 року у справі № 6-1512цс16.

У своєму позові позивач не вказала, в чому полягає порушення її прав відсутністю вказаних документів, не довела унеможливлення виконання оспорюваного договору таким фактом. Тим більше, що самі по собі вказані документи зовсім і не є істотними умовами договору, які були передбачені ст.15 Закону України "Про оренду землі", чинної на час укладення першого договору оренди від 05.09.2013 року, а були визначені останнім як його невід`ємні частини.

За положеннями ст.15 вказаного Закону (в редакції закону від 12.02.2015 року, чинній з 05.04.2015 року) вказані документи вже не передбачені невід`ємними частинами договору оренди землі.

Таким чином, нескладання та відсутність вказаних документів, навіть за умови передбачення цього умовами договору оренди, за відсутності доказів порушення самим цим фактом прав позивача не може слугувати підставою для визнання оспорюваного договору оренди недійсним.

Посилання суду першої інстанції на те, що акт-прийому передачі земельної ділянки є ключовим доказом початку реального виконання договору є безпідставним, оскільки саме по собі виконання оспорюваного договору не ставиться в залежність від наявності чи відсутності вказаного документа, а залежить від дій учасників договору, що має доводитися в кожному конкретному випадку.

Разом з тим апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та дав належну оцінку зібраним доказам по справі, а тому прийшов до вірного висновку про відсутність волевиявлення позивача на укладення спірного договору.

Позивач по суті не заперечує справжність свого підпису на останній сторінці оспорюваного договору і відповідним чином пояснила наявність її підпису на договорі, однак встановлені у справі обставини та докази свідчать про те, що вказаний підпис не засвідчував погодження позивачем саме оспорюваного договору, тобто свідчать про те, що підпис було поставлено не в момент укладення договору 05.09.2018 року і не у зв`язку з ним.

Так, наступні факти й обставини, а саме : заперечення позивача факту виконання нею підпису на останній сторінці оспорюваного договору у вересні 2018 року, незазначення у вказаному договорі змінених особових даних позивача (прізвища " ОСОБА_4 ", паспорта громадянина України за номером документа НОМЕР_5 , виданого 24.04.2017 року), повна ідентичність відомостей, які містять лише реквізити сторін, зазначених на останніх аркушах договорів 2013 та 2018 років, покази свідка ОСОБА_7 (державного реєстратора) про те, що майже одночасно їй було надано інший договір оренди тієї ж земельної ділянки, який був укладений між позивачем та фермерським господарством "Алмаз", відсутність жодних доказів, які свідчили б про здійснення орендарем ФГ "Терра" передбачених ст.33 Закону України "Про оренду землі" дій на поновлення договору оренди землі, тобто на реалізацію свого переважного права перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк - свідчать про те, що спірний договір оренди земельних ділянок, який нібито укладений між сторонами і за яким орендодавець ОСОБА_2 надає терміном до 05.09.2028 року в платне користування відповідача відповідну земельну ділянку площею 10,31га, в дійсності сторонами не погоджений, сторонами не досягнуто згоди з його істотних умов, позивачем не підписаний.

При цьому також слід звернути увагу й на те, що при дійсному укладенні (такому, що відбулось насправді) другого (останнього) договору оренди від 05.09.2018 року апеляційний суд допускає виникнення такої ситуації, за якої можливе повне автоматичне перенесення ідентифікаційних даних орендодавця (ПІБ, дані паспорта). Однак в даному випадку було змінено дату видачі паспорта, що заперечує повне автоматичне перенесення ідентифікаційних даних орендодавця. Тобто це свідчить про внесення вказаних ідентифікаційних даних орендодавця без волевиявлення останнього, тобто позивача.

Крім того, слід зазначити й те, що відповідачем це рішення суду першої інстанції не оскаржується, що свідчить про те, що по суті він погоджується з обставинами, встановленими судом першої інстанції.

Таким чином, спірний договір був укладений без волевиявлення позивача.

При цьому, з урахуванням встановлених обставин справи, пояснень позивача та повної ідентичності відомостей, які містять лише реквізити сторін, зазначених на останніх аркушах договорів 2013 та 2018 років, апеляційний суд вважає, що заслуговують на увагу заперечення позивача щодо виконання її підпису на останній сторінці оспорюваного договору та її доводи про можливе проставляння вказаного її підпису в 2013 році під час укладення першого договору з подальшим прикріпленням відповідачем цього листка до нового оспорюваного договору.

Водночас не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача у відзиві на позов про те, що спірний договір від 05.09.2018 року був підписаний особисто позивачем, яка 13.12.2018 року отримала орендну плату в розмірі 8372,00грн та в розмірі 7588,00грн за видатковим касовим ордером. При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, за недоведеністю протилежного, отримані 13.12.2018 року ОСОБА_1 кошти є орендною платою за договором 2013 року, дія якого продовжувалась більшу частину 2018 року. При цьому також слід враховувати й пояснення позивача при апеляційному розгляді справи, які відповідачем не спростовано, про те, що за іншу земельну ділянку майже однакової площі (10,24га) за 2018 рік вона отримала більше 3 тон зерна в якості орендної плати, що з урахуванням вартості зерна (більше 5000грн за 1 тону) по суті є аналогічною платою за спірну земельну ділянку.

Отже, встановивши вказані вище обставини, суд першої інстанції необґрунтовано вважав, що зазначені обставини вказують на неукладеність оспорюваного договору саме як правочину, тобто такого, що юридично не відбувся, що свідчить про те, що позивачем при вірному зазначенні обставин щодо неукладення договору невірно визначено підстави для задоволення своїх вимог та обрано не той спосіб захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно практики щодо визначення моменту, з якого договір оренди земельної ділянки вважається укладеним, то існують такі підходи щодо цього:

--- моментом укладення договору оренди земельної ділянки є день, коли сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору і скріпили його своїми підписами, однак договір набирає чинності в момент його державної реєстрації;

--- строк дії договору оренди земельної ділянки починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення. Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір, як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору, стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Про це зазначено також і в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2019 року (у справі № 332/1178/17), якою було прийнято для продовження розгляду відповідну цивільну справу.

Тобто, в будь-якому випадку скріплення сторонами умов договору своїми підписами означає його укладення.

А тому оспорюваний договір оренди землі, на якому стоять підписи його сторін, вважається таким, що укладений. Більш того, відповідне право оренди відповідача зареєстроване в установленому порядку.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п.2 ч.2 вказаної норми одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Предметом позову є визнання договору недійсним, а підставою - посилання на обставини, юридичні факти, що свідчать про відсутність волевиявлення позивача як орендодавця на укладення вказаного договору.

Таким чином, звернення особи до суду з позовом про визнання договору оренди недійсним за даних обставин є належним способом захисту прав позивача як орендодавця, і така вимога може розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.

А тому є необґрунтованим висновок суду першої інстанції , який , пославшись на п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 №9, вважав , що спірний договір оренди є неукладеним , таким, що не породжує для його сторін прав та обов`язків, на досягнення яких було спрямоване їх волевиявлення при його документальному оформленні, що позивач вправі вимагати повернення від відповідача безпідставно набутого майна в порядку, встановленому главою 83 ЦК і що позивачем при вірному зазначенні обставин щодо неукладення договору невірно визначено підстави для задоволення своїх вимог та обрано не той спосіб захисту цивільних прав та інтересів.

З урахуванням наведеного, того, що спірний договір був укладений без волевиявлення позивача, він є оспорюваний, а тому він підлягає визнанню недійсним на підставі ч.3 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України, що в свою чергу не врахував суд першої інстанції.

Таким чином, відповідно до п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції слід скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, визнавши недійсним спірний договір оренди земельних ділянок № б/н від 05.09.2018 року.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України:

--- судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1);

--- інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2)

Позовні вимоги задоволено на 100%.

При поданні позову позивачем ОСОБА_1 сплачено в установленому законом розмірі (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 0,4 х 1921,00грн), а саме 768,40грн судового збору (а.с.1), а при поданні апеляційної скарги нею сплачено судовий збір в установленому законом розмірі (150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, тобто 150% від 768,40грн), а саме 1152,60грн (а.с.122), а всього - 1921,00грн.

Таким чином, з урахуванням задоволення позову, з відповідача ФГ "Терра" на користь позивача необхідно стягнути судові витрати в розмірі 1921,00грн.

Керуючись ст.13 Закону України "Про оренду землі", ч.3 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, ст.ст.141, 367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 07 червня 2019 рокускасувати й ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до фермерського господарства "Терра" про визнання договору оренди землі недійснимзадовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельних ділянок № б/н від 05 вересня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та фермерським господарством "Терра"щодо земельної ділянки площею 10,31 га, кадастровий номер НОМЕР_3 , розташованої на території Нововолодимирівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, зареєстрований 05.09.2018 року державним реєстратором Новозбурївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області Крамаренко Тетяною Анатоліївною, номер запису про інше речове право 29040069.

Стягнути із фермерського господарства "Терра"на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1921,00грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 15 серпня 2019 року .

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.В. Кутурланова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Н.В. Орловська