Постанова

від 18.06.2019 по справі 810/4404/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/4404/18 Суддя (судді) першої інстанції: Журавель В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддів Файдюка В.В.,

суддів Коротких А.Ю.,

Чаку Є.В.,

При секретарі Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації "Прозоро!" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом Громадської організації "Прозоро!" до Бориспільського міського голови Федорчука Анатолія Соловйовича про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Громадська організація "Прозоро!" звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бориспільського міського голови Федорчука Анатолія Соловйовича про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неналежного розгляду звернення позивача від 12 липня 2018 року № 10/07-18;

- зобов`язання відповідача повторно розглянути звернення позивача та прийняти рішення з урахуванням вимог чинного законодавства та правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ГО "Прозоро!" 12 липня 2018 року направлено на електронну адресу відповідача звернення з вимогою привести у відповідність рішення міської ради № 4-1-VII, а саме: ввести до складу виконавчого комітету Бориспільської міської ради за посадою заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради Гопанчука Д.О. та керівників управлінь та відділів (виконавчих органів). Стверджує, що відповідачем звернення позивача розглянуто не об`єктивно, не всебічно і невчасно, з порушенням вимог Закону України Про звернення громадян . Зокрема, відповідачем не було проведено перевірку викладених у зверненні фактів, не надано їм належної оцінки та не спростовано їх, а також не прийнято рішення відповідно до чинного законодавства і не забезпечено його виконання. За таких обставин вважає, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність в частині розгляду звернення позивача.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року в задоволенні даного адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Підставою для оскарження постанови суду першої інстанції є неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач є громадською організацією, яка зареєстрована також і як юридична особа.

Бориспільською міською радою 11 листопада 2015 року прийнято рішення № 4-1-VII Про утворення виконавчого комітету Бориспільської міської ради VII скликання , яким затверджено персональний склад виконавчого комітету Бориспільської міської ради VII скликання у кількості 22 осіб.

12 липня 2018 року за вих. № 10/07-18 позивачем на електронну адресу відповідача направлено лист-звернення. Зокрема, у зверненні позивач просив терміново привести у передбаченому законом порядку рішення Бориспільської міської ради від 11 листопада 2015 року № 4-1-VII Про утворення виконавчого комітету Бориспільської міської ради VII скликання , що зазнавало неодноразового внесення змін, у відповідність до вимог Закону України Про місцеве самоврядування та ввести в склад виконавчого комітету Бориспільської міської ради за посадою заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради Гопанчука Дмитра Олександровича та відповідно керівників управлінь і відділів (виконавчих органів) Бориспільської міської ради . У зверненні позивач посилався на приписи закону України Про звернення громадян .

За твердженням відповідача, що не спростовано позивачем, це звернення було зареєстровано 16 липня 2018 року.

16 серпня 2018 року. відповідач листом № 12-33-3368 надав позивачу відповідь на його звернення, в якій зазначалося, що відповідно до вимог п. 3 ч. 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу є виключною компетенцією міської ради. Враховуючи, що формування та визначення чисельності виконавчого комітету міської ради здійснено у відповідності до чинного законодавства, підстав для внесення змін до вказаного рішення не вбачається.

Позивач вважає розгляд відповідачем його звернення не об`єктивним, не всебічним і невчасним, тому звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Згідно статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ч.1 статі 1 Закону України Про звернення громадян від 02 жовтня 1996 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до норм статті 3 Закону, пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства;

заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо;

скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб..

Частинами 1 - 7 статті 5 вказаного Закону визначено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).

Звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні гарячі лінії та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства.

Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.

Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.

В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Відповідно до ч. 1 - 3 статті 7 наведеного Закону звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Зі змісту статті 15 Закону України Про звернення громадян вбачається, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Згідно статті 19 Закону, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не відміняє вимоги частини дев`ятої цієї статті.

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів (ч.1 статті 20 цього Закону).

Згідно ч. 1 статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до вимог ч. 1,3 статті 12 Закону № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 26 Закону № 280/97-ВР утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск є виключною компетенцією сільської, селищної, міської ради.

Отже, з наведених правових норм вбачається, що утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету є виключною компетенцією сільської, селищної, міської ради, про що відповідачем і було зазначено у відповіді на звернення позивача.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Між тим, відповідачем було надано відповідь на звернення позивача, в даній відповіді відображено інформацію по суті поставлених запитань в межах компетенції відповідача, а відтак колегія суддів погоджується із судом першої інстанції щодо того, що бездіяльності при розгляді звернення позивача відповідачем допущено не було.

В обґрунтування порушення свого права, окрім іншого, позивач послався на порушення відповідачем місячного строку надання відповіді на звернення громадян. Однак, на підтвердження даної позиції апелянтом не надано жодних доказів, зокрема, нічим не доведено, що він подав розглядуване звернення саме 12 липня 2018 року. Як вірно зазначено в оскаржуваному рішенні, той факт, що на зверненні зазначена саме ця дата, не є підтвердженням того, що воно було направлено суб`єкту владних повноважень у цей же день, це лише ймовірно свідчить про дату його складання.

Тобто, дане твердження апелянта є необґрунтованим, не доведеним та безпідставним, а тому судом до уваги не приймається.

Крім того, судом першої інстанції також було вірно зазначено, що підставою для зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії є встановлення протиправності його дій чи допущеної протиправної бездіяльності.

Оскільки судом не встановлено протиправної бездіяльності чи неправомірних дій відповідача, то і підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача повторно розглянути звернення позивача та прийняти відповідне рішення немає.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач належним чином розглянув звернення позивача.

Окрема колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що позивачем фактично ставиться питання про неправомірність рішень органу місцевого самоврядування, однак в позовних вимогах ставиться питання про оскарження відповіді на звернення.

Позивач намагається обґрунтувати лише неправомірність рішення міської ради про кількісний і персональний склад виконавчого комітету. Будь-яких обґрунтувань порушень закону міським головою саме при розгляді звернення громадської організації у зв`язку з його неповнотою, несвоєчасністю або недостовірністю наданої відповіді на звернення як в позові, так і в скарзі не наведено.

В чому ж полягає неналежність розгляду звернення позивачем також не наведено зазначено. Позов ґрунтується лише на незадоволенні змістом наданої відповіді, яка просто не узгоджується із суб`єктивною думкою заявника.

Обов`язковість чи необов`язковість включення до складу виконкому місцевої ради всіх заступників міського голови за його поданням взагалі судом не оцінюється, оскільки предметом спору в даному випадку є саме надання відповіді на звернення громадян. Відповідно, кількість та перелік осіб, які можуть включатися до складу виконкому місцевої ради не має жодного значення для вирішення даного спору. У зв`язку з чим суд наголошує, що в даному позові оскаржується відповідь на заяву ГО Прозоро! , а не рішення міської ради про визначення складу її виконавчого комітету.

Решта доводів апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не стосуються рішення суду, не ґрунтуються на законі та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вражає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлені позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідач листом від 16 серпня 2018 року №12-33-3368 надав відповідь позивачеві по суті порушеного питання.

З огляду на викладене, правові підстави для задоволення позову відсутні.

Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Громадської організації "Прозоро!" - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: А.Ю. Коротких

Є.В. Чаку