Постанова

від 18.06.2019 по справі 620/158/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/158/19 Суддя (судді) першої інстанції: Житняк Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Коротких А.Ю.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівської митниці ДФС на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГ 21 ЛТД" до Чернігівської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю МАГ 21 ЛТД звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Чернігівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 29 грудня 2018 року № 102000/2018/000099/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення № 102230/2018/00199.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року даний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Чернігівської митниці ДФС від 29 грудня 2018 року № 102000/2018/000099/2.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення № 102230/2018/00199.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Чернігівська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28 грудня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МАГ 21 ЛТД" подало до Чернігівської митниці ДФС митну декларацію UA 102230/2018/632548 та просило провести митне оформлення і випуск у вільний обіг автомобіля OPEL MOVANO 23М МR/35, 2012 р.в., який був у використанні, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2299 куб.см.

На підтвердження заявленої митної вартості, яка визначена за основним методом (ціною договору) та яка згідно рахунку-фактури (інвойс) від 27 листопада 2018 року №689/11/18 становить 4300 CHF (чотири тисячі триста) швейцарських франків, митному органу було також подано декларацію про походження товару 689/11/18 від 27 листопада 2018 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №599.527.941 від 26 листопада 2018 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 20 лютого 2018 року; довідку №18-1210/5 від 10 грудня 2018 року.

На вимогу митниці було також надано додаткові документи, а саме цінову інформацію з каталогу "Eurotax" та висновок експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу експерта - автотоварознавця Громового А.М. від 28 грудня 2018 року №469.

Однак, Чернігівська митниця ДФС відмовила у митному оформлені автомобіля, посилаючись на порушення ч.6 статті 54 Митного кодексу України щодо того, що уповноваженою особою (представником) заявлені неповні відомості про митну вартість товарів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

У зв`язку з чим відповідно до п.3 ч.5 статті 54 Митного кодексу України здійснено коригування митної вартості товару на підставі наявних у митниці відомостей згідно Рішення про коригування митної вартості товарів від 29 грудня 2018 року №UА 102000/2018/000099/2" та складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 102230/2018/00199.

Причиною здійснення коригування митної вартості визначено те, що відповідно до ч.5 статті 54 Митного кодексу України здійснено перевірку достовірності інформації, що наведена в поданих до митного оформлення документах. Враховуючи наявні пропозиції на ринку ЄС (autoscout24.com, mobile.de) транспортного засобу автомобіль легковий OPEL MOVANO 23М MR/35, 2012 р.в. , дані інформаційного ресурсу системи оцінки транспортних засобів SchwackeNet. за ідентифікаційним кодом транспортного засобу НОМЕР_1 , виникли сумніви в достовірності заявленого рівня митної вартості.

Відповідно до ч.3 статті 53 Митного кодексу України особі, уповноваженій на проведення декларування, запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного транспортного засобу: інші платіжні документи, шо підтверджують вартість оцінюваного транспортного засобу та містять реквізити, необхідні для ідентифікації такого транспортного засобу: договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку транспортного засобу: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) продавця транспортного засобу: копія митної декларації країни експорту: висновки про вартісні, якісні характеристики, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями про вартість товару та /або сировини.

Декларант не надав для підтвердження митної вартості інші додаткові документи за їх відсутності, про що повідомив листом від 29 грудня 2018 року №б/н.

Відповідно до ч.5 статті 55 та ч.4 статті 57 Митного кодексу України проведена консультація з уповноваженою на декларування особою з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у митного органу, визначення основи вартості та обміну наявною інформацією. Митну вартість скориговано відповідно до інформаційного ресурсу системи оцінки транспортних засобів SchwackeNet за ідентифікаційним кодом транспортного засобу НОМЕР_1 , з урахуванням дати першої реєстрації автомобіля - 30 березня 2012 року.

Митну оцінку транспортного засобу "OPEL" модель "Movano 23MMR/35", 2012 року реєстрації", 2299 см куб., календарний рік виготовлення 2012, модельний рік виготовлення - 2012, кузов номер НОМЕР_1 " здійснено із застосуванням резервного методу відповідно до інформаційного ресурсу системи оцінки транспортних засобів SchwackeNet - 7150,00 EUR/шт.

Вважаючи вказані дії та рішення відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що Чернігівською митницею ДФС за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, безпідставно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів замість заявленого позивачем методу - за ціною договору, внаслідок чого неправомірно прийняте рішення про коригування митної вартості товарів та складено картку відмови у прийнятті митної декларації.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 статті 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно ч.ч. 1-2 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

За правилами ч.2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч.1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у чатинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням ч.4 вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Згідно ч.ч. 5-6 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Як вже було зазначено вище, на пропозицію митного органу надати необхідні документи протягом 10-ти днів на підтвердження митної вартості товару, позивачем не було надано всіх документів згідно переліку.

Суд зазначає, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31 березня 2015 року та 02 червня 2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомостей щодо ціни, підлягає сплаті за цей товар. Крім того, до суду апеляційної інстанції представником позивача було надано платіжне доручення в іноземній валюті №29, з якого вбчається, що проплата за автомобіль була проведена і яке також підтверджує заявлену митну вартість товару.

Відповідно до ч.ч. 1-3 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 стаття 54 МК).

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як вже було зазначено судом вище, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Відповідно до ч.ч. 1-2 статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Підставою для коригування відповідачем показника митної вартості товару, зазначеного в митній декларації, поданій позивачем, стала цінова інформація і пропозиції на ринку ЄС (autoscout24.com, mobile.de) транспортного засобу автомобіль легковий OPEL MOVANO 23М MR/35, 2012 р.в. , дані інформаційного ресурсу системи оцінки транспортних засобів SchwackeNet. за ідентифікаційним кодом транспортного засобу НОМЕР_2 .

Втім, суд звертає увагу, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення (подібного, а не аналогічного товару) не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, а тому не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

За таких обставин, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч.3 статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того це узгоджується з проголошеними у статтті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Згідно ч. 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З урахуванням зазначеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що митний орган не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товару. В поданих при митному оформленні товару документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та ціни, що підлягає сплаті за цей товар.

Відповідно до ч. 1 статті 256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Таким чином, оскаржуване рішення від 29 грудня 2018 року № 102000/2018/000099/2 про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару (автомобіля) є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки на час прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 102230/2018/00199 були відсутні підстави, передбачені ч.6 статті 54 Митного кодексу України, означене рішення відповідача також є протиправним та підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №809/278/17.

Колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії Онер`їлдіз проти Туреччини , Megadat.com S.r.l. проти Молдови , Москаль проти Польщі ).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії , Тошкуце та інші проти Румунії ) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах які зачіпають виборчі права (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини , Беєлер проти Італії ).

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення Москаль проти Польщі ).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії ).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки та у справах Ґаші проти Хорватії Трґо проти Хорватії ).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 року у справі Класс та інші проти Німеччини , із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Чернігівської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: А.Ю. Коротких

Є.В. Чаку