Ухвала

від 12.06.2019 по справі 522/20134/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/892/19

Номер справи місцевого суду: 522/20134/18

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

представника власника майна адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 20.05.2019 року,-

встановив:

оскарженою ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання заступника начальникауправління зрозслідування кримінальнихпроваджень слідчимиорганів прокуратурита процесуальногокерівництва прокуратуриОдеської області ОСОБА_9 про арешт майна в рамках кримінального провадження №42018160000000880 від 25.09.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, яке було вилучено під час проведення обшуку 26.04.2019 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді прокурор подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просить її скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на майно яке було вилучено під час проведення обшуку 26.04.2019 року за адресою: АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі прокурор стверджує, що відшукання та вилучення речей про накладення арешту на які було заявлено клопотання, становило мету проведеного обшуку, оскільки ці речі можуть бути предметом конфіскації, а також мають доказове значення у кримінальному провадженні та в сукупності з іншими доказами можуть підтвердити факт вчинення кримінального правопорушення.

Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити; представника власника майна, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги прокурора; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; апеляційний суд приходить до висновку про таке.

Відповідно до клопотання прокурора у провадженні управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Одеської області перебувають матеріали кримінального провадження №42018160000000880 від 25.09.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Фабула відомостей про кримінальне правопорушення, внесена до ЄРДР містить відомості про те, що в ході досудового розслідування працівниками ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області встановлені дані щодо організації та участі громадян України ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та громадянина РФ ОСОБА_13 у схемі з ухилення від сплати податків, яка полягає у придбанні на території України зернових за готівкові кошти та відображення у податковій звітності закупівлі продукції у підприємств з ознаками фіктивності та переведення безготівкових грошових коштів у готівку.

За версією органу досудового розслідування протиправна схема полягає в тому, що діючі фермерські господарства реалізують свою продукцію за готівку вищевказаним особам, які у свою чергу експортують вказану сільгосппродукцію через підконтрольні комерційні структури з ознаками фіктивності, а саме: ТОВ «Агро Альянссервіс» (код ЄДРПОУ 34280742), ТОВ «Агротранс Холдинг» (код ЄДРПОУ 42789356), ПП «Альфа Юг» (код ЄДРПОУ 32094099), ТОВ «Югторгс» (код ЄДРПОУ 420790099), ТОВ «Старк Трейд Груп» (код ЄДРПОУ 41569754), ТОВ «Аламаріс» (код ЄДРПОУ 41781953), ТОВ «Брідвей» (код ЄДРПОУ 41987681), ТОВ «Стащук» (код ЄДРПОУ 42266722), ТОВ «Грано Трейд» (код ЄДРПОУ 42115414), ТОВ «Бріксіль» (код ЄДРПОУ 42068532), ТОВ «Корвет СА» (код ЄДРПОУ 42557493).

На підтвердження вказаних доводів клопотання орган досудового розслідування посилається як на доказ на листи УСБУ в Одеській області №65/4-2071 від 12.03.2019 та №65/4-321 від 15.01.2019. Крім того, як на доказ, який підтверджує вказані обставини орган досудового розслідування посилається на допит свідка - старшого оперуповноваженого ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області ОСОБА_14 , який підтвердив надані у листі №65/4-2071 від 12.03.2019 відомості та пояснив, що вказана діяльність здійснюється за сприяння службових осіб ГУ ДФС в Одеській області.

Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, об`єкт нерухомого майна розташований за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у приватній власності ОСОБА_15 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 10.04.2019 надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_11 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , з метою відшукання і вилучення документів, що свідчать про незаконну фінансово-господарську діяльність ТОВ «Агро Альянссервіс» (код ЄДРПОУ 34280742), ТОВ «Агротранс Холдинг» (код ЄДРПОУ 42789356), ПП «Альфа Юг» (код ЄДРПОУ 32094099), ТОВ «Югторгс» (код ЄДРПОУ 420790099), ТОВ «Старк Трейд Груп» (код ЄДРПОУ 41569754), ТОВ «Аламаріс» (код ЄДРПОУ 41781953), ТОВ «Брідвей»

(код ЄДРПОУ 41987681), ТОВ «Стащук» (код ЄДРПОУ 42266722), ТОВ «Грано Трейд» (код ЄДРПОУ 42115414), ТОВ «Бріксіль» (код ЄДРПОУ 42068532), ТОВ «Корвет СА» (код ЄДРПОУ 42557493), у тому числі «чорнова бухгалтерія», документи первинного бухгалтерського та податкового обліків, «чорнові записи», електронні та комп`ютерні носії інформації (ноутбуки, внутрішні та зовнішні жорсткі диски, оптичні лазерні диски, картки пам`яті, флеш-накопичувачі), у яких можуть зберігатись вказані документи первинно-бухгалтерського обліку, засоби мобільного, поштового та Інтернет-зв`язку, печатки та штампи підприємств з ознаками «фіктивності» та інших підприємств та суб`єктів господарювання, товарно-транспортні накладні, договори, накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, довіреності, банківські виписки з додатками, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, а також інші речі і документи, які використовувалися для вчинення кримінального правопорушення та мають значення для всебічного, повного і об`єктивного розслідування кримінального провадження.

26.04.2019 року проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено:

- реєстр № ОЛ-243476, з додатком у вигляді ТТН, всього на 3 аркушах;

- реєстр № 223024, з додатком у вигляді ТТН, всього на 3 аркушах;

- ТТН 12 АА3 № 407941 на 1 аркуші;

- реєстр № ОЛ-243476, з додатком у вигляді ТТН, всього на 3 аркушах;

- договір № 440-12/16 на 3 аркушах;

- грошові кошти: 4 купюри по 5 доларів США; 221 купюра по 10 доларів США; 41 купюра по 20 доларів США; 65 купюр по 50 доларів США; 937 купюр по 100 доларів США; 200 купюр по 500 гривень. Загальна сума 100 000 (сто тисяч) доларів США та 100 000 (сто тисяч) гривень;

- предмет, по зовнішнім ознакам схожий на травматичний пістолет

«ПМР 9мм» серія НОМЕР_2 , з магазином до нього у якому містяться 5 патронів;

- патрони «СОВА-П» у кількості 34 штуки;

- ноутбук марки «Asus» серійний номер: F6NOWU114701255, разом із зарядним пристроєм, що міститься у сумці сірого кольору.

- додаткова угода № 1 до договору № 440-12/16 на 1 аркуші.

На зазначене майно прокурор просив накласти арешт.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 20.05.2018 року відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, яке було вилучено під час проведення обшуку 26.04.2019 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Мотивуючи прийняте рішення слідчий суддя послався на те, що прокурор не довів обґрунтованості підстав та мети арешту зазначеного у клопотанні майна, та прийшов висновку, що застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до порушення прав власника майна, оскільки клопотання слідчого є необґрунтованим, оскільки прокурором та слідчим не доведені достатні підстави у зв`язку з якими потрібно накласти арешт.

Перевіривши оскаржувану ухвалу та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді, а також приймає до уваги обставини, які були встановлені під час апеляційного розгляду.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя.

Відповідно до вимог п.7 ч.2 ст.131 КПК України один із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

При розгляді клопотання про накладенняарешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

За змістом ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Процедура вирішення питання про накладення арешту на майно визначена ст.171 КПК України.

Кримінальний процесуальний Кодекс України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принципових характер.

Таким чином, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно повинно відповідати вимогам ст.171 КПК України, орган досудового розслідування та прокурор повинні неухильно дотримуватися визначених законом вимог.

За диспозицією ч.2 ст.364 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.09.2018 року за №42018160000000880та врамках якогоорган досудовогорозслідування просивнакласти арешт,кримінальна відповідальність в такому випадку настає в разі вчинення протиправних дії, які полягають в зловживанні владою або службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, якщо такі діяння спричинили тяжкі наслідки.

В клопотанні про накладення арешту на вилучене в ході обшуку майно зазначено, що в ході досудового розслідування працівниками ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області встановлені достовірні дані щодо участі громадян України ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та громадянина РФ ОСОБА_13 у схемі з ухилення від сплати податків, яка полягає у придбанні на території України зернових культур за готівкові кошти та відображення у податковій звітності закупівлі продукції у підприємств з ознаками фіктивності, а накладення арешту зумовлене тим, що вилучені речі можуть бути предметом конфіскації, а також мають доказове значення у кримінальному провадженні та в сукупності можуть підтвердити факт вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, в судовому засіданні апеляційного суду прокурор зазначив, що фактично в діях вказаних фізичних осіб, за версією слідства, містяться ознаки існування фактів вчинення вказаними особами кримінального правопорушення, передбаченого ст.212 КК України. Разом з цим, за повідомленням прокурора, відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.212 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесені.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що на даний час відсутні підстави вважати, що вилучені речі та документи мають відношення до кримінального провадження з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 364 КК України.

Посилання прокурора на листи УСБУ в Одеській області, як на докази причетності власника вилученого майна до вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України відомості про яке внесено до ЄРДР, або за ст.212 КК України, що за повідомленням прокурора є фактичною ціллю розслідування хоча відомості не внесенні до ЄРДР, є безпідставними оскільки в матеріалах кримінального провадження, які долучені до клопотання, відсутні будь-які докази, зокрема акти податкових перевірок, рішення-повідомлення, або інші докази на підтвердження існування факту недотримання вимог податкового законодавства власником майна, або його причетності до незаконних дії посадових осіб податкового органу.

Під час апеляційного розгляду прокурором не було надано достатніх доказів в розумінні положень ст.84 КПК України на підтвердження існування в минулому та на теперішній час фактів участі власника вилученого майна у схемі з ухилення від сплати податків, яка полягає у придбанні на території України зернових за готівкові кошти та відображення у податковій звітності закупівлі продукції у підприємств з ознаками фіктивності.

Крім того, апеляційний суд враховує той факт, що матеріали кримінального провадження не містять даних, що власник майна має відношення до вказаних в ЄРДР юридичних осіб, йому повідомлено про підозру в даному кримінальному провадженні, або він є в даному кримінальному провадженні особою, яка за законом несе цивільну відповідальність. До клопотання не долучено документів, які свідчать про існування цивільного позову пред`явленого будь-ким до власника майна. Посилання в клопотанні на можливу причетність власника майна до вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України є безпідставними, оскільки клопотання та матеріали кримінального провадження, долучені до клопотання, не містять будь-яких доказів, які б вказували на те, що вилучені під час обшуку речі мають відношення до предмету доказування в даному кримінальному провадженні, зокрема стосуються протиправної діяльності посадових осіб ГУ ДФС в Одеській області та відповідають критеріям визначеним у ст.ст. 98, 168, 170 КПК України.

З урахуванням встановлених апеляційним судом обставини, суд вважає, що ініціювання органом досудового розслідування питання про накладення арешту на наказне в клопотанні майно, яке належить особі, яка не є підозрюваним в даному кримінальному провадженні, не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини.

При розгляді клопотання про накладенняарешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону. Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Таким чином, апеляційний суд констатує, що на день розгляду слідчим суддею клопотання та апеляційного перегляду ухвали слідчого судді, відсутні підстави для застосування щодо вилученого під час обшуку майна, обмежувальних заходів.

За таких умов, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя, встановлюючи наявність правових підстав для арешту майна, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність таких підстав у цьому кримінальному провадженні на день розгляду клопотання, оскільки прокурор не довів обґрунтованості накладення арешту на майно.

провадженні, що вказує на необґрунтованість апеляційної скарги прокурора.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді,апеляційним судом не встановлено.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 307, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 20.05.2019 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання заступника начальникауправління зрозслідування кримінальнихпроваджень слідчимиорганів прокуратурита процесуальногокерівництва прокуратуриОдеської області ОСОБА_9 про арешт майна в рамках кримінального провадження №42018160000000880 від 25.09.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, яке було вилучено під час проведення обшуку 26.04.2019року заадресою: АДРЕСА_1 залишити без змін.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_16 ОСОБА_4