Рішення

від 04.06.2019 по справі 203/2373/18

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/2373/18

Провадження № 2/204/829/19 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2019 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Автотрансфер , Приватного акціонерного товариства Дніпропетровське автотранспортне підприємство № 11201 про поновлення на роботі,-

В С Т А Н О В И В:

В липні 2018 року позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просив поновити його на роботі до відповідача з 24.09.2015 року. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав на те, що він працював у відповідача з 12.09.2015 року по 24.09.2015 року на посаді водія 1 класу по пасажирським перевезенням на автомобілі LT , державний номерний знак НОМЕР_2 . Відповідач запевнив його, що він буде оформлений на роботі відповідно до Кодексу законів про працю України, він проходив на вказаному автомобілі ТО за виданим подорожнім листом. Проте, 24 вересня 2015 року відповідач, не пояснюючи причин, повідомив його, що він звільнений, а також повідомив, що договір з ним укладений не був. Він вважає такі дії відповідача незаконними і такими, що не відповідають вимогам Кодексу законів про працю України.

В судове засідання позивач не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, раніше надав до суду клопотання, в якому підтримав свої позовні вимоги і просив задовольнити їх в повному обсязі. Справу просив розглянути без його участі.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Автотрансфер в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки до суду не повідомив. Відзиву на позов не подав.

Представник Приватного акціонерного товариства Дніпропетровське автотранспортне підприємство № 11201 в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки до суду не повідомив. Відзиву на позов не подав.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають в повному обсязі по наступним підставам.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Позивач стверджував, що він перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Автотрансфер , де, з його слів, він працював з 12.09.2015 року по 24.09.2015 року на посаді водія 1 класу по пасажирським перевезенням.

При цьому, зазначив, що відповідач його офіційно не працевлаштовував, у зв`язку з чим просив поновити його на роботі до відповідача з 24.09.2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивачем на підтвердження своїх вимог надані ксерокопії подорожніх листів: № 020975 від 12.09.2015 року і № 020975 від 13.09.2015 року.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів).

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно же з ч. 2 ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Разом з тим, позивачем на надано належних і допустимих доказів того, що він дійсно у період з 12.09.2015 року по 24.09.2015 року перебував у трудових відносинах з відповідачами.

Надані же ним ксерокопії подорожніх листів, про які зазначено вище, належним чином не завірені, а надана позивачем до матеріалів справи заява про прийняття на роботу взагалі написана на клаптику паперу і не має жодних відміток про отримання такої заяви кимось з відповідачів (а.с.24).

Згідно же з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тому, суд не вважає ксерокопії зазначених подорожніх листів і заяву про прийняття на роботу допустимими і достовірними доказами у справі, а інших доказів позивачем не представлено.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частиною 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто, з вищевказаного випливає, що трудовий договір може бути укладений за згодою обох сторін, але позивачем не надано доказів того, що між ним і відповідачами велися перемовини щодо укладання трудового договору, як не надано доказів й того, що він взагалі звертався до відповідачів з такими питаннями (щодо укладання трудового договору).

При цьому, положеннями ч. ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Таким чином, враховуючи чинну на момент розгляду справи норму закону щодо диспозитивності цивільного судочинства, судом було вжито всіх допустимих способів захисту прав позивача, а позивач, в свою чергу, розпорядився своїми правами на власний розсуд.

Більш того, положеннями ст. 233 Кодексу законів про працю України визначено, що, якщо у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, то з іншими вимогами, зокрема й з тими, які заявлені позивачем у даній справі, працівник може звернутися до суду лише в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, що встановлено частиною 1 цієї статті.

Таким чином, окрім всього вищевказаного, позивачем ще пропущений встановлений законом строк для звернення до суду з цими вимогами, оскільки він був звільнений, нібито, за його твердженнями, з 24 вересня 2015 року, а з даною позовною заявою звернувся до суду лише 12 липня 2018 року, тобто майже через три роки.

За таких обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, з урахуванням всього вищевказаного в сукупності, суд вважає необхідним відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, положення Закону України Про судовий збір , а також те, що позивача, якому було відмовлено у задоволенні його позову, звільнено від сплати судового збору, судові витрати компенсуються за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 24, 232, 233, 235 КЗпП України, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 128, 141, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Автотрансфер , Приватного акціонерного товариства Дніпропетровське автотранспортне підприємство № 11201 про поновлення на роботі - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Товариства з обмеженою відповідальністю Автотрансфер , ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37068530, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Кипуча, буд. 3, кв. 1.

Приватне акціонерне товариство Дніпропетровське автотранспортне підприємство № 11201 , ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 03113590, місцезнаходження: 49101, м. Дніпро, вул. Миколи Руденка, буд. 29-А.

Суддя В.В. Самсонова