Постанова

від 11.06.2019 по справі 607/8790/17

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/8790/17Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/817/574/19 Доповідач - Ткач З.Є. Категорія - 304090000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2019 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі колегії:

головуючого - Ткач З.Є.

суддів: Ткач О. І., Шевчук Г. М.,

розглянув у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи цивільну справу №607/8790/17 за апеляційною скаргою уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію Публічного акціонерного товариства ФІДОБАНК Коваленко О.В. на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 лютого 2019 року, ухваленого суддею Дзюбич В.Л., у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" з участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю "РІОС+" про визнання порушеного права як споживача фінансових послуг за договором банківського (поточного) рахунку,-

ВСТАНОВИВ:

В липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до публічного акціонерного товариства ФІДОБАНК (надалі ПУАТ ФІДОБАНК ) про визнання порушеними його права як споживача фінансових послуг за договором банківського (поточного) рахунку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10 жовтня 2014 року між ним та ПУАТ ФІДОБАНК був укладений договір банківського (поточного) рахунку за умовами якого банк відкрив йому поточний картковий рахунок № НОМЕР_1 та зобов`язався здійснювати за його дорученням операції за вказаним рахунком.

18 травня 2016 року на вказаний рахунок через касу Тернопільського відділення №1 ПУАТ ФІДОБАНК він вніс готівкові кошти у сумі 68000,00 грн. згідно квитанції №383702630 від 18 травня 2016 року, однак ці кошти на його рахунок не були зараховані.

За повідомленням банку, причиною незарахування було те, що операція внесення готівкових коштів у сумі 68000,00 грн. була виявлена банком як навантаження на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Вважав, що відмовою зарахувати кошт відповідачем були порушені його права як власника коштів та споживача фінансових послуг, передбачені Законом України Про захист прав споживачів , а тому просив позов задовольнити.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 лютого 2019 року вирішено: Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Визнати порушеними права ОСОБА_1 , як споживача фінансових послуг за договором банківського (поточного) рахунку, укладеного 10 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством ФІДОБАНК в особі начальника Тернопільського відділення №1 ПУАТ ФІДОБАНК Семереза В.П. та визнати зарахованими кошти в сумі 68000 гривень, які внесені ОСОБА_1 згідно квитанції №383702630 від 18 травня 2016 року на його рахунок № НОМЕР_1 у ПУАТ ФІДОБАНК .

Стягнути із публічного акціонерною товариства ФІДОБАНК (01601, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 10, ідентифікаційний код: 14351016, МФО 300175) в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживає: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) 640 гривень сплаченого позивачем судового збору.

В апеляційній скарзі уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПУАТ ФІДОБАНК Коваленко О.В. просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 лютого 2019 року у справі №607/8790/17 та ухвалити нове про відмову в позові.

Свої доводи обґрунтовував тим, що позивач не довів внесення готівкових коштів в сумі 68000,00 грн. на особовий рахунок № НОМЕР_1 ПУАТ ФІДОБАНК .

Суд не врахував, що згідно вимоги №1 куратора ПУАТ ФІДОБАНК Білокінь В.В. про забезпечення до кінця дня 18 травня 2016 року сторнування платежів, операції здійснених по рахунках позивача та третьої особи ТОВ РІОС+ , 18 травня 2016 року були відмінені, оскільки, носили ознаки фіктивних операцій.

Наголошував на тому, що обслуговування рахунку № НОМЕР_1 здійснювалось з 10 жовтня 2014 року по 21 лютого 2017 року, а тому судом ухвалено рішення про визнання зарахованими коштів на рахунок який на момент ухвалення рішення не існував.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Фльорків О. В., вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права, котрі підлягали застосуванню, та із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19 лютого 2019 року без зміни.

Частина 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України встановлює, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч. 4, 6 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.

Судом першої інстанції установлено наступні обставини.

10 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до ПУАТ ФІДОБАНК із заявами про надання згоди на прийняття пропозиції укласти договір комплексного банківського обслуговування та відкриття банківського (поточного ) рахунку № НОМЕР_3 .

На підставі вказаних заяв, 10 жовтня 2014 року між ПУАТ ФІДОБАНК та ОСОБА_1 був укладений Договір комплексного банківського обслуговування про відкриття банківського (поточного) рахунку, відповідно до якого банк відкрив позивачу поточний картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Встановлено, що 18 травня 2016 року ТОВ РІОС+ видало грошовий чек №Л37004701 на виплату ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 68000,00 грн. (а.с. 59)

У відповідності до квитанції №383702630 ОСОБА_1 18 травня 2016 року через касу №10029010000280 Тернопільського відділення №1 ПУАТ ФІДОБАНК вніс грошові кошти у сумі 68000,00 грн. з метою зарахування їх на власний банківський рахунок.

Також встановлено, що сума грошових коштів у розмірі 68000,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 18 травня 2016 року не була зарахована.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт внесення ним 18 травня 2016 року готівкових коштів у сумі 68000,00 грн. на власний поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у ПУАТ ФІДОБАНК , що підтверджується долученою до матеріалів справи квитанцією №383702630 від 18 травня 2016 року Тернопільського відділення №1 ПУЛТ ФІДОБАНК , яка містить усі необхідні реквізити, зокрема найменування відділення банку, яке здійснило касову операцію, дату здійснення операції та підпис уповноваженого працівника банку.

Проте, з цими висновками колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 та 2 ст.1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Поклавши в основу свого рішення квитанцію №383702630 від 18 травня 2016 року, як доказ внесення позивачем на рахунок грошових коштів, суд першої інстанції не врахував інших доказів, наданих відповідачем, щодо вчинення банком грошових операцій.

Зокрема, суд не врахував рух коштів, відображений в наданих банком виписках по особовим рахункам позивача ОСОБА_1 та ТОВ РЮС+ .

Встановлено, що згідно наданої Державною реєстраційною службою України виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та Фізичних осіб-підприємців керівником ТОВ РІОС+ (код ЄДРПОУ 39243244) є позивач ОСОБА_1 (а.с. 11)

Також, з виписки по рахунку № НОМЕР_4 вбачається, що директор ТОВ РІОС+ 18 травня 2016 року було оформлено у ПУАТ ФІДОБАНК чекову книжку та сплачено за оформлення 60,00 грн.

Як вище зазначено, відповідно до наданої банком копії грошового чеку ЛЗ 7004701 ТОВ РІОС+ мало намір здійснити операцію зі зняття грошових коштів в сумі 68000,00 грн. через касу банку з призначенням платежу поворотна фінансова допомога . (а.с. 59)

З листа ПУАТ ФІДОБАНК вбачається, що 18 травня 2016 року операція внесення готівкових коштів на власний поточний рахунок позивача на суму 68000,00 грн. вчинено банком одночасно з видачею грошових коштів з поточного рахунку юридичної особи ТОВ РІОС+ на суму 68000,00 грн. (.а.с. 11)

Згідно квитанції № 383702630 від 18 травня 2016 року кошти були внесені позивачем на рахунок №26258007439715 через рахунок каси № НОМЕР_5 .

Проте, у виписці по особовим рахункам за 18 травня 2016 року , наданої відповідачем, по рахунку каси № НОМЕР_5 операцій по видачі коштів третій особі та внесенню коштів позивачем не відображено. Крім того, у даній виписці відображені вхідний залишок 92,13 грн. та вихідний залишок - 4770,61 грн. Всього операцій у касі за 18.05.2016 р. відбулось 4: по дебету рахунку 7 200,00 грн. та по кредиту - 2 521,52 грн., що підтверджує відсутність внесення у касу готівки в сумі 68000,00 грн. позивачем.

Додана позивачем ОСОБА_1 квитанція від 18 травня 2016 року про поповнення ним власного карткового рахунку № НОМЕР_1 , означає, що 18 травня 2016 року позивачем мала б бути внесена до каси банку на рахунок № НОМЕР_5 готівка в сумі 68000,00 грн.

Проте банківські операції не були відображені на рахунках банку та позивача у даній справі.

Відповідно до виписки по особовим рахункам за 18 травня 2017 року по рахунку каси відділення внесення коштів в сумі 68000,00 грн. 18 року 2016 року не було.

Дана операція не відображена у виписках по рахунках позивача, ТОВ РІОС+ та не відображена у реєстрі видалених документів за 18 травня 2016 року.

Крім того, з витягу переліку реєстру вимог кредиторів, наданих уповноваженою особою фонду, у ТОВ РІОС+ надалі рахується сума 68777,75 грн. (а.с.48)

Таким чином, при наявності таких доказів, як особові рахунки позивача та третьої особи, які також є банківськими документами, та в яких не відображені банківські операції про реальне внесення готівки, сама квитанція не може бути безспірним доказом внесення позивачем на рахунок № НОМЕР_1 готівкових коштів у розмірі 68000,00 грн.

Отже, позивач не довів належними доказами про наявності у нього готівкових коштів в сумі 68000,00 грн.

Визнання зарахованими готівкових коштів за позивачем ОСОБА_1 на підставі лише квитанції №383702630 від 18 травня 2016 року може, при наявності інших доказів, якими заперечується факт внесення готівки, може призвести до подвійного стягнення з Банку спірної суми у розмірі 68000,00 грн.

Згідно змісту ст. 67 Закону України Про банки і банківську діяльність , при здійсненні банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників, банківських груп, учасників банківських груп усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності.

Судом установлено, що 18 травня 2016 року до ПУАТ ФІДОБАНК поступила вимога №1 куратора Білокінь В. В. про забезпечення до кінця дня 18 травня 2016 року сторнування платежів, оскільки аналіз касових операцій за 17 травня 2016 року та 18 травня 2016 року свідчить про те, що мають місце непоодинокі випадки зняття готівки з поточних рахунків юридичних та фізичних осіб з подальшим зарахуванням через касу на поточні рахунки 2620 (2625) в межах до 200 тис. грн. (дроблення), що може значно збільшити суму можливого відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. (а.с. 60)

За невиконання вимог куратора банку до банку застосовуються заходи впливу, передбачені ст. 73 цього Закону.

Провівши аналіз операцій здійснених по рахунках позивача та третьої особи 18 травня 2016 року вони були відмінені, оскільки, носили ознаки фіктивних операцій, що фактично було результатом виконання вимоги куратора банку.

Таким чином, безспірних доказів того, що позивачем 18 травня 2016 року внесені на рахунок готівкові кошти в сумі 68000,00 грн. немає.

За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволені позову.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію Публічного акціонерного товариства ФІДОБАНК Коваленко О.В. задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 лютого 2019 року скасувати.

В позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" з участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю "РІОС+" про визнання порушеного права як споживача фінансових послуг за договором банківського (поточного) рахунку відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Постанова складена 11 червня 2019 року.

Головуючий: Ткач З.Є.

Судді: Шевчук Г.М.

Ткач О. І.