Постанова

від 05.06.2019 по справі 178/1674/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

05 червня 2019 року

м. Київ

справа № 178/1674/16-ц

провадження № 61-39938св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,

Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа - Криничанська районна державна адміністрація,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2018 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Деркач Н. М., Петешенкової М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області), третя особа - Криничанська районна державна адміністрація (далі - Криничанська РДА), про визнання додаткової угоди укладеною, договору оренди земельної ділянки поновленим.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він як орендар із 03 травня 2006 року на підставі укладеного з Криничанською РДА договору оренди землі № 295 здійснював користування земельною ділянкою площею 38,6816 га, у тому числі рілля 38,6816 га, для ведення фермерського господарства. Вказана земельна ділянка розташована на території Щорської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області, їй присвоєний кадастровий номер НОМЕР_1 . У пункті 6 вказаного договору визначено строк його дії, що становить 10 років, а також передбачено переважне право орендаря на поновлення дії договору на новий строк. При цьому для поновлення строку дії договору оренди землі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до його закінчення письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. Перед закінченням строку дії вказаного договору оренди земельної ділянки, він маючи намір щодо поновлення його дії на новий строк, неодноразово звертався до відповідача з листами про необхідність поновлення договору оренди та укладення додаткової угоди, текст якої додавався до звернень. Факт направлення відповідних звернень підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення від 04 березня 2016 року та 11 квітня 2016 року, а отримання відповідних звернень визнається ГУ Держгеокадастру. 06 серпня 2016 року на його адресу ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області направлено листи-повідомлення про прийняті орендодавцем рішення № А-2297/0-2143/6-16 та № А-2297/1-2146/6-16, у яких вказується про неможливість поновлення договору оренди земельної ділянки. При цьому, обґрунтовуючи відповідні доводи, службові особи ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області посилаються в листі № 2297/0-2143/6-16 на невідповідність наданих ним документів вимогам ДСТУ 4163-2003 у частині недотримання умов посвідчення їх копій. Натомість, у листі від 08 червня 2016 року № А-2297/1-2146/6-16 здійснено посилання на інші причини, що свідчать про неможливість поновлення договору оренди земельної ділянки, зокрема вказується на той факт, що не погоджено розмір орендної плати, який повинен становити 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Посилаючись на викладене, позивач просив визнати поновленим договір оренди земельної ділянки від 03 травня 2006 року № 295, укладений між ним та Криничанською РДА, визнати укладеною додаткову угоду № 1 до договору оренди земельної ділянки.

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано поновленим договір оренди земельної ділянки від 03 травня 2006 року № 295, укладений між ОСОБА_1 та Криничанською РДА, визнано укладеною додаткову угоду № 1 до договору оренди земельної ділянки.

Додатковим рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2017 року вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою, належно виконує свої обов`язки за договором від 03 травня 2006 року № 295 про оренду земельної ділянки, своєчасно сплачував оренду плату, цільове призначення земельних ділянок не змінено, договір оренди з іншою особою не укладався, що є підставою для визнання договору поновленим.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що внесеними змінами до ЗК України районні державні адміністрації не наділені повноваженнями щодо передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, а такими повноваженнями відповідно до статті 122 ЗК України наділений центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи. Повноваження щодо укладення, зміни чи припинення дії договорів мають виключно сторони, при цьому покладення такого обов`язку на суд без вирішення спірного питання між сторонами є неправильним, оскільки у випадку відмови в продовженні терміну дії спірного договору позивач має право оскаржити дії відповідача, який є державним органом, у адміністративному порядку.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників

У липні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що причини для відмови у продовженні договірних відносин є незаконними, оскільки порушено місячний строк для розгляду звернення орендаря щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, а відмова в поновленні договору оренди поза межами строку, встановленого в частині п`ятій статті 33 Закону України Про оренду землі , не має юридичного значення, по-друге, відмова з підстав незазначення назви листа є, за своєю суттю, намаганням протиправно позбавити позивача права користування земельною ділянкою, так як зміст самого звернення орендаря безспірно підтверджує його намагання поновити оренді правовідносини, а посилання орендодавця на неузгодженість умов додаткової угоди щодо розміру орендної плати не заслуговують на увагу, так як усупереч Закону України Про оренду землі останнім не вживалися дії щодо погодження таких умов, зокрема, на адресу орендаря не надсилалися пропозиції укласти додаткову угоду із збільшеним розміром орендної плати та не надавався строк для надсилання орендодавцю відповіді на пропозицію. Правовідносини, в тому числі й земельні, де бере участь орган державної влади чи місцевого самоврядування, проте вирішується питання виникнення цивільного права і існує спір про таке право, віднесені до юрисдикції цивільного судочинства, а відповідні спори не можуть бути розглянутими в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України. Вказана позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 802/950/17-а.

У жовтні 2018 року ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області подало відзив на касаційну скаргу, згідно з яким незрозуміло, з яких підстав договір може визнаватися поновленим, якщо він укладений між ОСОБА_3 та Криничанською районною державною адміністрацією, якщо із 13 лютого 2016 року у земельної ділянки є користувач-ФГ АВРАМЕНКО 2007.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Судувід 20 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із закриттям провадження у справі.

Судом установлено, що 03 травня 2006 року між ОСОБА_1 та Криничанською РДА укладений договір оренди землі № 295, згідно з яким ОСОБА_1 на десять років передано в оренду земельну ділянку площею 38,6816 га, 38,6816 га ріллі для ведення фермерського господарства.

Вказана земельна ділянка розташована на території Щорської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області, їй присвоєний кадастровий номер НОМЕР_1 . Договір оренди згідно зі статтями 18, 20 Закону України Про оренду землі набрав чинності після його державної реєстрації в Щорській селищній раді Криничанського району Дніпропетровської області 12 травня 2006 року за номером 040612200220.

Згідно з відомостями у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань довідки та статуту Фермерського господарства АВРАМЕНКО 2007 (далі - ФГ АВРАМЕНКО 2007), 19 лютого 2007 року проведена державна реєстрація ФГ АВРАМЕНКО 2007.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 2 Закону України Про фермерське господарство (далі - Закон) у редакції, чинній на день державної реєстрації ФГ АВРАМЕНКО 2007 (19 лютого 2007 року) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою та п`ятою статті 8 Закону після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація фермерського господарства здійснюється у виконавчому комітеті міської, районної у місті ради або в районній, районних міст Києва і Севастополя державних адміністраціях за місцем проживання особи або місцезнаходженням земельної ділянки. Державна реєстрація фермерського господарства проводиться за наявності всіх необхідних документів протягом не більше п`яти робочих днів. Органи державної реєстрації зобов`язані протягом цього терміну внести дані з реєстраційної картки до Реєстру суб`єктів підприємницької діяльності та видати Свідоцтво про державну реєстрацію фермерського господарства.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) установлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 20 ГПК України визначено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Таким чином, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів відбувається залежно від їхнього предмета та суб`єктного складу учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи - підприємці, розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

Отже, на момент звернення до суду у цій справі сторонами у господарському процесі за загальним правилом могли бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

На день звернення до суду із цим позовом ОСОБА_1 є засновником ФГ АВРАМЕНКО 2007, зареєстрованого 19 лютого 2007 року як юридична особа.

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Із комплексного аналізу норм Закону України Про фермерське господарство можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась, оскільки фізичній особі - громадянину України, в тому числі і ОСОБА_1 , не могла бути надана земельна ділянка сільськогосподарського призначення у розмірі 38,6816 га без створення ним у подальшому юридичної особи - фермерського господарства.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Установивши, що ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 03 травня 2006 року відведено земельну ділянку для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Щорської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області, Верховний Суд дійшов висновку, що вказаний спір не підсудний судам загальної юрисдикції, оскільки після укладення позивачем договору оренди ОСОБА_1 засноване фермерське господарство, яке зареєстроване як юридична особа. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна користувача і обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, а тому сторонами у спірних правовідносинах мають бути юридичні особи. Після отримання позивачем у користування земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі з органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України вказав, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі Лео Занд проти Австрії (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року), висловлено думку, що термін суд, встановлений законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...] .

Виходячи з положень зазначених норм права суд першої інстанції та апеляційний суд для розгляду цієї справи не є судами, встановленими законом.

Спори юридичних осіб, зокрема органів державної влади та місцевого самоврядування, із зареєстрованими в установленому порядку фермерськими господарствами мають розглядатися за правилами господарського судочинства.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах сформульовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 13 лютого 2019 року у справі № 666/1188/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 13 березня 2018 року в справі № 348/992/16-ц, від 13 червня 2018 року у справі № 474/100/16-ц та від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу .

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього кодексу , є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Враховуючи те, що позовні вимоги мають розглядатися за правилами господарського, а не цивільного судочинства, Верховний Суд вважає, що рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2017 року, додаткове рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2017та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2018року необхідно скасувати, а провадження у справі - закрити.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 255 , пунктом 5 частини першої статті 409 , частинами першою та другою статті 414 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2017року, додаткове рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2017року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2018року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа - Криничанська районна державна адміністрація, про визнання додаткової угоди укладеною, договору оренди земельної ділянки поновленимзакрити.

Ухвала суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко