Рішення

від 10.04.2019 по справі 280/947/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 квітня 2019 року Справа № 280/947/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) адміністративну справу

за позовом Головного управління ДФС у Запорізькій області

до Приватного підприємства Дорожний торгівельно-комерційний центр

про стягнення коштів за податковим боргом,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Запорізькій області (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Приватного підприємства Дорожний торгівельно-комерційний центр (далі - відповідач), в якому позивач просить стягнути з рахунків платника податків у всіх банках, що належить такому платнику суму податкового боргу в розмірі 104 065, 44 грн., у т.ч. з податку на додану вартість у сумі 29 835,14 грн., з податку на прибуток у сумі 66 857,47 грн., з орендної плати за землю у сумі 7 372,83 грн.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, нормами Податкового кодексу України та зазначає, що згідно облікової картки платника у відповідача наявна заборгованість, яка виникла в результаті несплати самостійно узгоджених сум податкових зобов`язань та донарахованих позивачем у податкових повідомленнях-рішеннях. Позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, проте борг у добровільному порядку відповідачем не сплачений, а тому підлягає примусовому стягненню у судовому порядку. На підставі викладеного, просить стягнути з відповідача податковий борг.

Ухвалою судді від 11.03.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у судовому засіданні 25.02.2019.

Станом на дату розгляду справи відзив на позовну заяву відповідачем до суду не надано.

Позивачем 09.04.2019 року направлено заяву про зміну (уточнення) позовних вимог (вх. №14247), яка знаходиться в матеріалах справи. Заява обґрунтована тим, що сума податкового боргу по податку на додану вартість в розмірі 2619,00 грн. погашена платником податків самостійно та станом на 09.04.2019 року податковий борг Приватного підприємства Дорожний торгівельно - комерційний центр становить 101446,44 грн. та складається з: податку на додану вартість в розмірі 27216,14 грн., по орендній платі з юридичних осіб в розмірі 7372,83 грн. та по податку на прибуток в розмірі 66857,47 грн.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно ч.7 ст.47 КАС України, у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні.

Судом встановлено, що позивач подав заяву про зміну (уточнення) позовних вимог, однак не виконав вимоги ч.7 ст.47 КАС України не подавши до суду доказів направлення копій такої заяви іншим учасникам справи, у зв`язку з чим вказана заява не може бути прийнята судом та підлягає поверненню позивачу.

За приписами ч. 1 ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно із пунктом 10 ч. 1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до даних інтегрованих (облікових) карток платника податків, станом на день розгляду справи, за відповідачем рахується податкова заборгованість по податку на додану вартість в розмірі 29835,14 грн., по орендній платі з юридичних осіб в розмірі 7372,83 грн. та по податку на прибуток в розмірі 66857,47 грн., які виникли внаслідок наступного:

Податковий борг з податку на додану вартість виник за результатом камеральної перевірки щодо своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН, складено Акт від 15.12.2017 №429/08-01-56-01/32687669, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 23.01.2018 №00007715601, яким до відповідача застосовано штраф у розмірі 10%, 20% та 30%, що складає в загальній сумі 29835,80 грн. Відповідачем частково сплачена сума заборгованості в розмірі 0,66 грн.

Вказане рішення направлено на адресу відповідача, проте кореспонденція повернулася до ГУ ДФС у Запорізькій області з відміткою за закінченням терміну зберігання (а.с.23).

Проте вказана сума відповідачем у встановлені терміни у повному обсязі не сплачена.

Отже сума заборгованості відповідача з податку на додану вартість складає 29835,14 грн.

Податковий борг по орендній платі з юридичних осіб виник внаслідок несплати податкових зобов`язань визначених самостійно у наданих до податкового органу податкових деклараціях:

- №9018798217 від 14.02.2017 року, згідно якої відповідач самостійно визначив річну суму податку, що підлягає нарахуванню та сплаті у бюджет у 2017 році на загальну суму 17694,75 грн., з щомісячною часткою сплати з січня по листопад - по 1474,56 грн. та за грудень - 1474,59 грн. Відповідачем не сплачено суму податкового зобов`язання по терміну сплати 30.01.2018, в сумі 1474,59 грн. Сума заборгованості у розмірі 1474,59 грн. платником не сплачена та набула статусу податкового боргу;

- №9017815406 від 12.02.2018 року, згідно якої відповідач самостійно визначив річну суму податку, що підлягає нарахуванню та сплаті у бюджет у 2018 році на загальну суму 17694,75 грн., з щомісячною часткою сплати з січня по листопад - по 1474,56 грн. та за грудень - 1474,59 грн. Відповідачем не сплачено суму податкового зобов`язання по термінам сплати 02.03.2018, 30.03.2018, 30.04.2018, 30.05.2018, в загальній сумі 5898,24 грн. Сума заборгованості у розмірі 5898,24 грн. платником не сплачена та набула статусу податкового боргу.

Проте вказана сума відповідачем у встановлені терміни не сплачена.

Отже загальна сума заборгованості відповідача по орендній платі з юридичних осіб складає 7372,83 грн.

Податковий борг з податку на прибуток виник внаслідок несплати податкових зобов`язань визначених самостійно у наданих до податкового органу податковій декларації:

- №9299187569 від 13.02.2018, згідно якої відповідач самостійно визначив суми податку, що підлягають нарахуванню та сплаті у бюджет в термін 02.03.2018 у розмірі 66858,00 грн. Відповідачем частково сплачена сума заборгованості в розмірі 0,53 грн.

Проте вказана сума відповідачем у встановлені терміни не сплачена.

Отже загальна сума заборгованості відповідача по податку на прибуток складає 66857,47 грн.

Пунктом 46.1 ст. 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст. 49 Кодексу).

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з п. 56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

За правилами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

При цьому, за п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Як встановлено судом, боржником суму задекларованого зобов`язання та нарахованого контролюючим органом зобов`язання не було сплачено у встановлені законом строки і вона набула статусу податкового боргу.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

У зазначені строки грошове зобов`язання відповідачем не сплачено (зазначена обставина відповідачем не спростована), а тому у відповідності до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України вважається сумою податкового боргу.

У зв`язку з несплатою платником податків узгоджених сум податкових зобов`язань, позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме, згідно п.59.1 ст.59 ПК України, де визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.3 ст. 59 ПК України встановлено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме згідно з положеннями статті 59 Податкового кодексу України податковим органом 16.01.2018 року сформована податкова вимога №113-56 на суму 1474,56 грн., яка направлена на адресу відповідача засобами поштового зв`язку та вручена 24.01.2018 (а.с.33).

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Таким чином, кодексом не передбачено надіслання податкових вимог на кожну суму боргу, а тому податкові вимоги на борг, що утворився після надіслання вимоги не надсилались.

Згідно із п. п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пп. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п. 95.2. ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Судом встановлено, що разом із заявою про зміну (уточнення) позовних вимог позивачем надано довідку від 09.04.2019 №20432/10/08-01-56-08, в якій повідомляє, що відповідач станом на 09.04.2019 року має податковий борг, який заявлено до стягнення та сума податкового боргу по податку на додану вартість, справа №280/947/19 в розмірі 2619,00 грн. погашена платником податків самостійно.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На момент розгляду справи в суді податковий борг відповідно до довідки позивача від 09.04.2019 №20432/10/08-01-56-08 сплачено частково у сумі 2619,00 грн. за таких обставин сума заборгованості складає в розмірі 101446,44 грн., а саме з: податку на додану вартість в розмірі 27216,14 грн., по орендній платі з юридичних осіб в розмірі 7372,83 грн. та по податку на прибуток в розмірі 66857,47 грн.

Матеріалами справи підтверджено наявність податкового боргу по податку на додану вартість в розмірі 27216,14 грн., по орендній платі з юридичних осіб в розмірі 7372,83 грн. та по податку на прибуток в розмірі 66857,47 грн.

Під час розгляду справи відповідач, проти позову не заперечив, доводи позивача не спростував.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позов Головного управління ДФС у Запорізькій області є частково доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69107, ідентифікаційний номер 39396146) до Приватного підприємства Дорожний торгівельно-комерційний центр (72333, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Терпіння, вул. Сізова, буд. 109, код ЄДРПОУ 32687669) про стягнення податкового боргу - задовольнити частково.

Стягнути з рахунків Приватного підприємства Дорожний торгівельно-комерційний центр , у банках, обслуговуючих такого платника податків, суму податкового боргу в розмірі 101446,44 грн., який складається з:

- податку на додану вартість у розмірі 27216,14 грн., р/р 31116029008168, отримувач - Мелітопольське УК/Мелітоп.р-н/14060100, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) код 37968956 МФО 899998.

- податку на прибуток у розмірі 66857,47 грн., р/р 33115318008168, отримувач - Мелітопольське УК /Мелітоп.р-н/11021000, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) код 37968956 МФО 899998.

- орендної плата з юридичних осіб у розмірі 7372,83 грн., р/р 33212812008181, отримувач - Мелітопольське УК /Семенівська/18010600, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) код 37968956 МФО 899998.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295 КАС України.

Рішення у повному обсязі виготовлено 10.04.2019 року.

Суддя Н.В.Стрельнікова