Рішення

від 13.06.2019 по справі 826/15855/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 червня 2019 року № 826/15855/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі судового засідання Грабовському В.А. розглянувши в загальному позовному провадженні адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства Київський бронетанковий завод до проОфісу великих платників податків ДФС визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 26.06.2018р., за участі:

представника позивача - Чубар С.В.,

представника відповідача - Корнейчук О.Л.

На підставі частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 червня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Київський бронетанковий завод (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 26.06.2018р. №0005694101, №0005674101, №0005724101.

Ухвалою суду від 01.10.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в прядку загального позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваних рішень, оскільки позивачем були надані всі первинні документи на підтвердження реальності укладених з контрагентами - ТОВ Дівітіс та ТОВ Виробниче підприємство Патріот Договорів поставки.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані рішення прийняті правомірно, оскільки позивачем під час перевірки не було надано наступну первинну документацію по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ Дівітіс та ТОВ Виробниче підприємство Патріот , а саме: рахунки-фактури; сертифікати якості або інший документ, що посвідчує якість Товару; сертифікати якості (посвідчення про якість, паспорт якості, декларацію про якість тощо), який оформлений постачальником продукції; сертифікати походження товару, якщо продукція імпортована; сертифікати відповідності УкрСЕПРО (свідоцтво про визнання відповідності (на імпортну продукцію, що вироблена в країнах СНД)) на продукцію, що зазначена в Переліку продукції, яка підлягає обов`язковій сертифікації; протоколи випробувань, на підставі яких виданий сертифікат відповідності (свідоцтво про визнання); довідки (рішення) Органу з сертифікації, якщо продукція не підлягає обов`язковій сертифікації; декларації про відповідність вимогам Технічного регламенту, якщо продукція підпадає під дію відповідного Технічного регламенту, разом з документами, на підставі яких складено цю декларацію (протоколи випробувань, сертифікати типу тощо).

Крім того, відносно директора ТОВ Виробниче підприємство Патріот ОСОБА_2 Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська 02.11.2016р. винесено вирок у справі №202/5765/16-к.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Офісом великих платників податків ДФС на підставі направлень від 23.04.2018р. №446, № 447, відповідно до п.п. 20.1.4 статті 20, п.п. 75.1.2 статті 75, п.п. 78.1.4 статті 78, п. 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 20.04.2018р. №753 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства Київський бронетанковий завод результати якої оформлені актом від 06.06.2018р. №1656/28-10-41-01/14302667 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства Київський бронетанковий завод (код ЄДРПОУ 14302667) з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ Дівітіс (код ЄДРПОУ 37933043) за період з 01.01.2016р. по 30.04.2016р. та ТОВ Виробниче підприємство Патріот (код ЄДРПОУ 37055453) за період з 01.02.2016р. по 31.08.2016р. (по періодам відображення в Деклараціях з ПДВ та відображенні при формуванні показників фінансової звітності за відповідні податкові періоди, які є підставою для відображення у декларації з податку на прибуток за відповідний податковий період) (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п.п. 14.1.36 п. 14.1 статті 14, п. 134.1 статті 134 ПК України та п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000р. №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000р. за №85/43065, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 2 113 743грн., у тому числі по періодах: півріччя 2016 року - 2 095 523грн., три квартали 2016 року - 18 220грн. та порушення п.п. 14.1.181 п. 14.1 статті 14, п. 44.1 статті 44, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, п. 200.1, 200.4 статті 200 ПК України внаслідок чого занижено податковий кредит на загальну суму 1 957 170грн., в тому числі по періодах: січень 2016 року - 255 358грн., лютий 2016 року - 331 061грн., березень 2016 року - 949 234грн., квітень 2016 року - 163 847грн., травень 2016 року - 120 800грн., червень 2016 року - 120 000грн., липень 2016 року - 3 590грн., серпень 2016 року - 13 280грн., в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 699 500грн., у тому числі за квітень 2016 року в сумі 1 669 500грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 257 670грн., у тому числі за серпень 2016 року в сумі 257 670грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 26.06.2018р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0005694101, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 2 124 375,00грн., у тому числі податкове зобов`язання - 1 699 500,00грн. та штрафні санкції - 424 875,00грн.; №0005674101, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 257 670,00грн. та №0005724101, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 2 642 179,00грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 2 113 743грн. та штрафні санкції - 528 436грн.

В порядку адміністративного оскарження податкові повідомлення - рішення від 26.06.2018р. залишені без змін.

Позивач не погодився з податковими повідомленнями - рішеннями та звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.12.2015р. між позивачем (Покупець) та ТОВ Дівітіс (Постачальник) укладено Договір поставки №14-12/15/1, відповідно до якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату його вартості на умовах даного Договору.

Предметом постачання є автомобільні запасні частини, мастила, інші комплектуючі для транспортних засобів, що надалі іменується - Товар, найменування, асортимент та кількість якого зазначаються в Заяві Покупця, яка узгоджується між Сторонами за допомогою факсимільного зв`язку, або електронної пошти (п. 1.2 Договору).

Підтвердженням факту узгодження Сторонами асортименту, кількості і ціни Товару є прийняття Покупцем Товару по видатковій накладній Постачальника, яка після підписання її обома Сторонами має юридичну силу Специфікації і є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.3 Договору).

25 березня 2016 року між вказаними сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору поставки від 14.12.2015р., відповідно до п. 5 якого внесено зміни до п. 4.1 Договору та викладено його в наступній редакції: Постачальник зобов`язаний надати на кожну партію Товару відповідні товаросупровідні документи: видаткову накладну; рахунок-фактуру; сертифікат якості або інший документ, що посвідчує якість Товару .

Як вбачається з наданих представником позивача документів, на виконання вказаного вище Договору Постачальником були складені: видаткові накладні №3 від 14.01.2016р., №4 від 14.01.2016р., №9 від 26.01.2016р., №13 від 22.01.2016р., №16 від 22.01.2016р., №11 від 26.01.2016р., №10 від 26.01.2016р., №17 від 02.02.2016р., №18 від 08.02.2016р., №23 від 11.02.2016р., №24 від 11.02.2016р., №27 від 29.02.2016р., №28 від 29.02.2016р., №34 від 14.03.2016р., №36 від 22.03.2016р., №37 від 22.03.2016р., №38 від 22.03.2016р., №41 від 28.03.2016р., №43 від 31.03.2016р., №44 від 31.03.2016р., №46 від 06.04.2016р., №50 від 21.04.2016р., №49 від 14.04.2016р., №55 від 11.05.2016р., №54 від 11.05.2016р., №57 від 25.05.2016р., №51 від 06.05.2016р., №52 від 10.05.2016р., №53 від 11.05.2016р., №58 від 25.05.2016р. та податкові накладні: від 29.04.2016р. №5, від 26.04.2016р. №4, від 31.03.2016р. №24, від 16.03.2016р. №6, від 14.03.2016р. №8, від 22.03.2016р. №10, від 22.03.2016р. №11, від 31.03.2016р. №19, від 22.03.2016р. №12, від 31.03.2016р. №20, від 29.03.2016р. №18, від 22.03.2016р. №19, від 29.02.2016р. №10, від 01.02.2016р. №3, від 10.02.2016р. №6, від 29.02.2016р. №11, від 06.01.2016р. №2, від 14.01.2016р. №6, від 14.01.2016р. №11, від 14.01.2016р. №10, від 15.01.2016р. №13, від 22.01.2016р. №14, від 28.01.2016р. №15.

Крім того, представником позивача до матеріалів справи надані платіжні доручення, якими підтверджується оплата товару по Договору поставки №14-12/15/1 від 14.12.2015р. та рахунки на оплату товару.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач не надав до перевірки та до матеріалів справи: рахунки-фактури; сертифікати якості або інший документ, що посвідчує якість Товару, які визначені п. 5 Додаткової угоди від 25.03.2016р. №1.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що вказані документи між сторонами Договору поставки не складались.

Також судом встановлено, що 04.03.2016р. між позивачем (Покупець) та ТОВ Виробниче підприємство Патріот (Постачальник) укладено Договір поставки №057/76, відповідно до якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю товар, зазначений у Додатку №1 до даного Договору (Специфікація 31), а Покупець зобов`язується прийняти його та оплатити згідно даного Договору.

Оглядом п. 2.1 вказаного Договору, суд встановив, що Постачальник при постачанні Товару повинен забезпечити наявність супроводжувальних документів, що свідчить про походження та якість товару, а саме:

- Сертифікат якості (посвідчення про якість, паспорт якості, декларацію про якість тощо), який оформлений постачальником продукції;

- Сертифікат походження товару, якщо продукція імпортована;

- Сертифікат відповідності УкрСЕПРО (свідоцтво про визнання відповідності (на імпортну продукцію, що вироблена в країнах СНД)) на продукцію, що зазначена в Переліку продукції, яка підлягає обов`язковій сертифікації; протоколи випробувань, на підставі яких виданий сертифікат відповідності (свідоцтво про визнання);

- Довідку (рішення) Органу з сертифікації, якщо продукція не підлягає обов`язковій сертифікації;

- Декларацію про відповідність вимогам Технічного регламенту, якщо продукція підпадає під дію відповідного Технічного регламенту, разом з документами, на підставі яких складено цю декларацію (протоколи випробувань, сертифікати типу тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного Договору між сторонами складені та підписані: Специфікації №№1, 2, 3, а також укладені Додаткові угоди №1 та №2 до Договору №057/76, виписані видаткові накладні: від 27.04.2016р. №РН-00002704/1, від 20.05.2016р. №РН-00002005/2, №РН-00002005/1, від 02.06.2016р. №РН-0000206/1, від 27.07.2016р. №РН-00002707/1, від 10.08.2016р. №РН-0001008/1, №РН-00001008/2 та податкові накладні: від 27.04.2016р. №19, від 20.05.2016р. №4, №3, №5, від 02.06.2016р. №1, №2, від 28.07.2016р. №3, від 10.08.2016р. №3, від 25.08.2016р. №9 та накладні - вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів.

Також до матеріалів справи представником позивача надані копії платіжних доручень на підтвердження оплати позивачем товару згідно Договору постанови №057/76 від 04.03.2016р.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач не надав до перевірки та до матеріалів справи: сертифікати якості (посвідчення про якість, паспорт якості, декларацію про якість тощо), який оформлений постачальником продукції; сертифікати походження товару, якщо продукція імпортована; сертифікати відповідності УкрСЕПРО (свідоцтво про визнання відповідності (на імпортну продукцію, що вироблена в країнах СНД)) на продукцію, що зазначена в Переліку продукції, яка підлягає обов`язковій сертифікації; протоколи випробувань, на підставі яких виданий сертифікат відповідності (свідоцтво про визнання); довідки (рішення) Органу з сертифікації, якщо продукція не підлягає обов`язковій сертифікації; декларації про відповідність вимогам Технічного регламенту, якщо продукція підпадає під дію відповідного Технічного регламенту, разом з документами, на підставі яких складено цю декларацію (протоколи випробувань, сертифікати типу тощо), які визначені п. 2.1 Договору поставки №057/76 від 04.03.2016р.

У той же час, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 02.11.2016р. Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська у кримінальній справі №202/5765/16-к винесено вирок відносно директора ТОВ Виробниче підприємство Патріот ОСОБА_2 , який за грошову винагороду зареєстрував вказане підприємство.

Відповідно до вироку у справі №202/5765/16-к ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України та призначено узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у дохід держави у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500грн.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, з наданих позивачем первинних документів неможливо встановити осіб які їх підписали, у зв`язку із чим суд їх вважає складеними з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Разом з тим, слід зазначити, що ухвалою суду від 01.10.2018р. від контрагентів позивача - ТОВ Дівітіс та ТОВ Виробниче підприємство Патріот судом витребовувались за період з 01.01.2016р. по 31.08.2016р. належним чином засвідчені копії документів щодо взаємовідносин з ДП Київський бронетанковий завод , що підтверджують: наявність на підприємстві трудових ресурсів та основних засобів виробництва, укладання та виконання договорів з третіми особами щодо реалізації своїх зобов`язань на користь позивача, виконання таких зобов`язань особисто.

Однак, ТОВ Дівітіс та ТОВ Виробниче підприємство Патріот не виконали вимоги ухвали суду від 01.10.2018р., будь-яких пояснень з приводу правовідносин з ДП Київський бронетанковий завод до суду не надали.

Разом з тим, судом з Акту перевірки вбачається, що контролюючим органом не встановлено придбання позивачем послуг з перевезення постачальником ТОВ Виробниче підприємство Патріот товару по Договору поставки №057/76 від 04.03.2016р., а також перевіркою не підтверджено джерело походження придбаного товару внаслідок не встановлення фактичного ланцюга постачання товару, одержаного від ТОВ Виробниче підприємство Патріот .

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що товар по Договорам поставки №057/76 від 04.03.2016р. та від 14.12.2015р. №14-12/15/1 був поставлений з Російської Федерації.

Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом на підставі належних та допустимих доказів встановлено, що господарські операції позивача з ТОВ Дівітіс та ТОВ Виробниче підприємство Патріот не мали реального характеру з огляду на неможливість їх виконання контрагентами з врахуванням реального часу і наявності трудових ресурсів.

Суд виходить із того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 2а-1670/5096/12 (К/9901/12890/18), від 30.01.2018 у справі № 2а-0870/6083/11 (К/9901/541/18), від 23.05.2018 у справі №826/16865/14, а також у постановах Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі №21-3788а15 (№826/15034/14), від 14.03.2017 у справі №21-1513а16.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу є обґрунтованим та таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 26.06.2018р. №0005694101, №0005674101, №0005724101 є правомірними, а тому в задоволенні позовних вимог Державного підприємства Київський бронетанковий завод має бути відмовлено повністю.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб`єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства Київський бронетанковий завод (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 34-А, код ЄДРПОУ 14302667) до Офісу великих платників податків ДФС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 26.06.2018р. №0005694101, №0005674101, №0005724101 - відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін

Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.06.2019р.