Постанова

від 20.06.2019 по справі 260/1211/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019 рокуЛьвів№ 857/5281/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шевчук С.М.,

суддів Кухтея Р.В., Сеника Р.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 березня 2019 року (ухвалене в м. Ужгороді, судом під головуванням судді Микуляк П.П., дату складення повного тексту рішення суду не зазначено) у справі №260/1211/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (правонаступником якої є Головне управління ДФС у Закарпатській області) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, суд-

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

В листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, якою після уточнення позовних вимог просив: визнати протиправною бездіяльність Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області щодо невидачі йому довідки про складові заробітної плати працюючого державного службовця, якому встановлена посада 7-групи оплати праці, яка рівнозначна колишній посаді державного податкового інспектора другого рангу відділу документальних перевірок юридичних осіб, для призначення пенсії за віком як державному службовцю - особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби по формі, затвердженій постановою Правління Пенсійного фонду України № 1-3 від 17.10.2017р., яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.02.2017р. за № 180/30048;

зобов`язати Хустську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Закарпатській області видати йому довідку про складові заробітної плати працюючого державного службовця, якому встановлена посада 7-групи оплати праці, яка рівнозначна колишній посаді державного податкового інспектора другого рангу відділу документальних перевірок юридичних осіб, для призначення пенсії за віком як державному службовцю - особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби по формі, затвердженій постановою Правління Пенсійного фонду України № 1-3 від 17.10.2017р., яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.02.2017р. за № 180/30048;

cтягнути з Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на його користь 10000,00 тис. грн. моральної шкоди.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 березня 2019 року у задоволенні названого адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як слідує із змісту апеляційної скарги та доводів, викладених у позовній, позивач вказує, що суд умисно розглянув дану справу без повідомлення сторін та третіх осіб, на що нема права, оскільки даний характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін та третіх осіб, для з`ясування повного та всебічного встановлення всіх обставин справи, а саме хто із вказаних відповідачів є належним відповідачем, хто би мав видати вказану довідку. Тому просить скасувати рішення суду, а справ направити до суду першої інстанції на новий розгляд для залучення до участі у справі другого відповідача для видачі йому довідки для призначення пенсії за віком, як державному службовцю.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, доводи якого співпадають з висновками суду першої інстанції. Просить замінити відповідача - Хустську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Закарпатській області на правонаступника - Головне управління ДФС у Закарпатській області.

З урахуванням поданого клопотання та доданих доказів, враховуючи положення ст. 52 КАС України, колегією суддів ухвалено судове рішення про заміну відповідача - Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на її правонаступника- Головне управління ДФС у Закарпатській області.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи зазначені положення та з урахуванням характеру спірних правовідносин, які вказують на незначну складність справи, колегія суддів вирішила за можливим розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 працював державним податковим інспектором 2-го рангу відділу документальних перевірок юридичних осіб Державної податкової адміністрації у Хустському районі, правонаступником якої є Хустська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області.

Наказом Державної податкової інспекції у Хустському районі від 04 вересня 1997 року № 38 "Про звільнення з роботи" ОСОБА_1 , державного податкового інспектора відділу документальних перевірок юридичних звільнено з роботи 04 вересня 1997 року у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності за станом здоров`я, ст. 40 п. 2 КЗпП України, що підтверджується копією наказу (а.с.7).

29.04.2018 року позивач звернувся до Головного управління ДФС у Закарпатській області з заявою щодо видачі довідки про заробітну плату з відповідної посади державного податкового інспектора другого рангу.

Листом від 05.05.2018 р. № 1368/07-16-10-05-09 Головне управління ДФС у Закарпатській області повідомило позивача про те, що Хустська ОДПІ Головного управління ДФС є територіальним органом ДФС як окрема юридична особа, в штатному розписі якої наявна рівнозначна посада. Крім того, у даному листі зазначено, що порушені у заяві позивача від 29.04.2018р. питання відносяться до компетенції та вирішення Хустської ОДПІ, відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян", остання переправлена для розгляду до Хустської ОДПІ (а.с.9).

Також позивач звернувся до Міністерства соціальної політики України.

Листом Міністерства соціальної політики України від 09.07.2018р. № 8072/0/52-18/213 (а.с.10), міністерство надало відповідь позивачу, у якій зазначило про те, що у разі відсутності або перейменування (відсутності) у державному органі посади, що була останньою, яку особа займала на державній службі, її посада визначається цим органом згідно з додатком 1 до Порядку (пункт 7 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року № 622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб").

В подальшому, позивач звернувся до Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області з заявою від 03.09.2018р., в якій просив видати йому довідку про заробітну плату працівника з рівнозначної посади державного податкового інспектора другого рангу, колишнього відділу документальних перевірок юридичних осіб із розрахунку 8-ої групи оплати праці, що підтверджується копією заяви (а.с.37).

Листом від 28.09.2018р. № 1156/Т/07-15-05-00 відповідач відмовив позивачу у видачі довідки вказавши на те, що посада державного інспектора територіального органу державної фіскальної служби прирівняна до 9 групи оплати праці і не може бути віднесена до будь-якої іншої оплати групи праці. Згідно штатного розпису Хустської ОДПІ на 2018 рік в Хустській ОДПІ відсутні посади державних службовців, прирівняних до 9 групи оплати праці. Відтак, видача довідки про заробітну плату працюючого працівника з відповідної посади державного податкового інспектора другого рангу, з якої позивача було звільнено, не вбачається можливим (а.с.11).

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЙ

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що колишня посада державного податкового інспектора - це посада державного інспектора територіального органу державної фіскальної служби, яка прирівняна до 9 групи оплати праці і не може бути віднесена до будь-якої іншої групи оплати праці. Через відсутність у штатному розписі відповідача відповідної посади, яка прирівняна до 9 групи оплати праці у відповідача відсутня можливість для видачі довідки позивачу про заробітну плату працюючого працівника з відповідної посади державного податкового інспектора другого рангу, з якої він був звільнений. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу державної влади. Видача довідок про заробітну плату є виключними (дискреційними) повноваженнями державного органу, зокрема правом відповідача. На цій підставі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області щодо невидачі ОСОБА_1 довідки про складові заробітної плати державного службовця та зобов`язання видати довідку про складові заробітної плати державного службовця та стягнення моральної шкоди, задоволенню не підлягають.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до ст. 90 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015р. № 889-VIII (далі - Закон України "Про державну службу") визначено право окремої категорії осіб (за дотриманням певних умов) на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.993 року № 3723-XII "Про державну службу".

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну службу": рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15 "Питання оплати праці працівників державних органів" затверджено вичерпний перелік посад державної служби, що прирівнюються до відповідних груп оплати праці.

Згідно даного Переліку посад державної служби, що прирівнюються до відповідних групи оплати праці, до групи 9 оплати праці (посади спеціалістів державних органів) прирівнюються такі посади державних службовців, як, зокрема, державні інспектори, інспектори міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, територіальних органів цих державних органів та їх структурних підрозділів.

До групи 8 (посади провідних спеціалістів державних органів) прирівнюються такі посади, зокрема старші державні ревізори-інспектори, старші державні інспектори, старші інспектори міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, територіальних органів цих державних органів та їх структурних підрозділів.

До групи 7 оплати праці (посади головних спеціалістів державних органів) прирівнюються такі посади державних службовців, а саме: головні державні ревізори-інспектори, головні державні інспектори міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, територіальних органів цих державних органів та їх структурних підрозділів.

Виходячи з наведеного, колишня посада державного податкового інспектора - це посада державного інспектора територіального органу державної фіскальної служби, яка прирівняна до 9 групи оплати праці і не може бути віднесена до будь-якої іншої групи оплати праці.

Як вбачається з матеріалів справи, в штатному розписі Хустської ОДПІ на 2018 рік наявні посади тільки головних державних інспекторів та посада старшого державного інспектора, які не є рівнозначними посадами посаді "державний інспектор" (а.с.28-31).

Відповідно у відповідача відсутня можливість для видачі довідки позивачу про заробітну плату працюючого працівника з відповідної посади державного податкового інспектора другого рангу, з якої він був звільнений. Про те, що колишня посада державного податкового інспектора другого рангу належить до 9 групи оплати праці відповідач неодноразово надавав відповідь позивачу (а.с.39-42).

На виконання пунктів 10 і 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону Про Державну службу , у яких визначено право окремої категорії осіб (за дотримання певних умов) на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993року №3723-ХІІ Про державну службу Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016року №622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям працівників (далі по тексту іменовано -Порядок №622).

Відповідно до п. 6 Порядку №622 у разі ліквідації державного органу, довідку видає правонаступник, а в разі його відсутності чи перейменування (відсутності) посад, у тому числі відсутності відповідних посад державної служби, довідка видається у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із Нацдержслужбою.

Наказом Міністерства соціальної політики України №750 від 10.05.2017, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 р. за N 766/30634 затверджено Порядок видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких особи працювали, а також перейменування (відсутності) їхніх посад (ділі по тексту іменовано Порядок №750).

Пунктом 3 названого Порядку №750 у разі ліквідації державного органу без правонаступника або якщо останнє місце роботи особи на посаді державної служби було в органі, який на час призначення особі пенсії відсутній чи у якому на час призначення пенсії перейменовані (відсутні) посади, у тому числі відсутні відповідні посади державної служби, довідки для призначення пенсії видають:

Міністерство соціальної політики України - особам, у яких останнє місце роботи на посаді державної служби було в державних органах, юрисдикція яких поширювалася на всю територію України;

структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчі органи міських, районних у містах (у разі утворення) рад - особам, у яких останнє місце роботи на посаді державної служби було у відповідних державних органах, юрисдикція яких поширювалася на територію однієї або кількох областей, м. Києва або м. Севастополя, одного або кількох районів, міст обласного значення, та органах місцевого самоврядування.

Довідки для призначення пенсії видаються за формами довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям, затвердженими постановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року N 1-3, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 лютого 2017 року за N 180/30048 (п.5 Порядку №750)

Відповідно до п.6 Порядку №750 якщо особа працювала на посаді державної служби після 01 травня 2016 року в державному органі, який ліквідовано без правонаступника, або в органі, який на час призначення особі пенсії відсутній чи в якому на час призначення пенсії відсутні посади державної служби, довідка для призначення пенсії видається органами, передбаченими абзацами другим, третім пункту 3 цього Порядку, відповідно до пунктів 4, 5 Порядку N 622.

Пунктом 8 Порядку №750 встановлено, що для отримання довідки подаються такі документи:

заява;

документ, що підтверджує відсутність в державному органі посади державної служби, ліквідацію державного органу;

довідки з архівної установи, в якій зберігаються документи ліквідованих державних органів, або іншого органу (організації, установи), в якому (якій) зберігаються документи про заробітну плату, про розміри посадового окладу, надбавок за ранг та вислугу років на день звільнення з посади державної служби (припинення державної служби), надбавок до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень залежно від ступеня секретності інформації, а також інших виплат за їх наявності - у випадку, передбаченому пунктом 6 цього Порядку.

Ураховуючи приведені вище положення законодавства та обставини справи щодо відсутності в штатному розписі Хустської ОДПІ на 2018 рік посади "державний інспектор" яку займав позивач, колегія суддів приходить до висновку, що до повноважень Хустської ОДПІ не відноситься вирішення питання щодо видачі позивачу довідки про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця.

Як наслідок, відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову щодо визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання його вчинити дії щодо видачі позивачу довідки про заробітну плату.

Водночас, колегія суддів зазначає, що позивач для отримання довідки про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям повинен звернутися до органу, визначеного пунктом 3 названого Порядку №750, для чого позивач повинен подати документи перелічені в п.8 цього ж Порядку.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 100000 грн, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Ст. 1167 Цивільного кодексу України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4,5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому або членам його сім`ї душевних страждань протиправною бездіяльністю відповідача по справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.

Крім того, позивач жодним чином не обґрунтовує розмір моральної шкоди в сумі 100000 грн.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області щодо невидачі ОСОБА_1 довідки про складові заробітної плати державного службовця та зобов`язання видати довідку про складові заробітної плати державного службовця та стягнення моральної шкоди, задоволенню не підлягають.

Щодо доводів скаржника про необхідність залучення до участі у справі другого відповідача - Управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області, колегія суддів зазначає, що процесуальні дії суду першої інстанції у випадку пред`явлення позову до неналежного відповідача врегульовані статтею 48 КАС України.

Так, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Таким чином, згідно ст.48 КАС України, заміна неналежної сторони відноситься до повноважень суду першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції на стадії перегляду судових рішень в апеляційному порядку такими процесуальними можливостями не наділений.

Окрім того, для набуття Управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області статусу відповідача у даній справі, позивач повинен був вчинити дії передбачені пунктом 3 та 8 Порядку №750.

Натомість, зібрані у справі докази не містять доказів звернення позивача до Управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області з переліком документів, визначених п. 8 Порядку №750, на предмет надання позивачу довідки про заробітну плату, що вказує на передчасність висновків з приводу порушення названим суб`єктом прав позивача на отримання такої довідки.

Стосовно ж доводів позивача щодо порушення судом процесуальних норм, то відповідно до ч. 2 ст. 317 КАС України порушення процесуальних норм права може бути підставою для скасування судового рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328, ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 березня 2019 року у справі №260/1211/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 20 червня 2019 року.