Постанова

від 19.06.2019 по справі 807/427/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 рокуЛьвів№ 857/3883/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Обрізка І.М., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судових засідань Гром І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Мукачівський завод залізобетонних виробів і конструкцій до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

суддя у І інстанції Плеханова З.Б.,

час ухвалення рішення 13 год 33 хв,

місце ухвалення рішення м. Ужгород,

дата складення повного тексту рішення 13 березня 2019 року,

ВСТАНОВИВ :

14 травня 2018 року Приватне акціонерне товариство Мукачівський завод залізобетонних виробів і конструкцій (далі - ПрАТ Мукачівський ЗЗБВІК ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - ГУ ДФС) № 0001151402 від 21 лютого 2018 року, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток (далі - ПНП) у розмірі 110 000,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 27 500,00 грн;

визнати протиправним та скасувати ППР ГУ ДФС № 0062621312 від 21 лютого 2018 року у частині грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) у розмірі 4 638,27 грн за основним платежем та 154 983,68 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

визнати протиправним та скасувати ППР ГУ ДФС № 0062631312 від 21 лютого 2018 року у частині грошового зобов`язання із військового збору (далі - ВЗ) у розмірі 1303,88 грн основного платежу та 23 001,21 грн штрафних (фінансових) санкцій.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року у справі № 807/427/18 позов було задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано ППР ГУ ДФС № 0062621312 від 21 лютого 2018 року у частині грошового зобов`язання з ПДФО у розмірі 4 638,27 грн основного платежу та 154 983,68 грн штрафних санкцій, а також № 0062631312 від 21 лютого 2018 року у частині грошового зобов`язання із ВЗ у розмірі 1303,88 грн основного платежу та 23 001,21 грн штрафних санкцій. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що системний аналіз приписів підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, статті 38, пункту 57.1 статті 57, статті 109 та статті 127 Податкового кодексу України (далі - ПК) свідчить про те, що порушення, передбачене статтею 127 ПК, може мати місце лише у разі, коли платник податків допустив бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто, взагалі не виконав зазначених обов`язків або сплата податку здійснюється після виплати доходу платнику податку. У даному випадку ПрАТ Мукачівський ЗЗБВІК не здійснював виплати доходу на користь платника податків без попередньої або одночасної сплати нарахованого та утриманого з цих доходів податку.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ ДФС, яке просило його скасувати у частині задоволення позову та винести постанову, якою у задоволенні позовних вимог ПрАТ Мукачівський ЗЗБВІК відмовити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність у контролюючого органу правових підстав приймати ППР № 0062621312 від 21 лютого 2018 року з огляду на приписи статті 58 ПК. При цьому апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що приписи статті 127 ПК встановлюють відповідальності платника податків саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків. Відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 ПК, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу.

Відтак, застосування штрафу в розмірі 50 та 75 відсотків сумиподатку на підставі пункту 127.1 статті 127 ПК можливе внаслідок неодноразового порушення, пов`язаного із ненарахування, неутримання та/або несплатою (неперерахуванням) податків платником податків незалежно від того, чи було виявлено ці порушення піл час однієї перевірки контролюючого органу.

Одночасно наполягає на тому, що до оскаржуваних правовідносин щодо несвоєчасної сплати податку з доходів фізичних осіб мають застосовуватись положення статті 127 ПК, як спеціальної норми, а приписи статті 126 ПК, є загальною нормою, якою врегульовано розмір штрафної санкції у залежності від часу затримки сплати податку та стосується всіх інших випадків узгоджених грошових зобов`язань та затримки їх сплати.

Позивач ПрАТ Мукачівський ЗЗБВІК подав апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу ГУ ДФС, у якому просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу ГУ ДФС - без задоволення. Вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо помилковості висновків суду у частині задоволення позовних вимог ПрАТ Мукачівський ЗЗБВІК .

Представник ПрАТ Мукачівський ЗЗБВІК у судовому засіданні апеляційного суду заперечив обґрунтованість доводів апелянта, підтримав свої письмові заперечення а апеляційну скаргу, яку просив залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Представник ГУ ДФС, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибув, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ГУ ДФС було проведено планову виїзну документальну перевірку ПрАТ Мукачівський ЗЗБВІК з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, валютного законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року. Результати перевірки оформлено актом № 156/07-16-14-01/03327084 від 07 лютого 2018 року, у якому вказано про виявлення порушень позивачем:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 ПК, у результаті чого занижено ПНП на загальну суму 110 000 грн;

- пунктів 200.1, 200.2. статті 200 ПК, у результаті чого занижено ПДВ на суму 102,00 грн;

- підпунктів 168.1.5., 168.1.4., 168.1.2., 168.1.1. статті 168 ПК, у результаті чого виявлено заборгованість із ПДФО у розмірі 4 638,81 грн та несвоєчасну сплату ПДФО у сумі 4 638,27 грн;

- підпунктів 168.1.2., 168.1.5. пункту 168.1 статті 168; підпункту 1.1. пункту 16 прим 1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК, внаслідок чого виявлено заборгованість із ВЗ у розмірі 1 303,88 грн та несвоєчасну сплату до бюджету ВЗ у сумі 1303,88 грн;

- пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 1 частини 1 статті 7 розділу ІІІ, пунктів 5, 7, 13 статті 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , внаслідок чого нараховано до сплати в бюджет єдиний соціальний внесок у сумі 2 501,72 грн.

На підставі висновків, викладених у акті перевірки № 156/07-16-14-01/03327084 від 07 лютого 2018 року, ГУ ДФС 21 лютого 2018 року було винесено ППР:

- № 0001151402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДФО у розмірі 110 000,00 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 27 500,00 грн;

- № 0062621312, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДФО у розмірі 4 638,27 грн, застосовано штрафні санкції у розмірі 154 983,68 грн та нараховано пеню у розмірі 1 319,35 грн;

- № 0062631312, яким збільшено суму грошового зобов`язання із ВЗ у розмірі 1 303,88 грн, застосовано штрафні санкції у розмірі 23 001,21 грн та нараховано пеню у розмірі 62,90 грн.

Зазначені ППР були оскаржені позивачем у адміністративному порядку, однак рішенням Державної фіскальної служби України від 24 червня 2018 року № 14451/С799-99-11-01-01-25 скаргу ПрАТ Мукачівський ЗЗБВІК було залишено без задоволення.

Надаючи правову оцінку доводам апелянта, які викладені у апеляційній скарзі, щодо часткової неправильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Положеннями підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 ПК визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із пунктом 38.1. статті 38 ПК виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

За приписами пункту 162.1. статті 162 ПК платниками податку є:

фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

податковий агент.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку (пункт 38.2. статті 38 ПК).

Відповідно до визначення, наведеного у підпункті 14.1.180 пункту 14.1. статті 14 ПК податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента-юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Пунктом 57.1. статті 57 ПК передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Приписами пункту 168.1. статті 168 ПК регламентовано оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1. пункту 168.1. статті 168 ПК).

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (підпункт 168.1.2. пункту 168.1. статті 168 ПК).

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (підпункт 168.1.5. пункту 168.1. статті 168 ПК).

Для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном граничний термін сплати до бюджету податку розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом (підпункт 168.1.6. пункту 168.1. статті 168 ПК).

Згідно із положеннями пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (пункт 1.1. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК).

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (пункт 1.2. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту (пункт 1.2. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК).

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу (пункт 1.5. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК).

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу (пункт 1.6. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК).

Згідно із приписами пункту 109.1. статті 109 ПК податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Відповідно до приписів пункту 58.1. статті 58 ПК контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Відповідно до матеріалів справи, у період, що досліджується у рамках даної адміністративної справи, позивач здійснював нарахування, утримання і сплату (перерахування) до бюджету ПДФО, а отже був податковим агентом щодо такого податку. Окрім того, відповідно до приписів пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК, ПрАТ Мукачівський ЗЗБВІК був також платником військового збору, який здійснював нарахування, утримання та сплату (перерахування) збору до бюджету у порядку, встановленому статтею 168 ПК України.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем донараховано позивачу ПДФО на загальну суму 160 941,30 грн, у тому числі 4 638.27 грн. за податковим зобов`язанням та 154 983,68 грн за штрафними санкціями, на підставі пункту 127.1 статті 127 ПК з огляду на встановлення на час перевірки заборгованості із ПДФО у розмірі 4 638,81 грн.. та несвоєчасну сплату ПДФО, а саме:

- за березень 2015 року в сумі 18 679,97 грн.;

- за квітень 2015 року в сумі 19196.80 грн.,

- за червень 2015 року в сумі 19950. грн.

- за серпень 2015 року в сумі 22456.44 грн.

- за листопад 2015 року в сумі 18924,17 грн.,

- за грудень 2015 року в сумі 17439,05 грн.,

- за січень 2016 року в сумі 20556.88 грн..

- за травень 2016 року в сумі 30835.71 грн.,

- за червень 2016 року в сумі 12212,07 грн..

- за липень 2016 року в сумі 4442.94 грн..

- за серпень 2016 року в сумі 12762,56 грн.,

- за вересень 2016 року в сумі 1151,46 грн..

- за жовтень 2016 року в сумі 5800.80 грн.

- за листопад 2016 року в сумі 4638,27 грн..

Окрім того, ГУ ДФС було донараховано позивачу ВЗ на загальну суму 24 367,99 грн, у тому числі 1 303,88 грн за основним платежем та 23 001,21 грн за штрафними санкціями на підставі пункту 127.1 статті 127 ПК, з огляду на встановлення заборгованості до бюджету по ВЗ у розмірі 1 303,88 грн та несвоєчасну сплату до бюджету ВЗ, а саме:

за березень 2015 року в сумі 2578,05 грн.,

- за квітень 2015 року в сумі 2731,17 грн.;

- за червень 2015 року в сумі 2770,92 грн.;

- за серпень 2015 року в сумі 2908,43 грн.;

- за листопад 2015 року в сумі 2613.98 грн.;

- за грудень 2015 року в сумі 2572,23 грн.;

- за січень 2016 року в сумі 2235,04 грн.;

- за травень 2016 року в сумі 3057,41 грн.;

- червень 2016 року в сумі 185,83 грн.;

- за липень 2016 року в сумі 1461,45 грн.;

- за серпень 2016 року в сумі 2155.49 грн.;

- за вересень 2016 року в сумі 510,80 грн.;

- за жовтень 2016 року в сумі 1058.67 грн.;

- за листопад 2016 року в сумі 1303,88 грн..

Разом із тим, збільшення суми грошового зобов`язання із ПДФО за основним платежем у сумі 4 638,27 грн проведено ГУ ДФС на підставі нарахованого самим позивачем ПДФО, який включеного до форми №1 ДФ за ІV квартал 2016 року та несплаченого у встановлені статтею 168 ПК строки. Аналогічно збільшення грошового зобов`язання із ВЗ за основним платежем у сумі 1 303,88 грн було проведено контролюючим органом на підставі нарахованого самим позивачем ВЗ, включеного до форми №1 ДФ за ІV квартал 2016 року та несплаченого у встановлені статтею 168 ПК строки.

Дані акту перевірки № 156/07-16-14-01/03327084 від 07 лютого 2018 року свідчать про дотримання обов`язків ПрАТ Мукачівський ЗЗБВІК щодо подання Податкового розрахунку сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також дотримання позивачем порядку заповнення розділу II Податкового розрахунку сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1-ДФ) в частині оподаткування ВЗ за період, що перевірявся.

Виходячи із наведеного та з урахуванням положень пункту 58.1 статті 58 ПК, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції у тому, що у зв`язку з самостійним нарахування ПрАТ Мукачівський ЗЗБВІК основного платежу з ПДФО та ВЗ та поданням ним до контролюючого органу відповідної форми №1 ДФ за звітний період, у ГУ ДФС не було належних правових підстав для прийняття 21 лютого 2018 року ППР № 0062621312 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання із ПДФО у розмірі 4 638,27 грн та ППР № 0062631312 про збільшення суми грошового зобов`язання із ВЗ у сумі 1 303,88 грн.

При цьому судом першої інстанції було обґрунтовано враховано правову позицію, висловлену Верховний Судом у постанові від 07 лютого 2018 року по справі № 813/5787/15.

Щодо застосування до ПрАТ Мукачівський ЗЗБВІК штрафних (фінансових) санкцій на підставі положень статті 127 ПК оспорюваними ППР від 21 лютого 2018 року № 0062621312 та № 0062631312, апеляційний суд зазначає таке.

Статтею 127 ПК, на підставі якої відповідач застосував до ПрАТ Мукачівський ЗЗБВІК спірні штрафні санкції, визначено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

На думку апеляційного суду, відповідно до змісту наведеної норми відповідальність за порушення, передбачене цієї статтею, може мати місце лише у разі, коли платник податків, в тому числі податковий агент, допустив бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто, взагалі не виконав зазначених обов`язків або сплата податку здійснюється після виплати доходу платнику податку.

Разом із тим, матеріали справи свідчать, що у даному випадку ПрАТ Мукачівський ЗЗБВІК не вчиняло порушення, передбаченого статтею 127 ПК, а саме - виплати доходу на користь платника податків без попередньої або одночасної сплати нарахованого та утриманого з цих доходів податку.

При цьому апеляційний суд вважає за можливе врахувати правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 802/1845/17-а, відповідно до якої положеннями статті 127 ПК встановлюється міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 ПК, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу.

Згідно з підпунктом 126.1 статті 126 ПК у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, положення статті 126 ПК щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

У разі, коли платник податків не сплачує суми самостійно узгодженого грошового зобов`язання протягом строків, передбачених ПК, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК .

Оскільки у даному випадку до позивача згідно із оскаржуваних ППР від 21 лютого 2018 року № 0062621312 та № 0062631312 ГУ ДФС було застосовано штрафні санкції на підставі приписів статті 127 ПК, то слід погодитися із судом першої інстанції у тому що вказані ППР у частині застосування штрафних санкцій на підставі вказаної статті є протиправними і підлягають скасуванню.

Одночасно апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що …адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень .

При вирішенні цього спору необхідно також застосувати рішення Європейського Суду з прав людини від 07 липня 2011 року у справі Сєрков проти України (заява № 39766/05), яким було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки державні органи обрали тлумачення національного законодавства, менш сприятливе для платників податку, що призвело до накладення на заявника зобов`язання зі сплати податку.

Окрім того, апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі Федорченко та Лозенко проти України (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом , тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог ПрАТ Мукачівський ЗЗБВІК із ухваленням постанови про відмову у їх задоволенні.

У іншій частині рішення суду першої інстанції учасниками справи у апеляційному порядку не оскаржено.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року у справі № 807/427/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді І. М. Обрізко Л. П. Іщук Постанова у повному обсязі складена 20 червня 2019 року.