Постанова

від 19.06.2019 по справі 924/715/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року Справа № 924/715/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Мельник О.В.

при секретарі судового засідання Першко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційної скарги Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 11 березня2019 року (суддя - Муха М.Є.) в справі № 924/715/18

час та місце ухвалення: 11 березня 2019 року; м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1; вступна і резолютивна частина рішення проголошена о 15:51 год; повний текст рішення складено 20 березня 2019 року

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

до Хмельницької міської ради

про часткове визнання недійсним рішення 21-ї сесії Хмельницької міської ради від 11 квітня 2018 року;

визнання незаконними (недійсними) вимоги Хмельницької міської ради, які викладені в листі від 17 травня 2018 року в частині надання акту визначення меж земельної ділянки.

за участю представників сторін:

від Позивача - не з`явився;

від Відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк (надалі - Позивач) звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Хмельницької міської ради (надалі - Відповідач) в якому просив скасувати рішення 21-ої сесії Відповідача від 11 квітня 2018 року № 85 в частині, що стосується передачі Позивачу в оренду земельної ділянки за адресою: Хмельницька область, м. Хмельницький, АДРЕСА_1 Зенітний, буд. 21, кадастровий номер 6810100000:14:004:0090 без вирішення питання передачі у постійне користування, надання додаткового пакету документів та застосування коефіцієнту кратності 12 на термін один рік при ненаданні документів, необхідних для укладення договору оренди земельної ділянки у чотирьохмісячний термін.

В підготовчому засіданні від 31 січня 2019 року представником Позивача було подано заяву про зміну позовних вимог (том 1, а.с. 173-175), за якою Позивач просить визнати недійсним рішення 21-ї сесії Відповідача від 11 квітня 2018 року №85 в частині застосування коефіцієнту кратності 12 на термін один рік при ненаданні документів, необхідних для укладання договору оренди земельної ділянки у чотирьох місячний термін, визнати незаконними (недійсними) вимоги Відповідача, які викладені в листі від 17 травня 2018 року №1383/02-15 в частині надання акту визначення меж земельної ділянки (як похідну вимогу, що випливає із пункту 6 оскаржуваного рішення, розгляд та задоволення якої залежить від задоволення основної позовної вимоги).

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 11 лютого 2019 року заяву Позивача про зміну предмету позову прийнято до провадження.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилався на те, що за умовами договору іпотеки Позивач став власником нерухомого майна (нафтобаза), загальною площею 2355,7 кв.м., яке розташоване на земельній ділянці площею 5,6 га. Вказує, що з метою оформлення договору оренди земельної ділянки листом від 14 листопада 2017 року Позивач звернувся до Відповідача щодо оформлення договору оренди земельної ділянки, при проведенні розрахунку щорічної орендної плати запропоновано встановити 3% від нормативно-грошової оцінки.

Також Позивач наголошує на тому, що 6 червня 2018 року надійшов лист Відповідача, яким повідомлено, що рішенням Відповідача від 11 квітня 2018 року № 85 Позивачу надано в оренду земельну ділянку для обслуговування цілісного майнового комплексу нафтобази по пров. Зенітному, 21. Пунктом 6 вищезазначеного рішення визначено, що фізичним та іншим особам потрібно надати документи, необхідні для укладання договору у чотирьохмісячний термін (від дати прийняття вказаного рішення). У разі невиконання орендарем пункту 6 даного рішення, управлінням земельних ресурсів та земельної реформи під час розрахунку орендної плати за землю буде застосовуватись коефіцієнт кратності 12 на один рік з дня укладання договору оренди землі.

Також Позивач зазначає, що у оскаржуваному листі до вказаного рішення зазначається на необхідності надати додаткові документи, які не передбачені чинним законодавством та їх виготовлення призведе до зайвих витрат.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 11 березня 2019 року в задоволенні позовних вимог Позивача було відмовлено (том 1, а.с. 198-205).

Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріали справи містять звернення Позивача до Відповідача щодо укладення договору оренди землі. Тому застосування коефіцієнту кратності 12 на термін один рік при розрахунку орендної плати у разі ненаданні документів, необхідних для укладення договору оренди земельної ділянки у чотирьохмісячний термін стосується будь-якої фізичної та юридичної особи, яка не надасть документи, необхідні для укладання договору оренди землі у 4-х місячиий термін (від дати прийняття даного рішення). Тобто лише у разі невиконання Позивачем як орендарем пункту 6 рішення 21-ої сесій Відповідача від 11 квітня 2018 року № 85 та відповідно застосування, до Позивача в укладеному договорі оренди земельної ділянки коефіцієнту кратності 12 на термін один рік при розрахунку орендної плати, у Позивача виникне обов`язок сплачувати орендну плату із врахуванням пункту 6 оскаржуваного рішення. Зазначеним спростовуються доводи Позивача про те, що спірне рішенням Відповідача (в частині застосування коефіцієнту кратності 12 на термін один рік при ненаданні документів, необхідних для укладання договору оренди земельної ділянки у чотирьох місячний термін) порушено саме його права та законні інтереси.

Місцевий господарський суд вказав, що з матеріалів справи вбачається, що Позивач отримавши спірний лист департаменту архітектури містобудування та земельних ресурсів від 17 травня 2018 року, звернуся з позовом до суду саме до Відповідача, оскільки вважає вказаний лист та зазначені у ньому вимоги такими, що суперечать чинному законодавству. На думку Позивача, вказаним листом саме Відповідачем порушено (невизнанно, оспоренно) права Позивача. Однак судом такі твердження оцінюються критично, оскільки адресантом вимог, викладених в оскаржуваному листі є департамент архітектури містобудування та земельних ресурсів, який не є стороною у справі. Відтак місцевий господарський суд вказав, що в свою чергу є самостійною підставою для відмови у позові в частині визнання незаконними (недійсними) вимоги Відповідача, які викладені в листі від 17 травня 2018 року в частині надання акту визначення меж земельної ділянки.

Позивач не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 4-9), в якій з підстав, висвітлених в ній, просив суд рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу, Позивач звертає увагу апеляційного суду на те, що у супровідному листі до оспорюваного рішення зазначається про необхідності надати наступний пакет документів: витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, план землекористування, акт визначення меж земельної ділянки в натурі, копію статуту.

При цьому апелянт зазначає, що надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Крім того, апелянт звертає увагу суду, на те, що земельна ділянка, щодо якої Позивач звертався із клопотання передачі у постійне користування, зареєстрована у державному земельному кадастрі, а з урахуванням того, що Позивач став власником нерухомого майна (нафтобаза) 2355,7 кв.м., розташованого за адресою: Хмельницька обл., м. Хмельницький, провул. Зенітний, буд. 21, зміна меж та цільове призначення залишилось тими, що й були на час реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі. Саме тому на переконання апелянта надання технічної документації без зміни меж та цільового призначення суперечить вимогам чинного законодавства, а отже, їх виготовлення призведе до зайвих витрат.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22 квітня 2019 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на рішення Господарського суду Хмельницької області від 11 березня 2019 року. Запропоновано Відповідачу надати відзив на апеляційну скаргу Позивача та докази його надсилання апелянту.

6 травня 2019 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив від Відповідача, в котрому з підстав, наведених у даному відзиві, Відповідач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Відповідач зауважив, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, від 2 травня 2019 року вбачається, що 22 квітня 2019 року було зареєстроване право оренди земельної ділянки за Позивачем строком дії договору до 11 квітня 2028 року, у зв`язку з чим на переконання Відповідача відсутні будь-які порушення прав та інтересів апелянта.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 7 травня 2019 року було закінчено проведення підготовчих дій та призначено справу № 924/715/18 до розгляду на 5 червня 2019 року об 14:30 год..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 5 червня 219 року, з підстав, зазначених у даній ухвалі, розгляд апеляційної скарги було відкладено на 19 червня 2019 року об 14:30 год..

В судове засідання від 19 червня 2019 року представники Позивача та Відповідача не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Водночас, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, що вказує на те, що ухвалою суду від 5 червня 2019 року явка сторін обов`язковою не визнавалась.

Разом з тим суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначено статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В силу дії частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на що, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливим розглядати дану апеляційну скаргу без участі представників Позивача та Відповідача, за наявними в матеріалах справи доказами, тим більше з огляду на закінчення стоку розгляду апеляційної скарги та зважаючи на те, що в матеріалах справи є апеляційна скарга Позивача та відзив Відповідача в котрих висвітлена їх позиція з приводу винесеного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. При цьому колегія виходила з наступного.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 4 березня 2016 року між Позивачем та ТОВ "Кульбіт" було укладено договір іпотеки за реєстровим номером 2325, предметом якого є надання Іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в пункті 7 цього договору (цілісний майновий комплекс нафтобази загальною площею 2355,7 кв.м.), в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "ДІКСОН" перед Позивачем, в силу чого Позивач має право в разі невиконання боржником зобов`язань, забезпечених іпотекою, та (або) невиконання зобов`язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами (том 1, а.с. 13-18).

30 травня 2016 року було укладено договір №1 (про внесення змін до договору від 24 березня 2016 року) між Позивачем та ТОВ "Ідленс" (новий іпотекодавець) за реєстровим номером 4309, яким визначено нового іпотекодавця - ТОВ "Ідленс" та викладено у новій редакції пункт 7 договору від 24 березня 2016 року (том 1, а.с. 19-20).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 9 червня 2016 року - власником нерухомого майна (нафтобази загальною площею 2355,7 кв.м., яка розташована за адресою: Хмельницька обл., м. Хмельницький, провул. Зенітний, буд. АДРЕСА_2 ) на земельній ділянці площею 5,6 га.) є Позивач (том 1, а.с. 21-23).

Листом від 14 листопада 2017 року Позивач звернувся до Відповідача щодо оформлення договору оренди земельної ділянки, при проведенні розрахунку щорічної орендної плати запропоновано встановити 3% від нормативно-грошової оцінки (том 1, а.с. 26).

Листом від 2 січня 2018 року за № 20.1.0.0.0/7-166746 Позивач звернувся до Відповідача та повідомив, що 21 грудня 2016 року єдиним акціонером Позивача, якому належить 100% акцій, є держава в особі Міністерства фінансів України. Тому Позивач просив передати земельну ділянку у постійне користування без сплати податку за таке користування (том 1, а.с. 28).

8 травня 2018 року надійшов лист департаменту архітектури містобудування та земельних ресурсів від 16 лютого 2018 року, в якому повідомлено, що управлінням земельних ресурсів та земельної реформи направлено лист до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру для надання роз`яснень щодо набуття права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності підприємствами державної форми власності. Вказаним листом повідомлялося, що питання набуття права постійного користування земельною ділянкою буде винесено на розгляд постійної комісії з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища (том 1, а.с. 27).

Відповідно до листа департаменту архітектури містобудування та земельних ресурсів від 17 травня 2018 року за № 1383/02-15 Позивача було повідомлено, що рішенням Відповідача від 11 квітня 2018 року № 85 Позивачу надано в оренду земельну ділянку для обслуговування цілісного майнового комплексу нафтобази по пров. Зенітному, 21. Пунктом 6 вищезазначеного рішення визначено, що фізичним та юридичним особам потрібно надати документи, необхідні для укладання договору оренди землі у чотирьохмісячиий термін (від дати прийняття даного рішення). У разі невиконання орендарем пункту 6 рішення 21-ої сесій Відповідача № 85, управлінням земельних ресурсів та земельної реформи під час розрахунку орендної плати за землю буде застосовуватись коефіцієнт кратності 12 на один рік з дня укладання договору оренди землі (том 1, а.с. 30-31).

Також повідомлено про необхідність терміново звернулись із клопотанням про виготовлення договору оренди землі додавши наступний пакет документів: витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м,); план землекористування (2 прим.); кадастровий план (2 прим.); акт визначення меж земельної ділянки в натурі (2 прим.), копію статуту (1 прим.).

Як вбачається з рішення 21 сесії Відповідача від 11 квітня 2018 року № 85 "Про припинення права користування земельними ділянками, розірвання договорів оренди землі за згодою сторін та надання земельних ділянок в оренду юридичним та фізичним особам, зміну коду КВЦПЗ земельної ділянки та знесення змін в рішення сесій міської ради, договори оренди земельних ділянок" розглянувши пропозицію постійної комісії з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, Відповідач вирішив надати юридичній та фізичним особам земельні ділянки в оренду згідно з додатком, в тому числі й Позивачу для обслуговування цілісного майнового комплексу нафтобази (яка розташована за адресою: м. Хмельницький, провул. Зенітний, 21 площею 56000 кв.м) строком на 10 років.

Також пунктом 6 Рішення визначено, що: юридичним та фізичним особам слід надати документи, необхідні для укладання договору оренди землі у чотирьохмісячний термін (від дати прийняття даного рішення); Управлінню земельних ресурсів та земельної реформи під час розрахунку орендної плати за землю застосовувати коефіцієнт кратності 12 на термін один рік з дня укладання договору оренди землі для орендарів, які у термін, визначений рішенням міської ради, не надали документи, необхідні для укладення договору оренди землі, за виключенням випадків, коли документи не були подані не з вини орендаря (том 1, а.с. 31).

Окрім того, Відповідачем у матеріали справи надано рішення Хмельницької міської ради від 29 серпня 2012 pоку №64 "Про впорядкування орендної плати за землю та втрату чинності рішень сесії міської ради" з метою впорядкування орендної плати за землю, враховуючи фактичне функціональне використання орендованих земель у м. Хмельницькому", яким розглянувши пропозиції постійної комісії міської ради з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, керуючись Земельним кодексом України, Законами України "Про оренду землі" та "Про місцеве самоврядування в Україні", міська рада вирішила: впорядкувати орендну плату за землю, передбачивши застосування під час розрахунку орендної плати за землю відсотки від нормативної грошової оцінки згідно додатка (п.1); під час розрахунку орендної плати за землю застосовується коефіцієнт кратності 12 на термін один рік з дня державної реєстрації права оренди для орендарів, які у термін, визначений відповідним рішенням міської ради, не надали документи, необхідні для укладення договору оренди землі, за виключенням випадків, коли документи не були подані не з вини орендаря (п. 2.9).

Позивач вважаючи, що вказане рішення Відповідача є незаконним порушує права та інтереси як законного власника даної земельної ділянки, звернувся до суду за захистом, порушеного на його думку права, з позовом (із врахуванням заяви про зміну позовних вимог) про визнання недійсним рішення 21 сесії Відповідача від 11 квітня 2018 року №85 в частині щодо застосування коефіцієнту кратності 12 на термін один рік при ненаданні документів, необхідних для укладання договору оренди земельної ділянки у чотирьох місячний термін та визнання незаконними (недійсними) вимоги Відповідача, які викладені в листі від 17 травня 2018 року №1383/02-15 в частині надання акту визначення меж земельної ділянки.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних даних справи.

Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України. При цьому, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до компетенції сільських, селищних та міських рад належать питання регулювання земельних відносин, прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Статтею 12 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин) встановлено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року в справі № 923/466/17 зазначила, що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року по справі № 925/1265/16 прийшла до висновку, що під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи правоохоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту земельних прав наведено в частині третій статті 152 Земельного кодексу України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України, або ж іншим способом, який передбачено законом.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Конституційний Суд України в Рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні - це акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної або господарської юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Статтею 2 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Водночас, виходячи із засад рівності та змагальності учасників судового процесу, колегія суддів вважає за необхідно дослідити докази, подані як Позивачем так і Відповідачем до матеріалів справи, з огляду на що зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 9 червня 2016 року власником нерухомого майна (нафтобази загальною площею 2355,7 кв.м., яка розташована за адресою: Хмельницька обл., м. Хмельницький, провул. Зенітний, буд АДРЕСА_2 .) на земельній ділянці площею 5,6 га. є Позивач (том 1, а.с. 21-25).

Листом від 14 листопада 2017 року №Е.19.0.0.0/4-139864 Позивач звернувся до Відповідача із пропозицією щодо оформлення договору оренди земельної ділянки, при проведенні розрахунку щорічної орендної плати запропоновано встановити 3% від нормативно-грошової оцінки (том 1, а.с. 26).

Відповідно до листа департаменту архітектури містобудування та земельних ресурсів від 17 травня 2018 року за № 1383/02-15 (том 1, а.с. 30) Позивач повідомив, що рішенням Відповідача від 11 квітня 2018 року № 85 Позивачу надано в оренду земельну ділянку для обслуговування цілісного майнового комплексу нафтобази по пров. Зенітному, 21. Пунктом 6 вищезазначеного рішення визначено, що фізичним та юридичним особам потрібно надати документи, необхідні для укладання договору оренди землі у чотирьохмісячиий термін (від дати прийняття даного рішення). У разі невиконання орендарем пункту 6 рішення 21-ої сесій Позивача від 11 квітня 2018 року № 85, управлінням земельних ресурсів та земельної реформи під час розрахунку орендної плати за землю буде застосовуватись коефіцієнт кратності 12 на один рік з дня укладання договору оренди землі. Також повідомлено про необхідність терміново звернулись із клопотанням про виготовлення договору оренди землі додавши наступний пакет документів: витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м,); план землекористування (2 прим.); кадастровий план (2 прим.); акт визначення меж земельної ділянки в натурі (2 прим.), копію статуту (1 прим.).

Згідно з частиною 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями статті 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Як зазначалось вище , рішенням Відповідача від 11 квітня 2018 року № 85 "Про припинення права користування земельними ділянками, розірвання договорів оренди землі за згодою сторін та надання земельних ділянок в оренду юридичним та фізичним особам, зміну коду КВЦПЗ земельної ділянки та знесення змін в рішення сесій міської ради, договори оренди земельних ділянок" (розглянувши пропозицію постійної комісії з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища), було надано юридичним та фізичним особам земельні ділянки в оренду згідно з додатком, зокрема, Позивачу для обслуговування цілісного майнового комплексу нафтобази (яка розташована за адресою: м. Хмельницький, провул. Зенітний, 21 площею 56000 кв.м) терміном на 10 років.

Також вирішено пунктом 6 вказаного Рішення, що юридичним та фізичним особам надати документи, необхідні для укладання договору оренди землі у чотирьохмісячний термін (від дати прийняття даного рішення). Управлінню земельних ресурсів та земельної реформи під час розрахунку орендної плати за землю застосовувати коефіцієнт кратності 12 на термін один рік з дня укладання договору оренди землі для орендарів, які у термін, визначений рішенням міської ради, не надали документи, необхідні для укладення договору оренди землі, за виключенням випадків, коли документи не були подані не з вини орендаря.

Суд констатує, що Позивач, обгрунтовуючи свої позовні вимоги вважає, що зазначене рішення порушує його права та охоронювані законом інтереси та суперечить чинному законодавству, зокрема, посилається на положення статті 19 Конституції України.

Так, відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (аналогічна правова позиція зазначена у Постанові великої Палати Верховного Суду від 6 лютого 2019 року 145/797/15 ц).

Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до рішення Відповідача від 29 серпня 2012 pоку № 64 "Про впорядкування орендної плати за землю та втрату чинності рішень сесії міської ради" з метою впорядкування орендної плати за землю, враховуючи фактичне функціональне використання орендованих земель у м. Хмельницькому, розглянувши пропозиції постійної комісії міської ради з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, керуючись Земельним кодексом України, законами України "Про оренду землі" та "Про місцеве самоврядування в Україні", Відповідач вирішив впорядкувати орендну плату за землю, передбачивши застосування під час розрахунку орендної плати за землю відсотки від нормативної грошової оцінки згідно додатка.

Зокрема, пунктом 2.9 зазначеного рішення Відповідача від 29 червня 2012 року визначено, що під час розрахунку орендної плати за землю застосовується коефіцієнт кратності 12 на термін один рік з дня державної реєстрації права оренди для орендарів, які у термін, визначений відповідним рішенням міської ради, не надали документи, необхідні для укладення договору оренди землі, за виключенням випадків, коли документи не були подані не з вини орендаря (том 1, а.с. 186-183).

Отже, приймаючи спірне рішення в частині можливості застосування в тому числі й до Позивача коефіцієнту кратності 12 на термін один рік при ненаданні документів, необхідних для укладання договору оренди земельної ділянки у чотирьох місячний термін, Відповідач діяв на підставі рішення, прийнятого Відповідачем 29 серпня 2012 pоку №64 "Про впорядкування орендної плати за землю та втрату чинності рішень сесії міської ради", яке є чинним та нескасованим.

При цьому, судом апеляційної інстанції відхиляються доводи апеляційної скарги стосовно необізнаності з рішенням Відповідача від 29 серпня 2012 року за № 64 (котре було покладено в основу оспорюваного рішення), адже як вбачається з матеріалів справи, листом від 18 грудня 2017 року за № 12-5131-02-10 Відповідач повідомив Позивача, що відповідно до рішення 19-ї сесії Відповідача від 29 серпня 2012 року за 64 встановлено, що земельна ділянка, яка надається в оренду під обслуговування об`єктів нерухомого майна може бути надана в оренду не більше ніж на 10 років (том 1, а.с. 27). З відтиску печатки щодо реєстрації вхідної кореспонденції вбачається, що Позивач отримав даний лист 14 лютого 2018 року, що свідчить про ознайомлення зі змістом даного листа.

Окрім того, матеріали справи містять звернення Позивача до Відповідача щодо укладення договору оренди землі по пров. Зенітному, 21, згідно із вимогами чинного законодавства. Тому застосування коефіцієнту кратності 12 на термін один рік при розрахунку орендної плати у разі ненаданні документів, необхідних для укладення договору оренди земельної ділянки у чотирьохмісячний термін стосується будь-якої фізичної та юридичної особи, яка не надасть документи, необхідні для укладання договору оренди землі у 4-х місячиий термін (від дати прийняття даного рішення).

Відтак колегія суддів приходить до висновку, що лише у разі невиконання Позивачем як орендарем пункту 6 рішення 21-ої сесій Відповідача від 11 квітня 2018 року № 85 та відповідно застосування, до Позивача в укладеному Договорі оренди земельної ділянки коефіцієнту кратності 12 на термін один рік при розрахунку орендної плати у Позивача виникне обов`язок сплачувати орендну плату із врахуванням пункту 6 оскаржуваного Рішення.

Усе вищеописане в даному судовому рішенні повністю нівелює доводи Позивача про те, що рішенням 21-ої сесій Відповідача від 11 квітня 2018 року № 85 (в частині застосування коефіцієнту кратності 12 на термін один рік при ненаданні документів, необхідних для укладання договору оренди земельної ділянки у чотирьох місячний термін) порушено його права та законні інтереси.

Окрім того, колегією суддів звертається увага суду на те, що Постановою Кабінету Міністрів України №220 від 3 березня 2004 року, затверджений типовий договір оренди землі. Таким чином, Відповідач при подачі заяви від 14 листопада 2017 року щодо укладення договору оренди землі не був позбавлений можливості додати до заяви проект договору з положеннями, які його б влаштували. Однак, у переліку додатків до вказаної заяви не міститься проект договору оренди земельної ділянки.

Поміж тим, відповідно до звернення Позивача до Відповідача від 14 листопада 2017 року, вбачається, що Позивач був ознайомлений з істотними умовами договору оренди земельної ділянки (в т.ч. щодо розрахунку орендної плати), які пропонувалися Відповідачем при укладення такого виду договорів.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що Відповідачем до відзиву були долучені докази, а саме Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (том 2, а.с. 27-29).

З даного витягу вбачається, що 22 квітня 2019 року було проведено реєстрацію речового права Позивача, а саме право оренди земельної ділянки, на підставі договору оренди, укладеного строком на 10 років до 11 квітня 2018 року з правом пролонгації.

Відтак, з огляду на даний доказ та зважаючи на обраний Позивачем спосіб захисту (визнання недійсним рішення Відповідача, на підставі котрого й було укладено договір оренди земельної ділянки) стає незрозумілим звернення Позивача до суду із позовом, а потім подання апеляційної скарги на рішення, з огляду на оформлення речового права саме на підставі оскаржуваного акта (оскільки якби не було такого рішення Відповідача не було б і самого речового права користування земельною ділянкою).

Враховуючи вищезазначені обставини у їх сукупності та положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання недійсним рішення 21-ї сесії Відповідача від 11 квітня 2018 року №85 в частині застосування коефіцієнту кратності 12 на термін один рік при ненаданні документів, необхідних для укладання договору оренди земельної ділянки у чотирьох місячний термін, є безпідставним та нормативно не обгрунтованим, а відтак не підлягають задоволенню.

Відтак Північно-західний апеляційний господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимогах про визнання недійсним рішення 21-ї сесії Хмельницької міської ради від 11 квітня 2018 року №85 в частині застосування коефіцієнту кратності 12 на термін один рік при ненаданні документів, необхідних для укладання договору оренди земельної ділянки у чотирьох місячний термін.

Дане рішення в цій частині було прийнято і місцевим господарським судом, а відтак апеляційний господарський суд залишає без змін рішення суду першої інстанції в цій частині.

Що ж стосується позовних вимог Позивача про визнання незаконним (недійсним) вимоги Відповідача, викладеної в листі від 17 травня 2018 року за №1383/02-15, в частині надання акту визначення меж земельної ділянки, то колегія суддів зауважує наступне.

Як вбачається із матеріалів справи відповідно до листа департаменту архітектури містобудування та земельних ресурсів від 17 травня 2018 року № 1383/02-15 Позивача було повідомлено, що рішенням Відповідача від 11 квітня 2018 року № 85 Позивачу надано в оренду земельну ділянку для обслуговування цілісного майнового комплексу нафтобази по пров. Зенітному, 21. Пунктом 6 вищезазначеного рішення визначено, що фізичним та юридичним особам потрібно надати документи, необхідні для укладання договору оренди землі у чотирьохмісячиий термін (від дати прийняття даного рішення). У разі невиконання орендарем пункту 6 рішення 21-ої сесій Відповідача № 85, управлінням земельних ресурсів та земельної реформи під час розрахунку орендної плати за землю буде застосовуватись коефіцієнт кратності 12 на один рік з дня укладання договору оренди землі. Також даним листом було повідомлено про необхідність терміново звернулись із клопотанням про виготовлення договору оренди землі додавши наступний пакет документів: витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки; план землекористування (2 прим.); кадастровий план (2 прим.); акт визначення меж земельної ділянки в натурі (2 прим.), копію статуту (1 прим.).

Статтею 79 Земельного кодексу України: визначено поняття земельної ділянки, а саме: земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами..

Відповідно до статті 791 Земельного кодексу України, земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї; державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Разом з тим відповідно до статті 198 Земельного кодексу України при відведенні земельної ділянки та розробленні документації із землеустрою з метою посвідчення прав на земельну ділянку в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу, в обов`язковому порядку проводиться кадастрова зйомка, призначення якої полягає у визначенні чи відновленні меж земельної ділянки. Кадастрова зйомка включає геодезичне встановлення меж земельної ділянки, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, виготовлення кадастрового плану.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686.

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої: технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок; проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Статтею 123 Земельного кодексу України унормовано, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та обєднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, листом від 17 травня 2018 року за №1383/02-15 департамент архітектури містобудування та земельних ресурсів, звертався з проханням надати окремі документи, які необхідні для укладення договору оренди землі відповідно до вимог статті 123, 124 Земельного кодексу України.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За приписами статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положенням статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України унормовує, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

На такій же позиції наголошує Верховний Суд у постанові від 9 жовтня 2018 року в справі №910/2062/18, зазначаючи, що згідно з положеннями статей 2, 4,5 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення саме Відповідачем.

Отже, задоволення позову можливе лише за умови доведення Позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права Відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Одночасно Європейський суд з прав людини вказує, що рішення господарського суду повинне бути спрямоване на реальне настання правових наслідків захист чи відновлення порушеного чи оспорюваного права і законного інтересу, а також на вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Так, зокрема, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54).

Відтак, зважаючи на відмову в задоволенні позовної вимоги щодо визнання частково недійсним рішення Відповідача, котре в майбутньому стало правовою підставою укладення Позивачем договору оренди земельної ділянки, колегія суддів приходить до висновку, що наданий Позивачем лист від 17 травня 2018 року №1383/02-15 (в частині надання акту визначення меж земельної ділянки) не породжує правових наслідків, виникнення прав та обов`язків в учасників правовідносин, а відтак Позивачем не доведено порушення, невизнання або оспорювання його прав, а також ефективності захисту його прав обраним у даній позовній вимозі способом.

З огляду на усе вищеописане в даній судовій постанові, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про відмову в задоволення позовних вимог Позивача щодо визнання недійсним вимог, зазначених у листі Відповідача щодо надання акту визначеннямеж земельної ділянки в натурі.

Дане вчинено і місцевим господарським судом, а відтак апеляційний господарський суд залишає оспорюване рішення і в цій частині без змін з огляду на його законність і обгрунтованість.

Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Позивача згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 270, 269-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 11 березня2019 року в справі № 924/715/18 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 11 березня 2019 року в справі № 924/715/18 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Справу № 924/715/18 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складено 20 червня 2019 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Мельник О.В.