Рішення

від 06.06.2019 по справі 910/3698/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.06.2019Справа № 910/3698/19

За позовомДержавного підприємства Науково-виробничого комплексу "Фотоприлад" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Плазмотехніка" пророзірвання договору та про стягнення 15992,52 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників процесу:

від позивачаЯнко С.В., довіреність №01-12/253 від 15.05.2019; від відповідачаГрошев В.М., керівник;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Науково-виробничий комплекс "Фотоприлад" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Плазмотехніка", в якому просить суд:

- розірвати договір №15 від 04.08.2016, укладений між Державним підприємством "Науково-виробничий комплекс "Фотоприлад" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Плазмотехніка";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Плазмотехніка" 13998,00 грн боргу та 1994,52 грн пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконано своїх зобов`язань за договором №15 від 04.08.2016 та не розпочато виконання робіт в обумовлений договором строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2019, після усунення позивачем обставин, які стали підставою для залишення позову без руху, відкрито провадження у справі №910/3698/19; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 16.05.2019; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

15.04.2019 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.

В судовому засіданні 16.05.2019 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 06.06.2019.

05.06.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 06.06.2019 заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.06.2019 позовні вимоги визнав, про що подав суду відповідну заяву.

В судовому засіданні 06.06.2019 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

04.08.2016 між Державним підприємством "Науково-виробничий комплекс "Фотоприлад" (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Плазмотехніка" (виконавець, відповідач) було укладено договір №15 (договір), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надати послуги з технічного обслуговування засобу обчислювальної техніки в захищеному виконанні ЗОТ "Плазма-ЗВ-АРМ" з наступною черговою атестацією комплексу технічного захисту секретної інформації на об`єкті інформаційної діяльності замовника (далі - Послуги), а замовник - прийняти та оплатити ці послуги на умовах договору (ДК 016:2010 74.90.1 Послуги щодо надання професійної та технічної допомоги та консультаційні н. в. і. у., ДК 021:2015 73100000-3 Послуги у сфері наукових досліджень та експериментальних розробок) (п.1.1).

Перелік послуг визначається календарним планом (додаток 1), який є невід`ємною частиною договору (п.1.2 договору).

Загальна вартість за договором згідно з протоколом погодження договірної ціни (додаток 2), який є невід`ємною частиною договору, складає 13998,00 грн, в т.ч. ПДВ (20%), оплата за договором здійснюється замовником шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця на підставі двосторонньо підписаного акта здачі-приймання наданих послуг (п.п.2.1, 2.2).

Згідно п.3.1 договору здавання-приймання послуг за договором оформлюється актом здачі-приймання етапу.

Відповідно до п.4.2 договору у разі несвоєчасного виконання робіт виконавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від обсягу невиконаних робіт за кожний день прострочення.

Договір набуває чинності з дати його двостороннього підписання та діє до 30.12.2016, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх завершення (п.7.1 договору).

Як вбачається з календарного плану до договору (додаток 1) термін надання послуг складав 20 робочих днів з дати підписання договору.

08.09.2016 позивачем було перераховано відповідачу 13998,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2016 від 06.09.2016.

07.06.2019 позивачем на адресу відповідача було направлено пропозицію №25/06-60 про виконання умов договору №15 від 04.08.2016.

16.04.2018 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №31/04-60 про повернення грошових коштів у розмірі 13998,00 грн.

Спір у справі виник внаслідок того, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором №15 від 04.08.2016 та не розпочав виконання робіт в обумовлений договором строк внаслідок чого позивач просить суд розірвати означений правочин та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Плазмотехніка" 13998,00 грн боргу та 1994,52 грн пені.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги укладений між сторонами договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, 08.09.2016 Державним підприємством "Науково-виробничий комплекс "Фотоприлад" було перераховано відповідачу оплату за послуги на суму 13998,00 грн.

Проте, відповідач, у строк встановлений календарним планом до договору - 20 робочих днів з дати підписання договору, до надання обумовлених договором послуг не приступив, у встановлений строк послуги не надав. При цьому відповідно до умов календарного плану до договору, строк надання послуг визначений судом до 02.09.2016 включно (з наступного дня з дати підписання договору + 20 робочих днів з урахуванням святкового дня).

Як встановлено судом, 16.04.2018 позивачем на адресу відповідача направлено претензію №31/04-60 про повернення грошових коштів у розмірі 13998,00 грн, однак відповідач відповіді на вказану претензію не надав, сплачені позивачем грошові кошти не повернув. Доказів протилежного матеріали справи не містять, а відповідач суду не надав.

Позовні вимоги відповідач визнав в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

За змістом ст.13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

За приписами ч.1 ст.8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Враховуючи те, що главою 63 Цивільного кодексу України не врегульовано особливостей повернення виконавцем замовнику попередньої оплати в разі невиконання виконавцем своїх зобов`язань за договором про надання послуг та правового механізму її повернення, суд дійшов висновку про можливість застосування ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України за аналогією закону до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.03.2018 в справі №910/1030/17.

Так ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на викладене, позивач правомірно скористався своїм правом на повернення сплачених грошових коштів за ненадану відповідачем послугу, оскільки таке право у позивача, як замовника за договором, існує паралельно з правом вимагати надання оплаченої послуги, однак такі права замовника є альтернативними, тобто взаємовиключними.

Факт ненадання послуг у строки, визначені договором №15 від 04.08.2016, відповідачем визнається.

За таких обставин, наявні підстави для повернення позивачу суми оплати у розмірі 13998,00 грн та задоволення позовних вимог в цій частині.

За прострочення виконання зобов`язання з надання послуг за договором позивач просить стягнути з відповідача 1994,52 грн пені, з приводу чого суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов`язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов`язання, визначено ч.2 ст.546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За умовами п.7.3 договору у разі несвоєчасного виконання робіт виконавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від обсягу невиконаних робіт за кожний день прострочення.

З огляду на порушення відповідачем строків надання послуг за договором №15 від 04.08.2016, позивачем було нараховано й заявлено до стягнення неустойку в сумі 1994,52 грн за період з 06.09.2016 по 06.03.2017 з урахуванням вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Оскільки судом встановлено факт ненадання відповідачем послуг у строк, погоджений контрагентами в договорі, то вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки є обґрунтованими.

Здійснивши перевірку наведеного заявником розрахунку, судом встановлено, що останній містить помилки, зокрема, щодо періоду нарахування.

За приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, тобто строк надання послуг за договором №15 від 04.08.2016 обраховується з 05.08.2016, внаслідок чого останнім днем виконання робіт є 02.09.2016 (з урахуванням святкового дня).

Отже здійснивши власний перерахунок (з урахуванням вірного періоду нарахування), суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача неустойки на суму 1997,87 грн за період з 03.09.2016 по 03.03.2017, однак оскільки вказана сума є більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення у позовній заяві, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за розрахунком позивача, тобто на суму 1994,52 грн.

Щодо позовних вимог про розірвання договору, суд зазначає наступне.

Так, ст.188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Право на подання позову про розірвання договору на підставі ст.188 Господарського кодексу України виникає у сторони в разі, коли у відповідь на пропозицію змінити чи розірвати договір надійшла відповідь із відмовою або не надійшло відповіді у 20-денний строк.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження так як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (ч.4 ст.188 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частина 3 ст.653 Цивільного кодексу України, ч.4 ст.188 Господарського кодексу України також зазначає, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац 2 ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України).

В той же час, як вбачається з п.7.1 спірного договору, означений правочин набуває чинності з дати його двостороннього підписання та діє до 30.12.2016, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх завершення.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять, а сторонами не надано суду доказів, які б підтверджували продовження строку дії укладеного між сторонами договору.

Отже, позивач фактично просить суд розірвати не існуючий на час вирішення спору договір, у зв`язку з чим, вимога позивача про розірвання договору, дія якого припинена ще 31.12.2016 є безпідставною, а відтак задоволенню не підлягає.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс "Фотоприлад" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Плазмотехніка" підлягають задоволенню частково.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Плазмотехніка" (03056, м.Київ, вул.Політехнічна, будинок 16, приміщення №021, ідентифікаційний код 30023446) на користь Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс "Фотоприлад" (18001, Черкаська обл., місто Черкаси, вул.Б.Вишневецького, будинок 85, ідентифікаційний код 14312329) 13998 (тринадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) грн 00 коп. попередньої оплати, 1994 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто чотири) грн 52 коп. пені та судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 19.06.2019

Суддя Ю.М. Смирнова