Рішення

від 13.06.2019 по справі 917/528/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2019 Справа № 917/528/19

м. Полтава

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридар", вул. Велика Панасівська, 185, м. Харків, 61017

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР-Агроторг", вул. Пушкіна, 42, офіс 106, м. Полтава, 36011

про стягнення 312646,13 грн.

Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Секретар судового засідання Лепій О.В.

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тридар" (далі - позивач/ ТОВ "Тридар") звернулося з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР-Агроторг" (далі - відповідач/ ТОВ "ІР-Агроторг") 312646,13 грн., в тому числі 251639,52 грн. основного боргу, 11974,99 грн. інфляційних втрат, 3772,37 грн. річних, 45259,25 грн. пені. В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки № 1/24/02-17 від 24.02.2017.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04.04.2019 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 14.05.2019.

Ухвалою від 14.05.2019 суд відклав розгляд справи на 30.05.2019.

Ухвалою від 30.05.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.06.2019.

Відповідач відзиву на позов не надав, про наявність поважних причин неподання відзиву на позов суду не повідомив, в зв`язку з цим, відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України спір вирішується за наявними матеріалами справи.

10.06.2019 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

В судове засідання 13.06.2019 сторони не з`явилися. Про час, дату та місце розгляду справи по суті сторони повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Рішення приймається в порядку ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.02.2017 між позивачем (постачальник за договором) та відповідачем (покупець за договором) було укладено договір поставки № 1/24/02-17 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі передавати у власність покупцю миючі та дезінфікуючі засоби (далі - товар), а покупець зобов`язується приймати товар та здійснювати його оплату.

Кількість, асортимент, найменування, ціна та загальна вартість відповідної партії товару встановлюються у видаткових накладних, що мають силу специфікації і є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору передача товару покупцю здійснюється протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів, з моменту отримання від покупця відповідного замовлення на товар. Замовлення оформлюється на кожну партію товару та передається покупцем постачальнику засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або через представника (кур`єром). Замовлення може бути оформлено на фірмовому бланку покупця та підписане керівником, чи іншою уповноваженою особою покупця. Постачальник зобов`язаний протягом одного робочого дня розглянути направлене покупцем замовлення та письмово повідомити покупця про можливість/неможливість виконання замовлення та дату поставки товару. Підтвердженням прийняття до виконання замовлення, також являється складений постачальником та направлений покупцю рахунок-фактура. На підставі погодженого сторонами замовлення, постачальник складає видаткову накладну.

Датою поставки товару є дата, що зазначається у видатковій накладній при отриманні товару покупцем. Право власності на товар, а також всі ризики випадкової загибелі, пошкодження товару переходять до покупця, з моменту фактичного отримання товару покупцем та підписання уповноваженим представником покупця видаткових накладних (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 2.4. Договору при передачі кожної партії товару постачальник зобов`язаний надати покупцеві наступні документи: видаткову накладну, податкову накладну, товарно-транспортну накладну; документи, що засвідчують якість та безпечність товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до вимог чинного законодавства України.

Пунктом 3.3. Договору визначено, що оплата товару здійснюється покупцем на підставі рахунка-фактури у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання покупцем товару та належним чином оформлених товаросупровідних документів.

30.12.2017 до Договору поставки № 1/24/02-17 від 24.02.2017 було укладено Додаткову угоду № 1 відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2019.

На виконання умов Договору за період з 01.03.2017 по 03.10.2018 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1547189,76 грн. На підтвердження поставок позивачем надано копії видаткових накладних: № РН-0000041 від 01.03.2017 на суму 36887, 40грн., № РН-0000059 від 17.03.2017 на суму 45883,80грн., № РН-0000065 від 24.03.2017 на суму 36887,40 грн., № РН-0000066 від 24.03.2017 на суму 36887,40грн., № РН-0000076 від 04.04.2017 на суму 15993,60грн., № РН-0000118 від 26.05.2017 на суму 44870,76грн., № РН-0000131 від 09.06.2017 на суму 47531,88грн., № РН-0000141 від 16.06.2017 на суму 30947,40 грн., № РН-0000148 від 29.06.2017 на суму 24567,84грн., № РН-0000155 від 04.07.2017 на суму 36887,40 грн., № РН-0000175 від 27.07.2017 на суму 36887,40 грн., № РН-0000194 від 17.08.2017 на суму 33679,80 грн., № РН-0000213 від 05.09.2017 на суму 43540,20 грн., № РН-0000217 від 19.09.2017 на суму 36887,40грн., № РН-0000236 від 09.10.2017 на суму 43540,20 грн., № РН-0000259 від 07.11.2017 на суму 43540,20 грн., № РН-0000304 від 21.12.2017 на суму 68963,40 грн., № РН-00006 від 16.01.2018 на суму 45144,00 грн., № РН-00018 від 30.01.2018 на суму 51523,56 грн., № РН-00030 від 14.02.2018 на суму 61870,80 грн., № РН-00052 від 14.03.2018 на суму 55046,40 грн., № PH-00070 від 05.04.2018 на суму 62982,00 грн., № РН-00081 від 20.04.2018 на суму 57657,12 грн., № РН-00100 від 15.05.2018 на суму 57058,32 грн., РН-00118 від 05.06.2018 на суму 57058,32 грн., № РН-00122 від 08.06.2018 на суму 3014,88 грн., № РН-00128 від 18.06.2018 на суму 54212,40 грн., № РН-00149 від 04.07.2018 на суму 54212,40 грн., № РН-00156 від 16.07.2018 на суму 32939,28 грн., № РН-00167 від 31.07.2018 на суму 57058,32 грн., № РН-00186 від 17.08.2018 на суму 114116,64 грн., № РН-00208 від 14.09.2018 на суму 57058,32 грн., № РН-00230 від 03.10.2018 на суму 61853,52 грн. (копії видаткових накладних в матеріалах справи).

Вказані видаткові накладні містять відмітки про отримання товару відповідачем.

Також позивачем надано копії рахунків виписаних відповідачу на оплату поставленого йому товару.

Позивач стверджує, що на виконання умов Договору відповідачем здійснювалися оплати за товар, всього відповідачем сплачено 1295550,24 грн. На підтвердження вказаної суми оплат позивачем надано копії відповідних банківських виписок.

Таким чином, заборгованість відповідача за товар поставлений йому по Договору становить 251639,52 грн. (1547189,76 грн. - 1295550,24 грн.).

Відповідно до п. 5.3 Договору за прострочення в оплаті товару постачальник має право вимагати від покупця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Керуючись п. 5.3. Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України у зв`язку із невиконанням відповідачем умов Договору щодо оплати товару, позивач нарахував відповідачу пеню за загальний період з 01.09.2018 по 28.03.2019 на суму 45259,25 грн., річні за загальний період з 01.09.2018 по 28.03.2019 у сумі 3772,37 грн. та інфляційні втрати за загальний період з вересня 2018 року по лютий 2019 року, що склали 11987,99 грн.

Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача вказані суми основного боргу, пені, річних та інфляційних втрат.

Відповідач жодних заперечень на позов не надав.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692, ст. 693 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 526 та 525 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач має заборгованість за поставлений позивачем товар у розмірі 251639,52 грн. В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем вказаної суми боргу.

За даних обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення 251639,52 грн. заборгованості за поставлений товар є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, відповідачем не заперечуються та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 5.3 Договору за прострочення в оплаті товару постачальник має право вимагати від покупця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені за загальний період з 01.09.2018 по 28.03.2019 на суму 45259,25 грн., суд зазначає, що позивачем при визначенні періоду нарахування пені не дотримано вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, враховуючи вказану норму, нарахування пені по видатковій накладній № РН-00167 від 31.07.2018, строк оплати якої настав 30.08.2018 припиняється 28.02.2019, тоді як позивач нараховує пеню по 28.03.2019. Так само нарахування пені по видатковій накладній № РН-00186 від 17.08.2018, строк оплати якої настав 16.09.2018 припиняється 16.03.2019, проте позивач нараховує пеню по 28.03.2019.

Крім цього, суд встановив, що при нарахуванні пені по видатковій накладній № РН-00167 від 31.07.2018 позивач неправомірно нараховує пеню за 10.10.2018 на суму боргу 57058,32 грн., в той час як відповідачем 10.10.2018 було здійснено часткову оплату товару поставленого по накладній на суму 38447,28 грн., а отже за вказаний день пеню слід нараховувати на суму боргу 18611,04 грн.

Враховуючи викладені обставини, судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що стягненню підлягає пеня у розмірі 43356,71 грн. В іншій частині стягнення пені позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок річних, судом встановлено, що при нарахуванні річних позивач (як і при нарахуванні пені) безпідставно нарахував річні по видатковій накладній № РН-00167 від 31.07.2018 за 10.10.2018 на суму боргу 57058,32 грн., так як на вказану дату сума боргу складала 18116,04 грн.

Враховуючи вказане, вимога щодо стягнення 3% річних підлягає задоволенню частково, в сумі 3769,21 грн. В іншій частині стягнення 3% річних позов задоволенню не підлягає.

Також судом перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат і встановлено його правильність.

Тобто, позовна вимога щодо стягнення 11987,99 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, належними та допустимими доказами не спростував позовні вимоги позивача.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР-Агроторг" (вул. Пушкіна, 42, офіс 106, м. Полтава, 36011; код ЄДРПОУ 40163927) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридар" (вул. Велика Панасівська, 185, м. Харків, 61017; код ЄДРПОУ 38001215) 251639 грн. 52 коп. основного боргу, 11987 грн. 99 коп. інфляційних втрат, 3769 грн. 21 коп. 3% річних, 43356 грн. 71 коп. пені, 4661 грн. 30 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 19.06.2019.

Суддя О.С. Семчук