Постанова

від 20.06.2019 по справі 809/1018/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2019 року

Київ

справа №809/1018/18

адміністративне провадження №К/9901/1064/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Саприкіної І.В. та Чиркіна С.М. , розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу №809/1018/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рожнятівнафта"

до Державної служби геології та надр України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій,

за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України

на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року (у складі колегії: судді-доповідача Кузьмича С.М., суддів Довгої О.І., Шавеля Р.М.),

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рожнятівнафта" звернулося до суду з позовом до Державної служби геології та надр України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій з підстав ненадання суб`єкту господарювання документу дозвільного характеру.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року задоволено повністю адміністративний позов.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Державна служба геології та надр України подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року повернуто скаржнику.

Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, оскільки скарга подана та підписана представником без підтвердження повноважень подавати та підписувати апеляційну скаргу.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, вважаючи його прийнятими з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана до суду 09 січня 2019 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 січня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Коваленко Н.В. та Мороз Л.Л.

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі №809/1018/18, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Саприкіну І.В. та Чиркіна С.М.

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 20 червня 2019 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права прийнято рішення про повернення апеляційної скарги. Зокрема, зазначає, що копія довіреності, яка додана до апеляційної скарги, належним чином засвідчена уповноваженою на те особою. При цьому, відповідач посилається на те, що зазначена довіреність засвідчена відповідно до Порядку засвідчення вірності копій документів, Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів АРК, місцевих органах виконавчої влади та ДСТУ 4163-2003.

26 квітня 2019 року до суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу відповідача, в якому позивач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте при дотриманні норм процесуального права, тому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

У відзиві зазначено, що позиція, викладена судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі відповідає позиції Верховного Суду висловленій в постановах від 25 вересня 2018 року у справі №817/782/18 та від 08 листопада 2018 року у справі №809/1019/18.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року не відповідає, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є прийнятні з огляду на наступне.

Згідно з частинами першою, третьою статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Документи, що підтверджують повноваження представників, визначенні статтею 59 КАС України.

Згідно з частинами першою, третьою цієї статті повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Відповідно до частини восьмої цієї ж статті у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

За приписами частини шостої статті 59 КАС України оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідченні суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Як вбачається із матеріалів справи, повертаючи апеляційну скаргу особі, яка її подала, суд апеляційної інстанції виходив з того, що довіреність засвідчена в.о. начальника відділу Спіток І.Є., проте у матеріалах справи відсутні документи про повноваження вказаної особи засвідчувати копії довіреності. Таким чином, поданий документ з назвою довіреність засвідчений підписом неуповноваженої особи не є належним документом, який дає право підпису апеляційної скарги.

Верховний Суд з такими мотивами суду апеляційної інстанції не погоджується та вважає, що цим судом допущено порушення норм процесуального права з огляду на таке.

Під час перевірки копій документів, що підтверджують повноваження представників, на предмет їх відповідності статті 59 КАС України, слід брати до уваги, зокрема, правила засвідчення копій документів, визначені Національним стандартом України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003", затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 ороку № 55 (далі - ДСТУ 4163-2003), а також Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5 (далі - Правила № 1000/5), інструкції з діловодства в окремих органах державної влади (місцевого самоврядування) та інші.

Згідно із пунктом 1 Правил № 1000/5 ці Правила встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності (далі - установи). Ці Правила є нормативно-правовим актом, обов`язковим для виконання всіма установами.

Відповідно до пункту 8 глави 10 розділу ІІ Правил № 1000/5, які в силу пункту 1 їх розділу І є нормативно-правовим актом, обов`язковим для виконання всіма державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності, копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.

Напис про засвідчення копії складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії.

Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки "Для копій".

У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи.

На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка "Копія".

При цьому відповідно до пункту 1 глави 10 розділу ІІ Правил № 1000/5 порядок виготовлення, засвідчення та видавання копій документів визначається інструкцією з діловодства установи.

Зазначеній нормі кореспондують вимоги пункту 5.27 ДСТУ 4163-2003.

Дотримання наведеного державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності під час засвідчення копій документів, що підтверджують повноваження представників, є достатнім для додержання вимог частини шостої статті 59 КАС України.

З матеріалів справи вбачається, що довіреністю №26 від 31 травня 2018 року, копію якої додано до апеляційної скарги, Державна служба геології та надр України уповноважила представника - Циганенко О.М. серед іншого, представляти інтереси довірителя і його структурних підрозділів в усіх судах загальної юрисдикції всіх інстанцій при розгляді адміністративних справ, з усіма правами, які надані чинним законодавством позивачу, відповідачу, третій особі, у тому числі з правом підписувати (завіряти), подавати та отримувати будь-які документи та копії документів. Також представника уповноважено від імені довірителя оскаржувати в апеляційному та касаційному порядках рішення, постанови й ухвали суду тощо. Довіреність дійсна до 31 грудня 2018 року.

Також, із зазначеної довіреності вбачається, що відмітка про засвідчення копії довіреності містить усі необхідні реквізити, а саме: складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади (в.о. начальника відділу документообігу та контролю), особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Копію довіреності скріплено печаткою Державної служба геології та надр України.

Суд наголошує, що під час вирішення питання відповідності копії документу, що підтверджує повноваження представника, вимогам статті 59 КАС України слід уникати зайвого формалізму, як-от констатація відсутності в матеріалах заяви (скарги) копії посадової інструкції особи, яка засвідчила копію відповідного документу, тощо.

Повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) у суді першої або апеляційної інстанцій ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

З огляду на наведене, Верховний Суд констатує відсутність підстав вважати, що представник Державної служби геології та надр України Циганенко О.М., звернувшись із апеляційною скаргою на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року у цій справі, не мала права її підписувати.

За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 803/641/18, від 20 лютого 2019 року у справі №826/3351/18 та від 10 квітня 2019 року у справі № 760/3686/17.

При цьому, суд не погоджується із доводами позивача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу про те, що позиція суду апеляційної інстанції у цій справі відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 25 вересня 2018 року у справі №817/782/18 та від 08 листопада 2018 року у справі №809/1019/18 у зв`язку з наступним.

Так, як вбачається із постанови від 25 вересня 2018 року у справі №817/782/18 суд взяв до уваги те, що особа, яка завіряла копію довіреності зазначила лише своє прізвище, ім`я та по-батькові, а у постанові 08 листопада 2018 року у справі №809/1019/18 судом було встановлено, що особа, яка завіряла копію довіреності не зазначила своє прізвище, ім`я та по-батькові та посаду. Тоді, я у цій справі, судом було встановлено, що подана представником Державної служби геології та надр України довіреність №26 від 31 травня 2018 року містить усі необхідні реквізити, встановлені чинним законодавством.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейським судом з прав людини зазначено, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах Белеш та інші проти Чеської Республіки ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ (ZUBAC v. CROATIA), (Beles and Others v. the Czech Republic), №47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та Волчлі проти Франції (Walchli v. France), №35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).

При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється право на суд , яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі Кутіч проти Хорватії , заява №48778/99).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним (рішення у справі Белле проти Франції ). Для того щоб право на доступ було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (рішення у справах Белле проти Франції та Нун`єш Діаш проти Португалії ).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі Перес де Рада Каванил`єс проти Іспанії ).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Частиною першою статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали судом першої інстанції та (або) суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Враховуючи, що справа направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, то в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України задовольнити.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Саприкіна

С.М. Чиркін