Постанова

від 18.07.2007 по справі 1/973-14/262

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

1/973-14/262

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

18 липня 2007 р.                                                                                   № 1/973-14/262  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:                                Шаргала В.І.

суддів:                                Мачульського Г.М.

                               Швеця В.О.

розглянувши у відкритомусудовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінотеатр "Сокіл"

на  постановуЛьвівського апеляційного господарського суду

від15.05.2007р.

у справі №1/973-14/262

Господарського судуЛьвівської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кінотеатр "Сокіл"

до

Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

Франківська районна адміністрація Львівської міської ради

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

Виконавчий комітет Львівської міської ради

проспонукання до укладення договору оренди ЦМК ДКП "Кінотеатр "Сокіл", -

В С Т А Н О В И В:

          Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.01.2007р. (суддя Довга О.І.) відкладено розгляд справи, сторони зобов'язано вчинити певні дії, а також з посиланням на приписи ст.ст.66, 67 Господарського процесуального кодексу України задоволено клопотання позивача в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Франківській районній адміністрації Львівської міської ради а також посадовим особам, вказаним у розпорядженні Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №2116 від 22.12.2005р., вчиняти будь-які дії спрямовані на виконання розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №2116 від 22.12.2005р.

          Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2007р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Давид Л.Л., суддів Кордюк Г.Т., Краєвської М.В.) вказану ухвалу суду в частині забезпечення позову шляхом заборони Франківській районній адміністрації Львівської міської ради, а також посадовим особам, вказаним у розпорядженні Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №2116 від 22.12.2005р., вчиняти будь-які дії спрямовані на виконання розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №2116 від 22.12.2005р., скасовано.

          В своїй касаційній скарзі позивач просить зазначену постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2007р. скасувати, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.01.2007р. в частині забезпечення позову шляхом заборони Франківській районній адміністрації Львівської міської ради, а також посадовим особам, вказаним у розпорядженні Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №2116 від 22.12.2005р., вчиняти будь-які дії спрямовані на виконання розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №2116 від 22.12.2005р. залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ч.1 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст.104, 111, 112, ч.2 ст.191 Цивільного кодексу України, ст.ст.60, 61 Господарського кодексу України, ст.ст.66, 67, п.7 ст.105 Господарського процесуального кодексу України.

          Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

          Сторони та треті особи не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

          Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи під час її розгляду за позовом про зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір оренди цілісного майнового комплексу Державного комунального підприємства "Кінотеатр "Сокіл" строком на десять років, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони Франківській районній адміністрації Львівської міської ради, а також посадовим особам, вказаним у Розпорядженні Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №2116 від 22.12.2005р., вчиняти будь-які дії спрямовані на виконання Розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №2116 від 22.12.2005р.

Пунктами 5, 6 цього розпорядження передбачається створення ліквідаційної комісії та проведення ліквідаційної процедури ДКП "Кінотеатр "Сокіл", що, згідно висновків позивача, є припиненням ДКП "Кінотеатр "Сокіл" шляхом ліквідації, і, відповідно, не допускає правонаступництва.

          Місцевий господарський суд погодився з доводами позивача, і, посилаючись на приписи ч.1 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст.111, 112 Цивільного Кодексу України, ст.ст.60, 61 Господарського кодексу України, дійшов до висновків про наявність правових підстав для задоволення зазначеного клопотання.

          Оскаржена постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що місцевий господарський суд застосовуючи заходи забезпечення позову не здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, у зв'язку з чим не забезпечив збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, при цьому не врахував наявності зв‘язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Відповідно до п.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно ст.67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, а також, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

З викладеної норми вбачається, що суд має право заборонити відповідачеві вчиняти певні дії, а щодо інших осіб, суд має право заборонити вчиняти дії що стосуються предмета спору.

Відповідно до ст.66 вказаного кодексу господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином заходи забезпечення позову мають бути адекватними заявленим вимогам, та мають бути направлені на забезпечення можливості виконання рішення господарського суду.

Крім того, як вбачається із встановлених судами обставин справи, розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 22.12.2005р. №2116 “"Про визнання таким, що втратило чинність розпорядження районної адміністрації від 25.03.2005р. №430 "Про затвердження Статуту ЛКП "Сокіл"”, передбачається створення ліквідаційної комісії та проведення ліквідаційної процедури ДКП "Кінотеатр "Сокіл", що, згідно висновків позивача, є припиненням ДКП "Кінотеатр "Сокіл" шляхом ліквідації, і, відповідно, не допускає правонаступництва.

З викладеного вбачається що суд першої інстанції застосував заходи забезпечення позову відносно розпорядження, яке само по собі може бути предметом судового розгляду за наявності відповідного позову.

Порядок припинення діяльності суб'єкта господарювання визначено ст.ст.59, 60, 61 Господарського кодексу.

Із зазначеного також вбачається, що місцевий господарський суд своєю ухвалою про забезпечення позову фактично втрутився в діяльність ліквідаційної комісії щодо реорганізації ДКП "Кінотеатр "Сокіл" шляхом перетворення його у ЛКП "Кінотеатр "Сокіл" при тому, що така реорганізація сама по собі може бути предметом судового розгляду за наявності відповідного позову.

Таким чином суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо того, що заходи забезпечення позову, застосовані місцевим господарським судом, є неадекватними заявленим вимогам.

За вказаних обставин постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

          Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінотеатр "Сокіл" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2007р. у справі №1/973-14/262 Господарського суду Львівської області –без змін.

Головуючий суддя                                                                 В.І. Шаргало

С у д д і                                                                                     Г.М. Мачульський

                                                                                                                                                                                                                                            В.О. Швець