Рішення

від 10.02.2010 по справі 2-136/10

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

м. Черкаси, вул. Гоголя, 316, 18001, (0472) 37-30-76

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2010 року Придніпровський районний суд м.Черкаси у складі: головуючого судді Бурлаки А.І.

при секретарі Слинько М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Черкаси цивільну справу за лозовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Метна К , треті особи : Управління пенсійного фонду України у Придніпровському районі м.Черкаси, Управління пенсійного фонду України у Соснівському районі м.Черкаси про стягнення невиплаченої заробітної плати та суми компенсації за невикористану щорічну зідпустку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ Метан-К з позовом товариства з обмеженою відповідальністю Метан-К , стягнення невиплаченої заробітної плати та суми компенсації за невикористану щорічну відпустку вказуючи, що він працював в сервісному центрі ;Метан , який був структурним підрозділом державного підприємства Метан з липня 2002 року згідно трудових угод. Після звільнення з НВК Фотоприлад2 19.01.2004 року був прийнятий на постійну роботу інженером по наладці та випробуванням в сервісний центр Метан при ДП Метан 02.02.2004 року.

Але через декілька місяців, у травні 2004 року, позивачу було запропоновано трудовий контракт за лютий місяць цього ж 2004 року. При цьому, у контракті, як і у всіх наступних контрактах на протязі 2004-2008 роках, об`єм робіт був у декілька разів менший ніж виконував позивач. При цьому порушувалась ч.3 ст. 21 КЗпП України щодо сфери застосування контракту, яка визначається законами України. Відповідно до законодавства не передбачено укладання контракту з інженером з налагодження і випробувань.

Протягом 2004-2008 років позивач працював на ДП Метан , регулярно виходив на роботу, табелювався, отримував заробітну плату. Вважав, що із суми його заробітку адміністрація ДП Метан проводила відрахування до всіх фондів відповідно до Законодавства. Однак, у 2007 році, отримавши довідку з управління пенсійного фонду Придніпровського району м. Черкаси, позивачу стало відомо про те, що з його робочого стажу за 16 місяців не надходило внесків до ПФУ від його роботодавця, а саме: У 2004 році: березень, червень, липень, вересень, листопад, грудень. У 2005 році: січень, лютий, березень, травень, червень, вересень. У 2006 році: травень, серпень. У 2007 році: квітень. У 2008році: січень.

Наказом від 01.07.2008 року позивача було звільнено з роботи за власним бажанням. Після звільнення з роботи у 2008 році, позивач звернувся до територіальної державної інспекції праці в Черкаській області з приводу порушення його трудових прав адміністрацією ДП Метан . Перевіркою державного інспектора праці були виявлені порушення, а саме : нарахування заробітної плати позивачу проводилось не щомісячно, а також не кожного місяця були дотримані мінімальні розміри заробітної плати, що є порушенням вимог ст. ст. 95, 115 КЗпП України щодо дотримання розміру мінімальної заробітної плахи, періодичності та строків виплати. За весь період 2004-2008 років позивачу не надавались щорічні відпустки, що є порушенням вимог ст. 80 КЗпП України.

При звільненні позивачу була нарахована грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки лише за 2008 рік. Грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки за весь період роботи (2004-2007р.р.) позивачу нарахована і виплачена не повністю, що на

думку позивача, є порушенням вимог от. ст. 83, 116 КЗпП України щодо остаточного розрахунку при звільненні.

Адміністрація ТОВ Метан-К до цього часу припис державного інспектора праці виконала лише частково (у лютому 2009 року позивачу виплатили 1 430 грн.) та не усунула виявлені порушення до цих пір.

Позивач вважає дії адміністрації підприємства незаконними, оскільки у відповідності до ч.1 ст. 116 КЗпП України, виплата всіх сум, що належать працівнику від підприємства проводиться в день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у зазначені строки, підприємство згідно ст. 117 КЗпП України повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив : стягнути з ТОВ Метан-К на його сористь невиплачену йому заробітну плату за період 2004-2008 років в сумі 8 195 грн. 21 коп.; зобов`язати відповідача утримати та нарахувати внески до Пенсійного фонду Придніпровського району м.Черкаси із заборгованої йому суми заробітної плати за період 2004-2008 років; стягнути з відповідача на його користь невиплачену грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за період 2004-2007 роки, виходячи із середньої заробітної плати зайнятого в галузях національної економіки України в сумі 1811 грн. 79 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену заробітну плату за період 2004-2008 років виходячи із середньої заробітної плати зайнятого в галузях національної економіки України в сумі 17 137 грн. 55 коп.; допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення сум заборгованості за один місяць.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі та зазначив, що заборгованості по заробітній платі не має. З позивачем укладалися трудові контракти в зв`язку з характером виробничої діяльності підприємства. Контракти укладалися на конкретну роботу за конкретні періоди й згідно даних контрактів проводилися розрахунки з позивачем. Що стосується відрахувань до пенсійного фонду, то підприємство має особливий характер діяльності й працює лише по замовленням, а замовники не беруть на себе зобов`язання забезпечити нас ремонтними роботами в будь-які визначені терміни, а тому й трудові договори з позивачем укладались на певний термін. Страхові внески до пенсійного фонду нараховувались і сплачувались з усіх сум заробітку, нарахованого позивачу. У місяці, в які позивач не працював, на підприємство не виходив гроші йому не нараховувались й відповідно внески не сплачувались до пенсійного фонду.

Відносно компенсації, то представник відповідача зазначив, що в них дійсно була заборгованість перед позивачем, але вони виплатили всю заборгованість.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про дату і час судового засідання був повідомлений належним чином. Суд радячись на місці ухвалив судове засідання проводити без участі представника третьої особи.

Допитана в судовому засіданні свідок - ОСОБА_2 державний інспектор праці територіальної державної інспекція праці у Черкаській області, суду пояснила, що нею 01.12.2008 року за зверненням позивача була здійснена перевірка на ДП Метан й в ході перевірки було виявлено ряд порушень з боку керівника ДП Метан - ОСОБА_3 й у зв`язку з цим було винесено припис й складено протокол про адміністративне правопорушення, який направлений до суду. При повторній перевірці було встановлено, що вимоги припису були виконані частково й у зв`язку з чим було знову складено адміністративний протокол й направлений до суду для притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності. Надалі мої повноваження закінчилися й ОСОБА_1 було надано відповідь у якій рекомендовано звернутися до суду.

В ході першої перевірки було встановлено, що ОСОБА_1 з 2004 по 2008 рік працював за контрактами, якими були визначені суми винагороди. При цьому було порушено ч. З ст. 21 КЗпП України щодо сфери застосування контракту, оскільки відповідно до законодавства України не передбачено укладання контракту з інженером з налагодження й випробувань.

В 2004-2008 року не кожного місяця нараховувалась заробітна плата, бо у зв`язку з відсутністю об`ємів виробництва контракти укладалися не кожного місяця, а тому й зарплата не нараховувалася. Також не вівся табель робочого часу. За період коли заробітна плата нараховувалася то й сплачувалися відрахування до пенсійного фонду.

Відносини позивача та відповідача є трудовими відносинами й повинні робитися записи в судову книжку, але при перевірці свідок трудової книжки не бачила.

ОСОБА_1 02.02.2004 року прийнятий тимчасово прийнятий на ДП Метан іженером з налагодження і випробувань до 29.02.2004 року на підставі контрактів, але нтракти в трудову книжку не заносилися. Слід додати, що згідно запису в трудовій книжці ОСОБА_1 було прийнято на роботу в сервісний центр Метан , який за поясненням ректора був структурним підрозділом ДП Метан , а у наказі про прийняття на роботу звісний центр не зазначений.

Наказом від 01.07.2005 року позивача було переведено інженером з налагодження з (пробувань в ДП Метан з оплатою згідно трудових контрактів за виконанні роботи, а наказом і 01.07.2008 року було звільнено за власним бажанням.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до сновку, що позов підлягає до повного задоволення з наступних підстав. В судовому засіданні встановлено, що наказом від 02.02.2004 року позивача було тимчасово прийнято на роботу на ДП Метан інженером з налагодження і випробувань до 29.02.2004 року на підставі контракту від !.02.2004 року. Згідно запису в трудовій книжці, ОСОБА_1 прийнято інженером з (лагодження й випробувань в сервісний центр Метан . Державне підприємство Метан було зорганізовано у товариство з обмеженою відповідальністю Метан-К . На вказаному підприємстві позивач пропрацював до 2008 року в якому його наказом від 01.07.2008 року було звільнено з роботи за власним бажанням. Згідно акта перевірки № 23-01-51/436 від 01.12.2008 року складеного Територіальною Державкою Інспекцією Праці у Черкаській області, за період оботи позивача на вказаному підприємстві було виявлено ряд порушень, а саме на підприємстві було порушено вимоги Законодавства України щодо сфери застосування контракту, тобто із позивачем відповідач уклав контракт хоча посада на якій працював позивач не входить до Д сереліку посад до яких застосовується контрактна форма трудового договору. Внаслідок таких дій відповідача це призвело до звуження прав позивача і він в період роботи на підприємстві гримував заробітну плату меншу ніж середня заробітна плата для працівників галузі національної економіки України. Внаслідок таких дій відповідача позивачу не було доплачено 7 137 грн. 55 коп. Суд приходить до висновку, що вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У зв`язку з відсутністю об`ємів робіт у деяких місяцях, а саме в березні, червні, липні, вересні, листопаді, грудні 2004 року, січні, лютому, березні, травні, червні, вересні 2005 року, равні, серпні 2006 року, квітні 2007 року, січні 2008 року контракти не укладались і позивач не и ходив на роботу, відповідно заробітна плата не нараховувалась. В даному випадку відповідачем не було забезпечено позивача роботою, що є простоєм не з вини працівника, оплата ;а час простою не проводилась. У відповідності до ч. 1 ст. 113 КЗпП України час простою не з чини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Внаслідок невиплати відповідачем позивачу заробітної плати за час простою не з вини працівника утворилась заборгованість, виходячи із розрахунку середньої заробітної плати в галузях національної економіки України, в розмірі 8 195 . рн. 21 коп. Суд приходить до висновку, що вказана сума підлягає до стягнення із відповідача на користь позивача.

За весь період роботи ОСОБА_1 не надавались щорічні відпустки, що є порушенням 11 вимог ст. 80 КЗпП України щодо заборони ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд. При звільненні позивачу було нараховану грошову компенсацію за невикористані дні щорічної лише за останній рік. Грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки за весь період роботи позивачу не нарахована та не виплачена, що є порушенням вимог ст. 83. 116 КЗпП України щодо остаточного розрахунку при звільненні та виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки. Внаслідок цього відповідач заборгував позивачу компенсацію в сумі 1811грн. 79 коп., яка також підлягаю стягненню з |відповідача на користь позивача.

В ті місяці коли з позивачем не укладались контракти, не нараховувалась заробітна плата, відповідно не проводились відрахування до пенсійного фонду із заробітної плати позивача, чим безумовно порушено право позивача на пенсійне забезпечення. Тому позовна вимога позивача. Щодо зобов`язання відповідача провести відрахування до пенсійного фонду підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 15, 57, 60, 209, 212, 213, 214 ЦПК України, на підставі ст.ст. 21, 80, 83, ст. 113, 115, 116, 141, суд,

- вирішив :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Метан-К , треті особи : Управління пенсійного фонду України у Придніпровському районі м.Черкаси, Управління пенсійного фонду України у Соснівському районі м.Черкаси про стягнення невиплаченої заробітної плати та суми компенсації за використану щорічну відпустку - задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Метан-К на користь ОСОБА_1 невиплачену йому заробітну плату за березень, червень, липень, вересень, листопад, грудень 2004 року, січень, лютий, березень, травень, червень, вересень 2005 оку, травень, серпень 2006 року, квітень 2007 року, січень 2008 року в загальній сумі 8195,21 щ., невиплачену грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за період роботи 2004-2007 роки в сумі 1811,79 гри., недоплачену заробітну плату за період 2004-2008 роки в сумі 17137,55 грн., а всього: 27 144,55 грн. (двадцять сім тисяч сто сорок чотири гривні 55 копійок).

Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю Метан-К утримати та врахувати внески до Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси із заробітної плати ОСОБА_1 за березень, червень, липень, вересень, листопад, грудень 2004 року, січень, лютий, березень, травень, червень, вересень 2005 року, травень, серпень 2006 року, квітень 2007 року, січень 2008 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК - України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Головуючий: А.І.Бурлака