Постанова

від 27.05.2019 по справі 910/13246/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2019 р. Справа№ 910/13246/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Калатай Н.Ф.

секретар судового засідання : Цибульський Р.М.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 27.05.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 14.01.2019 (повний текст складено 18.01.2019)

у справі №910/13246/18 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Державного підприємства "Маріупольський морський

торговельний порт"

до Дочірнього підприємства "КМ Техно"

про стягнення 426 242,57 грн.

за зустрічним

позовом Дочірнього підприємства "КМ Техно"

до Державного підприємства "Маріупольський морський

торговельний порт"

про стягнення 125 480,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Маріупольський морський торговельний порт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства "КМ ТЕХНО" про стягнення 426242,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором про надання послуг №27-7/13/491 від 10.07.2013, в зв`язку із чим позивач просив стягнути неповернутий аванс в розмірі 317538,24 грн., пеню в розмірі 78508,68 грн., штраф в розмірі 30195,65 грн.

Дочірнє підприємство "КМ ТЕХНО" звернулося до суду з зустрічним позовом, в якому просило суд стягнути з позивача за первісним позовом Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" 125 480,64 грн.

Зустрічний позов обґрунтовано невиконанням взятих на себе зобов`язань замовником, щодо сплати вартості робіт за Актом надання послуг №27-7/13/491-2-4 від 04.08.2017, у зв`язку із чим позивач просив стягнути кошти за надання послуг в розмірі 101 855,04 грн., інфляційні втрати в розмірі 11185,33 грн., 3% річних в розмірі 3700 грн. 27 коп. та 8740,00 грн. пені.

В подальшому, позивач та відповідач звернулися з клопотаннями про закриття спору в частині сплати основного боргу за первісним позовом в сумі 317538,24 грн. та за зустрічним позовом в сумі 101855,04 грн., за відсутності предмету спору, оскільки зобов`язання в цій частині сторонами взаємно виконано.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 у справі №910/13246/18 відмовлено в задоволенні первісного позову частково. Закрито провадження у справі №910/13246/18 в частині стягнення із Дочірнього підприємства КМ Техно вартості неповернутого авансу в розмірі 317 538,24. В іншій частині відмовлено. Задоволено позовні вимоги за зустрічним позовом частково. Закрито провадження у справі №910/13246/18 в частині стягнення із Державного підприємства Маріупольський морський торговельний порт заборгованості в розмірі 101855,04 грн. та стягнуто із Державного підприємства Маріупольський морський торговельний порт на користь Дочірнього підприємства КМ Техно пеню в розмірі 8740 грн., інфляційні втрати в розмірі 11185 грн.36 коп., 3% річних в розмірі 3700 грн. 27 коп., судовий збір в розмірі 357 грн. 62 коп.

Приймаючи оскаржуване рішення в частині стягнення з Дочірнього підприємства КМ Техно пені та штрафу, суд першої інстанції погодився з доводами відповідача за первісним позовом, що з червня 2017 року надання послуг по Договору здійснювалося нерегулярно через причини, що не залежали від ДП КМ Техно , зокрема через накладений Подільським районним відділом державної виконавчої служби м. Києва ГТУЮ у м. Києві арешту на всі рахунки ДП КМ Техно . За таких умов ДП КМ Техно не могло повернути суму попередньої оплати з причин, що не залежали від нього.

Керуючись приписами статті 617 Цивільного кодексу України, п. 6.1 Договору про Обставини непереборної сили (форс-мажор), суд дійшов до висновку про об`єктивну неможливість виконання ДП КМ Техно зобов`язать по Договору, у зв`язку з настанням непереборної сили (форс-мажором).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Маріупольський морський торговельний порт" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 у справі № 910/13246/18 в частині відмови ДП ММТП в задоволенні вимог до ДП КМ Техно щодо стягнення пені в розмірі 78 508,68 грн. та штрафу в розмірі 30 195,65 грн. та стягнення із державного підприємства Маріупольський морський торговельний порт 3 % річних в розмірі 3700 грн. 27 коп., ухваливши в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ДП ММТП до ДП КМ Техно щодо стягнення пені в розмірі 78 508,68 грн. та штрафу в розмірі 30 195,65 грн.

Крім того, просить стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 881,50 грн. та вирішити питання про повернення судових витрат ДП ММТП за подання позову та стягнення їх з відповідача за первісним позовом.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неналежним наданням оцінки доказів у справі, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Зокрема апелянт зазначає, що судом першої інстанції при винесенні рішення були неправильно застосовані положення статті 617 Цивільного кодексу України, не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи через недослідження розділу 6 укладеного Договору (Обставини непереборної сили (форс-мажор)). Також, в ході розгляду справи в суді першої інстанції, на виконання статті 74 Господарського процесуального кодексу України відповідач не надав суду жодного належного, достовірного та достатнього доказу настання обставин непереборної сили як підставу для звільнення від відповідальності.

Також вказує на те, що судом першої інстанції не було вирішено питання розподілу судових витрат та повернення судового збору, що вказує на порушення судом процесуального законодавства.

Крім того, апеляційна скарга містить прохання поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, оскільки повний текст оскаржуваного рішення було отримано ним 29.01.2019.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві, поданому до суду 26.03.2019, вважає доводи ДП ММТП необґрунтованими та безпідставним, так як вимоги апелянта суперечать нормам ч. 3 ст. 549, 617, ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України. Зокрема на суму попередньої оплати не може бути нараховано пеню, оскільки зобов`язання по поверненню суми попередньої оплати не є грошовим, відтак стягнення пені є безпідставним.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2019 апеляційну скаргу Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" у справі №910/13246/18 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 поновлено Державному підприємству Маріупольський морський торговельний порт пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 у справі №910/13246/18. Відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 15.04.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 у справі №910/13246/18 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Державного підприємства Маріупольський морський торговельний порт на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2019. та оголошено перерву в судовому засіданні до 20.05.2019.

20.05.2019 в порядку статті 216 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні протокольно оголошено про перерву до 27.05.2019

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав вимоги викладені у апеляційній скарзі, просив суд задовольнити останні.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу Украйни, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 10.07.2013 між Державним підприємством Маріупольський морський торговельний порт та Дочірнім підприємством КМ Техно було укладено договір про надання послуг №27-7/13/491.

Згідно з п. 1.1. договору відповідач зобов`язується надати послуги щодо нематеріального активу Створення програмного комплексу щодо забезпечення електронного документообігу, управління логістикою, технічним обслуговуванням і ремонтами державного підприємства Маріупольський Орський торговельний порт (надалі - послуги).

Перелік послуг, опис, етапність, строки надання та вартість послуг, які надаються за договором, визначені Додатками №№ 1-9 до договору, які є його невід`ємними частинами.

Відповідно до п. 4.1 договору, послуги надаються пофазно відповідно до етапів, визначених в Додатку № 2 до договору. Відповідно до п. 4.2 договору, акт приймання-передачі наданих послуг по відповідній фазі надається виконавцем та підписується замовником протягом 10 (десяти) банківських днів з дати фактичного надання послуг. У випадку мотивованої відмови від підписання акту, замовник не пізніше 10 банківських днів з дати отримання Акту надсилає виконавцю письмове повідомлення з переліком підстав для не підписання Акту.

Згідно з п. 2.2 Договору, за кожну фазу надання послуг кожного етапу замовник здійснює передплату в розмірі 50% вартості етапу протягом 10 банківських днів з дати початку фази на підставі оригіналу рахунку.

Відповідно до п. 9.1 Договору в редакції, викладеній в п. 6 Додаткової угоди №8, даний договір набирає чинності з 01 липня 2013 року і діє до 29 грудня 2017 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

По фазам І-ІІІ всіх етапів сторонами виконані взяті на себе зобов`язання, що підтверджується обома сторонами.

Додатковою угодою №8 від 28.12.2016р. визначені остаточні строки початку, закінчення та вартості IV-VI фаз.

На виконання своїх зобов`язань за Договором, у відповідності до положень п. 2.2 Договору, позивачем було здійснено передплату у розмірі 50% вартості IV фази 1, 3 та 4 етапів.

Строк для закінчення IV фази 1, 3 та 4 етапів, визначений Додатковою угодою №8 від 28.12.201бр. до договору, сплинув 19.06.2017р, 17.11.2017р. та 24.11.2017р. відповідно.

Позивач за первісним позовом посилається на те, що в зв`язку із простроченням строків надання послуг з вини виконавця, останній повинен сплатити замовнику відповідно до умов договору (п. 5.2) пеню у розмірі 0,1% від вартості невиконаних послуг за кожен день прострочення, а за прострочення послуг більш ніж 30 днів, виконавець додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вказаної вартості несвоєчасно наданих послуг. Позивачем нараховано пеню в розмірі 78508,68 грн. та штраф у розмірі 30195,65 грн.

Відповідач за зустрічним позовом заперечив проти задоволенні первісної позовної заяви в частині стягнення штрафу та пені, оскільки на виконання своїх зобов`язань, передбачених Договором, ДП КМ Техно добросовісно виконувало свої послуги. Проте, з червня 2017 року надання послуг по Договору почали здійснюватися нерегулярно через причини, що не залежали від ДП КМ Техно , зокрема по причині того, що Подільським районним відділом державної виконавчої служби м. Києва ГТУЮ у м. Києві було арештовано всі рахунки ДП КМ Техно в рамках виконавчого провадження № 49807369, з моменту накладення арештів відповідач не мав змоги здійснювати банківські операції. Вказані факти унеможливили залучення кадрового ресурсу ДП КМ Техно до виконання робіт по Договору. За таких умов ДП КМ Техно не повертало суму попередньої оплати з причин, що не залежали від нього.

Суд першої інстанції дослідивши наявні в матеріалах справи докази та доводи сторін дійшов висновку, що задоволення позовних вимог ДП ММТП в частині стягнення із ДП КМ Техно пені в розмірі 78 508,68 грн. та штрафу в розмірі 30 195,65 грн. не підлягають задоволенню.

В обґрунтування рішення було покладено приписи статті 617 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що накладення Подільським районним відділом державної виконавчої служби м. Києва ГТУЮ у м. Києві арешту на всі рахунки ДП КМ Техно в рамках виконавчого провадження № 49807369, унеможливило виконання взятих на себе зобов`язань за Договором, а вказані обставини підпадають під дію п. 6.1 Договору, відповідно до якого, сторони погодили, що звільняються від відповідальності за часткове, повне невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі, якщо невиконання або неналежне виконання зобов`язань є наслідком дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин, які сторони не могли ні передбачити, ні запобігти розумними силами (обставини форс-мажору), а саме: пожежі, повені, землетрусу, страйку, масових безпорядків, заколоту, війни, або дій органів державної влади і управління, що роблять неможливим виконання сторонами взятих на себе зобов`язань, і якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за договором.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що накладення арешту на рахунки ДП КМ Техно є непереборною силою, яка унеможливила виконання зобов`язань за Договором, з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції при винесенні рішення були неправильно застосовані норми матеріального права, а саме статті 617 Цивільного кодексу України, що визначає підстави звільнення особи, яка порушила зобов`язання, від відповідальності.

Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Згідно частини другої статті, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Поняття та ознаки непереборної сили розкрито у статті 263 Цивільного кодексу України. Непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Як підстава звільнення особи, що порушила зобов`язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності сторін обставина, яку сторони, хоча б навіть і передбачили, але не могли попередити. До таких обставин, як правило, відносять стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не рядова, звичайна обставина, яка хоча і може спричинити певні труднощі для сторін, але не виходить за рамки буденності, а екстраординарна подія, яка не є звичайною.

Відсутність у боржника необхідних коштів, не підпадає під дію непереборної сили (форс-мажор), а відтак не може бути підставою для невиконання зобов`язань по Договору.

Крім того, суд першої інстанції не повною мірою дослідив докази, що мають значення для справи, оскільки не врахував положення пп. 6.2 та 6.3 Договору, якими передбачено:

- обов`язок сторони, яка не може виконати зобов`язання за Договором, у зв`язку з настанням форс-мажору, не пізніше трьох днів письмово повідомити про це іншу сторону. Несвоєчасне повідомлення про настання обставин форс-мажору позбавляє відповідну Сторону прав посилатися надалі на зазначені вище обставини як на форс-мажорні;

- після повідомлення про настання форс-мажору, сторона зобов`язана протягом 10 календарних днів звернутися до ТПП України або іншого уповноваженого органу за підтвердженням настання таких обставин з наданням іншій стороні підтверджуючих документів. У випадку послідуючого не підтвердження ТПП України або уповноваженими органами таких обставин протягом 30 календарних днів з моменту повідомлення іншої сторони про настання таких обставин, відповідна сторона не має права посилатись на такі обставини як на підставу невиконання своїх зобов`язань та буде нести відповідальність за прострочення їх виконання.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В ході розгляду справи в суді, відповідач не надав суду жодного належного, достовірного та достатнього доказу настання обставин непереборної сили, як підставу для звільнення від відповідальності.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторонам (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 5.2 Договору, у разі порушення строків надання послуг з вини Виконавця, останній сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості прострочених послуг за кожен день прострочення, а в разі прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф в розмірі 7% від вартості прострочених послуг.

Відповідач не виконав належним чином своїх зобов`язань за Договором, не надав послуги з виконання фази IV першого, третього та четвертого етапів проекту та не повернув сплачений Замовником аванс за виконання IV фази в сумі 317 538,24 грн.

За порушення умов Договору (п.5.2), позивачем було нараховано штрафні санкції за порушення строків надання послуг, які складають 108 704,33 грн. грн. 33 коп., з яких:

78 508,68 грн. - пеня 0,1% від вартості прострочених послуг за кожен день прострочення;

30 195,65 грн. - штраф 7% від вартості прострочених послуг за прострочення більше 30 днів.

Разом з тим, в частині порядку нарахування штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання зобов`язань за Договором, свідчить про недотримання положень Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність застосування штрафних санкцій лише в частині нарахування пені, а саме 0,1% від вартості прострочених послуг за кожен день прострочення, що складає 78 508,68 грн.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: за подачу позову та апеляційної скарги судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 у справі №910/13246/18 задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 у справі №910/13246/18 в частині відмови в задоволенні первісного позову щодо стягнення з Дочірнього підприємства "КМ Техно" пені 0,1 % від вартості прострочених послуг за кожний день прострочення.

3. В цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов частково, стягнути з Дочірнього підприємства "КМ Техно (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, будинок 1-3, ідентифікаційний номер 13681467 ) на користь Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" (87510, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Алмірала Луніна, буд. 99, ідентифікаційний номер 01125755) пеню в розмірі 78 508 (сімдесят вісім тисяч п`ятсот вісім) грн 68 коп.

4. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 у справі №910/13246/18 залишити без змін.

5. Стягнути із Дочірнього підприємства "КМ Техно" (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, будинок 1-3, ідентифікаційний номер 13681467 ) на користь Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" (87510, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Алмірала Луніна, буд. 99, ідентифікаційний номер 01125755) судовий збір в розмірі 1 233 (одна тисяча двісті тридцять три) грн. 40 коп. за подачу первісного позову та судовий збір у розмірі 2 017 (дві тисячі сімнадціять) грн 05 коп. за подачу апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

7. Матеріали справи №910/13246/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

Н.Ф. Калатай