Постанова

від 20.06.2019 по справі 917/1860/17

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2019 р. Справа № 917/1860/17

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.

сторони уповноважених представників до судового засіданні не направили, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вх. №1123 П/2) на рішення, ухвалене Господарським судом Полтавської області об 11 годині 01 хвилині 17.01.2019 (повний текст складено 29.01.2019) суддею Іванко Л.А. у приміщенні Господарського суду Полтавської області, у справі № 917/1860/17

за позовом Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, (код ЄДРПОУ 40383769, вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, 36040),

до Приватного АТ "Укрелектронбуд" (код ЄДРПОУ 13960227, пров. Перспективний, 3, м. Полтава, 36007)

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (далі - Управління Пенсійного фонду (позивач) звернулось з позовом до Приватного акціонерного товариства "Укрелектронбуд" (далі - відповідач) про стягнення 193214,19 грн. переплати пенсії.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що внаслідок видачі відповідачем недостовірної довідки про заробітну плату для обчислення пенсії ОСОБА_1 , було здійснено неправильне нарахування пенсії та її виплату, що завдало матеріальних збитків.

05.12.2017 Господарським судом Полтавської області по даній справі прийнято рішення, яким позов задоволено повністю. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 рішення Господарського суду Полтавської області від 05.12.2017 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 31.07.2018 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 та рішення Господарського суду Полтавської області від 05.12.2017 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції вважав помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність вини відповідача та, відповідно про доведеність всіх елементів складу правопорушення, які є необхідними для стягнення шкоди.

Верховний Суд зазначив, що саме на посадових осіб позивача (Пенсійного фонду) покладено обов`язок перевірки наданих документів для нарахування та виплати пенсій і встановлення її розміру. Отже, за висновком Верховного Суду, позивач мав можливість здійснити перевірку наданих йому документів, однак не скористався нею та не виконав перевірки документів при нарахуванні та призначенні пенсій Болдишевій Н.О. у відповідному розмірі.

Посилання судів першої та апеляційної інстанції на те, що законом встановлено право, а не обов`язок позивача щодо перевірки зазначених документів, касаційний суд вважає безпідставними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.01.2019 у справі №917/1860/17 відмовлено у задоволенні позову Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області до Приватного акціонерного товариства "Укрелектронбуд" про стягнення 193214,19 грн.

Не погодившись з рішенням, ухваленим господарським судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області, в якій, з урахуванням уточнень, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2019 у справі №917/1860/17. Розгляд справи просить проводити за участю представника управління.

Автоматизованою системою розподілу справ (скарг) між суддями визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи : головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Плахов О.В., суддя Мартюхіна Н.О. (витяг з протоколу від 05.04.2019).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 апеляційну скаргу Пенсійного фонду України залишено без руху через виявлені недоліки. Надано апелянту строк для їх усунення та зауважено про те, що апеляційна скарга подається Пенсійним фондом повторно (первісно подана скарга була повернута через те, що у встановлений законом та судом строк недоліки, виявлені під час розгляду матеріалів апеляційної скарги, не усунуті апелянтом) та знову не відповідає вимогам Закону. Наведені обставини, за висновком апеляційного господарського суду, свідчать про неналежне ставлення уповноважених осіб Фонду до виконання покладених на них обов`язків.

Після усунення недоліків повторно поданої апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2019 у справі № 917/1860/17 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні 10.06.2019 об 11 годині 30 хвилин.

Від Приватного акціонерного товариства "Укрелектронбуд" надійшов відзив (вх. 5294 від 30.05.2019) на апеляційну скаргу, в якому він вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі необґрунтованими, а вимоги безпідставними. На думку відповідача за результатами нового розгляду Господарським судом Полтавської області ухвалено законне та обґрунтоване рішення, яке він просить залишити без змін.

До Східного апеляційного господарського суду 05.06.2019 від представника ПАТ "Укрелектронбуд" надійшло клопотання, в якому просить розгляд апеляційної скарги здійснювати без участі свого представника та просить залишити апеляційну скаргу Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2019 без змін.

У зв`язку з відпусткою судді Мартюхіної Н.О. на підставі розпорядження керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 07.06.2019 автоматизованою системою розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Геза Т.Д., суддя Плахов О.В. (витяг з протоколу 07.06.2019).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 задоволено клопотання, яке надійшло від позивача, Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, та відкладено розгляд справи на 20.06.2019 на 15 годину 30 хвилин.

У зв`язку з відпусткою судді Гези Т.Д. на підставі розпорядження керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 автоматизованою системою розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Плахов О.В., суддя Мартюхіна Н.О. (витяг з протоколу 18.06.2019).

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується інформацією с офіційного сайту "Укрпошта" та повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення 13.06.2019 уповноваженому представнику Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України копії ухвали про відкладення розгляду справи (а.с.153 т.2).

До Східного апеляційного господарського суду 20.06.2019 електронною поштою надійшло клопотання, в якому міститься прохання суду задовольнити клопотання Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України зупинити провадження у справі № 917/1860/17. Розгляд клопотання про зупинення провадження у справі № 917/1860/17 проводити за відсутності представника управління. Повідомити сторін про результати розгляду. Однак, зазначений лист, який надісланий електронною поштою, не засвідчений електронним цифровим підписом, що є порушенням порядку оформлення документів, установленого Інструкцією з діловодства в господарських судах України, а саме п. 1.5.4, про що користувачеві надіслано відповідне повідомлення. Зазначений факт встановлений та підтверджений актом Східного апеляційного господарського суду від 20.06.2019 № 13-42/238.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд зазначає, що документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису не належать до офіційних, а тому вказане клопотання не розглядається.

Натомість, апеляційний господарський суд зазначає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України відкрито 07.05.2019, розгляд справи за клопотанням апелянта відкладався, отже апелянт мав достатньо часу та можливості підготуватись до судового засідання та завчасно направити належним чином оформлені документи.

Крім того, апеляційний господарський суд зазначає, що явка представників сторін до судового засідання не визнавалась судом обов`язковою, сторони належним чином та завчасно повідомлені про час та місце розгляду справи. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що сторонам створені належні умови для реалізації їх процесуальних прав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Недотримання строків розгляду справ судом порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Апеляційний господарський суд з урахуванням вищенаведеного також приймаючи до уваги те, що дана справа розглядалась судами неодноразово, сторони належним чином та завчасно повідомлені про час та місце розгляду справи, явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою, апелянт не навів обставин неможливості розгляду справи за його відсутністю, дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення суду першої інстанції вимогам закону в межах вимог та доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, з урахуванням наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи на обліку Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, який є правонаступником Управління Пенсійного фонду України Октябрського району у м. Полтаві, перебуває громадянка ОСОБА_1 1944 року народження, якій на підставі заяви від 25.07.1994 та довідки про заробіток для обчислення пенсії № 124 від 25.07.1994 , виданої Полтавським ЗАТ "Укрелектронбуд" (а.с. 71 т.1), правонаступником якого є відповідач - ПрАТ "Укрелектронбуд", була призначена та виплачувалася пенсія.

02.06.2015 гр. ОСОБА_1 звернулася до Управління Пенсійного фонду з заявою про перерахунок пенсії, як непрацюючому пенсіонеру.

Відділом контрольно-перевірочної роботи Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснено перевірку достовірності довідки про заробіток для обчислення пенсії № 124 від 25.07.1994 на підставі Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, Наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 27.12.2013 № 191 та Наказу Управління Пенсійного фонду України Октябрського району у м. Полтаві від 08.01.2014 № 8 про зобов`язання проведення зустрічних перевірок довідок про заробітну плату, не підтверджених даними СПОВ по новопризначених пенсіях за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення", де розмір пенсії перевищує 2 тис. грн.

В ході перевірки первинних документів ПрАТ "Укрелектронбуд", на підставі яких відповідачем було видано довідку про заробітну плату гр. Болдишевій Н.О. № 124 від 25.07.1994, за 60 місяців роботи з 01.01.1982 по 31.12.1986, виявлено, що довідка № 124 від 25.07.1994 не відповідає дійсності, про що складено Акт перевірки характеру виконуваної роботи та умов праці для підтвердження права працівника на пільгове пенсійне забезпечення та довідок про заробітну плату № 464 від 16.07.2015 (а.с. 9, т.1).

З акту перевірки № 464 від 16.07.2015 вбачається, що суми заробітку в довідці про заробітну плату № 124 від 25.07.1994 (а.с. 21, т.1), на підставі якої гр. ОСОБА_1 нараховували пенсію, не відповідають первинним документам, у зв`язку з чим підприємством ПрАТ "Укрелектронбуд" замість вказаної довідки видано іншу довідку про заробітну плату за вищезазначений період у відповідності до первинних документів, а саме: довідку № 42 від 15.07.2015 (а.с. 43, т.1).

Враховуючи результати перевірки, на підставі довідки № 42 від 15.07.2015 позивачем перераховано пенсію ОСОБА_1 з 01.01.2004 по 31.08.2015 та встановлено завищення пенсії, виплаченої ОСОБА_1 за вказаний період, на 193214,10 грн., що підтверджено довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 28.11.2017 про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_1 (а.с. 52-54 т.1).

25.08.2015 Управлінням Пенсійного фонду України Октябрського району у м. Полтаві було прийнято рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій з гр. ОСОБА_1 (а.с. 11, т.1).

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 02.02.2016 у справі № 2-а/554/34/2016 за позовом гр. ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві про визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві від 25.08.2015 та зобов`язання вчинити певні дії, скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України Октябрського району у м. Полтаві від 25.08.2015 про утримання надміру виплачених сум пенсій з гр. ОСОБА_1 (а.с.134-137, т.1).

У зв`язку з тим, що судом визнано протиправними дії Пенсійного фонду України щодо утримання надміру виплачених сум пенсій з гр. ОСОБА_1 , позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі, в якому просив стягнути зазначені надмірно нараховані та виплачені кошти з ПрАТ "Укрелектронбуд", правонаступника ЗАТ "Укрелектронбуд". За висновком позивача, оскільки довідка № 124 від 25.07.1994, на підставі якої, крім іншого, була нарахована пенсія гр. ОСОБА_1 у розмірі, який є надмірним, видана підприємством, правонаступником якого є відповідач, то саме на відповідача повинні бути покладені наслідки у вигляді відшкодування надмірно сплачених сум пенсії.

Господарський суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про відсутність у діях відповідача наявності всіх складових елементів, які дають підстави для застосування відповідальності у вигляді відшкодування шкоди та крім того, зазначив, що нарахування та призначення пенсії здійснюється саме органами пенсійного фонду.

В апеляційній скарзі позивач (апелянт) не погодився з обґрунтуванням оскаржуваного рішення суду першої інстанції та вважає, що переплата пенсій виникла саме внаслідок дій ЗАТ "Укрелектронбуд", правонаступником якого є ПрАТ "Укрелектронбуд", які полягали у видачі довідки № 124 від 25.07.1994 з невірними даними, на підставі якої здійснено нарахування пенсії у неправомірному розмірі.

Розглянувши зазначені апелянтом доводи, апеляційний господарський суд встановив та зазначає про наступне.

Відповідно до статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції чинній станом на момент звернення позивача з позовом у даній справі) органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов`язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди. За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання.

Положеннями частини 1, 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (або порушення зобов`язання); шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З огляду на положення статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача збитків/шкоди є причиною, а збитки/шкода, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб`єкт права свідомо порушує норму права. Необхідною ознакою протиправності є нормативність, тобто закріплення моделі поведінки людини нормою права.

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків (шкоди), протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. При цьому, доведенню підлягає те, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. А відтак, доводячи склад цивільного правопорушення у діях відповідача, позивач мав довести, що його (відповідача) поведінка була неправомірною та протиправною. Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб`єкт права свідомо порушує норму права .

Так, апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що апелянт, в обґрунтування своєї позиції у скарзі посилається на положення Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 року № 22-1, відповідно до якого орган, що призначає пенсію має право в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість видачі документів для призначення (перерахунку) пенсії.

Апелянт вважає, що в даній нормі йде мова про право органу фонду, а не про обов`язок перевірити відповідні документи.

Однак, апеляційний господарський суд зазначає про те, що посилання апелянта на зазначений Порядок є неправомірним, з огляду на те, що Закон не має зворотньої сили в часі. Як вбачається з матеріалів справи документи подані гр ОСОБА_1 до відповідних органів у 2004 році та пенсія гр. Болдишевій призначена у 2004 році , тобто на той час діяв "Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", затверджений Міністерством праці та соціальної політики України та Пенсійного фонду України № 224/30 від 30.04.2002 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2002 року за № 536/6824

Відповідно до п. 32 Порядку, затвердженому у 2002 році, та який діяв на момент звернення та призначення пенсії гр. ОСОБА_1 . 32. При прийманні документів орган, що призначає пенсію:

а) перевіряє правильність оформлення заяви і подання, відповідність викладених у них відомостей про заявника даним паспорта та документам про стаж;

б) здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів;

в) перевіряє правильність копій з відповідних документів, фіксує і засвідчує виявлені розходження.

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.

Отже, в будь якому випадку, згідно наведених вище норм Закону, остаточне рішення щодо відповідності поданих документів для призначення та нарахування пенсії вимогам Закону приймається саме органами Пенсійного фонду. Та саме на працівники цих органів Законом покладено обов`язок перевірити такі документів та нарахувати і призначити пенсію у відповідному розмірі.

Апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відсутність таких обов`язкових елементів деліктного зобов`язання, як протиправної поведінки та причинного зв`язку між діями відповідача і завданою шкодою, оскільки первинні документи гр. ОСОБА_1 , які є підставою для нарахування пенсії, були подані до відповідного органу та знаходились в матеріалах пенсійної справи в Управлінні Пенсійного Фонду України. Зазначене свідчить про те, що позивач при здійсненні своїх повноважень при призначенні відповідної пенсії, як уповноважений орган, у встановленому порядку мав право та обов`язок перевірити матеріали справи своєчасно, особливо якщо такі документи містять невідповідність та викликають сумнів.

Натомість, як свідчать матеріали справи, лише у 2015 році (тобто через 11 років) органами фонду здійснено перевірку відповідності розміру нарахованої та виплаченої пенсії гр. Болдишевій ОСОБА_2 .

Крім того, апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи містяться пояснення відповідача щодо цифрових значень розміру заробітної плати гр. ОСОБА_1 , вказаних у довідці № 124 від 1994 року та довідці № 42 від 15.07.2015 (а.с. 149-150 т.1). Відповідно до вказаних пояснень згідно Указу Президента № 549/92 від 07.11.1992 "Про реформу грошової системи України" з 12.11.1992 припинено функціонування рубля та єдиним засобом платежу на території України стає український карбованець. Оскільки довідок про заробіток для обчислення пенсії ОСОБА_1 видана у липні 1994, то всі числові значення заробітної плати повинні бути вказані в українських карбованцях. Згідно п. 4 Указу Президента України № 549/92 від 07.11.1992 переоцінка з радянського рубля до українського карбованця була здійснена у співвідношенні 1 до 1, тобто цифрові значення заробітної плати в довідці № 124 від 05.07.1994 повинні повністю співпадати з даними книг по нарахуванню заробітної плати за 1982-1986 роки. Однак, довідка № 124, що складена в річному розрізі, містить зовсім інші значення.

ПрАТ "Укроборонбуд" вказує на те, що він не має відомостей щодо осіб, які видали зазначену довідку № 124 та порядок її складання, тоді як довідка № 42, яка видана ПрАТ "Укроборонбуд" у липні 2015 року, відповідає дійсності, має вірні та адекватні розмірі заробітної плати у спірні періоди та складена у відповідності до вимог Закону. Тобто, відсутні докази, які б свідчили про те, що ПрАТ "Укроборонбуд" мав на меті завідомо свідоме введення органів пенсійного фонду в оману.

З матеріалів справи вбачається, що копія довідки № 124 від липня 1994, невідповідність відомостей в якій стали підставою заявлених пенсійним фондом вимог не містить посади, прізвища та ініціалів керівника, підпис якого є в довідці. Зазначене не дає змогу встановити особу, яка підписала дану довідку. Прізвища та ініціали другої особи, яка підписала довідку, також відсутні, зазначено лише головний бухгалтер, однак встановити яка саме особа її підписала не можливо.

У додатках до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, який діяв на час звернення особи за призначенням та нарахуванням пенсії, містяться зразки документів, які додаються до заяви про призначення пенсії. Так, відповідно до зразку (бланку) довідки про заробітну плату (додаток 1 до п.6 Порядку) відомості щодо посад та прізвищ осіб, які підписали таку довідку є обов`язковими.

Також в зразку-бланку довідки про заробіток зазначено "сума заробітку з розшифруванням (грн )".

Натомість у спірній довідці № 124 зазначено сума заробітку (крб, коп.).

Крім того, апеляційний господарський суд, дослідивши довідку № 124 щодо розміру заробітку ОСОБА_1 за період 1982-1986 роки, звернув увагу на те, що у ній вказано заробіток за :

12 місяців 1982 року 10233,05 крб (отже приблизно 852,75 за місяць);

12місяців 1983 року 7736,65 крб (644,72 за місяць);

12 місяців 1984 року 7804,36 крб (650 за місяць);

12 місяців 1985 року 9629,54 крб (802,46 місяць);

12 місяців 1986 року 7312,27 крб. (609,35 місяць).

Тоді, як середня заробітна плата в державі, навіть високваліфікованих працівників, в той час складала значно менший розмір та коливалась до 250 крб. (рублів)

Зазначені суттєві невідповідності не викликали сумнівів у відповідальних осіб пенсійного фонду при прийнятті таких документів та не стали підставою для можливої перевірки цих відомостей, не витребувані пояснення щодо неадекватності та надмірної величини зазначеної заробітної плати. У відповідальних працівників органу не виникло питань щодо можливої помилки в наданій їм довідці та її невідповідності дійсності. Натомість без жодних питань чи зауважень такі документи були прийняті.

Господарський процесуальний кодекс України уповноважує суд застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч.4 ст. 11 ГПК України).

Сам Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях роз`яснював, що існує низка причин, за якими необхідно притримуватись прецеденту. Перш за все в інтересах правової стабільності і впорядкованого розвитку практики застосування Конвенції. Дотримання прецеденту не тільки прямо відповідає вимогам незалежності і безсторонності суду, але й відображає саму суть судової політики. (Рішення у справі "Коссі проти Сполученого Королівства"/Соssеу v. the United Kingdom/ 27 вересня 1990 року, Серія А №184, с. 14, п. 35).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї та практика Європейського суду з прав людини є частиною українського законодавства. Уся без винятку практика Європейського суду з прав людини є джерелом права в Україні.

Відповідно до Статті 1 Першого протоколу до Конвенції визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Рисовський проти України" суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний господарський суд підтримує висновок місцевого господарського суду щодо недоведеності вини відповідача у надмірному нарахуванні та виплаті гр ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки № 124 від 1994 року та недоведеність наявності всіх елементів, необхідних для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди.

На думку апеляційного господарського суду відповідальність за помилки працівників органів пенсійного фонду , які не звернули уваги на суттєві невідповідності у зазначених у спірній довідці відомостей дійсності, а також невідповідність її форми та неповноту обов`язкових даних, які вона повинна містити, вимогам чинного на момент звернення громадянки ОСОБА_1 за призначенням пенсії Закону, не можуть бути перекладені на відповідача.

Зважаючи на наведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду законне, обґрунтоване, ухвалене з урахуванням висновків та вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 у даній справі, при належному, повному та об`єктивному дослідженні обставин справи та вірному застосуванні норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи, тому її вимоги залишаються без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги витрати апелянта у вигляді сплаченого судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянта відповідно до положень статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281, 282 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2019 у справі № 917/1860/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду встановлені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.06.2019

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя О.В. Плахов