Ухвала

від 20.06.2019 по справі 916/675/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"20" червня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/675/15-г

Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів: головуючий суддя - Погребна К.Ф., суддя Малярчук І.А., суддя Д`яченко Т.Г. при секретарі судового засідання Арзуманян В.А. , розглянувши матеріали скарги Одеської міської ради (65004, м. Одеса, Думська площа, буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691) (№ 2-2820/19 від 12.06.2019 р.) на дії Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Цинєва Віталія Олександровича у справі № 916/675/15-г

за позовом: Обслуговуючого кооперативу "Гаражний Кооператив "Глушко 11 Е" ( 65113, м. Одеса , просп. Ак. Глушка, буд. 11 , корп . Е, кв. 51, код ЄДРПОУ 38352024)

до відповідачів: 1. Одеської міської ради (65004, м. Одеса, Думська площа, буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691) 2. Фізичної особи-підприємця Кіктенко Олега Михайловича ( АДРЕСА_5 , код НОМЕР_1 )

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Приватного нотаріуса Одеського нотаріального округу Калганової Марії Володимирівни (65014, м. Одеса, вул. Жуковського, 2)

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

Представники:

Від позивача: Коломійцев А.Б (керівник) паспорт; Новицька О. В . за довіреністю №2 від 01.03.2018р.;

Від відповідачів: 1. Каланжова А.О. за довіреністю №306/вих-мр від 28.12.2018р.

2. не з`явився;

Від третьої особи: не з`явився;

Від суб`єкта оскарження: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.10.2018 позов Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив "Глушко 11Е" до Одеської міської ради та Фізичної особи - підприємця Кіктенка Олега Михайловича задоволено повністю: визнано незаконним і скасовано рішення Одеської міської ради від 16.04.2013 року за №3368-VI "Про передачу ФОП Кіктенку О.М. в оренду земельної ділянки площею 0,0721 га за адресою: АДРЕСА_6, для експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки на 50 машино-місць"; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 12.06.2013 року, площею 721 кв.м, що знаходиться у АДРЕСА_6 , укладений між Одеською міською радою і Фізичною особою - підприємцем Кіктенко О.М.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 рішення Господарського суду Одеської області від 25.10.2018 скасовано та відмовлено у задоволенні позову повністю.

Постановою Верховного суду від 17.04.2019р. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.19 у справі №916/675/15-г скасовано. Рішення Господарського суду Одеської області від 25.10.18 (суддя Погребна К.Ф.) залишено без змін.

07.05.2019р. на виконання рішення господарського суду Одеської області від 25.10.2018р. по справі № 916/675/15-г, були видані відповідні накази.

12 червня 2019р. до господарського суду Одеської області надійшла скарга Одеської міської ради на дії Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Цинєва Віталія Олександровича у справі №916/675/15-г, в якій скаржник просить суд визнати дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Цинєва Віталія Олександровича при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.05.2019 р. ВП № 59196808 неправомірними, скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Цинєва Віталія Олександровича про відкриття виконавчого провадження від 24.05.2019 р. ВП № 59196808 та зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Цинєва Віталія Олександровича повернути наказ господарського суду Одеської області від 07.05.2019 року у справі № 916/675/15-г обслуговуючому кооперативу "Гаражний -кооператив "Глушко 11 Е" без прийняття до виконання.

Обґрунтовуючи скаргу Одеська міська рада посилається на те, що 04.06.2019 року на адресу Одеської міської ради надійшла постанова Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про відкриття виконавчого провадження від 24.05.2019 року ВП № 59196808 з примусового виконання рішення господарського суду Одеської області на підставі наказу від 07.05.2019 року у справі №916/675/15-г.

Також, скаржник посилається на ст. 1, п. 9 ч. 4 ст. 4, ч. 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", п. 3, п. 24, п. 25, п. 28 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі Порядок), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845

Крім того, Одеська міська рада стверджує, що за безспірне списання коштів за рішенням судів здійснюється з рахунків боржника у межах відкритих асигнувань, а у разі їх відсутності територіальний орган Казначейства надсилає боржнику вимогу, якою зобов`язує здійснити дії спрямовані на виконання рішення суду і пошук відкритих асигнувань. У такому випадку орган Казначейства може заборонити боржнику здійснювати інші видатки, окрім захищених статей, передбачених Бюджетним кодексом України..

З урахуванням наведеного, скаржник вважає, що постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області підлягає скасуванню, а наказ господарського суду Одеської області від 07.05.2019 року № 916/675/15-г поверненню стягувану без прийняття до виконання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.06.2019р. вищезазначену скаргу прийнято до розгляду та призначено до розгляду на 20 червня 2019 р. о 11:30 та запропоновано суб`єкту оскарження надати до суду письмові пояснення щодо скарги.

Скаржник скаргу підтримує в повному обсязі.

Позивач проти задоволення скарги заперечує з підстав викладених у письмових поясненнях.

Суб`єкт оскарження проти задоволення скарги заперечує з підстав викладених у письмових поясненнях.

Розглянувши скаргу Одеської міської ради, суд вважає відмовити в її задоволені з наступних підстав.

Положеннями ст.ст. 339 ГПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ст. 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі у справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права заявника.

Згідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Так, скарга Одеської міської ради обґрунтована неналежним виконанням з боку державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області виконавчих дій, відповідно до положень Закону України Про виконавче провадження та Інструкції з організації примусового виконання рішень

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.(ст. 2 Закону України Про виконавче провадження .).

Згідно до ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження , відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки, (ч. 2 ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження.).

Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02,04.2012р. за №489/20802, розроблена відповідно до Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII Про виконавче провадження , інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями абз. 3 п. 4 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 визначено, що Відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній респубілки Крим, областях, містах Києві та Севастополі підвідомчі рішення, за якими: боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи.

Боржником за наказом господарського суду Одеської області від 07.05.2019р. у справі № 916/675/15 про стягнення на користь ОК ГК Глушко, 11-Е судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 2 436 грн. є Одеська міська рада.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 115 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення зі скаргою) встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ЗУ Про виконавче провадження N 606-XIV. Аналогічні положення щодо обов`язковості виконання судових рішень містяться й у статті 326 ГПК України в чинній редакції.

Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Закон України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень № 4901-VI від 05.06.2012 (зі змінами та доповненнями) конкретизує особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду, а саме: держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: - державний орган; - державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); - юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення передбачено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (Порядок).

Згідно з п. 2 Порядку, боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Так, з інформації, яка міститься на офіційному сайті Державної Казначейської служби України, (загальнодоступна інформація), а саме за даними Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів (без інформації з обмеженим доступом) станом на 01.04.2019, який діє в органах Казначейства на підставі наказу Міністерства фінансів України від 22.12.2011р. №1691 Про затвердження Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України12.01.2012р. за №33/20346, вбачається що Одеська міська рада не є розпорядником бюджетних коштів, та не обслуговується в органах казначейства, рахунки відкриті Скаржнику в органах державного казначейства відсутні.

Отже, станом на 01.04.2019 року Одеська міська рада за даними Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів (без інформації з обмеженим доступом) станом на 01.04.2019, не зареєстрована в статусі розпорядника коштів місцевого бюджету м. Одеси, та не має рахунків в органах державного казначейства.

Відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом від 02.04.2012 № 512/5 з наступними змінами та доповненнями Відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підвідомчі рішення, за якими: боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

В силу статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: з метою захисту інтересів стягувана одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти у тому числі конфеденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

В п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі Шмалько проти України (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Згідно із частиною першою статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його правіти обов`язків цивільного характеру.

Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу, як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина процесу в розумінні статті 6 Конвенції (пункт 63 рішення від 28 липня 1999 року в справі Іммобільяре Саффі проти Італії , пункт 40 рішення від 19 березня 1997 року в справі Горнсбі проти Греції ).

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі Горнсбі проти Греції зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін. Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі Піалопулос та інші проти Греції ).

Так, у справі Юрій Миколайович Іванов проти України (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine) (заява № 40450/04, рішення від 15 жовтня 2009 року), Європейський суд з прав людини констатував порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу та вказав, що зазначені вище порушення є наслідком несумісної з положеннями Конвенції практики, яка полягає в систематичному невиконанні державою- відповідачем рішень національних судів, за виконання яких вона несе відповідальність і у зв`язку з якими сторони, права яких порушені, не мають ефективних засобів юридичного захисту.

Рішення Європейського суду з прав людини від 12 жовтня 2017 року у справі №46852/13 Бурмин та інші проти України є продовженням пілотного рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України . У цьому рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що в рамках процедури пілотного рішення одним із найважливіших завдань є спонукання держави-відповідача до запровадження засобу юридичного захисту для всіх потерпілих від системного порушення, а відповідальність за надання відшкодування обов`язково докладатиметься на національні органи влади (п. 181).

Боржниками є визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

У випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються органами доходів і зборів, а рішення щодо стягнення коштів -банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання (стаття 6 Закону України Про виконавче провадження ).

Аналогічне положення закріплено в частині першій статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , відповідно до якого примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України Про виконавче провадження випадках - на приватних виконавців.

Приймаючи до уваги, що Боржником за відповідним наказом виступає орган місцевого самоврядування - Одеська міська рада та враховуючи інформацію, яка міститься у Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів (без інформації з обмеженим доступом) станом на 01.04.2019, який діє в органах Казначейства на підставі наказу Міністерства фінансів України від 22.12.2011р. №1691 Про затвердження Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2012р. за №33/20346, у якій наявні данні, що боржник Одеська міська рада не значиться в мережі установ та організацій, що отримують фінансування з державного та місцевих бюджетів та рахунки зазначеної установи в управлінні Казначейства не відкривались, суд доходить висновку, що наказ господарського суду Одеської області від 07.05.2019р. у справі №916/675/15-г підлягає виконанню Відділом примусового виконання рішень Управління державного виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Отже, з огляду на вищенаведене, суд вважає, що відділом примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області та його посадовою особою - старшим державним виконавцем Цинєвим Віталієм Олександровичем не перевищено повноважень при відкритті 24.05.2019 року виконавчого провадження ВП № 59196808, дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області Цинаєва Віталія Олександровича не порушують приписів Закону України "Про виконавче провадження", Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , та Інструкції з організації примусового виконання рішень, а тому доводи скарги Одеської міської ради є безпідставними, необґрунтованими, та такими, що спрямовані на ухилення від виконання судового рішення, в зв`язку з чим суд вважає, що у задоволені скарги Одеської міської ради на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Цинєва Віталія Олександровича слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 232-235, 339-345 Господарського процесуального кодексу України суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволені скарги (вх. №2-2820/19) Одеської міської ради на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Цинєва Віталія Олександровича - відмовити.

Повний текст ували складено 21.06.2019р.

Ухвала набирає чинності в порядку, визначеному ст.235 ГПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повного тексту ухвали.

Головуючий К.Ф. Погребна

Суддя І.А. Малярчук

Суддя Т.Г. Д`яченко