Постанова

від 04.09.2019 по справі 916/675/15-г

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/675/15-г Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Аленіна О.Ю., Разюк Г.П.

секретар судового засідання: Клименко О.В.

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

від ДВС: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської міської ради

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.06.2019, постановлену колегією суддів у складі: головуючий суддя Погребна К.Ф., судді Малярчук І.А., Д`яченко Т.Г. у м. Одеса, повний текст складено 21.06.2019, за результатами розгляду

скарги Одеської міської ради (вх. №2-2820/19 від 12.06.2019) на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Цинєва Віталія Олександровича

у справі №916/675/15-г

за позовом: Обслуговуючого кооперативу Гаражний Кооператив Глушко 11 Е

до відповідачів:

1.Одеської міської ради

2.Фізичної особи-підприємця Кіктенко Олега Михайловича

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Приватного нотаріуса Одеського нотаріального округу Калганової Марії Володимирівни

про: визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

12.06.2019 Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області зі скаргою (вх. №2-2820/19) на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Цинєва Віталія Олександровича у справі №916/675/15-г, згідно якої просила суд: визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Цинєва Віталія Олександровича при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.05.2019 ВП №59196808 неправомірними; скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Цинєва Віталія Олександровича про відкриття виконавчого провадження від 24.05.2019 ВП №59196808; зобов`язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Цинєва Віталія Олександровича наказ Господарського суду Одеської області від 07.05.2019 року у справі №916/675/15-г повернути Обслуговуючому кооперативу Гаражний Кооператив Глушко 11 Е без прийняття до виконання.

В обґрунтування поданої скарги заявник посилався на те, що відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України Про виконавче провадження рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів визначений у Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011. На думку скаржника, безспірне списання коштів за рішенням судів здійснюється з рахунків боржника у межах відкритих асигнувань, а у разі їх відсутності територіальний орган Казначейства надсилає боржнику вимогу, якою зобов`язує здійснити дії, спрямовані на виконання рішення суду і пошук відкритих асигнувань. У такому випадку орган Казначейства може заборонити боржнику здійснювати інші видатки, окрім захищених статей, передбачених Бюджетним кодексом України. Проте, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в порушення вищевказаної норми чинного законодавства, було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 07.05.2019 у справі № 916/675/15-г про стягнення з Одеської міської ради 2436,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.06.2019 у справі № 916/675/15-г у задоволені скарги Одеської міської ради (вх. №2-2820/19) на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Цинєва Віталія Олександровича відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що за даними Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів станом на 01.04.2019, який діє в органах Казначейства на підставі наказу Міністерства фінансів України №1691 від 22.12.2011 Про затвердження Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів (зі змінами), Одеська міська рада не є розпорядником бюджетних коштів, та не обслуговується в органах казначейства, рахунки відкриті Скаржнику в органах державного казначейства відсутні, а отже дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Цинаєва Віталія Олександровича не порушують приписів Закону України Про виконавче провадження , Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Не погодившись з означеною ухвалою суду, Одеська міська рада звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить суд: ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.06.2019 у справі №916/675/15-г за скаргою Одеської міської ради на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Цинєва Віталія Олександровича скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу Одеської міської ради у повному обсязі; визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Цинєва Віталія Олександровича при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.05.2019 ВП №59196808 неправомірними; скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Цинєва Віталія Олександровича про відкриття виконавчого провадження від 24.05.2019 №59196808; зобов`язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Цинєва Віталія Олександровича наказ Господарського суду Одеської області від 07.05.2019 року у справі № 916/675/15-г повернути Обслуговуючому кооперативу Гаражний Кооператив Глушко 11 Е без прийняття до виконання.

В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не повно з`ясовано обставини справи і застосовано норми матеріального права, що призвело до невірного висновку суду стосовно того, що наказ Господарського суду Одеської області від 07.05.2019 підлягає виконанню відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, а не органами Казначейства, посилаючись на положення Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.08.2019 Одеській міській раді поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 20.06.2019 у справі №916/675/15-г; за апеляційною скаргою Одеської міської ради на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.06.2019 у справі №916/675/15-г відкрито апеляційне провадження; іншим учасникам справи згідно з нормами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами його направлення учасникам справи) до 16.08.2019; справу призначено до розгляду.

Позивач згідно відзиву на апеляційну скаргу проти доводів апелянта заперечив, просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.06.2019 у справі №916/675/15-г (виконавче провадження ВП №59196808) залишити без змін, з огляду на те, що станом на час відкриття виконавчого провадження так і станом на час розгляду апеляційної скарги Одеської міської ради, на 01.08.2019, остання, за даними Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, не зареєстрована в статусі розпорядника коштів місцевого бюджету м. Одеси, та не має рахунків в органах державного казначейства, у той час як стягнення коштів органами Казначейства з державних органів та органів місцевого самоврядування за рішенням суду, відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011, має відбуватись при наявності зазначених рахунків.

Від інших учасників справи протягом встановленого судом апеляційної інстанції строку відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

Учасники справи наданим процесуальним правом на участь представників в судовому засіданні не скористались.

Згідно із вимогами ст. 269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряється законність і обґрунтованість оскарженої ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.10.2018 позов Обслуговуючого кооперативу Гаражний кооператив Глушко 11Е до Одеської міської ради та Фізичної особи - підприємця Кіктенка Олега Михайловича задоволено повністю:

визнано незаконним і скасовано рішення Одеської міської ради від 16.04.2013 року за №3368-VI Про передачу ФОП Кіктенку О.М. в оренду земельної ділянки площею 0,0721 га за адресою: м. Одеса , проспект Академіка Глушка , 11-Е, для експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки на 50 машино-місць ;

визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 12.06.2013, площею 721 кв.м, що знаходиться у м. Одесі, проспект Академіка Глушка, 11-Е, укладений між Одеською міською радою і Фізичною особою - підприємцем Кіктенко О.М.;

стягнуто з Одеської міської ради на користь Обслуговуючого кооперативу Гаражний Кооператив Глушко 11 Е витрати на сплату судового збору у розмірі 7 740,26 (сім тисяч сімсот сорок гривень 26 коп.), а також суму витрат на проведення судової експертизи у розмірі 2138,40 (дві тисячі сто тридцять вісім гривень 40 коп.).

стягнуто з Фізичної особи-підприємця Кіктенко Олега Михайловича на користь Обслуговуючого кооперативу Гаражний Кооператив Глушко 11 Е (65113, м. Одеса, просп. Ак. Глушка, буд. 11, корп. Е, кв. 51, код ЄДРПОУ 38352024) витрати на сплату судового збору у розмірі 7 740,26 (сім тисяч сімсот сорок гривень 26 коп.), а також суму витрат на проведення судової експертизи у розмірі 2 138,40 (дві тисячі сто тридцять вісім гривень 40 коп.).

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кіктенка Олега Михайловича задоволено: рішення Господарського суду Одеської області від 25.10.2018 у справі №916/675/15-г скасовано; у задоволенні позову відмовлено; стягнуто з Обслуговуючого кооперативу Гаражний Кооператив Глушко 11Е на користь Фізичної особи-підприємця Кіктенка Олега Михайловича 3654,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги; доручено Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постановою Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №916/675/15-г касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу Гаражний кооператив Глушко 11-Е задоволено; постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 у справі № 916/675/15-г скасовано; рішення Господарського суду Одеської області від 25.10.2018 у справі №916/675/15-г залишено в силі; стягнуто з Одеської міської ради на користь Обслуговуючого кооперативу Гаражний Кооператив Глушко 11- Е 2 436, 00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Кіктенка Олега Михайловича на користь Обслуговуючого кооперативу Гаражний Кооператив Глушко 11 Е 2 436, 00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги; доручено Господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

07.05.2019 на виконання вказаних судових рішень по справі №916/675/15-г, були видані відповідні накази.

24.05.2019 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Цинєвим Віталієм Олександровичем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 59196808 з виконання наказу Господарського суду Одеської області від 07.05.2019 №916/675/15-г про стягнення з Одеської міської ради 2436,00грн. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

Листом від 24.05.2019 №ОРІ2944 відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області вищезазначену постанову було направлено на адресу Одеської міської ради. 04.06.2019 вищезазначений лист було отримано Одеської міською радою, що підтверджується відміткою на штемпелі реєстрації вхідної кореспонденції Юридичного департаменту Одеської міської ради № 4978.

12.06.2019 Одеська міська рада в порядку ст. 340 Господарського процесуального кодексу України звернулась до Господарського суду Одеської області із відповідною скаргою на дії державного виконавця (вх. № 2-2820/19).

Заперечуючи проти доводів Одеської міської ради відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області зазначав державним виконавцем зроблено запит до Державної фіскальної служби України з проханням повідомити номери рахунків, що відкриті боржником.

В той же день Державною фіскальною службою України повідомлено, що інформації про номери рахунків, відкритих у банківських чи інших фінансових установах України до Державної податкової служби України від відповідних фінансових установ не надходила.

Судом встановлено, що за даними Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів станом на 01.04.2019, який діє в органах Казначейства на підставі наказу Міністерства фінансів України №1691 від 22.12.2011 Про затвердження Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів (зі змінами), Одеська міська рада не є розпорядником бюджетних коштів, та не обслуговується в органах казначейства, рахунки відкриті Скаржнику в органах державного казначейства відсутні.

Наведені обставини стали підставою для відмови у задоволенні скарги Одеської міської ради на дії державного виконавця (вх. № 2-2820/19).

Обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року N 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі Фуклев проти України , заява N 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Стаття 55 Конституції України вказує, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про виконавче провадження однією із засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 зазначеного Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Державний виконавець, як працівник державної виконавчої служби відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно до ч. 1, 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Положеннями ст. 343 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Закон України Про виконавче провадження є спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2)обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно із ч. 2 ст. 6 Закону України Про виконавче провадження рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України Про виконавче провадження врегульовано Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень .

Статтею 2 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно Бюджетного Кодексу в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України і управління наявними коштами Державного бюджету України. Зокрема, безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду входить до компетенції Державного казначейства України.

Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного Кодексу України передбачено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення врегульовано Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011.

Згідно із п. 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до п. 6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв`язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Згідно з п. 9 Порядку Орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли, зокрема, боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень .

Оскільки, як встановлено судом першої інстанції, та перевірено колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, Одеська міська рада не має відкритих рахунків в органах Казначейства, з огляду на данні з Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, який діє в органах Казначейства на підставі наказу Міністерства фінансів України №1691 від 22.12.2011 Про затвердження Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів (зі змінами), тому вона не є боржником у розумінні п. 2 вищевказаного Порядку.

Як правомірно зазначено судом першої інстанції, боржник, Одеська міська рада, не значиться в мережі установ та організацій, що отримують фінансування з державного та місцевих бюджетів, а рахунки зазначеної установи в управлінні Казначейства не відкривались, вищезазначений судовий наказ підлягає виконанню не органами Казначейства, а у примусовому порядку, передбаченому Законом.

Таким чином, оскаржувана постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Цинєва Віталія Олександровича про відкриття виконавчого провадження від 24.05.2019 року ВП № 59196808 відповідає ст. 26 Закону України Про виконавче провадження .

Аналогічної правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 727/8203/17.

Відповідно до ч. 3 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи, що у даній справі неправомірних дій державного виконавця судами не встановлено, оскаржена ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги є законною та обґрунтованою, а доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі є такими, що спростовуються наявними матеріалами справи та висновками суду.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, вважає апеляційну скаргу Одеської міської ради необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 20.06.2019 постановлена за результатами розгляду скарги Одеської міської ради (вх. №2-2820/19 від 12.06.2019) на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Цинєва Віталія Олександровича у справі №916/675/15-г відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.06.2019 постановлену за результатами розгляду скарги Одеської міської ради (вх. №2-2820/19 від 12.06.2019) на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Цинєва Віталія Олександровича у справі № 916/675/15-г залишити без змін.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 09.09.2019.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

судді О.Ю. Аленін

Г.П. Разюк