Рішення

від 12.06.2019 по справі 926/965/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

12 червня 2019 року Справа № 926/965/19

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В. за участю секретаря судового засідання Чепишко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу №926/965/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал-Спецтехніка» , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоряно» , с. Чудей Сторожинецького району Чернівецької області

про стягнення заборгованості за договором поставки у сумі 406428,73 грн.

представники:

від позивача - адвокат Потапенко В.Г., ордер № 32586 від 28.03.2019;

від відповідача - адвокат Комерзан З.Д., ордер № 29864 від 23.04.2019.

І. Стислий виклад позицій сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсал-Спецтехніка» (надалі - позивач, ТОВ «Універсал-Спецтехніка» ) звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоряно» (надалі - відповідач, ТОВ Зоряно ) заборгованість по договору поставки №2009/18-01 від 20.09.2018 у сумі 406428,73 грн, з яких 346388,00 грн основного боргу, 44585,04 грн пені, 11740,25 грн інфляційних витрат та 3715,44 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач на виконання умов зазначеного договору передав відповідачу обладнання - навантажувач вилковий YALE GDP30VX, вартістю 466328,00 грн, проте останній сплатив його вартість частково на суму 119940,00 грн, внаслідок чого заборгував позивачу 346388,00 грн. Крім того, за неналежне виконання грошового зобов`язання позивач за період з 01.10.2018 по 28.03.2019 нарахував відповідачу 44585,04 грн пені, 11740,25 грн інфляційних втрат та 3715,44 грн 3% річних.

У відзиві на позов та в ході судових слухань представник відповідача проти позовних вимог заперечив повністю через їх безпідставність з огляду на таке:

- до позовної заяви не додано товарної накладної, яка за умовами договору поставки №2009/18-01 від 20.09.2018 є підставою для виникнення у ТОВ Зоряно права власності на навантажувач вилковий YALE GDP30VX;

- договором поставки №2009/18-01 від 20.09.2018 передбачено, що обладнання передається представнику ТОВ Зоряно на підставі довіреності, однак така у матеріалах справи відсутня, відтак відповідач вважає, що товар прийнято неуповноваженим представником ТОВ Зоряно та не прийнято відповідачем;

- новому засновнику та керівнику ТОВ Зоряно нічого невідомо про навантажувач вилковий YALE GDP30VX, даного майна на балансі відповідача немає.

Позивач своїм правом на подання письмової відповіді на відзив не скористався. Поряд з цим, його представник усно пояснив суду, що заперечення відповідача є необґрунтованими, оскільки товар відповідачем отримано на підставі видаткової, а не товарної накладної; позивач з огляду на диспозитивність судового процесу не вбачає за необхідне долучати до справи довіреність на представника відповідача, оскільки складання такої довіреності не передбачене законодавством; натомість стверджує, що ТОВ Зоряно не надало доказів, які б спростовували видачу такої довіреності, навпаки не зверталось з вимогою про поставку товару чи повернення коштів та здійснило часткову оплату товару після його отримання, а також отримало податковий кредит із проведення господарської операції.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

А. Відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 03.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 24.04.2019 та установлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

При цьому, господарський суд дійшов висновку, що дана справа підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження у зв`язку з відсутністю письмового клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного провадження.

Б. Підготовче провадження.

Надалі ухвалою суду від 24.04.2019 оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 20.05.2019 з метою забезпечення права відповідача на подання відзиву на позов, вирішено провести наступне підготовче засідання в режимі відеоконференції та, серед іншого, установлено відповідачу додатковий строк для подання відзиву на позов.

14 травня 2019 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву.

У ході підготовчого засідання 20.05.2019 суд з`ясував, що представник позивача не бажає скористатися своїм правом на подання відповіді на відзив та не вбачає за необхідне долучати до матеріалів справи довіреність від 27.09.2018 № 30/09, оскільки, на думку представника позивача, всі необхідні для вирішення даного спору документи вже наявні в суду.

За таких обставин справи та враховуючи, що завдання підготовчого провадження вирішені, підстав для відкладення чи оголошення перерви у підготовчому засіданні немає, суд постановив ухвалу від 20.05.2019, якою закрив підготовче провадження у справі № 926/965/19 та розпочав її розгляд по суті, призначив судове засідання з розгляду справи по суті на 12.06.2019 у режимі відеоконференції.

В. Розгляд справи по суті.

28 травня 2019 року від представника позивача до суду надійшло уточнення попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат з урахуванням судового засідання 12.06.2019, за яким позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати в сумі 29653,22 грн, на підтвердження чого долучив копії акту здачі приймання-прийняття наданих послуг № 61 від 20.05.2019, рахунку-фактури № 63 від 22.05.2019, виписки з рахунку та платіжного доручення № 9153 від 22.05.2019.

Судове засідання 12.06.2019 проводилось в режимі відеоконференції.

Присутній у Господарському суді Київської області представник позивача просив суд долучити до матеріалів справи уточнення попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат з урахуванням судового засідання 12.06.2019 та додані до нього документи. Представник відповідача проти долучення вказаних документів до матеріалів справи не заперечив.

Дослідивши зазначені уточнення попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, суд установив, що вони не стосуються подання доказів по суті спору, а подані на підтвердження понесення позивачем судових витрат у зв`язку із проведенням судових засідань 20.05.2019 та 12.06.2019, відтак вирішив долучити їх до матеріалів справи.

По суті позовних вимог представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в розділі І цього рішення, а тому просив задовольнити позовні вимоги повністю та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати.

Натомість представник відповідача вважає позов необґрунтованим та безпідставним, а тому просить у його задоволенні відмовити з мотивів, зазначених ним у відзиві на позов.

За наслідками розгляду справи судом проголошено скорочене рішення, яким вирішено:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоряно" (59024, Чернівецька обл., Сторожинецький район, с. Чудей, вул. Карпатська, 207, ідентифікаційний код 41874424) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал-Спецтехніка» (03170, м. Київ, вул. Перемоги, 9, офіс 7, ідентифікаційний код 32210390) 395709,45 грн заборгованості за договором поставки № 2009 від 20.09.2018, (у тому числі 346388 грн основного боргу, 37647,06 грн пені, 8537,13 грн інфляційних втрат та 3137,26 грн 3% річних), та 28871,13 грн судових витрат.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

При цьому, у ході складання повного тексту рішення суд установив, що при сумуванні періодів нарахування пені та 3% річних у нарадчій кімнаті було допущено арифметичну помилку та у пункті 2 резолютивної частини скороченого рішення вказано про стягнення 37647,06 грн пені та 3137,26 грн 3% річних замість 34586,19 грн пені й 2882,18 грн 3% річних відповідно.

Відтак ухвалою суду від 21.06.2019 внесено виправлення у пункт 2 резолютивної частини скороченого рішення та викладено його в наступній редакції:

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоряно" (59024, Чернівецька обл., Сторожинецький район, с. Чудей, вул. Карпатська, 207, ідентифікаційний код 41874424) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал-Спецтехніка» (03170, м. Київ, вул. Перемоги, 9, офіс 7, ідентифікаційний код 32210390) 392393,50 грн заборгованості за договором поставки № 2009 від 20.09.2018, (у тому числі 346388 грн основного боргу, 34586,19 грн пені, 8537,13 грн інфляційних втрат та 2882,18 грн 3% річних), та 28629,20 грн судових витрат.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.

20 вересня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсал-Спецтехніка» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зоряно» (Покупець) укладено договір поставки № 2009/18-01 (надалі - договір поставки).

За умовами зазначеного договору поставки Постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність Покупцеві навантажувач вилковий YALE GDP30VX (1 шт.) (надалі - обладнання), а Покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договору, прийняти та оплатити обладнання (пункт 1.1).

Згідно із пунктом 1.2 договору поставки найменування, одиниці виміру та загальна кількість обладнання, що є предметом поставки за цим договором, визначається специфікацією, що є додатком № 1 до цього договору.

На виконання названого пункту договору поставки сторонами підписано специфікацію № 1 від 20.09.2019, з якої слідує, що предметом поставки є навантажувач вилковий YALE GDP30VX 1 шт. вартістю 466328 грн з ПДВ та такими характеристиками: вид палива - дизель, рік випуску 2013 року, б. в., вантажопідйомність при центрі ваги 500 мм - 3000 кг, висота підйому 4,62 м, довжина вил 1070 мм, АКПП, напів кабіна. До обладнання додається повний пакет документів для реєстрації.

Відповідно до пункту 1.4 договору поставки: Умови цього Договору викладені Сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів Інкотермс (в редакції 2000 року), які застосовуються із врахування особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також особливостей, що випливають із умов цього Договору.

Виникнення права власності на обладнання у Покупця виникає з моменту прийняття обладнання від Постачальника та оформлення товаророзпорядчих документів (товарної накладної) - пункт 1.5 договору поставки.

У пункті 3.1 договору поставки сторонами погоджено, що Постачальник відвантажує обладнання на адресу Покупця за цінами, що визначені в погодженій та підписаній сторонами специфікації до даного договору (додаток №1), грошова одиниця платежу - українська гривня.

Обладнання відвантажується на адресу Покупця зі складу Постачальника на умовах попередньої передоплати (пункт 3.2 договору поставки).

Пунктом 3.3. договору поставки унормовано, що ціна на обладнання формується з урахуванням міжбанківського курсу євро до української гривні, 1 евро = 32,84 грн, курс на момент підписання договору береться як розрахунковий та буде перерахований на моменту оплати, сайт www.minfin.ua. Вартість обладнання на момент підписання договору становить 466328 грн з ПДВ, що еквівалентно 14200 евро.

У відповідності до пункту 3.4 договору поставки Покупець здійснює оплату на підставі даного Договору в наступному порядку та формі - протягом трьох банківських днів з моменту підписання Даного договору Покупець оплачує Постачальнику аванс від загальної вартості обладнання, визначеної в специфікації (додаток №1), що складає 114940 грн з ПДВ та еквівалентно 3500 евро.

Протягом місяця з моменту підписання Акту прийому-передачі та видаткової накладної на обладнання Покупець оплачує Постачальнику аванс від загальної вартості обладнання, визначеної в специфікації (додаток №1), що складає 114940 грн з ПДВ та еквівалентно 3500 евро (пункт 3.5).

Неоплачену частину вартості обладнання в розмірі 236448 грн з ПДВ, що еквівалентно 7200 евро, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику протягом чотирьох місяців рівними частинами по 59112 грн з ПДВ та еквівалентно 1800 евро (але не пізніше кожного двадцять п`ятого числа поточного місяця) - пункт 3.6 договору поставки.

За змістом пункту 3.7 договору поставки вартість обладнання може бути збільшена і підлягає коригуванню за умови збільшення міжбанківського курсу евро по відношенню до української гривні, що обов`язково має бути підтверджено підписання додаткової угоди сторонами.

Натомість, якщо вартість евро по відношенню до української гривні менша або залишається без змін, у такому разі ціна на обладнання залишається незмінною (пункт 3.8).

Суд зауважує, що позивач у даній справі не вимагає стягнення з відповідача боргу в іноземній валюті, а для розрахунку суми заборгованості керується вартістю обладнання в гривнях, що існувала станом на момент укладення договору поставки без прив`язки до еквіваленту іноземної валюти.

Датою оплати обладнання вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (пункт 3.9 договору поставки).

Разом з тим, відповідно до пункту 4.2 договору поставки передача обладнання Постачальником здійснюється уповноваженому представнику Покупця на складі Покупця в смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 1, за наявності у нього довіреності на отримання зазначеного обладнання.

Договір поставки вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і його скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами їх обов`язків (пункти 8.1, 8.2).

У матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним або припинення дії договору поставки.

25 вересня 2019 року позивач на підставі договору поставки виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-000008000 на оплату обладнання в сумі 466328 грн з ПДВ.

Із видаткової накладної № РН-0003798 від 27.09.2018 вбачається, що на виконання умов договору поставки Постачальник (ТОВ Універсал-Спецтехніка ) в особі начальника складу Нікіфоренко Б.Ю. передав, а Одержувач - ТОВ Зоряно в особі Бандури С.В. за довіреністю №30/09 від 27.09.2018 отримав обладнання - навантажувач вилковий YALE GDP30VX 1 шт. вартістю 466328 грн з ПДВ.

Сторонами не надано, а у матеріалах справи відсутня копія чи оригінал довіреності №30/09 від 27.09.2018.

При цьому, суд під час проведення підготовчого засідання 20.05.2019 роз`яснював сторонам їх право на подання такого документами, оскільки у силу положень частини четвертої статті 74 Господарського процесуального кодексу України не має права з власної ініціативи витребувати від сторін докази, що стосуються предмету спору.

Втім, як зазначено вище, представник позивача не вбачав за необхідне долучати до матеріалів справи довіреність від 27.09.2018 № 30/09, посилаючись на диспозитивність судового процесу, а представнику відповідача невідомо про її існування.

Відповідно до виписки по рахунку позивача за період з 20.09.2018 до 21.03.2019, наданої 21.03.2019 АТ Прокредит Банк , ТОВ Зоряно загалом сплатило ТОВ Універсал-Спецтехніка 119940 грн, у тому числі:

а) 27.09.2018 в сумі 114940 грн, призначення платежу - за навантажувач YALE GDP30VX VX B875B24685L згідно рахунку фактурі № СФ-000008000 від 25.09.2018;

б) 07.12.2018 в сумі 5000 грн, призначення платежу - за навантажувач YALE GDP30VX VX B875B24685L згідно контракту № 2009/18-01 від 20.09.2018.

Згідно із податкової накладної № 568 від 27.09.2018, яка доставлена Державній податковій службі України 10.10.2018 і зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач у зв`язку із постачанням обладнання визначив податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість в сумі 77721,33 грн., у зв`язку з чим відповідач набув права на включення вказаної суми ПДВ до податкового кредиту.

ІV. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.

А. Зміст спірних правовідносин.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Встановивши фактичні обставини, суд дійшов висновку, що спір у даній справі є майновим та зумовлений неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати вартості товару (обладнання).

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із нормами частини першої статті 712 ЦК України, які кореспондуються із положеннями частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати (поставити) у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Б. Поставка обладнання.

Надаючи оцінку факту поставки, суд на підставі положень частини другої статті 712 ЦК України зазначає наступне.

Відповідно до статті 662 ЦК України: Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (частина перша статті 664 ЦК України).

Так, на підтвердження факту отримання обладнання позивач надав копії видаткової накладної № РН-0003798 від 27.09.2018, виписку по рахунку позивача в якості доказу часткової сплати відповідачем вартості обладнання після поставки товару (07.12.2018) на суму 5000 грн, копію податкової накладної № 568 від 27.09.2018, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У свою чергу відповідач стверджує, що в матеріалах справи відсутня саме товарна накладна на отримання товару, а видаткова накладна підписана неуповноваженою особою, тому що позивач не надав суду довіреність, на підставі якої ОСОБА_1 отримав обладнання. Інші ж документи є опосередкованими доказами поставки, які достеменно не підтверджують передання обладнання.

Однак такі заперечення відповідача суд відхиляє з огляду на те, що пунктом 3.5 договору поставки визначено, що оплата частини вартості обладнання проводиться відповідачем на підставі видаткової накладної, а у пункті 1.5 договору поставки, на який посилається останній, зазначається, що право власності на обладнання у ТОВ Зоряно виникає з моменту його прийняття та оформлення товаророзпорядчих документів, одним з яких дійсно може бути товарна накладна.

ТОВ Зоряно та його представник не зазначили у чому полягає відмінність товарної накладної від видаткової, а також чому остання не може бути товаророзпорядчим документом або підтверджувати факт отримання обладнання.

Відтак суд вважає доводи відповідача у цій частині правовим пуризмом , оскільки, користуючись недосконалістю викладення положень договору поставки, останній з надмірною формальністю тлумачить його умови, та надає перевагу формі над змістом.

Що ж до покликань відповідача на відсутність у матеріалах справи довіреності від 27.09.2018 № 30/09, якою ОСОБА_1 уповноважено отримати обладнання, суд зазначає, що умовами договору поставки (в тому числі пунктом 4.2) не передбачено обов`язку представника Покупця передати довіреність на отримання обладнання Постачальнику чи права представника Постачальника вимагати її передання, а лише визначено про наявність такої у представника Покупця на момент передачі обладнання.

ТОВ Зоряно не надало суду належних та допустимих доказів того, що така довіреність ним ОСОБА_1 не видавалась або була підроблена.

Крім того, суд зауважує, що з 01.01.2015 втратила чинність Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99, а тому обов`язковість видачі покупцем довіреності на отримання товаро-матеріальних цінностей та передання її постачальнику товарів законодавством станом на момент складання видаткової накладної передбачена не була.

Також безпідставними є доводи про те, що новому керівнику та засновнику ТОВ Зоряно невідомо про отримання обладнання, оскільки відповідач не надав доказів, а з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не видно коли саме ОСОБА_2 приступила до виконання обов`язків директора та стала засновником ТОВ Зоряно .

До того ж, дії вчинені попереднім керівником чи засновником у межах повноважень та у спосіб, визначені законом і статутом юридичної особи, є обов`язковими для наступних керівників та засновників, оскільки вони діють не від власного імені, а в інтересах та від імені юридичної особи, яку вони представляють.

Натомість відповідач не надав доказів визнання недійсним договору поставки, безтоварності господарської операції, звернення до позивача із вимогою поставити обладнання або повернути передоплату.

У той же час баланс юридичної особи є формою бухгалтерського обліку, а тому відсутність майна на балансі не є належним та допустимим доказом відсутності права власності на нього.

Поряд з цим, ТОВ Зоряно не спростувало доводи про виникнення у нього права на включення 77721,33 грн ПДВ до податкового кредиту за обладнання по договору поставки.

Більше того, відповідач не заперечує, що ним 07.12.2018 здійснена часткова оплата вартості обладнання в сумі 5000 грн, чим, на переконання суду, підтверджує схвалення ТОВ Зоряно факту отримання Бандурою С.В. обладнання від імені та в інтересах відповідача.

Таким чином, враховуючи:

1) чинність договору поставки та відсутність в матеріалах справи доказів визнання його недійсним;

2) наявність видаткової накладної № РН-0003798 від 27.09.2018;

3) часткову сплату відповідачем вартості обладнання в сумі 5000 грн, здійснену після його поставки - 07.12.2018;

4) реєстрацію позивачем податкової декларації № 568 від 27.09.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних та визначення ним податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість в сумі 77721,33 грн. за поставку обладнання;

5) відсутність визначеного законодавством та/або договором поставки обов`язку відповідача передати довіреність на отримання товаро-матеріальних цінностей (обладнання) позивачу чи права останнього вимагати від відповідача передання такої довіреності;

6) відсутність доказів звернення відповідача до позивача із вимогами про поставку товару або повернення сплачених грошових коштів;

7) неподання відповідачем жодного доказу по суті справи на підтвердження своїх заперечень проти позову;

суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що заперечення відповідача проти позову (у тому числі неподання позивачем довіреності від 27.09.2018 № 30/09) не спростовують того факту, що 27 вересня 2018 року ТОВ Універсал-Спецтехніка передало ТОВ Зоряно обладнання - навантажувач вилковий YALE GDP30VX 1 шт. вартістю 466328 грн з ПДВ.

В. Оплата вартості обладнання.

За приписами частини першої статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Водночас нормами частин першої і другої статті 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У статті 530 ЦК України зазначено, що: Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проаналізувавши умови пунктів 3.4-3.6 договору поставки, суд констатує, що ним передбачено розстрочення оплати вартості обладнання на шість платежів (466328 грн = 114940 грн (перший аванс) + 114940 грн (другий аванс) + 4 * 59112 грн (решта вартості)), які сплачуються наступним чином:

· перший аванс (114940 грн) відповідач сплачує позивачу протягом трьох банківських днів з моменту підписання договору поставки, тобто до 25.09.2018 (включно) - пункт 3.4.1;

· другий аванс (114940 грн) відповідач сплачує позивачу протягом місяця з моменту підписання видаткової накладної, тобто до 27.10.2018 (включно) - пункт 3.5;

· неоплачена частини вартості обладнання (236448 грн) сплачується відповідачем рівними частинами по 59112 грн протягом чотирьох місяців, але не пізніше кожного 25 числа поточного місяця - пункт 3.6.

При цьому, договором поставки не визначено момент, з якого мають відраховуватись строк для сплати відповідачем неоплаченої частини вартості обладнання в сумі 236448 грн.

У цьому контексті позивач стверджує, що згідно Міжнародних правил щодо тлумачення термінів Інкотермс в редакції 2000 року (поширення яких на спірні правовідносини передбачено п. 1.4 договору поставки) обов`язок покупця щодо оплати товару виникає з моменту його передання продавцем, а тому передбачену пунктом 3.6 договору поставки суму відповідач мав сплатити чотирма платежами по 59112 грн у строк до 25.10.2018, 25.11.2018, 25.12.2018 та 25.01.2019 (включно).

Проте з таким твердженнями позивача суд не погоджується, оскільки пунктом 1.4 договору поставки унормовано, що Міжнародні правила щодо тлумачення термінів Інкотермс застосовуються з урахуванням особливостей, які випливають з умов цього договору .

Так, із змісту пункту 3.6 договору поставки слідує, що ним регулюється порядок сплати неоплаченої частини вартості обладнання в сумі 236448 грн, тобто, враховуючи послідовність та черговість розстрочення сплати вартості обладнання, строк сплати за даним пунктом не може закінчуватись раніше, ніж строк сплати попередніх платежів - першого (п.3.4.1) і другого (п.3.5) авансів.

Тому суд виходить з того, що оскільки 27.10.2018 сплив строк сплати другого авансу (п. 3.5), то перший з чотирьох платежів по 59112 грн мав бути здійснений до 25.11.2018, другий - до 25.12.2018, третій - до 25.01.2018 і четвертий - до 25.02.2018.

За таких обставин позивач набув право вимоги сплати відповідачем:

- першого авансу з 26.09.2018;

- другого авансу з 28.10.2018;

- першого із чотирьох платежів по 59112 грн - з 26.11.2018, другого - з 26.12.2018, третього - з 26.01.2019 і четвертого - 26.02.2019.

Разом з тим, як підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, ТОВ Зоряно сплатило ТОВ Універсал-Спецтехніка лише 119940 грн вартості обладнання, з яких 114940 грн в рахунок погашення першого авансу (п.3.4.1 договору поставки) та 5000 грн, які зараховані позивачем в рахунок сплати другого авансу (п.3.5 договору поставки).

Отже, відповідач заборгував позивачу 346388 грн основного боргу (466328 грн - 119940 грн).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Аналогічно приписами статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Таким чином, позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підставними, а порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь з відповідача 346388 грн основного боргу за договором поставки.

Г. Пеня, інфляційні втрати та 3% річних.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).

За неналежне виконання грошових зобов`язань по сплаті другого авансового внеску та чотирьох платежів по 59112 грн позивач нарахував відповідачу 44585,04 грн пені на підставі пункту 6.2 договору поставки, яким передбачено, що у разі порушення Покупцем строк оплати встановлених пунктом 3.3 даного договору, останній сплачує Постачальнику пеню в розмір подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, виходячи від суми неоплаченої вартості обладнання.

Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши зроблені позивачем розрахунки пені, суд знайшов у них наступні помилки.

Так, за прострочення виконання другого авансового внеску пеня нарахована за період 01.10.2018 по 07.12.2018 на суму 114940 грн та з 07.12.2018 по 28.03.2019 на суму 109940 грн. Разом з тим, позивачем не враховано, що право вимоги на сплату другого внеску в нього виникло лише 28.10.2018, а тому нарахування пені за період з 01.10.2018 по 27.10.2018 є безпідставним. Крім того, позивач не врахував, що день фактичної сплати суми заборгованості (5000 грн) не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені (пункт 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

У зв`язку з цим суд провів власний розрахунок пені за прострочення виконання другого авансового внеску (долучений до матеріалів справи), з якого слідує, що за період з 28.10.2018 по 06.12.2018 належна сума пені складає 4534,62 грн. Натомість за період з 07.12.2018 по 28.03.2019 обчислена судом пеня є дещо більша, проте оскільки суд з власної ініціативи не може виходити за межі позовних вимог, то обґрунтованим є стягнення нарахованої позивачем пені за цей період в сумі 12036,17 грн.

У свою чергу в розрахунку за прострочення виконання грошового зобов`язання по чотирьох платежах в сумі 59112 грн позивач невірно визначив початок період нарахування пені, а тому суду з урахуванням висновків, зроблених цьому розділі рішення (В. Оплата вартості обладнання) провів власні розрахунки (долучені до матеріалів справи), з яких видно, що по першому платежу в сумі 59112 грн за період з 26.11.2018 по 28.03.2019 з відповідача слід стягнути 7171,18 грн пені, по другому платежу за період з 26.12.2018 по 28.03.2019 - 5422,11 грн пені, по третьому платежу з 26.01.2019 по 28.03.2019 - 3614,74 грн та по четвертому платежу - 1807,37 грн за період з 26.02.2019 по 28.03.2019. Загалом 18015,40 грн.

Таким чином, загальна сума пені за період з 28.10.2018 по 28.03.2019, яку належить стягнути з відповідача на користь позивача складає 34586,19 грн , а в решті її стягнення слід відмовити.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 11740,25 грн інфляційних втрат та 3715,44 грн 3% річних за аналогічні періоди.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунку, суд дійшов висновку про їх часткову необґрунтованість з тих же підстав, що й розрахунки пені.

Тому, провівши власні розрахунки (долучені до матеріалів справи), суд вважає правомірним стягнення з відповідача на користь позивача за період з 28.10.2018 по 28.03.2019:

1) 2882,18 грн 3% річних , у тому числі 377,88 грн за період з 28.10.2018 по 06.12.2019, 1003,02 грн - з 07.12.2018 по 28.03.2019, 597,60 грн - з 26.11.208 по 28.03.2018, 451,84 грн - з 26.12.2018 по 28.03.2019, 301,23 грн - з 26.01.2019 по 28.03.2019 та 150,61 грн - з 26.02.2019 по 28.03.2019;

2) 8537,13 грн інфляційних втрат , з яких 1609,16 грн за період з 28.10.2018 по 06.12.2018, 2528,62 грн - з 07.12.2018 по 28.03.2019, 1913,98 грн - з 26.11.208 по 28.03.2018, 1359,58 грн -і з 26.12.2018 по 28.03.2019, 830,23 грн - з 26.01.2019 по 28.03.2019, а також 295,56 грн - з 26.02.2019 по 28.03.2019.

У решті заявлених у цій частині вимог належить відмовити.

При цьому, за періоди, в яких сума нарахування 3% річних або інфляційних втрат є дещо більша, ніж заявлена позивачем, то в ці періоди для підрахунку бралися саме нараховані позивачем суми, оскільки суд з власної ініціативи не може виходити за межі позовних вимог.

ІV. Висновки суду.

Таким чином, за результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що позивач поставив відповідачу товар за договором поставки, проте останній неналежно виконав обов`язку щодо його оплати, внаслідок з нього підлягає стягненню 346388 грн основного боргу. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання у період з 28.10.2018 по 28.03.2019 з відповідача також підлягає стягненню 34586,19 грн пені, 8537,13 грн інфляційних втрат та 2882,18 грн 3% річних. У решті позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних слід відмовити у зв`язку з їх безпідставністю.

V. Розподіл судових витрат.

В остаточно поданій позивачем редакції уточнення попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат (вх. № 1855 від 28.05.209) останній заявляє, що у зв`язку із розглядом цієї справи поніс він судові витрати в сумі 29653,22 грн, у тому числі:

- 6235,52 грн судового збору;

- 15000 грн складання позовної заяви;

- 7500 грн участь представника в судових засіданнях 24.04.2019, 20.05.2019 та 12.06.2019;

- 862,30 грн компенсація витрат представника на проїзд в судове засідання 24.04.2019;

- 55,40 грн поштових витрат на надсилання позовної заяви.

У відповідності до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Водночас частиною п`ятою статті 129 ГПК України унормовано, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Перевіряючи обґрунтованість та пропорційність зазначених позивачем судових витрат, суд зазначає, що судовий збір в сумі 6236,52 грн сплачений позивачем до державного бюджету за платіжним дорученням № 8412 від 21.03.2019, а поштові витрати на відправлення відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів підтверджуються фіскальним чеком від 28.03.2019 на суму 55,40 грн, накладною № 0406005661133 від 28.03.2019 та описом вкладення у цінний лист.

З приводу витрат на професійну правничу допомогу, то у матеріалах справи наявні копія договору про надання правової допомоги № 1 від 17.08.2018, укладена між ТОВ Універсал-Спецтехніка (Клієнт) та Адвокатським бюро Володимира Потапенка (Бюро), за яким останнє приймає на себе доручення Клієнта про надання йому правової допомоги на умовах та в інтересах ТОВ Універсал-Спецтехніка , що передбачені договором, зокрема здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги, а позивач зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

21 березня 2019 року між ТОВ Універсал-Спецтехніка та Адвокатським бюро Володимира Потапенка укладено додаток № 7 до договору про надання правової допомоги № 1 від 17.08.2018, згідно пункту 1 якого сторони визначили основні завдання-доручення Клієнта: представництво інтересів позивача в Господарському суді Чернівецької області в судовій справі щодо стягнення заборгованості з ТОВ Зоряно по договору поставки № 2009/18-01 від 20.09.2018, а також санкцій. Таке представництво включає в себе, зокрема: п.1.1 послуги по підготовці матеріалів та подачі позову, а саме ознайомлення з матеріалами та документами Клієнта, надання правових консультацій, підготовка позову до суду, розрахунку штрафних санкцій, підготовка додатків до позову, відправка відповідачу копії позовної заяви; а також п.1.2 послуги судового представництва, у тому числі участь в судових засіданнях.

Остаточно перелік наданих послуг відображається в актах прийому-передачі наданих послуг.

При цьому, у пункті 5 додатку № 7 від 21.03.2019 вказано, що враховуючи адвокатський стаж, обсяг робіт, кількість часу, необхідного для представництва інтересів Клієнта в суді, відрядження до міста Чернівці, характер справи, а також інші важливі обставини, вартість послуг Бюро згідно цього додатку складає:

· за послуги п.1.1 цього додатку 15000 грн без ПДВ;

· за участь в одному судовому засіданні додатково Клієнт доплачує 2500 грн без ПДВ;

· додатково Клієнт компенсує Бюро витрати на проїзд до іншого населеного пункту;

Гонорар оплачується Клієнтом на підставі рахунку-фактури (пункт 6 додатку) на умовах оплати 100% вартості послуг протягом 10 календарних днів після передачі відповідного рахунку Клієнту (пункт 7 додатку).

Понесення позивачем витрат по підготовці матеріалів та подачі позову на суму 15000 грн підтверджується рахунком-фактурою № 55 від 21.03.2019, платіжним дорученням № 8413 від 21.03.2019, випискою по рахунку Адвокатського бюро Володимира Потапенка та актом здачі-прийняття наданих послуг № 55 від 28.03.2019.

Суд не вбачає підстав стверджувати, що такі послуги позивачем не отримані, оскільки позов і додатки до нього складені, посвідчені та підписані адвокатом Потапенко В.Г.

Що ж до витрат на участь представник позивача в судових засіданнях, то дійсно суд визнавав явку представника ТОВ Універсал-Спецтехніка у судових засіданнях 24.04.2019, 20.05.2019, 12.06.2019 обов`язковою. На виконання вимог суду в цих судових засіданнях приймав участь представник позивача - адвокат Потапенко В.Г. (діє на підставі ордеру, виданого Адвокатським бюро Володимира Потапенка), що підтверджується протоколами та технічними записами судових засідань від 24.04.2019, 20.05.2019 та 12.06.2019, ухвалами суду від 24.04.2019 і 20.05.2019, а також цим рішенням.

У свою чергу понесення позивачем витрат на участь його представника у розгляді справи на суму 7500 грн підтверджується:

- по судовому засіданні 24.04.2019 в сумі 2500 грн - рахунком-фактурою № 60 від 09.04.2019, платіжним дорученням № 8689 від 11.04.2019, випискою по рахунку Адвокатського бюро Володимира Потапенка, актом здачі-прийняття наданих послуг № 60;

- по судовому засіданні 20.05.2019 в сумі 2500 грн - рахунком-фактурою № 61 від 26.04.2019, платіжним дорученням № 8918 від 02.05.2019, випискою по рахунку Адвокатського бюро Володимира Потапенка та актом здачі-прийняття наданих послуг № 61 від 20.05.2019;

- по судовому засіданні 12.06.2019 в сумі 2500 грн - рахунком-фактурою № 63 від 26.04.2019, платіжним дорученням № 9153 від 22.05.2019, випискою по рахунку Адвокатського бюро Володимира Потапенка та актом здачі-прийняття наданих послуг № 63 від 12.06.2019 (надійшов після закінчення засідання 12.06.2019).

У той же час витрати на проїзд його представника в судове засідання 24.04.2019 в сумі 862,30 грн підтверджуються посадочними документами від 08.04.2019, ухвалою суду від 24.04.2019, а їх понесення позивачем - рахунком-фактурою № 60 від 09.04.2019, платіжним дорученням № 8689 від 11.04.2019, випискою по рахунку Адвокатського бюро Володимира Потапенка, актом здачі-прийняття наданих послуг № 60.

Таким чином, суд констатує, що позивач у зв`язку з розглядом цієї справи дійсно поніс судові витрати в сумі 29653,22 грн, про що заздалегідь та в належній формі повідомляв суд і відповідача.

ТОВ Зоряно ні письмово, ні усно через представника не заявляло клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами, а суд не наділений правом з власної ініціативи зменшувати розмір судових витрат.

За таких обставин, враховуючи положення частин першої, четвертої статті 129 ГПК України суд вирішив покласти судовий збір на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 20, 129, 194, 196, 219, 222, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоряно" (59024, Чернівецька обл., Сторожинецький район, с. Чудей, вул. Карпатська, 207, ідентифікаційний код 41874424) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал-Спецтехніка» (03170, м. Київ, вул. Перемоги, 9, офіс 7, ідентифікаційний код 32210390) 392393,50 грн заборгованості за договором поставки № 2009 від 20.09.2018, (у тому числі 346388 грн основного боргу, 34586,19 грн пені, 8537,13 грн інфляційних втрат та 3137,26 грн 3% річних), та 28629,21 грн судових витрат .

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 21 червня 2019 року.

Суддя І.В. Марущак