Рішення

від 12.06.2019 по справі 520/6422/17

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/6422/17

Провадження № 2/520/2050/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2019 року Київський районний суд у складі:

головуючого судді - Огренич І.В.

при секретарі - Сницереві А.С.

за участю адвокатів Султанова Т.З., Розенбойма Ю.О.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Криклива Олена Миколаївна, ОСОБА_5 про визнання удаваним договору дарування, переведення прав і обов`язків покупця, визнання права власності на частину домоволодіння, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який 26.10.2017 року уточнив та просив визнати удаваним правочином договір дарування 1/3 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 20 квітня 2017 року та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Крикливою Оленою Миколаївною, визначивши, що у дійсності був укладений договір купівлі-продажу 1/3 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; перевести на позивача права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу 1/3 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 ; визнати за позивачем право власності на 1/3 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 ; скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_3 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ), стягнути з відповідачів солідарно судові витрати.

При цьому позивач посилається на те, що на підставі рішення Київського районного суду м.Одеси від 01 вересня 2006 року у справі №2-4968/2006 він є власником частки у розмірі 1/6 у праві спільної часткової власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 ). Також, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_6 , позивачу належить ще 1/6 вказаного домоволодіння. Власником іншої частини домоволодіння була ОСОБА_2 (на підставі свідоцтва про прав на спадщину від її чоловіка ОСОБА_7 ) та ОСОБА_4 (на підставі рішення Київського районного суду м.Одеси від 30 жовтня 1970 року).

20 квітня 2017 року між ОСОБА_2 за імовірною участі її представника (за довіреністю) ОСОБА_5 , та ОСОБА_3 , який є сторонньою особою (та не є співвласником вказаного домоволодіння) був укладений договір дарування, за яким 1/3 частина домоволодіння за вказаною вище адресою була передана у власність від ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .

Вказаний договір позивач вважає удаваним з огляду на відсутність будь-яких родинних та інших соціальних зв`язків між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що вказує на відсутність реальної мети вчинити акт дарування; відсутність економічної доцільності дарування об`єкту нерухомості значної вартості та порушення звичаїв (правил) ділового обороту; інформацією (оголошеннями) про продаж зазначеної частини домоволодіння, розміщеними в електронному вигляді в мережі Інтернет напередодні (тобто до) 20 квітня 2017 року; оригіналом розписки про отримання ОСОБА_5 як представником, що діяла за довіреністю в інтересах та від імені ОСОБА_2 , грошових коштів від ОСОБА_1 в якості авансу в рахунок майбутнього продажу зазначеної частини домоволодіння; показаннями свідків (осіб, яким відомі обставини продажу зазначеної частини домоволодіння, зокрема - ОСОБА_5 , представника ОСОБА_2 за довіреністю, дільничним інспектором поліції, відповідальним за відповідну дільницю Київського району; ріелторами агенції нерухомості Лето , які фактично займалися рекламою та показами перед продажем зазначеної частини домоволодіння.

Також позивач послався на те, що загальна вартість нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 адреса АДРЕСА_3 дорівнює 595464 гривень згідно із Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 04.05.2017 року. Відтак, вартість 1/3 частини домоволодіння, фактично проданої ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 дорівнює 198488.00 гривень. Правовим обґрунтуванням позовних вимог позивач зазначив статті 15, 16, 235, 356, 362, 717 Цивільного кодексу України, також зроблено посилання на пункт 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсним .

27 вересня 2018 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про відмову від частини позовних вимог [т.с.2, а.с.6-7]. Згідно вказаної заяви, з посиланням на статтю 206 ЦПК України, позивач відмовився від вимоги: скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_3 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 а шляхом скасування запису про державну реєстрацію права власності: номер запису про право власності:21866008; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу), індексний номер: 36609477 від 14 серпня 2017 року; інші позовні вимоги у даній справі позивач підтримав повністю та просив їх задовольнити. Ухвалою суду від 27 вересня 2018 року вказана заява позивача була задоволена, провадження по справі в частині вказаної вимоги - закрито на підставі ч.2 ст.200, ч.1 ст.206, п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Представник відповідача - адвокат Розенбойм Ю.О., у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві проти позову [т.с.1, а.с.149-153], при цьому також зазначив, що доводи позивача на нібито відсутність будь-яких родинних та інших соціальних зв`язків між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , відсутність економічної доцільності укладання договору дарування, порушення звичаїв ділового обороту; наявність інформації про продаж цього майна в мережі Інтернет; наявність розписки про отримання ОСОБА_2 в особі її представника ОСОБА_5 грошових коштів від позивача є хибними, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 знайомі між собою, перебувають в дружніх стосунках. Вказаний факт зазначений ОСОБА_2 у заяві на адресу суду від 19 вересня 2017 року. Крім того, вони мають спільних знайомих. Також представник відповідача вказав, що ОСОБА_2 , за наявною інформацією, ніколи не публікувала та не замовляла ніяких оголошень про продаж спірного майна. Вказана обставина підтверджена наявними у матеріалах справи оголошеннями, що були надані до суду саме позивачем. Зокрема, з копії оголошення рекламного змісту під назвою продам участок на Ахматовой , дата розміщення 19 січня 2017 року вбачається, що до продажу було запропоновано земельну ділянку по АДРЕСА_3 під житлову забудову. При цьому зазначено, що на земельній ділянці мається 1/3 будівлі під знос або реконструкцію. З ще одного оголошення, розміщеного 04 жовтня 2016 року щодо продажу земельної ділянки під забудову вбачається запис про наявність на ділянці части дома в ветхом состоянии (под. снос) . З іншого оголошення, розміщеного 16 січня 2017 року вбачається, що мова йде про продаж земельної ділянки площею 07 соток, на якому розміщена частина будинку.

Тобто, як вказує представник відповідача, матеріали справи не містять жодних даних про намір відповідача ОСОБА_2 здійснити продаж спірного майна та розміщення оголошення з цього приводу, оскільки в зазначених вище оголошеннях земельна ділянка (за умови, що це є земельна ділянка, на якій розміщене спірне майно) не є та ніколи не перебувала у власності ОСОБА_2 . Вказаний факт позивачем не заперечується та додатково підтверджений Інформацією з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. У зв`язку з цим та з посиланням на ст.658 ЦК України, представник відповідача зазначає, що ОСОБА_2 ніколи та не за яких обставин не могла здійснити відчуження земельної ділянки, на якій розміщене спірне майно, ані шляхом дарування, ані шляхом купівлі-продажу, чи за будь-яким іншим юридичним механізмом.

У відзиві на позов також зазначено, що в квітні 2017 році ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_5 зверталася до адвоката ОСОБА_8 з метою отримання консультацій з приводу можливості відчуження земельної ділянки, на якій розміщене спірне майно. Вказана консультація була надана на підставі договору про надання правової допомоги від 06 квітня 2017 року.

При наданні консультації адвокатом було викладено вказану вище правову позицію, за якій ОСОБА_2 не може за жодних обставин здійснити відчуження (дарування/продаж) земельної ділянки, на якій розміщене спірне майно. Також, у відзиві наголошується на тому, що ОСОБА_2 у спірному майні не проживала, в оренду чи інше оплатне користування його не надавала, відповідно, вказане майно доходу не приносило, водночас, його утримання потребує значних витрат. Вказані витрати ОСОБА_2 нести не вважала потрібним, у зв`язку з цим технічний стан спірного майна поступово погіршувався. Ця обставина відображена в оголошеннях про продаж земельної ділянки від 04 жовтня 2016 року, 19 січня 2017 року. З огляду на вказану юридичну неможливість продажу земельної ділянки, на якій розміщене спірне майно, укладання ОСОБА_2 договору дарування спірного майна на користь ОСОБА_3 було цілком логічним, з огляду на їх перебування у дружніх стосунках між собою.

Правовою підставою для відмови у задоволенні позову зазначені ст.204, 215 ЦК України, ст.89 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_2 надала до суду нотаріально посвідчену заяву від 19 вересня 2017 року, в якій просила розглядати справу за її відсутності у зв`язку із похилим віком та станом здоров`я, проти задоволення позову заперечувала. Також в заяві зазначено, що нею дійсно було укладено з ОСОБА_3 договір дарування 1/3 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 . При цьому вона діяла добровільно, перебуваючи при здоровому розумі та твердій пам`яті, розуміючи значення своїх дій. З ОСОБА_3 перебуває в дружніх стосунках, він є доброю та порядною людиною, коштів від ОСОБА_3 ОСОБА_2 не отримувала, вчинення на її користь будь-яких дій не вимагала та не вимагає.

3-я особа: ОСОБА_5 до судового засідання не з`явилась, повідомлялась, надала до суду заяву в якій просила розглядати справу у її відсутність у задоволенні позову просила відмовити.

3-я особа: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Криклива О.М. до судового засідання не з`явились, повідомлялись, про причини неявки суд не сповістили.

Вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, вислухавши свідківОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , позивача у якості свідка, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, 20 квітня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який є сторонньою особою (та не є співвласником вказаного домоволодіння) був укладений договір дарування, за яким 1/3 частина домоволодіння за вказаною вище адресою була передана у власність від ОСОБА_2 - ОСОБА_3

Позивач стверджує, що удаваність вказаного договору дарування підтверджується зокрема розміщеними в електронному вигляді в мережі Інтернет напередодні (тобто до) 20 квітня 2017 року.

Відповідно до наявного в матеріалах справи оголошення, роздруківка якого надана позивачем [т.с.1, а.с.17], розміщеного 19 січня 2017 року, до продажу пропонується Участок 6.7 соток, 15?40, фасад 3,5 м., гос.акта нет. Есть 1/3 строения под. снос или реконструкцию. , адреса ділянки - АДРЕСА_3 . Об`єкт пропонує Ольга, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1. Ціна продажу: 120 000 доларів США ( 3 324 000 гривень).

З тексту цього оголошення вбачається, що до продажу пропонувалась саме земельна ділянка за ціною, що еквівалента 120 000 доларів США, а не будівлі (домоволодіння) чи їх частини, навпаки, зазначено, що наявна 1/3 домоволодіння пропонується під знесення чи реконструкцію. Тобто, вбачається, що ця частина домоволодіння не є окремим товаром та не пропонується для продажу

Також, у справі мається надана позивачем роздруківка іншого оголошення [т.с.1, а.с.17], дата розміщення 04 жовтня 2016 року, опис об`єкта: участок 7 соток в 3-м Украинском пер. На участе расположена часть дома в ветхом состоянии (под. снос) , вартість об`єкта - 135 000 доларів США. На зворотному боці роздруківки мається друкований текст продам землю Ахматовой ул ., Киевский р- н , Одесса, Большой Фонтан под застройку, 6.7 сот. .

З тексту цього оголошення також вбачається пропонування до продажу саме земельної ділянки за ціною 135 000 доларів США, на ділянці розташована частина будинку у ветхому стані під знесення.

Далі, у справі мається надана позивачем роздруківка оголошення [т.с.1, а.с.19] з назвою Продам участок на Костанди, 7 соток та текстом, де зазначено зокрема таке: предлагается в продажу участок 7 соток в 3-м ОСОБА_14 ). На участе расположена часть дома. Участок расположен в глубине квартала. 120 000 у.е. торг , дата розміщення - 16 січня 2017 року.

Аналіз змісту цього оголошення також вказує на пропонування до продажу саме земельної ділянки, а не частини домоволодіння на ній, дані про технічний стан частини домоволодіння на ділянці - відсутні.

Зі змісту інших оголошень, наданих позивачем в електронному вигляді та досліджених у судовому засіданні, вбачається, що до продажу пропонувалася саме земельна ділянка, тобто нерухоме майно, яке не є об`єктом судового спору у даній справі.

Судом також було витребувано з ТОВ Ле-То (код ЄДРПОУ 34253834) всю наявну інформацію, яка пов`язана зі здійсненням фактичної реклами та показами 1/3 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , в тому числі - інформацію щодо переліку працівників (ріелторів), які мають будь-яке відношення до дій щодо вказаного об`єкту нерухомості (ухвала суду від 26 квітня 2018 року).

Відповідно до письмових пояснень, наданих цією юридичною особою [т.с.1, а.с.223-224], агенція нерухомості Лето ніколи не надавала послуг з приводу пошуку покупців на об`єкт: 1/3 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , та не вчиняло жодних дій з цього приводу, оскільки жодна особа з цього приводу до агенції не зверталася. Також було зазначено, що особисто ОСОБА_11 надавалася допомога громадянці ОСОБА_2 у вигляді консультацій з приводу можливості продажу земельної ділянки за вказаною в ухвалі суду адресою. Вказана допомога надавалася з огляду на тривалий час знайомства з ОСОБА_2 та з огляду на те, що ОСОБА_11 та ОСОБА_2 родом з одного населеного пункту, а саме - села Вільшанка Крижопільського району Вінницької області. Водночас, при дослідженні документів, було встановлено, що ОСОБА_2 не є та ніколи не була власником вказаної земельної ділянка, адже ця ділянка перебуває у власності територіальної громади м.Одеси, у власність будь-якій фізичній чи юридичній особі не передавалась. У зв`язку з цим, ОСОБА_2 було роз`яснено, що вона не має юридично можливості здійснити відчуження земельної ділянки, а розміщення нею через інші агентства нерухомості рекламних оголошень щодо продажу цієї ділянки - вводять потенційних покупців в оману з викладених вище причин. Одночасно з цим, на земельній ділянці знаходилась вказана в ухвалі суду частина домоволодіння, яка перебувала у технічно поганому стані, за поясненнями ОСОБА_2 , вона не мала коштів для проведення ремонтних робіт, а сама мешкає в іншому населеному пункті у Вінницькій області, за віком та станом здоров`я можливості відвідувати будинок та опікуватися ним вона не може. Також, в ході спілкування з ОСОБА_2 була виявлена наявність конфлікту між нею та власником іншої частини домоволодіння - ОСОБА_1 , якій вчиняв спроби самовільної зміни меж земельної ділянки за усталеним порядком користування.

Також, у поясненнях було зазначено, що від ОСОБА_2 неодноразово лунали фрази про те, що вона хотіла продати земельну ділянку, а якщо ця ділянка їй не належить, то частина будинку їй не потрібна, оскільки від цього один клопіт и нервы , від пропозиції провести капітальний ремонт належної їй частини домоволодіння аби зробити його ліквідним товаром ОСОБА_2 відмовлялася з посиланням на відсутність в неї грошових коштів для такого ремонту. Враховуючи це, ОСОБА_11 запропонувала ОСОБА_2 подарувати непотрібну їй частину ветхого будинку на користь спільного знайомого - ОСОБА_3 , з яким вона та ОСОБА_2 знайомі тривалий час, він допомагав їй перевозити речі до Вінницької області при переїзді туди на постійне проживання.

Ухвалою суду від 05 вересня 2018 року за клопотанням позивача суд зобов`язав Ріелторську агенцію Атланта надати до суду інформацію про продаж агенцією 1/3 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 .

Листом від 26 вересня 2018 року за вих. №112, ТОВ Агенція нерухомості Атланта (код ЄДРПОУ 31851510) [т.с.2, а.с.27] зазначило, що згідно наявної у Агенства нерухомості АТЛАНТА ТОВ бази даних, у продажу перебувала земельна ділянка за орієнтиром вул АДРЕСА_3 ОСОБА_15 , але адреса ділянки зазначена як: АДРЕСА_4 , продавець - ОСОБА_16 . Характеристики земельної ділянки: ділянка АДРЕСА_5 ?40, фасад 3.5 м., без держ.акту. Наявні 1/3 споруди під знос або реконструкцію. Світло, вода, газ на ділянці, каналізація перед ділянкою. Тихе місце, близько до моря. Об`єкт був знятий з продажу 22 травня 2017 року.

Надаючи оцінку вказаним вище рекламним оголошенням та відповідям агенцій нерухомості, суд доходить висновку про недоведеність тверджень позивача щодо пропонування до продажу ОСОБА_2 чи іншою особою спірної частини домоволодіння.

Поряд з цим, встановленим є той факт, що до продажу пропонувалася земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_6 ). На вказаній ділянці розташована спірна частина домоволодіння у поганому технічному стані, внаслідок чого в оголошеннях містилася інформація про пропонування цієї частини домоволодіння під знесення або реконструкцію. Також, свідок ОСОБА_10 у своїх показах зазначив, що будівля знаходилася у аварійному стані. Додатково, свідок ОСОБА_11 у своїх показах зазначила про технічний стан спірної частини домоволодіння, вказавши, що від цієї частини залишилися дві стіни без криши, тече вода.

З приводу можливості здійснення ОСОБА_2 продажу вказаної земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно ст.126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно ч.2 ст.132 ЗК України, угоди про перехід права власності на земельні ділянки повинні містити: а) назву сторін (прізвище, ім`я та по батькові громадянина, назва юридичної особи); б) вид угоди; в) предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо); г) документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку; ґ) відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки; д) відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо); е) договірну ціну; є) права та обов`язки сторін; ж) кадастровий номер земельної ділянки; з) момент переходу права власності на земельну ділянку.

Водночас, матеріали справи не містять даних щодо наявності у ОСОБА_2 чи інших осіб права власності на земельну ділянку за адресою розташування спірного нерухомого майна, зокрема, відсутні дані щодо кадастрового номеру цієї земельної ділянки. Також позивачем та відповідачами не заперечувались вказані факти.

При цьому суд звертає увагу на наявну у справі письмову консультацію, складену адвокатом ОСОБА_8 . на замовлення ОСОБА_5 відповідно до договору про надання консультації від 06 квітня 2017 року [т.с.1, а.с.155-156]. Згідно вказаної консультації, адвокатом було висловлено позицію про неможливість здійснення продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю у вказаної особи правовстановлюючих документів на це майно. Додатково, свідок ОСОБА_9 у своїх показах зазначала про звернення ОСОБА_5 до юристів з метою отримання консультацій щодо відчуження спірного майна.

Також, у справі мається копія розписки, складеної ОСОБА_5 04 квітня 2017 року [т.с.1., а.с.16], оригінал розписки оглянутий судом у засіданні. Відповідно до вказаної розписки, ОСОБА_5 діючи на підставі доручення від ОСОБА_2 , отримала від позивача одну тисячу доларів США в якості авансу за частину домоволодіння з маєтком в 3.4. сотки земельного користування за адресою: м.Одеса 3-й Український провулок, 6а від загальної вартості шістдесят сім тисяч доларів від ОСОБА_1 .

Відповідно до відеозапису, наданого ТОВ Ле-То , позивач пояснює, що передав аванс саме за земельну ділянку, тобто - не за спірну частину домоволодіння.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка мати позивача - ОСОБА_9 - у вільних показах зазначала про наміри її та сина (позивача) покупати ділянку , також зазначила, що чула від ОСОБА_5 про її намір продати ділянку . Відповідаючи на питання позивача та його адвоката, свідок змінила свої покази в цій частині та зазначила, що мала намір купити саме спірну частину домоволодіння. Також пояснила, що при укладанні оскаржуваного договору вона присутня не була. На запитання адвоката відповідача стосовно того, за яку саме вартість планувався продаж спірного майна, свідок зазначила суму у розмірі 120 000 доларів США, також пояснила, що мав місце торг з приводу вартості.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 зазначив, що працює у агенції нерухомості Атланта , знайомий з позивачем з 2009 року, є його другом. Також зазначив, що агенцією нерухомості Атланта розміщувались оголошення щодо продажу саме спірної частини домоволодіння за ціною 120 000 доларів США, а не земельної ділянки. Також повідомив, що звертався до іншого працівника АН Атланта з приводу ідеї вкласти кошти у реконструкцію спірної частини домоволодіння, яка знаходилась у аварійному стані, з метою подальшого її продажу та отримання прибутку.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що в 2017 році до неї через спільних знайомих звернулася ОСОБА_5 щодо надання консультації з приводу невдалих спроб продажу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 ( АДРЕСА_7 ). По цьому питанню ОСОБА_11 , перевіривши інформацію по кадастровій карті України, пояснила ОСОБА_5 , що земельна ділянка не приватизована, тобто перебуває у власності територіальної громади, у зв`язку з чим не може бути продана. Також, ОСОБА_11 підтвердила, що знайома з позивачем, була присутня біля спірної частини домоволодіння в той день, коли відбувалася конфліктна ситуація за участю позивача, зафіксована на відеозаписі. Свідок також пояснила, що позивачу з боку ОСОБА_5 було пояснено, що продаж земельної ділянки відбуватися не буде. З приводу знайомства з ОСОБА_3 свідок пояснила, що знайома з ним по роботі, він розповідав, що тривалий час знайомий з ОСОБА_2 , допомагав їй з перевезенням речей з м.Одеси до Вінницької області.

Допитаний в судовому засіданні за власним бажанням та клопотанням в якості свідка позивач, пояснив у вільних показах, що в ході особистої розмови з ним в квітні 2018 році ОСОБА_3 нібито повідомив йому, за яку ціну він купив земельну ділянку за адресою АДРЕСА_6 ), а саме, за твердженням позивача - за 110 000 доларів США. У подальшому, відповідаючи на запитання суду про те, що саме було придбано ОСОБА_3 за вказану суму, позивач пояснив, що мова йшла про частину його домоволодіння та майновий комплекс. У подальшому, на питання адвоката Ващенко А.А. про те, скільки, на думку, позивача, коштує спірна частина домоволодіння, позивач зазначив суму у розмірі 68 000 доларів США, вказану у розписці від 04 квітня 2017 року.

Надаючи оцінку показам свідків, суд зазначає, що з показів ОСОБА_10 та ОСОБА_9 не вбачається, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 обговорювалося питання щодо відчуження саме спірної частини домоволодіння, а не земельної ділянки. Так, суд враховує, що, як вказувалось вище, ОСОБА_9 у вільних показах зазначала про наміри її та сина (позивача) покупати ділянку , також зазначила, що чула від ОСОБА_5 про її намір продати ділянку . Відповідаючи на питання позивача та його адвоката, свідок змінила свої покази в цій частині та зазначила, що мала намір купити саме спірну частину домоволодіння. При цьому свідок ОСОБА_9 не змогла пояснити істотні умови запланованої угоди купівлі-продажу - в першу чергу - ціну. Свідок ОСОБА_10 наполягав на тому, що агенцією нерухомості Атланта , де він працює, розміщувалось оголошення щодо продажу саме спірної частини домоволодіння, але ці покази прямо суперечать відповіді вказаного агентства в якій зазначено, що до продажу пропонувалася саме земельна ділянка із 1/3 споруди під знос або реконструкцію. Також, суд зазначає, що за показами свідка ОСОБА_9 , присутня в ході конфлікту біля спірної частини домоволодіння особа, яку свідок вважала майбутнім покупцем цього майна, також зазначила, що він покупає саме земельну ділянку, тобто - не спірну частину цього домоволодіння.

Щодо посилань позивача на грошові розрахунки між відповідачами стосовно придбання спірного майна, суд зазначає наступне.

За клопотанням позивача, судом витребовувалася з усіх банківських установ, які здійснюють свою діяльність на території України інформація про наявність та реквізити поточних (та/або карткових) банківських рахунків відповідачів, а при наявності таких рахунків - інформацію чи мали місце будь-які операції в період з березня по травень 2017 року включно із зазначенням виду вказаних операцій та сум коштів, щодо яких вони мали місце. Також, витребовувалась в Фонді гарантування вкладів фізичних осіб інформація про наявність та реквізити банківських депозитних рахунків відповідачів.

Відповідно до отриманих відповідей, встановлена наявність поточного рахунку відповідача ОСОБА_3 у АТ КБ Приватбанк та отримані дані про рух коштів по цьому рахунку в період з березня по травень 2017 року включно із зазначенням виду вказаних операцій та сум коштів, щодо яких вони мали місце[т.с.4, а.с.13-76].

Надаючи оцінку цим даним, суд зазначає наступне. Матеріали справи не містять будь-яких даних про перерахування коштів між учасниками справи, зокрема - між відповідачами. Відповідно до виписки по карті (рахунку) відповідача ОСОБА_3 № НОМЕР_2 в АТ КБ Приватбанк , мали місце зокрема наступні транзакції: 19 травня 2017 року "видача готівки у відділенні 300 000 гривень; 21 квітня 2017 року видача готівки у відділені ВІДДІЛЕННЯ VIP-ЦЕНТР АЛЬБАТРОС ЮЖНОГО ГРУ 300 000 гривень; 31 березня 2017 року видача готівки у відділені VIP-ЦЕНТР АЛЬБАТРОС ЮЖНОГО ГРУ . 250 000 гривень; 20 березня 2017 року зняття готівки в банкоматі: Відділення банку, Одеса, вул.Черняховського, буд.5 10 000 гривень; 20 березня 2017 року зняття готівки в банкоматі: Відділення банку, Одеса, вул.Черняховського, буд.5 10 000 гривень; 16 березня 2017 року Видача готівки у відділенні 220 000 гривень; 09 березня 2017 року Зняття готівки в банкоматі: Сади победі, Одеса, вул.Варламова, буд.28 8 000 гривень; 06 березня 2017 року Зняття готівки в банкоматі: Супермаркет Таврыя-В, Мізікевіча, масив Совіньйон, вул.Зіркова, буд.46 8 000 гривень; 06 березня 2017 року Зняття готівки в банкоматі: Супермаркет Таврыя-В, Мізікевіча, масив Совіньйон, вул.Зіркова, буд.46 8 000 гривень; 02 березня 2017 року Видача готівки у відділенні 250 000 гривень.

Відповідно до правової позиції позивача, вказані грошові операції мають відношення до оскаржуваного договору дарування, тобто кошти, як стверджує позивач, отримувалися відповідачем ОСОБА_3 для розрахунків з ОСОБА_2 за спірну частину домоволодіння.

Суд не погоджується з вказаними доводами позивача з огляду на наступне.

Як вказує позивач у позові, загальна вартість нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_8 дорівнює 595464 гривень згідно із Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 04.05.2017 року. Відтак, вартість 1/3 частини домоволодіння, фактично проданої ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 дорівнює 198 488.00 гривень. Відповідно до тексту оскаржуваного договору, його сторони визначили вартість спірної частини домоволодіння у сумі 99 975.34 гривень, про що також зазначає й сам позивач. Згідно нібито наданих ОСОБА_3 усних пояснень позивачу, земельна ділянка за адресою АДРЕСА_3 ( АДРЕСА_4 ) була придбана за 110 000 доларів США.

Відповідно до тексту наданих позивачем рекламних оголошень - земельна ділянка (щодо якої було встановлено судом відсутність права власності у учасників справи) пропонувалася до продажу за ціною 120 000 - 135 000 доларів США. Згідно показів свідка ОСОБА_10 , спірна частина домоволодіння пропонувалася до продажу за 120 000 доларів США, цю ж саму суму зазначила й свідок ОСОБА_9 . Згідно тексту розписки, складеної ОСОБА_5 04 квітня 2017 року частину домоволодіння з маєтком було оцінено у 68 000 доларів США. Відповідно до офіційних даних Національного банку України, розміщених на офіційному сайті вказаної установи, офіційний курс гривні до долару США станом на 20 квітня 2017 року складав 26.78 гривень за долар США.

Загальна сума транзакцій за поточним рахунком відповідача ОСОБА_3 за період з березня по травень 2017 року склала: 300 000 гривень + 250 000 гривень + 220 000 + 250 000 гривень = 1 020 000 гривень (взяті до уваги суми за чотирма найбільшими транзакціями).

Вказана сума є набагато більшою вартості спірної частини домоволодіння, зазначеної у Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 04.05.2017 року - 198 488.00 гривень, також ця сума набагато перевищує вартість спірної частини домоволодіння, вказаної у оскаржуваному договорі дарування - 99 975.34 гривень. Одночасно, ця сума є набагато меншою за вартість частини домоволодіння з маєтком , вказаної у розписці ОСОБА_5 від 04 квітня 2017 року - 68 000 доларів США ? 26.78 гривень за долар США = 2 841 040 гривень. Також, ця сума є значно меншою вартості земельної ділянки згідно рекламних оголошень: 120 000 доларів США ? 26.78 гривень за долар США = 3 213 600 гривень та 135 000 ? 26.78 гривень = 3 615 300 гривень.

Зважаючи на викладене, суд не вбачає доказів того, що зняття відповідачем коштів, вказаних у виписці по карті (рахунку) № НОМЕР_2 в АТ КБ Приватбанк коштів в період з березня по травень 2017 року - має відношення до проведення будь-яких розрахунків між учасниками справи щодо спірної частини домоволодіння чи іншого майна. Також, суд погоджується з доводом адвоката Ващенко А.А. про те, що із вказаної виписки вбачається факт постійного надходження на рахунок ОСОБА_3 грошових сум від різних осіб, що не є учасниками справи, а також факт періодичного зняття (отримання) ОСОБА_3 сум коштів, які накопичувалися внаслідок цих надходжень на його поточному рахунку.

Одночасно, суд не може погодитись з доводами позивача, про те, що ОСОБА_3 отримував зі свого рахунку в АТ КБ Приватбанк лише частину коштів для придбання спірної частини домоволодіння, як додаток до тієї суми коштів, яка вже була в нього в наявності. Так, в силу приписів статті 76-81 ЦПК України, позивач був зобов`язаний довести таке твердження, але цього не зробив.

Стосовно доводів позивача про відсутність родинних чи інших соціальних зв`язків між відповідачами у справі, суд зазначає наступне. У своїй заяві від 19 вересня 2017 року ОСОБА_2 вказала, що нею дійсно було укладено з ОСОБА_3 договір дарування 1/3 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 . При цьому вона діяла добровільно, перебуваючи при здоровому розумі та твердій пам`яті, розуміючи значення своїх дій. З ОСОБА_3 вона перебуває в дружніх стосунках, він є доброю та порядною людиною, коштів від ОСОБА_3 ОСОБА_2 не отримувала, вчинення на її користь будь-яких дій не вимагала. Наявність тривалого знайомства відповідачів між собою підтвердила зі слів ОСОБА_3 й свідок ОСОБА_11 Також, адвокат Ващенко А.А. пояснив, що ОСОБА_2 виготовляла за замовленням ОСОБА_3 штучні квіти, на підставі чого вони почали спілкуватися. Вказане твердження знайшло часткове підтвердження в ході розгляду справи. Так, у вказаній вище виписці АТ КБ Приватбанк міститься інформація про отримання ОСОБА_3 коштів від різних осіб із зазначенням в призначенні платежу за искусственные цветы (14 травня 2017 року), коментар до платежу: цветы (05 квітня 2017 року), коментар до платежу: Цветы (29 березня 2017 року).

Враховуючи наведене, з огляду на встановлений в ході розгляду справи факт перебування спірної частини домоволодіння у вкрай поганому технічному стані, ураховуючи факт не проживання відповідача ОСОБА_2 та її родичів у спірній частині домоволодіння внаслідок переїзду до іншого місця проживання в Вінницькій області до укладання оскаржуваного договору - суд доходить висновку про не доведення позивачем свого твердження про нібито укладання між відповідачами у справі саме договору купівлі-продажу спірного майна.

Згідно ч.1 та 2. ст.235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до ч.1 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1, 2 та 3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені судом обставини справи, надані сторонами докази, оцінка яких наведена вище - суд вважає недоведеними твердження позивача про удаваність оскаржуваного договору. Суд також зазначає, що з наданих позивачем рекламних оголошень, показів свідків (у тому числі самого позивача) та відповідей рекламних агенцій не вбачається факт пропонування відповідачем ОСОБА_2 до продажу будь-яким особам саме спірної частини домоволодіння.

З огляду на встановлені у судовому рішенні обставини справи, суд доходить висновку, що позивач не спростував належними, достовірними та достатніми доказами зміст оскаржуваного договору про те, що між відповідачами у справі було укладено саме договір дарування спірного майна.

Окрім того, в п.п.5,7 договору дарування від 20.04.2017 року укладеному між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначено - сторони, стверджують, що вони не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними, однаково розуміють значення і умови цього правочину та його правові наслідки, підтверджують, що волевиявлення їх є вільним, усвідомленим і відповідає їхнім намірам, умови договору, що укладається, є зрозумілими, відповідають їхньому волевиявленню і реальній домовленості, а також те, що він не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому; договір укладається не під впливом помилки, обману ,чи насильства, як фізичного так і психічного, не під впливом тяжкої обставини, а також те, що ними подано правдиву інформацію щодо питань, які пов`язані з укладенням цього договору, документи, що подані ними, є дійсними та непідробленими, сторони не приховують жодної інформації, яка могла б бути причиною відмови однієї із них від укладення цього договору та кожна із них підтверджує, що нею заявлено про усі права чи інтереси третіх осіб, яких може стосуватись прямо чи опосередковано укладення цього договору.Сторони розуміють, що за своєю природою Договір дарування є безоплатним, а тому Дарувальник не має права вимагати від Обдаровуваного вчинення на його користь будь-яких дій майнового або немайнового характеру. У судовому засіданні, відповідачі по справі також наполягали на реальності цього договору та його змісті.

Стосовно наданих позивачем посилань на морально-етичний облік свідка ОСОБА_11 , характеристики діяльності агенції нерухомості Ле-То , суд зазначає наступне. Згідно зі сталою практикою ЄСПЛ, у рішеннях судів повинні бути відповідним чином викладені мотиви, які лежать в основі цих рішень. При цьому ЄСПЛ виділяє декілька цілей мотивування судових рішень: продемонструвати і довести передусім сторонам, що суд справді почув їхні позиції, а не проігнорував їх; надати сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження та забезпечення ефективного апеляційного перегляду справи; суспільний контроль за правосуддям.

Стаття 6 Конвенції гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів. Така свобода національних судів у сфері оцінки доказів, аргументації й мотивування судових рішень не повинна сприйматися як дозвіл для суду поводитися з доводами свавільно й на власний розсуд та без наведення відповідних мотивів визначати, чи заслуговує будь-який довід сторони конфлікту того, щоб бути окремо прокоментованим у судовому рішенні. Навпаки, така дискреція зобов`язує суд у кожній конкретній справі надзвичайно ретельно підходити до оцінки всіх без винятку доказів і доводів якраз для того, щоб визначити з них ті, що обов`язково потребують особливої уваги та наведення в рішенні відповідних аргументів за чи проти їх прийняття. Як правило, Європейський суд оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті тих доказів і доводів, які, на думку ЄСПЛ, є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та, як мінімум, могли вплинути на результат розгляду справи.

Статею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З огляду на предмет доказування у справі, суд вважає, що посилання на морально-етичний облік свідка ОСОБА_11 , характеристики діяльності агенції нерухомості Ле-То не мають відношення до предмету доказування, докази з цього приводу не є належними, у зв`язку з чим не впливають на результат розгляду справи.

При таких обставинах суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання удаваним договору дарування, переведення прав і обов`язків покупця, визнання права власності на частину домоволодінняне доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно до ст.141 ЦПК України позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення судових витрат також задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 211, 247, 258, 259, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Криклива Олена Миколаївна, ОСОБА_5 про визнання удаваним договору дарування, переведення прав і обов`язків покупця, визнання права власності на частину домоволодіння - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийнятті постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 21.06.2019 року.

Суддя Огренич І. В.