Рішення

від 29.05.2019 по справі 191/498/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року Справа № 191/498/17

Дніпропетровський окружний адміністративний суду у складі:

головуючого судді Віхрової В.С.

при секретарі судового засідання Мосесові А.Р.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача 1 Азаров А.Д.

представника відповідача 2 та 3 Осипенко Д.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи "Ігренський виправний центр №133", Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, управління Державної пенітенціарної служби у Дніпропетровській області в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної установи "Ігренський виправний центр № 133" (надалі - відповідач 1), Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністрества юстиції України (надалі - відповідач 2), управління Державної пенітенціарної служби у Дніпропетровській області (надалі - відповідач 3, разом - відповідачі) в якому просив:

1) визнати протиправними дії Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про несвоєчасну видачу позивачеві трудової книжки 19.12.2011 року датою, яка передує даті звільнення зі служби 14.12.2011 року, відповідно до наказу №138 від 19.12.2011 року, що по суті встановлює затримку видачі трудової книжки з вини власника підприємства - видати трудову книжку працівникові в день звільнення та здійснити з ним відповідні розрахунки, у зв`язку з чим:

- зобов`язати Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України внести запис в трудову книжку позивача про день звільнення з 14 грудня 2011 року на фактичний день видачі трудової книжки 19 грудня 2011 року, оскільки це є останній день роботи;

- визнати протиправним запис до трудової книжки позивача про день звільнення 14 грудня 2011 року та скасувати його. Про новий день звільнення видати наказ і внести запис до трудової книжки. Раніше внесений запис про день звільнення визнати недійсним у порядку, встановленому п.2.10 Інструкції № 58 про порядок ведення трудових книжок працівників. А також видати копію наказу про звільнення (враховуючи вищевказані зміни) на руки позивачеві;

2) визнати протиправними дії Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про відмову у зарахуванні до трудового стажу позивача період роботи з 14.07.2011 року по 19.12.2011 року, у зв`язку з чим:

- зобов`язати Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України зарахувати до трудового стажу позивача період його роботи з 14.07.2011 року по 19.12.2011 року, здійснити перерахунок пільгового трудового стажу з дня звільнення 19.12.2011 року. У зв`язку з цим визначити вислугу років на день звільнення та внести у трудову книжку відповідний запис. А також видати копію наказу про звільнення (враховуючи вищевказані зміни) на руки позивачеві;

3) визнати протиправними дії Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про невідповідність заповнення трудової книжки позивача вимогам Інструкції № 58 та відмову усунути всі неправильні або неточні записи всупереч вимогам п.2.6 вищевказаної Інструкції до врегулювання спору судом, внаслідок чого були порушені права і законні інтереси позивача при прийнятті на роботу та зобов`язати Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України:

- занести в трудову книжку позивача відомості про нагородження та заохочення згідно вимог п.п.2.2, 2.4, 4.1 Інструкції № 58;

- заповнити трудову книжку позивача російською мовою, як того вимагає чинне законодавство (п. 2.4 та п. 4.1 Інструкції № 58);

- усунути всі недоліки та виправлення, допущені при заповненні трудової книжки в графі 2 та 4;

4) визнати протиправними дії Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про не внесення до трудової книжки позивача зміну назви Управління Державного департаменту з питань виконання покарань у Дніпропетровській області на Державну пенітенціарну службу у Дніпропетровській області, яке відбулося 01 листопада 2011 року та зобов`язати відповідача занести в трудову книжку позивача відомості про зміну назви Управління Державного департаменту з питань виконання покарань у Дніпропетровській області на Управління Державної пенітенціарної служби у Дніпропетровській області, у відповідності до приписів п.п.2.14, 2.15 Інструкції № 58;

5) визнати протиправними дії Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про не підписання трудової книжки позивача відповідальною особою за видачу трудових книжок, оскільки підпис особи, яким засвідчено видачу трудової книжки не є підписом заступника начальника управління начальника ВРОС Ребченко О.Г. і відповідач не може пояснити хто саме підписав трудову книжку позивача. А печатка яка засвідчує даний підпис не чітка, та не відноситься до Державної пенітенціарної служби;

- зобов`язати Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України підписати трудову книжку позивача відповідальною особою за видачу трудових книжок та засвідчити підпис відповідною печаткою;

6) визнати протиправними дії Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про складання наказу № 85 від 09.08.2011 року в частині відсторонення позивача від посади під час розгляду адміністративної справи № 804/14616/14 від 19.12.2014 року та скасувати цей наказ в частині відсторонення позивача від посади заступника начальника установи з нагляду та безпеки та оперативної роботи Ігренського виправного центру № 133 з 05.08.2011 року;

7) визнати протиправними дії Державної установи "Ігренський виправний центр №133" у Дніпропетровській області про відмову в нарахуванні і виплаті позивачеві заробітної плати у період з 14.07.2011 року по 19.12.2011 року та виплати компенсації за невикористану відпустку за 2011 рік та зобов`язати Державну установу "Ігренський виправний центр №133" у Дніпропетровській області:

- виплатити компенсацію за невикористану відпустку за 2011 рік - 4183,20 грн.;

- виплатити позивачеві заробітну плату з 14.07.2011р. по 19.12.2011р. - 18325 грн.;

8) стягнути з Державної установи "Ігренський виправний центр № 133" у Дніпропетровській області на користь позивача середній заробіток за весь час затримки заробітної плати з 19.12.2011р. по день фактичного розрахунку, як це зазначено в ст.ст. 116, 117 КЗпП України. З розрахунку середньомісячної заробітної плати 3665,25 грн. за місяць, при середньоденній заробітній платі 162,90 грн.;

9) стягнути з Державної установи "Ігренський виправний центр № 133" у Дніпропетровській області на користь позивача середній заробіток за весь час затримки, компенсації за невикористану відпустку за 2011 рік по день фактичного розрахунку, як це зазначено в ст.ст. 116, 117 КЗпП України. З розрахунку середньомісячної заробітної плати 3579,30 грн. на місяць, при середньоденній заробітній платі 119,52 грн.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №191/498/17 передана судді Конєвій С.О.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2018 р. у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу №85 від 09.08.2011р. відмовлено, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування наказу №85 від 09.08.2011 р. у адміністративній справі №191/498/17 залишено без розгляду.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019 р. ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2018 р. залишено без змін.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 року (суддя Конєва С.О.) провадження в адміністративній справі №191/498/17 в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій щодо несвоєчасної видачі трудової книжки, зобов`язання внести запис про його звільнення 19.12.2011 р., визнання протиправним та скасування запису про день його звільнення 14.12.2011 р., зобов`язання видати новий наказ про його звільнення, про що внести запис до трудової книжки та видати позивачеві копію наказу про звільнення було закрито.

Також, 12.12.2018 р. судом (суддя Конєва С.О.) було прийнято Рішення про часткове задоволення позову, а саме визнано протиправною бездіяльність управління Державної пенітенціарної служби у Дніпропетровській області щодо не внесення до трудової книжки ОСОБА_1 відомостей про нагородження та заохочення та не заповнення трудової книжки ОСОБА_1 російською мовою; зобов`язати управління Державної пенітенціарної служби у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Короленка, буд. 4, код ЄДРПОУ 08562938): внести до трудової книжки ОСОБА_1 відомості про нагородження та заохочення відповідно до вимог п.п.2.2 Інструкції №58 та п.8.5 Інструкції №93; заповнити трудову книжку ОСОБА_1 російською мовою відповідно до вимог п.4.1 Інструкції №58; визнано протиправною бездіяльність Державної установи Ігренський виправний центр (№133) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку за 2011 рік; зобов`язано Державну установу Ігренський виправний центр (№133) (49115, м. Дніпро, вул. Бехтерева, 5, код ЄДРПОУ 08563027) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за 2011 рік.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного суду від 12.12.2018 р. повернено заявнику.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.04.2019 р., ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 року в адміністративній справі № 191/498/17 скасовано та направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі розпорядження заступника керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду №541д від 25.04.2019 року здійснено повторний перерозподіл справи №191/498/17.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №191/498/17 передана судді Віхровій В.С.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 р. справу прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження з викликом учасників справи на 20.05.2019 р. об 11:40 год.

17.05.2019 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого повідомлено суд, що ухвала суду від 12.12.2018 р. по справі №191/498/17 є такою, що постановлена з дотриманням норм законодавства та є законною, у зв`язку із чим просить провадження у справі закрити.

У судове засідання 20.05.2019 р. прибули позивач та уповноважені представники відповідачів.

Представник відповідача 2 подав відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого вказує, що Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України не перебувало у правових відносинах з позивачем та не прийняло на даний час права та обов`язки управління ДПтС України у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 08562938) відповідно до Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затверджений постановою КМУ від 20.10.2011 №1074.

Також, представником відповідача 3 подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в частині вимог щодо визнання протиправними дій щодо несвоєчасної видачі трудової книжки, зобов`язання внести запис про його звільнення 19.12.2011 р., визнання протиправним та скасування запису про день його звільнення 14.12.2011 р., зобов`язання видати новий наказ про його звільнення, про що внести запис до трудової книжки та видати позивачеві копію наказу про звільнення, з підстав пропуску строку звернення до суду, в задоволенні якого ухвалою суду від 20.05.2019 р. відмовлено.

Заслухавши обґрунтування позовних вимог та заперечень проти них, судом було вирішено відкласти розгляд справи для надання позивачем відповіді на відзив на позовну заяву на 29.05.2019 р. об 11:15 год.

24.05.2019 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду позивачем подані відповіді на відзиви на позовну заяву відповідача 1 та відповідача 3. Позивач вказує про наявність правонаступництва, набуття процесуальних прав та обов`язків саме у відповідача 2 з огляду на положення постанови КМУ №348 від 18.05.2016 р. та положення про Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України. Питання щодо передачі ліквідаційного балансу не відносяться до компетенції адміністративного суду. Крім того, чинним законодавством чітко встановлений обов`язок власника чи уповноваженого ним органу видати працівнику його трудову книжку в день звільнення. Видання наказу про звільнення працівника з роботи датою, що передує даті видання наказу є незаконним і не надає можливості видати трудову книжку працівнику в день звільнення та здійснити відповідні розрахунки.

У судове засідання 29.05.2019 р. прибули позивач та уповноважені представники відповідачів.

Позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представники відповідачів проти позову заперечували, просили відмовити в задоволенні позовної заяви.

Представником відповідача 2 надані додаткові письмові пояснення по справі стосовно належного відповідача по справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Враховуючи обставини справи, які в хронологічному порядку наведені вище, суд акцентує увагу, що розгляду підлягають лише позовні вимоги щодо визнання протиправними дій щодо несвоєчасної видачі трудової книжки, зобов`язання внести запис про його звільнення 19.12.2011 р., визнання протиправним та скасування запису про день його звільнення 14.12.2011 р., зобов`язання видати новий наказ про його звільнення, про що внести запис до трудової книжки та видати позивачеві копію наказу про звільнення.

В іншій частині позовних вимог рішення по суті спору прийнято.

Так, згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Як передбачено статтею 48 КЗпПУ, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до ст. 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.5 Постанови КМ України від 27.04.1993 р. № 301, Міністерству праці, Міністерству юстиції, Міністерству соціального захисту населення разом із заінтересованими міністерствами та іншими підвідомчими Кабінетові Міністрів України органами державної виконавчої влади за участю профспілкових об`єднань у тримісячний термін доручено розробити і затвердити Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях.

У відповідності до таких вимог, спільним Наказом уповноважених субєктів від 29.07.1993 за № 58, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників ( далі - Інструкція 58)

Так, відповідно до п.2.3 Інструкції 58, записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

ОСОБА_1 проходив службу у Державній кримінально-виконавчій службі України з 29.08.1997 р. по 14.12.2011 р., зокрема з 13.05.2011 р. по 14.12.2011 р. в Державній установі Ігренський виправний центр (№133) на посаді заступника начальника установи з нагляду і безпеки та оперативної роботи наведеної установи (наказ управління ДДУП ВП в Дніпропетровській області від 13.05.2011 р. №44о/с), що підтверджується записами в трудовій книжці та матеріалами справи.

14.07.2011 р. ОСОБА_1 було затримано правоохоронними органами, 15.07.2011 р. стосовно нього було порушено кримінальну справу за скоєння злочину, передбаченого статтею 368 КК України (отримання хабара), який виконував обов`язки начальника Ігренського виправного центру УДДУВП у Дніпропетровській області (№133), а 18.07.2011 р. на підставі постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська позивачеві було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та позивача було поміщено у Дніпропетровський слідчий ізолятор, що підтверджено сторонами у ході судового розгляду справи.

У відповідності до розпорядження управління ДДУП ВП у Дніпропетровській області від 15.07.2011 р. №15/16-1755 Про відсторонення від виконання службових обов`язків майора внутрішньої служби Тумакова А. ОСОБА_2 було відсторонено від виконання обов`язків начальника Ігренського виправного центру - директора підприємства управління ДДУП ВП в Дніпропетровській області (№133) з 15.07.2011 р.

Згідно наказу управління ДДУП ВП у Дніпропетровській області №85 о/с від 09.08.2011 р. та на підставі постанови прокуратури Дніпропетровської області про відсторонення від посади від 25.07.2011 р. майора внутрішньої служби ОСОБА_1 . з 05.08.2011 р. відсторонено від посади заступника начальника установи з нагляду і безпеки та оперативної роботи Ігренського виправного центру № 133.

Матеріали справи свідчать, що стосовно скоєного позивачем вчинку було проведено службове розслідування відносно позивача, за результатами якого було затверджено 12.12.2011 р. Висновок службового розслідування за фактом скоєння вчинку, що дискредитує працівника Державної кримінально-виконавчої служби України, майора внутрішньої служби Тумакова А.С., в.о.начальника Ігренського виправного центру УДДУВП у Дніпропетровській області (№133), за яким було вирішено ОСОБА_1 , майора внутрішньої служби, заступника начальника установи з нагляду і безпеки та оперативної роботи Ігренського виправного центру УДДУВП у Дніпропетровській області (№133), який виконував обов`язки начальника установи, звільнити з органів Державної кримінально-виконавчої служби України за п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Згідно наказу управління ДДУП ВП у Дніпропетровській області Про особовому складу № 138 о/с від 19.12.2011 р. майора внутрішньої служби ОСОБА_3 А ОСОБА_4 С., заступника начальника установи з нагляду і безпеки та оперативної роботи Ігренського виправного центру №133 було звільнено в запас Збройних Сил України за п.66 Положення (скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ) з 14 грудня 2011 року.

Трудова книжка позивача була заповнена відповідальною особою кадрової служби управління ДДУВП в Дніпропетровській області 19.12.2011 р. в день видання наказу про звільнення позивача. Тобто, 14.12.2011 р. трудова книжка фізично заповнена бути не могла через відсутність наказу про звільнення, тому саме 19.12.2011 р. кадрова служба управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області оформила записи в трудовій книжці позивача в день видання наказу про звільнення зі служби.

Також, судом встановлено, що лише 04.07.2013 р. позивачу було змінено запобіжних захід у вигляді тримання під вартою на підписку про невиїзд.

Таким чином, достеменно встановлено, що на час звільнення ОСОБА_1 перебував під вартою у Дніпропетровському слідчому ізоляторі.

У відповідності до пунктів 4.1, 4.2 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Суд звертає увагу, що в наказі про звільнення зазначено дату звільнення, яка передує даті прийняття наказу про звільнення на 5 днів.

Законодавством не встановлено обов`язку роботодавця звільнити працівника саме у день винесення (прийняття) розпорядчого документу про звільнення.

Законом пов`язано обов`язкову видачу трудової книжки з належними відомостями про звільнення з днем звільнення.

У зв`язку із тим, що позивача не було на службі в момент звільнення, на адресу слідчого ізолятору 19.12.2011 року було направлено відповідне повідомлення та вказано про можливість отримання трудової книжки в управлінні ДДУПВП в Дніпропетровській області.

В слідчому ізоляторі позивач відмовився отримувати повідомлення від управління ДДУПВП в Дніпропетровській області, що було зафіксовано у акті від 21.12.2011 р.

Крім того, матеріали справи містять докази відмови ОСОБА_1 від отримання документів про звільнення та виселення зі службового житла.

З даного приводу суд зазначає, що нормами закону, дії роботодавця щодо вручення трудової книжки, в разі перебування звільненого працівника під вартою у день звільнення, не визначені.

Позивачем відносно підстав відмови від отримання документів доводів не зазначено.

Також, судом встановлено, що у 28.10.2014 р. позивач звернувся з позовом до управління Державної пенітенціарної служби у Дніпропетровській області щодо несвоєчасності видачі йому трудової книжки, а також зобов`язання відповідача 3 видати новий наказ про звільнення і внести запис до його трудової книжки, раніше внесений запис про день звільнення визнати недійсним та зобов`язати відповідача 3 видати позивачу належним чином оформлену трудову книжку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2014 р. у справі №804/17616/14 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково, а саме зобов`язано відповідача 3 видати позивачу належним чином оформлену трудову книжку, в решті позовних вимог, - відмовлено.

Постанова суду набрала законної сили 31.03.2015 р.

Так, як вбачається зі змісту вищенаведеної постанови суду, при розгляді зазначеної справи судом було встановлено, що предметом її розгляду була несвоєчасність видачі відповідачем 3 позивачу трудової книжки та у ході розгляду вказаної адміністративної справи судом було встановлено, що у період звільнення позивача за наказом №138 о/с від 19.12.2011 р. з 14.12.2011 р. позивач знаходився у Дніпропетровському слідчому ізоляторі на підставі постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.07.2011р., якою позивачеві було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Також вказаним судовим рішенням встановлено, що 19.12.2011 р. відповідач 3 на адресу ОСОБА_1 до Дніпропетровського слідчого ізолятора було надіслано лист (вих.15/16-3242 від 19.12.2011р.) про його звільнення зі служби з 14.12.2011р. та повідомлено про необхідність прибуття до управління для отримання трудової книжки. Вказаний лист позивач відмовився отримувати про що був складений співробітниками слідчого ізолятора акт від 21.12.2011 р. Окрім того, вказаним судовим рішенням було встановлено, що 04.07.2013 р. позивачеві було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд, однак у період з 04.07.2013р. по грудень 2014р. позивач не звертався до управління з метою отримання його трудової книжки. З огляду на наведене, адміністративний суд дійшов висновку, що відповідач діяв у межах та у спосіб, передбачений законом і підстави для задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача про новий день звільнення видати наказ і внести запис до трудової книжки, раніше внесений запис про день звільнення визнати недійсним відсутні.

В січні 2015 р. позивачу на виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2014 р. у справі №804/17616/14 була видана трудова книжка, що сторонами по справі не заперечується.

З викладеного вбачається, що на розгляд суду у справі №804/17616/14 постали питання, зумовлені незаконним звільненням позивача та подальшим оформленням та видачею трудової книжки, що також розглядаються в рамках даної справи.

Проте, за правовою позицією колегії суддів Третього апеляційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 04.04.2019 р. справа №191/498/17, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження в частині позовних вимог від 12.12.2018 р. (суддя Конєва С.О.), заявлені позовні вимоги по даній справі не є тотожними позовним вимогам, які були заявлені по справі №804/17616/14.

Так, колегія суддів вказує, що зі змісту постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2014 року вбачається, що предметом спірних правовідносин було: - правомірність зобов`язання управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області видати наказ про новий день звільнення і внести запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнати недійсним; - правомірність зобов`язання управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області виплатити середньомісячну заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з 14.12.2011 року до моменту звернення до суду; - правомірність зобов`язання управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області видати позивачу належним чином оформлену трудову книжку. Натомість, в даному випадку, позивач звернувся до суду з позовом, в якому, зокрема, просив: - визнати протиправними дії Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про несвоєчасну видачу позивачеві трудової книжки 19.12.2011 року датою, яка передує даті звільнення зі служби 14.12.2011 року, відповідно до наказу № 138 від 19.12.2011 року, що по суті встановлює затримку видачі трудової книжки з вини власника підприємства - видати трудову книжку працівникові в день звільнення та здійснити з ним відповідні розрахунки, у зв`язку з чим: - зобов`язати Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України внести запис в трудову книжку позивача про день звільнення з 14 грудня 2011 року на фактичний день видачі трудової книжки 19 грудня 2011 року, оскільки це є останній день роботи; - визнати протиправним запис до трудової книжки позивача про день звільнення 14 грудня 2011 року та скасувати його. Про новий день звільнення видати наказ і внести запис до трудової книжки. Раніше внесений запис про день звільнення визнати недійсним у порядку, встановленому п.2.10 Інструкції № 58 про порядок ведення трудових книжок працівників. А також видати копію наказу про звільнення (враховуючи вищевказані зміни) на руки позивачеві. Отже, заявлені позивачем позовні вимоги по даній справі не є тотожними позовним вимогам, які були заявлені по справі № 804/17616/14. Поряд з вказаним, суд апеляційної інстанції зазначає і, на що звернув увагу суд першої інстанції закриваючи провадження по справі, що можливість розгляду позовних вимог позивача в частині зобов`язання відповідача внести запис про новий день звільнення, видати наказ і внести запис до трудової книжки працівників, а раніше внесений запис про день звільнення визнати недійсним, вже вирішувалось в судовому порядку. Так, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено. Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.08.2016 року про закриття провадження по справі в частині позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області, Ігренського виправного центру № 133 управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії було скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. У вказаному судовому рішенні, суд апеляційної інстанції зазначив, що підстави для звернення позивача з даним позовом є іншими, ніж ті, що були зазначені позивачем в межах справи № 804/17616/14.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що в межах розгляду обох справ, позивачем оскаржувались дії відносно його незаконного звільнення та наслідків, які за ним настали, питання про своєчасність (несвоєчасність) видачі трудової книжки, внесення та скасування записів про звільнення ОСОБА_1 , видачу нового наказу про звільнення з наступними внесеннями змін у трудову книжку, вже були розглянуті в рамках адміністративної справи №804/17616/14.

Так, рішенням суду у справі №804/17616/14 було встановлено, що роботодавцем, враховуючи перебування позивача під вартою у слідчому ізоляторі, вчинялися дії щодо належного вручення ОСОБА_1 трудової книжки у спосіб, передбачений Інструкцією №58.

Іншого порядку вручення трудової книжки Інструкція №58 не містить.

Разом з тим, суд відзначає, що позовні вимоги у справі № 804/17616/14 були звернені до управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області. Спірні позовні вимоги заявлені позивачем до Південно-Східного міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Ліквідацією юридичної особи є спосіб припинення суб`єкта господарювання при якому припиняються всі його права, а зобов`язання мають бути виконані повністю в межах ліквідаційної процедури (стаття 111 ЦК України).

За визначенням ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. №435-IV реорганізацією в розумінні Закону є злиття, приєднання, поділ, перетворення юридичної особи, в результаті якої (або ліквідації) вона припиняється.

У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відповідно до приписів ч.ч. 3-6 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 р. №755-IV у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Припинення вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

У разі перетворення юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення, та державна реєстрація новоутвореної юридичної особи. Перетворення вважається завершеним з дати державної реєстрації новоутвореної юридичної особи.

У разі поділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутворених юридичних осіб та державна реєстрація припинення юридичної особи, що припиняється у результаті поділу. Поділ вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється у результаті поділу.

У разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2016 р. №348 Про ліквідацію територіальних органів управління Державної пенітенціарної служби та утворення територіальних органів Міністерства юстиції з 30.09.2016 року до ЄДРПОУ включено відомості про нову юридичну особу з назвою - Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції за кодом ЄДРПОУ 40867332.

Міжрегіональне управління в цій постанові визначено правонаступником трьох управлінь ДПтС України: у Дніпропетровській, в Донецькій та в Запорізькій областях.

На час розгляду справи, у суду наявна інформація про знаходження управління ДПтС України у Дніпропетровській області в стадії припинення (ліквідації).

Доказів оформлення передавального акту від управління ДПтС України у Дніпропетровській області(ЄДРПОУ 08562938), встановленому при ліквідації правонаступнику (за постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2016 р. №348) Міжрегіональному управлінню (ЄДРПОУ 40867332), ліквідаційного балансу управління ДПтС України у Дніпропетровській області(ЄДРПОУ 08562938), до суду не надано.

Крім того, ухвалою суду (суддя Конєва С.О.) від 24.10.2018 р. було залучено до участі у даній справі в якості відповідача 3 - управління Державної пенітенціарної служби у Дніпропетровській області, однак вимоги, які розглядаються до останнього не заявлені.

Матеріалами справи підтверджено, що вказане управління є правонаступником управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області (УДДУВП в Дніпропетровській області), у якому позивач проходив службу та з якого був звільнений зі служби (згідно наказу про звільнення), і станом на час розгляду даної справи, діяльність вказаного управління не припинена.

З огляду на викладене, доводи позивача про те, що Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України є належним відповідачем за спірними позовними вимогами, не відповідає дійсності та не має під собою ніякого правового підґрунтя.

Отже, в ході судового розгляду встановлено, та жодними доказами не спростовано, що за заявленими позовними вимогами належним відповідачем є управління ДПтС України у Дніпропетровській області, яке перебуває у стадії ліквідації, знаходиться у стані припинення з 05.10.2016 р., триває процедура ліквідації, проте права та обов`язки ще не передані вищенаведеному органу.

Обставини справи свідчать, що Південно- ОСОБА_5 міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України прав позивача не порушувало та не може нести відповідальність та/або наслідки його незаконного звільнення, в тому числі щодо видачі (надіслання) та оформлення трудової книжки після звільнення.

Право на захист це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин в тому числі від протиправних дій/бездіяльності, рішень суб`єктів владних повноважень, які їх фактично вчинили.

При цьому, судом мають бути чітко дотримані межі дискреційних повноважень та враховані положення ч. 2 ст. 9 КАС України, згідно яких суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Вихід за межі позовних вимог має бути виправданий.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положення статті 73 КАС України вказують, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч.1 ст. 75 КАС України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 76 КАС України).

Статтею 78 КАС України визначені підстави звільнення від доказування.

Так, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (ч.1).

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування (ч.3).

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4).

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (ч.5 ст. 124 Конституції України).

При розгляді справи по суті судом враховані перелічені норми закону, з огляду на що обставини встановлені означеними судовими рішеннями, зміст яких цетований вище, є преюдиційними при вирішенні даної справи по суті. Слідовно судом враховані висновки суддів за наслідками розгляду питань, що стосуються предмета доказування у даній справі та мають значення при вирішенні справи по суті.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню оскільки фактично протиправна поведінка з боку особи, яку позивач визначив відповідачем у спірних вимогах, відсутня. Крім того, по суті спору доводи позивача є непідтвердженими, причини затримки видачі трудової книжки обумовлені, серед іншого, загальновідомими обставинами, що обумовили поведінку роботодавця діяти лише у такий спосіб, внесені відомості у трудову книжку відповідають відомостям розпорядчих документів, прийнятих з мотивів звільнення ОСОБА_1 і такий порядок звільнення нормам закону не суперечить, а отже вносити зміни до відомостей про звільнення у трудовій книжці та/або винесення нового наказу про звільнення не має законних підстав.

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

За наведених обставин у сукупності, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій щодо несвоєчасної видачі трудової книжки, зобов`язання внести запис про його звільнення 19.12.2011 р., визнання протиправним та скасування запису про день його звільнення 14.12.2011 р., зобов`язання видати новий наказ про його звільнення, про що внести запис до трудової книжки та видати позивачеві копію наказу про звільнення.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 246-247, 249, 255, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи "Ігренський виправний центр №133", Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, управління Державної пенітенціарної служби у Дніпропетровській області в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 07 червня 2019 року.

Суддя (підпис) Рішення не набрало законної сили 07.06.19 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Віхрова В.С. Віхрова Ю.Ю. Ковтун