Рішення

від 20.05.2019 по справі 280/4145/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 травня 2019 року Справа № 280/4145/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Фесик А.В.

представників позивача: Гоїк О.М.

Цимбалюк М.Г.

представника відповідача: Куранової С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго-Маркет

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго - Маркет» (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Мелітопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0004001406, №0004011406 від 05.04.2017.

В обґрунтування позову не погоджується із спірними податковими повідомленнями-рішеннями та висновками фахівців контролюючого органу щодо не реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Столиця ІМІДЖ . Вважає, що висновок перевіряючих про те, що складання податкової накладної, яка вплинула на формування податкового кредиту внаслідок придбання вугілля у ТОВ Столиця ІМІДЖ проведено з порушенням вимог бухгалтерського та податкового обліку, не відповідають дійсності, просить позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх. №40949 від 13.12.2018), посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено факти, які свідчать про неможливість надання товару (вугілля) контрагентом - постачальником ТОВ Столиця ІМІДЖ . Стверджує, що в результаті віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по накладним, отриманим від ТОВ Столиця ІМІДЖ позивачем завищено суму податкового кредиту за жовтень 2015 року на загальну суму 118215,83 грн. (за жовтень 2015 року). Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою судді від 20.11.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

18.12.2018 призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.01.2019.

17.01.2019 відкладено підготовче засідання на 13.02.2019.

13.02.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, замінено первинного відповідача по справі Мелітопольську ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області на Головне управління ДФС у Запорізькій області та відкладено підготовче засідання до 14.03.2019.

14.03.2019 зупинено провадження у справі до 11.04.2019.

11.04.2019 зупинено провадженно до 18.04.2019.

18.04.2019 продовжено процесуальний строк для надання часу сторонам для примирення до 20.05.2019.

20.05.2019 поновлено провадження у справі, протокольною ухвалою закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи у цей же день.

У судовому засіданні 20.05.2019, на підставі ст.243 КАС України, судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Відповідно до ст. 229 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: звукозаписуючого пристрою "Акорд".

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених в позовній заяві, просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечила, просила відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши представників сторін та розглянувши матеріали, з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ГУ ДФС у Запорізькій області в період з 09.03.2017 по 15.03.2017 на підставі направленнь від 09.03.2017 №412, №411, наказу від 06.03.2017 №553 на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго - Маркет» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.10.2015 по 31.10.2015 при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Столиця Імідж .

В результаті проведеної перевірки було складено акт від 22.05.2017 №145/08-01-14-06/39452844, в якому встановлені наступні порушення:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено від`ємне значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду в сумі 56550 грн. за жовтень 2015 р.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0004011406 від 05.04.2017, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 46729 грн., та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у сумі 11682,25 грн.

-№0004001406 від 05.04.2017, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 56550 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із цим позовом.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що підставою для зменшення позивачу розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 56550 грн. та нарахуванню податкових зобов`язань та штрафних санкцій стало складання з порушенням вимог бухгалтерського та податкового обліку податкової накладної, яка вплинула на формування податкового кредиту внаслідок придбання вугілля у ТОВ Столиця ІМІДЖ .

Відповідно до договору № 01/10/2015 про постачання вугільної продукції від 01 жовтня 2015 року ТОВ СТОЛИЦЯ ІМІДЖ поставило в адресу ТОВ ЕНЕРГО-МАРКЕТ вугілля, найменування та кількість якого вказана в специфікації № 1 до договору.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що поставка здійснюється на умовах FСА - станція відправлення.

Згідно п.2.5 Договору сторонами було визначено, що моментом переходу права власності є момент прибуття вугілля залізницею до місця розвантаження, тобто на ст. Мелітополь.

10 жовтня 2015 року між ТОВ ЕНЕРГО-МАРКЕТ та ТОВ СТОЛИЦЯ ІМІДЖ була укладена Додаткова угода, якою було визначено, що право власності на вугілля переходить до підприємства позивача з моменту видачі вугілля на станції призначення, що підтверджується календарним штемпелем станції призначення в залізничній накладній та підписання сторонами акту приймання - передачі.

Як свідчать залізничні накладні, та згідно Специфікації № 1, вугілля було передано ТОВ "Столиця ІМІДЖ" відправнику ТОВ ВЕРХАУС 10 жовтня 2015 року. Товар прибув на станцію Мелітополь 19 жовтня 2015. Виданий підприємству позивача з підписанням акту приймання - передачі 21.10.2015.

21 жовтня 2015 року позивачем була оформлена податкова накладна щодо вказаної вище господарської операції (т.1 а.с. 57).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з ст. 1 Закону № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Щодо тверджень контролюючого органу з приводу того, що згідно залізничних накладних в календарному штемпелі прибуття вантажу зазначено 19.10.2015, однак первинні документи (податкова накладна, видаткова накладна, акт приймання передачі) датовані 21.10.2015.

Як свідчать залізничні накладні, та згідно Специфікації № 1, вугілля було передано ТОВ "Столиця ІМІДЖ" відправнику ТОВ ВЕРХАУС 10 жовтня 2015 року на ст. Торез. Прибуло на станцію Мелітополь 19 жовтня 2015 в адресу отримувача та платника залізничних послуг згідно Договору про надання послуг № 36 від 04.12.2014 р ТОВ ТАКТ- М та видано підприємству позивача з підписанням акту приймання - передачі 21.10.2015.

В графі залізничної накладної, яка необов`язкова для заповнення і не впливає на бухгалтерський та податковий облік, але впливає на відправку вагонів було вказано є власністю ТОВ ЕНЕРГО-МАРКЕТ .

Слід також зазначити, що в акті перевірки вказано на те, що в процесі перевірки контролюючим органом з метою встановлення фактичного походження вугілля, яке було придбано позивачем у ТОВ "Столиця ІМІДЖ" була проаналізована наявна податкова інформація в розрізі контрагентів. В ході аналізу було встановлено, що за інформаційними базами даних та Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ "Столиця ІМІДЖ" не мало взаємовідносин з постачальниками по ланцюгам постачання вугілля за весь період діяльності, що на думку відповідача свідчить про неможливість постачання вугілля підприємству позивача. Крім того, як стверджує відповідач, ТОВ ВЕРХАУС не мав можливості реалізувати вугілля ТОВ СТОЛИЦІ ІМІДЖ .

Проте такі висновки контролюючого органу не ґрунтуються на нормах закону, зокрема нормах Цивільного договору України щодо свободи договору, волевиявлення учасників договору, вільності вибору контрагента тощо.

В специфікації до Договору поставки чітко вказано, що ТОВ Верхаус є відправником товару, вантажоотримувачем є ТОВ ТАКТ-М , а власником товару є ТОВ Енерго- Маркет .

Суд звертає увагу на те, що в оренді у ТОВ ЕНЕРГО-МАРКЕТ перебувала частина нежитлового приміщення згідно договору оренди б/н від 01.12.2014 за адресою с. Семенівка, Мелітопольського р-ну, вул. Північний переїзд № 6/1, що є прилеглою територією до місця розвантаження вагонів. Орендоване приміщення використовувалося для розміщення офісу та складу підприємства для здійснення облікових, організаційних робіт тощо. Також позивачем до робочого процесу був залучений навантажувач ТОВ Мелітопольміськпалива для згортання вугілля та для навантаження при реалізації товару покупцям, про що свідчать акти виконаних робіт від 21.10.15 та від 11.10.2015. Реалізація проводилася з місця поставки товару.

Покупці товару самостійно забезпечували вивіз і у більшості своїй самостійне завантаження товару. Аналіз продажу товару в розгорнутому виді, а саме картки рахунка 281, 311, 631 та 361 було надано в ході перевірки. З цих документів вбачається процес оприбуткування товару.

Основним покупцем є кінцевий споживач (фізичні особи), які проводили сплату згідно рахунків, а у разі якщо покупцем були ФОП або підприємства, то ТОВ ЕНЕРГО-МАРКЕТ укладалися договори.

В судовому засіданні також було з`ясовано, що ТОВ ЕНЕРГО-МАРКЕТ надані до перевірки сертифікати не за тією партією товару, за якою здійснювалася перевірка. Однак, вказана обставина була пов`язана з механічною помилкою уповноваженої особи оскільки ТОВ ЕНЕРГО-МАРКЕТ отримувало товар не лише у ТОВ СТОЛИЦЯ ІМІДЖ .

Але, суд звертає увагу, що сертифікати якості мають значення виключно для покупців, а отже їх наявність або відсутність не впливає на реальність господарської операції.

Як вбачається з акту перевірки ТОВ "Столиця ІМІДЖ" було взято на податковий облік 12.05.2015 року та зареєстровано платником ПДВ 01.07.2015 року. На момент здійснення господарської операції по продажу вугілля ТОВ "Столиця ІМІДЖ" було зареєстровано платником ПДВ та подавало податкову звітність.

При цьому на момент проведення перевірки підприємства позивача зустрічна перевірка ТОВ Столиця ІМІДЖ" та його контрагентів по закупівлі вугілля проведена не була.

Таким чином висновки контролюючого органу про відсутність господарської операції з придбання ТОВ "Столиця ІМІДЖ" вугілля за період часу з 12.05.2015 по момент поставки вугілля підприємству позивача в результаті аналізу інформаційних баз даних та Єдиного реєстру податкових накладних є безпідставними та не ґрунтується на законі.

За таких обставин, під час розгляду справи судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч цим вимогам КАС України відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в акті перевірки від 22.05.2017 №145/08-01-14-06/39452844 є безпідставним і необгрунтованим, а відтак податкові повідомлення-рішення, які прийнято на підставі такого висновку є протиправними та підлягють скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 243 - 246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати прийняті 05 квітня 2017 року ГУ ДФС у Запорізькій області податкові повідомлення-рішення №0004001406 та №0004011406.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, б. 166, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39396146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Маркет» (місцезнаходження: 72312, м. Мелітополь, пр. 50 річчя Перемоги 25, оф. 501, 502, код ЄДРПОУ 39452844) судові витрати у розмірі 1762 грн.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст. ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 20.05.2019.

Суддя Н.В. Стрельнікова