Рішення

від 20.06.2019 по справі 620/1125/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2019 року Чернігів Справа № 620/1125/19

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лобана Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (учасників) справи адміністративну справу за позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Прайм" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Прайм" (р/р: 26004051413879, Чернігівське РУ ПАТ КБ "Приватбанк", МФО: 353586, код ЄДРПОУ: 38647560) в дохід Державного бюджету України (Отримувач: Державний бюджет м. Чернігова, банк отримувача: УДКСУ у м. Чернігові Чернігівській області, рахунок: 31215230025002, МФО: 899998, код ЄДРПОУ: 38054398) 22910,00 грн адміністративно-господарських санкцій та 41,25 грн пені.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік за формою № 10-ПН відповідач вказав, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2018 році становила 10 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить 0 осіб, при нормативі 1 особа. Таким чином, на думку позивача, товариством не виконано норматив, а отже відповідно до норм чинного законодавства, відповідач повинен сплатити заборгованість у вигляді адміністративно-господарських санкцій за невиконання цього нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені за порушення строків сплати.

Представник відповідача протягом встановленого судом строку надав відзив на позовну заяву, у якій зазначив, що відповідачем належним чином виконуються вимоги нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини соціальної захищеності інвалідів, у тому числі щодо створення робочих місць для інвалідів, в зв`язку з чим, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Також зазначає, що підприємством було вжито всіх можливих заходів для працевлаштування інвалідів на вільні посади.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідачем подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік до Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за формою № 10-ПІ, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 10 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України від 21.03.1991 № 875 "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1 особа.

Як передбачено ч. 3 ст. 18 Закону України від 21.03.1991 № 875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

У ч. 1 ст. 20 даного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

За змістом ч. 3 ст. 50 Закону України від 05.07.2012 № 5067 "Про зайнятість населення" роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Форма звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником (п. 5 Розділу І Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316).

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань (ч. 3 ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні").

Аналіз наведених правових норм свідчить, що законодавством встановлено обов`язок роботодавця створити робочі місця для інвалідів відповідно до нормативу та подавати інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до територіального органу Державної служби зайнятості. При цьому, законодавством не встановлено обов`язку для роботодавця здійснювати пошук працівників (інвалідів) самостійно. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені у ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем протягом 2018 року неодноразово подавалася до центру зайнятості інформація про попит на робочу силу за формою 3-ПН.

З наведеного слідує, що протягом 2018 року відповідачем вчинялись дії, спрямовані на працевлаштування інвалідів на вакантні посади.

Отже, відповідачем було виконано вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", зокрема, створені робочі місця для інвалідів, неодноразово поінформовано центр зайнятості про вакансії для їх працевлаштування, та вжито дій щодо самостійного пошуку інвалідів на вакантні посади, відповідно вжито всіх можливих заходів, спрямованих на пошук та працевлаштування інвалідів.

Разом з тим, суд зазначає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. У ч. 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Таким чином, суд вважає, що відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення адміністративно-господарського правопорушення.

Законом України від 23.02.2006 № 3483 зазначену статтю було викладено в іншій редакції, а Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" доповнено ст. 18-1, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює саме державна служба зайнятості.

Отже, суд встановив, що позивачем не надано суду доказів відмови у працевлаштуванні інвалідів збоку відповідача, а також, не надано доказів, що державна служба зайнятості в спірний період направляла інвалідів для працевлаштування відповідачу. Також не надано доказів безпосереднього звернення інвалідів на підприємство з метою працевлаштування, і відмови в такому працевлаштуванні. Позивач не надав жодного доказу, який би свідчив про порушення відповідачем вимог чинного законодавства.

З урахуванням системного аналізу положень законодавства України, на підставі наданих доказів у їх сукупності, згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів належить відмовити.

Судові витрати по справі згідно ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. В. Радченка, буд. 14, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ - 14220194) до товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Прайм" (вул. Козацька, буд. 15, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ - 38647560) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повне рішення суду складено 20 червня 2019 року.

Суддя Д.В. Лобан