Рішення

від 21.06.2019 по справі 322/379/19

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 322/379/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2019 року смт. Новомиколаївка

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

в складі: головуючого судді Шиш А.Б.

розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського господарства "Матвєєв" про повернення земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася з позовом до суду, в якому вказувала, що їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_4, виданого головою Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області 08 червня 2006 року, на праві власності належить земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, площею 9,1199 га., кадастровий номер НОМЕР_2 , розташована на території Любицької сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.

01 квітня 2008 року між нею та Селянським господарством "Матвєєв" було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки, строком дії до 31 грудня 2017 року. Договір було зареєстровано в ЗРФ "Центр ДЗК" 27 травня 2009 року. Під час підписання договору 01 квітня 2008 року земельну ділянку було передано в користування відповідачу за актом приймання-передачі.

Восени 2017 року вона надіслала відповідачу листа про її небажання продовжувати термін дії договору оренди землі, на який відповіді не отримала.

19 грудня 2018 року державним реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області було розглянуто її заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 грудня 2018 року, яку вона подала для проведення державної реєстрації оренди вищевказаної земельної ділянки, та встановлено, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: при здійсненні пошуків в Державному реєстрі речових прав було встановлено наявність зареєстрованого іншого речового права на її земельну ділянку від 06 жовтня 2017 року, за номером 22786445, строком дії до 31 грудня 2017 року, на підставі договору оренди землі від 01 квітня 2008 року між нею та відповідачем.

Речове право на її земельну ділянку від 06 жовтня 2017 року за номером 22786445, на підставі договору оренди землі від 01 квітня 2008 року між нею та відповідачем, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав, відповідно до Законів України "Про оренду землі", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право припинення оренди у зв`язку з закінченням строку дії договору, повинно бути внесене до Державного реєстру речових прав.

Вона неодноразово зверталася до відповідача в усному та письмовому порядку про повернення їй вищевказаної земельної ділянки відповідно до законодавства з проханням підписати акт приймання-передачі, на що відповіді не отримала.

На даний момент позивач не може провести державну реєстрацію права оренди на підставі договору з будь-яким орендарем, так як дії відповідача обмежують її права стосовно її земельної ділянки.

В позові позивач просить зобов`язати Селянське господарство "Матвєєв" повернути їй вказану у позові земельну ділянку, та підписати акт приймання - передачі на повернення її земельної ділянки.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь - якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін, або з власної ініціативи суду, розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Відповідач надав до суду відзив в якому вказав, що позовні вимоги ОСОБА_1 являються незаконними, безпідставними та необґрунтованими, у зв`язку з наступним.

Як зазначив відповідач 01 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ним було укладено договір оренди землі. Відповідно договору, в оренду ОСОБА_1 за актом приймання - передачі передала Селянському господарству "Матвєєв", з метою сільськогосподарського використання, земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3 , яка розташована на території Любицької сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області. Договір припинив свою дію 31 грудня 2017 року.

Позивач до нього ні в усному ні в телефонному режимі з питання повернення їй земельної ділянки та підписання акту приймання - передачі не зверталась. А надані для доказу копії письмових звернень, оригінали яких позивач начеб то направляв до відповідача, саме до відповідача не надходили, відповідач їх не отримував, про що свідчить наступне. На надісланій копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу штрихкодовий ідентифікатор якого 7050403751963, підпис в одержанні відсутній, поштовий індекс одержувача зазначений 70178 замість 70132. На надісланій копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу штрихкодовий ідентифікатор якого 7050403779086, підпис в одержанні в рядку "Розписка в одержанні" не відповідає підпису уповноваженої в Селянському господарстві "Матвєєв" особи отримувати поштову кореспонденцію, а також не зазначено прізвище, який прийняв цю кореспонденцію. Відповідно до ст. 244 ЦКУ уповноваженій особі 28 грудня 2018 року була надана відповідна довіреність № 28.12/18-1 для представництва Селянського господарства "Матвєєв" перед третіми особами, копія якої додана до відзиву.

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни припинення і поновлення договору оренди землі.

При здійсненні державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, важливою є саме підстава припинення договору оренди землі, а відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі", якщо при цьому не відбулося передбачене ст. 33 Закону України "Про оренду землі", - договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Наведене також кореспондується з п. 33 Договору.

Відповідно до п. 22 Договору оренди, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку в стані не гіршому, порівняно з тим, у якому він її отримав в оренду.

Ст. 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, передбачає переважне право орендаря, який належно виконував обов`язки за умовами договору, перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. При цьому, якщо сторони не найшли згоди щодо орендної плати та інших істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди (або його пролонгація) припиняється.

Позивачу, до моменту отримання від останнього заперечення щодо подовження терміну дії договору оренди, неодноразово в усному режимі пропонувалося подовжити дію договору оренди на взаємовигідних умовах.

На підставі заяви позивача, щодо небажання продовжувати термін дії договору оренди на запропонованих умовах, земельна ділянка була повернута позивачеві, і, починаючи з 01 січня 2018 року, відповідач будь - яких дій щодо обробітку та утримання земельної ділянки для задоволення своїх вимог до орендодавця не здійснював та не здійснює.

Крім цього, представником Селянського господарства "Матвєєв" Резніченком С.В. , сільським головою Любицької сільської ради Новомиколаївського району Запорізької ласті Котелевським Г.В. та ОСОБА_4 , при огляді земельної ділянки було виявлено, що вона оброблена третіми особами. Тобто земельна ділянка обробляється або позивачем самостійно, або її обробляють треті особи з відома позивача.

При цьому, якщо земельна ділянка обробляється без відома позивача, то, відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України, тягар утримання майна несе власник цього майна.

Крім цього з дати припинення договору оренди і до моменту постановленні ухвали, зазначеної у цьому відзиві, жодних заперечень, зауважень, письмових повідомлень, тощо, щодо незаконного користування земельною ділянкою відповідачем, а також про витребування або повернення майна з незаконного володіння відповідачем від позивача отримано не було.

Також зазначає, що в ч. 14 п. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зазначено лише про інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Крім цього позивач, відповідно до Закону України "Про звернення громадян" міг отримати відповідь що таке "інші документи" в розумінні ч. 14 п. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та, при необхідності, відповідно до порядку, зазначеного у розділі VII Закону, оскаржити рішення про відмову.

Тобто позивач навмисно вводить суд в оману, своїм твердженням, що земельна ділянка знаходиться у незаконному володінні відповідача, і тим самим обмежуються права позивача щодо її земельної ділянки, а позовна заява надана до суду виключно з надуманих обставин.

На підставі вищевказаного відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Вивчивши матеріали справи суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню у зв`язку з наступним.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_4 , виданого головою Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області 08 червня 2006 року, на праві власності належить земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, площею 9,1199 га., кадастровий номер НОМЕР_2 , розташована на території Любицької сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.

Сторонами не оспорюється, що 01 квітня 2008 року між ними було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки, зі строком дії до 31 грудня 2017 року. Договір було зареєстровано в ЗРФ "Центр ДЗК" 27 травня 2009 року.

Під час підписання договору 01 квітня 2008 року земельну ділянку було передано в користування відповідачу за актом приймання-передачі.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області від 19 грудня 2018 року у державній реєстрації іншого речового права, права оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 , було відмовлено у зв`язку з тим, що при здійсненні пошуків в Державному реєстрі речових прав було встановлено наявність зареєстрованого іншого речового права на вказану земельну ділянку від 06 жовтня 2017 року, за номером 22786445, зі строком дії до 31 грудня 2017 року, на підставі договору оренди землі від 01 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем. Відповідно до умов, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку. Пунктом 2 статті 4, статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право оренди земельної ділянки у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди підлягає державній реєстрації. Пункт 57 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 передбачає подачу документу, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину - повернення земельної ділянки орендодавцеві. Враховуючи наведене проведення державної реєстрації нового договору оренди до державної реєстрації припинення іншого речового права № 22786445 є не можливим.

Відповідно до п. 2 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право оренди (суборенди) земельної ділянки та інші речові права відповідно до закону.

Згідно п. 14 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" припинення права оренди підлягає обов`язковій державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав.

Відповідно до п. 22 договору від 01 квітня 2008 року, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку в стані не гіршому порівняно з тим, у якому він її отримав у оренду.

Згідно ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Судом встановлено, що листом від 28 січня 2019 року позивач просила відповідача підписати акт приймання - передачі вказаної у позові земельної ділянки. Вказаний лист був отриманий відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 7050403751963.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що вказана у позові земельна ділянка дійсно перебувала у його користуванні до 31 грудня 2017 року, проте, в даний час, вона із його користування вибула.

Разом з тим, належних та допустимих доказів повернення позивачу земельної ділянки, після закінчення строку дії вищевказаного договору оренди землі, суду надано не було.

Таким чином суд вважає не доведеним факт повернення позивачу ОСОБА_1 від відповідача Селянського господарства "Матвєєв" земельної ділянки, площею 9,1199 га., кадастровий номер НОМЕР_2 , розташованої на території Любицької сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.

Відсутність акту приймання - передачі земельної ділянки перешкоджає позивачу у здійсненні нею своїх прав щодо розпорядження земельною ділянкою.

За таких обставин суд вважає необхідним зобов`язати Селянське господарство "Матвєєв" повернути ОСОБА_1 за актом приймання - передачі вищевказану земельну ділянку.

Щодо судових витрат.

Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем ОСОБА_1 за подачу позову було сплачено судовий збір в сумі 2143 гривні 89 копійок.

У зв`язку із повним задоволенням позовних вимог позивача, вказана сума підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних із правовою допомогою, суд виходить із наступного.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В порушення вищевказаного позивачем суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, наданий не був, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості визначити їх співмірність із виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

У зв`язку із вищевказаним витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню позивачу.

Керуючись ст. 12, 81, 263, 265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Селянського господарства "Матвєєв" про повернення земельної ділянки з чужого незаконного володіння задовольнити.

Зобов`язати Селянське господарство "Матвєєв" повернути ОСОБА_1 за актом приймання - передачі земельну ділянку, площею 9,1199 га., кадастровий номер НОМЕР_2 , розташовану на території Любицької сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.

Стягнути з Селянського господарства " Матвєєв " на користь ОСОБА_1 2143 гривні 89 копійок в рахунок відшкодування понесених нею судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду в повному обсязі складене 21 червня 2019 року.

Суддя А.Б.Шиш