Постанова

від 11.10.2019 по справі 322/379/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 11.10.2019 Справа № 322/379/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 322/379/19 Головуючий у 1 інстанції Шиш А.Б.

Провадження №22ц/807/2753/19 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2019 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

Головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Крилової О.В.,

Онищенка Е.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Сільського господарства Матвєєв на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 21 червня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Сільського господарства Матвєєв про повернення земельної ділянки з чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до СГ Матвєєв про повернення земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЗП № 141798, виданого головою Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області 08 червня 2006 року, на праві власності належить земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, площею 9,1199 га, кадастровий номер 2323682400:03:004:0005, розташована на території Любицької сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.

01 квітня 2008 року між нею та СГ ОСОБА_2 було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки, строком дії до 31 грудня 2017 року. Договір було зареєстровано в ЗРФ "Центр ДЗК" 27 травня 2009 року. Під час підписання договору 01 квітня 2008 року земельну ділянку було передано в користування відповідачу за актом приймання-передачі.

Восени 2017 року вона надіслала відповідачу листа про її небажання продовжувати термін дії договору оренди землі.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області від 19 грудня 2018 року ОСОБА_1 було відмовлено у державній реєстрації іншого речового права у зв`язку з наявністю зареєстрованого іншого речового права на її земельну ділянку від 06 жовтня 2017 року, за номером 22786445, строком дії до 31 грудня 2017 року, на підставі договору оренди землі від 01 квітня 2008 року між нею та СГ ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 зазначає, що речове право на її земельну ділянку від 06 жовтня 2017 року за номером 22786445, на підставі договору оренди землі від 01 квітня 2008 року між нею та відповідачем, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав, відповідно до Законів України Про оренду землі , Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право припинення оренди у зв`язку з закінченням строку дії договору, повинно бути внесене до Державного реєстру речових прав.

Проте, на неодноразові звернення ОСОБА_1 до СГ ОСОБА_2 в усному та письмовому порядку про повернення їй вищевказаної земельної ділянки відповідно до законодавства з проханням підписати акт приймання-передачі відповіді отримано не було.

Посилаючись на неможливість провести державну реєстрацію права оренди на підставі договору з будь-яким орендарем, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати СГ Матвєєв повернути їй земельну ділянку площею 9,1199 га, кадастровий номер 2323682400:03:004:0005, яка розташована на території Любицької сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, та підписати акт приймання - передачі на повернення цієї земельної ділянки.

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 21 червня 2019 року позов задоволено. Зобов`язано СГ Матвєєв повернути ОСОБА_1 за актом приймання - передачі земельну ділянку, площею 9,1199 га, кадастровий номер 2323682400:03:004:0005, розташовану на території Любицької сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області. Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів повернення земельної ділянки ОСОБА_1 , а відсутність акту приймання-передачі земельної ділянки перешкоджає позивачу у здійсненні своїх прав щодо розпорядження нею.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням СГ Матвєєв подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду, викладених в оскаржуваному рішенні матеріалам справи, просили скасувати рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 21 червня 2019 року, та ухвалити нове рішення щодо припинення договору оренди від 01 квітня 2008 року по закінченню терміну його дії 31 грудня 2017 року, та вирішити питання судових витрат, зокрема стягнути з ОСОБА_1 3342,44 грн. з урахуванням витрати пов`язаних з направленням сторонам копії відзиву на позовну заяву.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що після 31 грудня 2017 року СГ ОСОБА_2 земельною ділянкою не користувалося у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди та небажанням ОСОБА_1 продовжувати цей договір. Відповідно СГ Матвєєв ніяким чином не перешкоджає у здійсненні ОСОБА_1 прав щодо користування чи розпорядження цією земельною ділянкою. Натомість, позивачем не було доведено чому саме відсутність акту приймання-передачі на повернення земельної ділянки свідчить про те, що ця ділянка знаходиться у незаконному володінні СГ ОСОБА_2 та перешкоджає зареєструвати новий договір оренди.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 07 серпня 2019 року (а.с. 74) в порядку передбаченому ст. 360 ЦПК України, особам, які беруть участь у справі, надавався строк для надання можливих відзивів на апеляційну скаргу СГ Матвєєв .

Однак, в строк визначений судом на адресу апеляційного суду відзивів від осіб, які беруть участь у справі, на вищезазначену апеляційну скаргу, не надійшло.

В силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інші.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення не відповідає.

Так, вбачається з матеріалів справи, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 141798, виданого головою Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області 08 червня 2006 року ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 9,1199 га, кадастровий номер 2323682400:03:004:0005, яка розташована на території Любицької сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області (а.с. 8).

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Згідно ст.1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із ст. 125 ЗК України (в реакції чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За змістом статей 18, 20 цього Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

З договору оренди землі від 01 квітня 2008 року, який зареєстровано в ЗРФ "Центр ДЗК" 27 травня 2009 року вбачається, що орендодавець ОСОБА_1 надала орендарю СГ Матвєєв в строкове платне користування вищевказану земельну ділянку (а.с. 10-12).

У пункті 7 цього договору визначено його строк на 10 років, до 31 грудня 2017 року.

Пунктами 19-21 регламентовані умови і строки передачі земельної ділянки в оренду, на підставі яких 01 квітня 2008 року, в день підписання договору оренди сторони також підписали акт прийому - передачі земельної ділянки (а.с. 16).

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін (постанова Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16).

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Статтею 31 Закону України Про оренду землі визначені підстави для припинення договору оренди землі.

Договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону , від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Наведене також кореспондується із п. 33 Договору оренди землі від 01.04.2008 року, зокрема зазначено, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Сторонами по справі не заперечується відсутність факту поновлення договору оренди землі від 01.04.2008 року, укладення додаткових угод, тощо. Матеріали справи також не містять докази на підтвердження обробки спірної земельної ділянки СГ Матвєєв після закінчення строку дії договору.

Згідно п. 14 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень припинення права оренди підлягає обов`язковій державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав.

Разом з тим, посилаючись на рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати відповідача повернути їй земельну ділянку, а також підписати акт приймання-передачі про повернення.

Дійсно, з рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області від 19 грудня 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 було відмовлено у державній реєстрації іншого речового права, право оренди земельної ділянки на земельну ділянку з реєстраційним номером 1376536423236, кадастровий номер земельної ділянки 2323682400:03:004:0005 (а.с. 9).

Підставою для відмови зазначена наявність зареєстрованого іншого речового права на вказану земельну ділянку від 06 жовтня 2017 року, за номером 22786445, зі строком дії до 31 грудня 2017 року, на підставі договору оренди землі від 01 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та СГ ОСОБА_2 . Зазначено також, що відповідно до умов, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку. Пунктом 2 статті 4, статтею 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право оренди земельної ділянки у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди підлягає державній реєстрації. Пункт 57 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 передбачає подачу документу, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину - повернення земельної ділянки орендодавцеві.

Крім того, з довідки Любицької сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області вбачається, що земельна ділянка площею 9,1199 га, яка знаходиться на території Любицької сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області (власник ОСОБА_1 ) у СГ Матвєєв в користуванні на будь-яких умовах з 01.01.2018 року не знаходиться у зв`язку з закінченням терміну дії договору оренди. Дана земельна ділянка знаходиться в обробітку третіх осіб (а.с. 39).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що відповідачем було порушено право ОСОБА_1 щодо розпорядження земельною ділянкою.

Крім того, посилання суду на те, що відсутність акту-приймання передачі земельної ділянки перешкоджає позивачу у здійсненні нею своїх прав також є помилковими, оскільки встановлено, що СГ ОСОБА_2 після закінчення строку дії договору, а саме з 01.01.2018 року не обробляє земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1

Так, за приписами ст. 34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Проте, договором від 01 квітня 2008 року встановлено обов`язок орендаря повернути орендодавцеві земельну ділянку в стані не гіршому порівняно з тим, у якому він її отримав у оренду. Інших умов договір щодо повернення земельної ділянки не містить.

Натомість підставою для підписання акту приймання-передачі договором визначена виключно передача земельної ділянки в оренду, а не повернення ділянки після закінчення строку дії договору.

Крім того, у рішенні державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області від 19 грудня 2018 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень зазначено щодо необхідності надати ОСОБА_1 документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину - повернення земельної ділянки орендодавцеві. Проте, в цьому рішенні не зазначено про необхідність надати саме акт приймання-передачі.

Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позовних вимог та зобов`язання СГ Матвєєв повернути ОСОБА_1 за актом приймання - передачі земельну ділянку, площею 9,1199 га, кадастровий номер 2323682400:03:004:0005, розташовану на території Любицької сільської.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на наведене, аргументи апеляційної скарги заслуговують на увагу, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що вимоги апеляційної скарги СГ Матвєєв щодо ухвалення рішення про припинення договору оренди від 01 квітня 2008 року у зв`язку із закінченням терміну його дії не розглядаються апеляційним судом в силу приписів ч. 6 ст. 367 ЦПК України, оскільки ці вимоги не були предметом розгляду в суді першої інстанції, СГ Матвєєв з зустрічним позовом не зверталось.

В силу вимог частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

Таким чином, вимоги СГ Матвєєв щодо стягнення зі ОСОБА_1 суми витрат з урахуванням витрат пов`язаних з направленням сторонам справи копії відзиву на позовну заяву не підлягають задоволенню, оскільки не передбачені ЦПК України.

Отже, зі ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги на користь СГ ОСОБА_2 в сумі 3215,83 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 371, 374, п. 4 ч. 3 ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Сільського господарства Матвєєв - задовольнити частково.

Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 21 червня 2019 року по цій справі - скасувати, прийняти нову постанову, за якою:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Сільського господарства Матвєєв про повернення земельної ділянки з чужого незаконного володіння - відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Сільського господарства Матвєєв судові витрати у розмірі 3215 (три тисячі двісті п`ятнадцять) гривень 83 копійки.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 11 жовтня 2019 року.

Головуючий:

Судді: