Постанова

від 22.05.2019 по справі 369/5210/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року м. Київ

Справа № 22-ц/824/6113/2019 Головуючий у судді 1-ї інстанції - Пінкевич Н.С.

Унікальний №369/5210/18 Доповідач - Гаращенко Д.Р.

Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:

головуючого Гаращенка Д.Р.

суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А.

при секретарі Гавриленко М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства Житлосервіс Софіївка-2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Житлосервіс Софіївка-2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного підприємства Житлосервіс Софіївка-2 (далі - ПП Житлосервіс Софіївка-2 ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Просила стягнути з ПП Житлосервіс Софіївка-2 99 807,53 грн., з яких: 78 307,53 грн. матеріального збитку, 1 500,00 грн. за проведення оцінки та 20 000,00 грн. моральної шкоди, а також суму судового збору в розмірі 998,09 грн.

В обґрунтування позову посилалась на те, що 23 грудня 2017 року нею було припарковано, належний їй на праві власності, автомобіль марки SUBARU Legacy , державний номерний знак НОМЕР_1 , на території внутрішнього подвір`я біля будинку в якому вона мешкає, за адресою: АДРЕСА_1 .

Вранці 24 грудня 2017 року вона виявила пошкодження на автомобілі, які виникли внаслідок падіння криги та снігу з даху будинку АДРЕСА_1 .

З метою фіксації інциденту, позивачем було викликано працівників поліції, які склали протокол.

Будь-яких попереджувальних, інформаційних знаків та огороджувальної стрічки біля будинку не було.

Відповідно до Договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №9/49 від 03 січня 2017 року, укладеного між ПП Житлосервіс Софіївка-2 та позивачем, як власником квартири, відповідач взяв на себе обов`язок по наданню послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо у будинку АДРЕСА_1

Відповідно до звіту №16-D/40/7 від 05.04.2018 року вартість матеріального збитку завданого майну позивача становить 78 307,53 грн.

Крім того позивач вказує вона перебуває у декретній відпустці, має двох неповнолітніх дітей та чоловіка, який потребував догляду, оскільки отримав поранення внаслідок участі в антитерористичної операції, а позбавлення її можливості належним чином використовувати автомобіль для потреб родини, зміна способу життя, значна втрата часу необхідна для проведення ремонтних робіт, порушення сну та постійне відчуття незахищеності, завдали їй моральної шкоди, яку вона оцінює в 20 000,00 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 січня 2019 року в позов було задоволено частково, стягнуто з ПП Житлосервіс Софіївка-2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди - 78 307,53 грн., на відшкодування витрат по оплаті оцінки - 1 500,00 грн., на відшкодування моральної шкоди - 5 000,00 грн., на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору - 848,08 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПП Житлосервіс Софіївка-2 , 27 лютого 2019 року, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та матеріального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

В обґрунтування апеляційних вимог, посилалось на те, що позивачем не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту існування причинно-наслідкового зв`язку між падінням снігу з даху будинку та настанням шкоди, а також її розміром. Відсутність відомостей щодо місця розташування транспортного засобу під час падіння снігу позбавляють апелянта можливості встановити дійсний перелік деталей та вузлів, які були пошкоджені.

Матеріли позовної заяви не містять будь-яких належних доказів наявності на території біля будинку №9 по вул. Житня спеціально відведеної стоянки для автомобілів або перебування автомобіля позивача у спеціально обладнаному для паркування місці, а також що самим позивачем вжито всіх необхідних заходів з метою забезпечення його безпеки. Доказів передачі на баланс відповідача, у встановленому законом порядку, території такої стоянки матеріали справи також не містять.

Ні Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України №76 від 17 травня 2005 року, ні Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд, затверджений наказом Держжитлокомунгоспу України №150 від 10 серпня 2004 року, ні правила паркування транспортних засобів не передбачають обов`язку балансоутримувача будівлі забезпечувати схоронність припаркованих в пішохідній зоні автомобілів, які належать третім особам.

Відповідно до положень ст..323 ЦК України позивач повинна сама нести відповідальність за випадкове пошкодження належного їй майна.

Оскільки позивачем не було доведено за допомогою належних і допустимих доказів перелік вузлів та агрегатів автомобіля, які було пошкоджено, розмір матеріального збитку від падіння снігу та розмір завданої моральної шкоди, підстави для задоволення позову відсутні.

Надані позивачем фото та відео на підтвердження факту завдання шкоди є неналежними доказами, оскільки під час їх перегляду неможливо встановити час та дату їх створення, встановити місцезнаходження автомобіля та здійснити його ідентифікацію, як транспортного засобу належного позивачу.

Посилання суду першої інстанції на висновки дільничного офіцера про причини отриманих автомобілем позивача пошкоджень також є неналежним доказом, оскільки такі твердження викладені в листі, а не документів складеному за наслідками проведеного розслідування.

14 травня 2019 року ОСОБА_1 направила на адресу суду відзив, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечувала та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, учасників справи та їх представників, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що автомобіль марки SUBARU Legacy , державний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_1 на праві власності.

23 грудня 2017 року о 20 год. 00 хв. позивач припаркувала автомобіль на території внутрішнього подвір`я біля будинку в якому вона мешкає, за адресою: АДРЕСА_1 .

Вранці 24 грудня 2017 року о 07 год. 50 хв. позивач виявила істотні пошкодження автомобіля, внаслідок падіння криги та снігу з даху будинку АДРЕСА_1

З метою фіксації даного інциденту, позивачем було викликано поліцію, і інспектором СРПП Києво-Святошинського ВП ст. лейтенантом Зеваевим А.О. було складено протокол про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення (або таке, що готується). (а.с.15-17)

Згідно листа начальника Вишнівського ВП О.О. Островерхова №14905 від 29 грудня 2017 року пошкодження автомобіля марки SUBARU Legacy , державний номер НОМЕР_1 сталося внаслідок падіння криги з даху будинку за адресою: АДРЕСА_1. Обслуговування даного будинку та прилеглої території здійснює ПП Житлосервіс Софіївка 2 . Під час виїзду на місце події попереджувальних, інформаційних знаків та огороджувальної стрічку виявлено не було.

Відповідно до Договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №9/49 від 03 січня 2017 року, укладеного між ПП Житлосервіс Софіївка-2 та ОСОБА_1 , як власником квартири, відповідачем взяв на себе обов`язок по наданню послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо у будинку АДРЕСА_1

Відповідно до звіту № 16-D/40/7 від 05 квітня 2018 року вартість матеріального збитку завданого майну позивача становить 78 307,53 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 серпня 2018 року було призначено у справі судову експертизу. Витрати по проведенню якої було покладено на відповідача.

Матеріали цивільної справи повернулись на адресу суду без виконання у зв`язку з несплатою ПП Житлосервіст`Софіївка-2 вартості призначеної експертизи.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що презумпція вини в деліктних зобов`язаннях покладає саме на відповідача обов`язок по доказуванню відсутності вини у його діях чи бездіяльності, які мали наслідком завдання позивачу шкоди. В той же час будь-яких доказів на спростування доводів позивача щодо існуючого обов`язку по прибиранню снігу та льоду з покрівлі будинку відповідачем суду не надано.

Внаслідок пошкодження належного позивачу майна, часу та коштів витрачених на відновлення порушеного права, негативних наслідків зміни життєвого ритму та постійних хвилювань позивач зазнала моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню виходячи з принципу правомірності та диспозитивності в розмірі 5 000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом (ст.1 Закону України Про житлово-комунальні послуги ).

Відповідно до п.7 ч.1 ст.17 Закону України Про благоустрій населених пунктів громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.

Відповідно до вимог ст.24 Закону України Про житлово-комунальні послуги балансоутримувач зобов`язаний забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичними особами на управління майном, забезпечувати умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил, забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно із ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачу.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди вказано, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до пп.7 п. а ч.1 ст.30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

03 січня 2017 року між ПП Житлосервіст`Софіївка-2 та ОСОБА_1 було укладено договір №9/49 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у будинку АДРЕСА_1

Відповідно умов даного договору, зокрема п.9 переліку надання житлово-комунальних послуг в пп.9.2.5, 9.2.4. вказано підготовку житлових будинків до експлуатації в осінньо-зимовий період і, прибирання та вивезення снігу.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не ураховано, що прибирання снігу та криги з покрівлі будинку не входить до складових тарифу на утримання будинку та прибудинкової території та відповідних обов`язків ПП Житлосервіст`Софіївка-2 є безпідставними, оскільки Порядком формування тарифів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2015 року № 515, визначені складові тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, які включають обов`язки з прибирання технічних поверхів, підвалу та покрівлі будинку.

Стаття 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги вказує, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до ст.24 Закону України Про житлово-комунальні послуги , балансоутримувач зобов`язаний:

1) утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками);

2) забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном;

3) забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Стаття 22 Закону України Про житлово-комунальні послуги закріплює, що виробник зобов`язаний виробити житлово-комунальні послуги відповідно до умов договору, стандартів, нормативів, норм і правил.

Згідно з ст. 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги виконавець зобов`язаний:

1) забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів;

2) своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період;

3) утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством.

Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 затверджено Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій (далі Правила).

Пунктом 1.5 розділу 1 Основні положення Правил закріплено, що утримання житлового фонду передбачає виконання робіт, передбачених наказом Держжитлокомунгоспу України від 10 серпня 2004 року № 150 Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд .

Серед інших, в даному Примірному переліку, в п. 1 Утримання будинків і споруд та прибудинкових територій зазначено п.п. 1.1. Санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення, утримання ліфтів : п.п. 1.1.8 Дахи та покрівлі під п.п. 1.1.8.6 наявна така послуга, як Скидання з дахів та покрівель снігу та льоду .

Також, в п.п. 3.5.12 п. 3.5 Прибирання прибудинкової території розділу 3 Утримання приміщень Правил вказано, що сніг, що накопичується на дахах, повинен скидатися на землю і переміщатися в прилоткову смугу, а на широких тротуарах формуватися у вали.

Таким чином, на відповідача чинним законодавством покладено обов`язок щодо виконання робіт із скидання снігу та льоду із даху та покрівлі будинку АДРЕСА_1 .

Крім того, відповідно до розділу 2 Правил технічного обслуговування жилих будинків , технічне обслуговування жилих будинків - комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів роботи технічного обладнання. Система технічного обслуговування жилих будинків повинна забезпечувати безпечне та безперебійне функціонування будинків, інженерних мереж та обладнання протягом установленого терміну служби будинку. Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо. Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків.

В розділі 4 Технічне обслуговування і ремонт будівельних конструкцій , пункті 4.5. Водовідвід і очищення дахів від снігу Правил, в підпункті 4.5.17 вказано, що дах з зовнішнім водовідводом необхідно періодично очищати від снігу, не допускаючи нагромадження його до товщини 30 см. При заледенінні звисаючих і водовідвідних пристроїв у відлигу сніг скидають і при меншій товщині. На покрівлях з ухилом більше 45 град. (черепичних, ґонтових, дранкових), а також на шиферних сніг очищають тільки в тих місцях, де він затримується (у розжолобках над карнизами та ін.).

Згідно з п.п. 4.5.15. пункту 4.5. розділу 4 Правил при скиданні снігу з даху необхідно стежити за тим, щоб не ушкоджувалися електричні і телефонні проводи, а також зелені насадження. Прилеглу до будинку територію необхідно обгороджувати, а на ділянках з інтенсивним пішохідним рухом ставити чергового.

Підпунктом 4.5.19 пункту 4.5 розділу 4 Правил закріплено, що при очищенні снігу з даху необхідно особливу увагу приділяти прибиранню снігу в період відлиги.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 21 січня 2018 року в справі №712/877/16-ц, від 16 квітня 2018 року в справі №369/3076/17-ц та від 05 вересня 2018 року в справі №761/6010/15-ц.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що в матеріалах справи відсутній план-схема розташування автомобіля в момент падіння на нього льоду та снігу.

Відповідачем не наведено, які норми якого закону зобов`язують працівників поліції складати план-схему.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що висновок поліції про результати розгляду звернення ОСОБА_3 від 29 листопада 2017 року не може бути доказом у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 89 ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Висновок поліції про результати розгляду звернення ОСОБА_3 від 29 листопада 2017 року дійсно не є судовим рішенням, відтак не є обов`язковим для суду і не створює для суду жодної преюдиції. Однак, зазначений висновок є письмовим доказом, який суд повинен дослідити та оцінити як окремо, так і в цілому в сукупності з іншими залученими до справи доказами з точки зору належності, допустимості, достовірності, за внутрішнім переконанням, керуючись законом, та зробити висновок про наявність або відсутність можливості достовірно встановити обставини, які входять до предмету доказування.

Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 травня 2018 року в справі №922/1909/17.

В даному випадку, сукупністю залучених до справи доказів, які між собою узгоджуються, достовірно підтверджують факт того, що автомобіль ОСОБА_3 був припаркований біля будинку за адресою АДРЕСА_1 , у якому фактично вона проживає (квартира в„–49 ) де був пошкоджений її автомобіль в результаті падіння снігу та льоду з даху означеного будинку.

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що законом на нього не покладено обов`язку забезпечувати схоронність припаркованих в пішохідній зоні автомобілів, зокрема і автомобіля ОСОБА_3

Зазначене твердження є безпідставним виходячи з абсолютності права власності. Відповідно до ст.41 Конституції України право приватної власності є непорушним. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Верховний Суд України у своїй постанові від 18 вересня 2013 року в справі №6-92цс13 зазначив, що відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Протиправна бездіяльність відповідача, яка є підставою для покладення на нього відповідальності за завдану шкоду, полягає не в тому, що відповідач не вжив заходів для збереження належного ОСОБА_3 автомобіля, а в тому, що він як балансоутримувач будинку, не виконав свого обов`язку, покладеного на нього вищенаведеними законодавчими актами, та в період відлиги не очистив дах будинку від снігу та льоду, не обгородив небезпечні місця запобіжною стрічкою, чим створив загрозу не лише для припаркованих автомобілів, але й для життя пішоходів.

Вказана протиправна бездіяльність відповідача має прямий причинний зв`язок із заподіяною шкодою, оскільки якби дах був належно очищений, автомобіль би не був пошкоджений.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено ст.1166 ЦК України. При цьому у спорах про відшкодування шкоди діє презумпція вини заподіювача шкоди, а на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Позивачем доведено факт завдання шкоди, її розмір, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між ними, а відповідач відповідно до вимог ст.ст. 76, 81 ЦПК України це не спростував і не довів відсутності своєї вини.

Посилання відповідача на порушення правил паркування, зокрема пункту 26.2 ПДР жодними доказами не доведено.

Відповідно до підпункту б) пункту 26.2, пункту 26.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМ України від 10.10.2001 № 1306 "Про Правила дорожнього руху" у житловій зоні забороняється стоянка транспортних засобів поза спеціально відведеними місцями і таке їх розташування, яке утруднює рух пішоходів і проїзд оперативних чи спеціальних транспортних засобів.

У пішохідну зону в`їзд дозволяється лише транспортним засобам, що обслуговують громадян і підприємства, які розташовані у зазначеній зоні, а також транспортним засобам, що належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, чи автомобілям (мотоколяскам), позначеним розпізнавальним знаком "Водій з інвалідністю", якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять пасажирів з інвалідністю. Якщо до об`єктів, розташованих на цій території, є інші під`їзди, водії повинні користуватися лише ними.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 проживає у будинку АДРЕСА_5 , а відтак мала право на в`їзд у пішохідну зону. Доказів того, що автомобіль був припаркований поза спеціально відведеним місцем і утруднював рух пішоходів і проїзд оперативних чи спеціальних транспортних засобів, суду не подано.

Посилання апелянта на неспівмірність розміру завданої шкоди та отриманими пошкодженнями, колегією суддів до уваги не приймаються, з огляду за існуючу в апелянта можливість отримати підтвердити або спростувати свої доводи за допомогою висновку призначеної судом першої інстанції експертизи, яка через неналежне ним виконання свого обов`язку по її оплаті залишилась не проведеною.

Інших належних та допустимих доказів на спростування розміру шкоди апелянтом не надано.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку доведеності позивачем своїх вимог та наявності правових підстав для їх задоволення.

Всі інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що пункту першого статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення (справа Гарсіа Руїз проти Іспанії).

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 375, 381, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Житлосервіс Софіївка-2 залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді Т.О. Невідома

А.А. Пікуль