Постанова

від 20.06.2019 по справі 826/13471/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2019 року

Київ

справа №826/13471/13-а

адміністративне провадження №К/9901/4454/18, К/9901/4455/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Товариства з обмеженою відповідальністю Теремки Лан на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 (колегія суддів у складі: Бужак Н.П., Костюк Л.О., Троян Н.М.) у справі №826/13471/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Теремки Лан доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Теремки Лан звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми Р від 21 червня 2013 року № 0000472270 та № 0000482270.

Позовні вимоги мотивовані правомірністю врахування у податковому обліку витрат, понесених по операціям з ТОВ Трейдтех , ТОВ Атлант Буд Сіті , ТОВ Вергус , ТОВ Аріалтрейд , ТОВ Леміш Груп , які ґрунтувалися на договорах про надання послуг доступу до мережі Інтернет та з ТОВ Укртехномас-Сервіс , оскільки реальність виконання спірних господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2013 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постанова суду першої інстанції мотивована обґрунтованістю висновків акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України. Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази є достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг доступу до мережі Інтернет фактично не мали реального характеру, операції надання послуг доступу до мережі Інтернет оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, які суд першої інстанції вважає такими що не містять істотних умов договору, зокрема, строків надання послуг та їх ціни, а отже є неукладеними.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення винесені Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів м. Києва від 21 червня 2013 року № 0000472270 в частині 423 085 грн. та № 0000482270 в частині 409 751 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в частині позовних вимог, суд апеляційної інстанції прийняв до уваги наявність постанови Печерського районного суду по справі № 1-167/12 від 19 березня 2012 року, яка набрала законної сили 26.03.2012, стосовно контрагента ТОВ Укртехномас-Сервіс . Проте задовольняючи позовні вимоги в іншій частині, виходив з того, що вчинені між позивачем і спірними контрагентами є реальними та підтверджуються первинною документацією.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач та відповідач подали касаційні скарги, в яких не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, прийнятими не на їх користь, просять їх скасувати та відповідно прийняти позитивне рішення щодо кожного з них, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП Унісон дизайн , ТОВ СВН Антарекс , ТОВ Транспорт-експрес , ТОВ Загреб Україна , ТОВ Соло-25 , ТОВ ТК Старт , ТОВ Леміш Груп , ТОВ Укртехномас-Сервіс , ТОВ Айсіпі , ТОВ Ін вест Іновейш , ТОВ Вергун , ТОВ Аріалтрейд за весь період взаємовідносин.

За результатами перевірки податковим органом складено акт перевірки № 391/1-22-70-34424435 від 07.06.2013, у якому зазначені виявлені порушення позивачем вимог законодавства України, зокрема:

-5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за перевіряє мий період на суму 468468 грн.

-пп.7.4.1, п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість! та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ,, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду ( п. 25)27) Декларації з ПДВ) на суму 377 167 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р від 21.06.2013 №0000472270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 468468 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 117117 грн.; №0000482270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 377167 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 177584 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач мав договірні взаємовідносини з контрагентами: ТОВ Трейдтех , ТОВ Атлант Буд Сіті , ТОВ Вергус , ТОВ Аріалтрейд , ТОВ Леміш Груп , які ґрунтувалися на договорах про надання послуг доступу до мережі Інтернет та з ТОВ Укртехномас-Сервіс , які ґрунтувалися на договорі про відступлення права вимоги.

На підтвердження фактичного виконання умов договорів, укладених з названими контрагентами, та правомірності включення позивачем витрат на оплату придбаних послуг до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за послуги, позивач надав виписані йому контрагентами первинні документи, зокрема, акти надання послуг та податкові накладні.

В той же час, в ході проведення перевірки, відповідачу надійшла інформація інших податкових та слідчих органів щодо контрагентів позивача, яка містить дані про порушення ними вимог діючого законодавства.

Також, відповідачем отримано постанову слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 26.03.2013, якою зафіксовано, що Генеральною прокуратурою України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42012000000000004 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст. 209, ч.3 ст.28, ч.2 ст.358., ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України, в ході якого встановлено, що на території України, рядом осіб створено ряд підприємств з ознаками фіктивності, з метою укладання фіктивних (безтоварних) правочинів, для послідуючого незаконного переводу безготівкових грошових коштів в готівку за винагороду та мінімізації податкових зобов`язань. Також допитані директори ТОВ Атлант Буд Сіті та ІОВ Трейдтех , які надали покази, що ніякої господарської діяльності вказаних підприємств не здійснювали, директорами виступили на прохання осіб за грошову винагороду.

А також постанову старшого слідчого відділу СУ ГУМВС України в Харківській області від 25.03.2013, в якій зазначено, що в ході досудового розслідування встановлено, що в результаті підробки офіційних документів ТОВ Тікле був незаконно та безпідставно сформований податковий кредит по ПДВ, який був використаний для мінімізації бази оподаткування по ПДВ для підприємств-контрагентів, одним з яких через ТОВ Аріалтрейд (код ЄДРПОУ 37267483) є підприємством ТОВ Теремки Лан .

В той же час, апеляційний суд, частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, в основу мотивів для задоволення позову встановив додаткові обставини у справі, такі як відсутність обвинувального вироку у справі стосовно спірного контрагента, а також вказав, що саме по собі пояснення особи, дане в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні не є тим доказом, що тягне за собою будь-які правові наслідки без встановлення цього у визначеному законом порядку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , тут і надалі чинного на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Приписами пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшов правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Разом з тим, Суд вважає висновки суду апеляційної інстанції такими, що зроблені з порушенням норм процесуального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а відтак таке судове рішення не є таким, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі і в акті перевірки, відповідач вказував на наявність порушеного кримінального провадження за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст. 209, ч.3 ст.28, ч.2 ст.358., ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України, в ході якого встановлено, що на території України, рядом осіб створено ряд підприємств з ознаками фіктивності, з метою укладання фіктивних (безтоварних) правочинів, для послідуючого незаконного переводу безготівкових грошових коштів в готівку за винагороду та мінімізації податкових зобов`язань. Також допитані директори ТОВ Атлант Буд Сіті та ІОВ Трейдтех , які надали покази, що ніякої господарської діяльності вказаних підприємств не здійснювали, директорами виступили на прохання осіб за грошову винагороду.

Апеляційним судом цілком обґрунтовано були не прийняті посилання відповідача лише на наявність кримінальної справи, з огляду на відсутність відповідного вироку суду. Однак згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається наявність вироку від 24.09.2013 у справі №761/22932/13-к, в тому числі стосовно посадових осіб ТОВ Атлант Буд Сіті та ТОВ Вергус .

Отже, суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення 18.03.2014 на підставі належних та допустимих доказів не з`ясував результатів порушеного кримінального провадження, залишив поза увагою необхідність надати правову оцінку результатам його розгляду в сукупності з іншими доказами.

Викладене у сукупності вказує на непідтвердження відповідних обставин та фактів належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження суду апеляційної інстанції, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити касаційним судом правильність його висновків в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Згідно частини 4 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судом апеляційної інстанції на підставі належних та допустимих доказів не було з`ясовано належним чином усіх обставин справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Товариства з обмеженою відповідальністю Теремки Лан задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду.

3. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду