Постанова

від 21.06.2019 по справі 804/13988/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 червня 2019 року

Київ

справа №804/13988/14

адміністративне провадження №К/9901/5556/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Лукманова О.М., судді - Божко Л.А., Прокопчук Т.С.)

у справі №804/13988/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Кванта

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Кванта (далі - Товариство) звернулось в Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Ленінському районі) про зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що відповідач всупереч вимог податкового законодавства протиправно здійснив коригування показників в інформаційних базах даних, у тому числі, електронній базі даних Система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України відомостей на підставі акту від 11.08.2014 №887/22-01/20229992 Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ КВФ Кванта з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Броксвіт за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року (головуючий суддя - Лозицька І.О.) у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відображення співробітниками контролюючих органів в інформаційних базах даних результатів податкового контролю щодо платників податків не є зміною показників податкової звітності з податку на додану вартість платника податків, а є лише відображенням відомостей (податкової інформації) щодо фактів, які об`єктивно мали місце - проведення перевірки, її результати, при цьому, дані податкової звітності платника податків залишаються в обсягах, самостійно визначених платником податків. Суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача щодо відображення в інформаційних електронних базах даних контролюючих органів відомостей (податкової інформації) щодо проведення перевірок та звірок, є лише збиранням податкової інформації, які не впливають на права та обов`язки позивача, оскільки не змінюють майнового стану платника податків без прийняття суб`єктом владних повноважень відповідного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з зазначеною постановою, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Кванта задоволено, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року у справі № 804/13988/14 - скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено:

- зобов`язано Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити в обліковій картці платника Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Кванта особистого рахунку, а також в усіх електронних системах, у тому числі в електронній базі даних Система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України суми податкового кредиту, які ТОВ ВКФ Кванта задекларувало за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ БРОКСВІТ у розмірі 106 729,47 гривень та задекларовані суми податкового зобов`язання у частині податкового кредиту, сформованого за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ ВКФ Кванта підприємству-покупцю ТОВ ІНТЕРМІК-ХАРЧОВІ ТЕХНОЛОГІЇ у розмірі 119 884,00 гривні.

- судові витрати у розмірі 109,62 грн стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Кванта .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги cуд апеляційної інстанції зазначив, що внесення змін до автоматизованих систем баз даних ( Система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ) на підставі акту перевірки, який не є рішенням контролюючого органу, без зміни цих показників самим позивачем, шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків) порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкових зобов`язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності. Змінюючи податкові зобов`язання позивача, податковим органом порушено норми ПК України, зважаючи на зобов`язання податкового органу узгодити зміни податкових зобов`язань з платником податків шляхом їх узгодження.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015, залишивши в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2014. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що внесення до електронних баз даних інформації, отриманої внаслідок прядення перевірки платника податків (без прийняття за наслідками перевірки податкових повідомлень-рішень), є лише службовою діяльністю працівників контролюючого органу з виконання обов`язків зі збирання доказової інформації про наявність чи відсутність документального підтвердження господарських операцій. Також контролюючий орган посилаючись на практику Верховного суду України зазначив, що обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є ті дії, які породжують певні правові наслідки. Права позивача можуть бути порушені відповідачем внаслідок прийняття за результатами перевірок податкових повідомлень - рішень, які можуть бути оскаржені в адміністративному чи судовому порядку.

28 травня від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство просить касаційну скаргу ДПІ у Ленінському районі залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року - без змін.

17 січня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми КВАНТА з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ БРОКСВІТ за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт №887/22-01/20229992 від 11.08.2014 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки, документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій у грудні 2012 року із платником податків - покупцем ТМЦ, придбаних у ТОВ Броксвіт , ТОВ Інтермік-зарчові технології .

Позивач зазначив, що на підставі зазначеного акту, відповідач не приймав податкових повідомлень-рішень, однак здійснив коригування в електронних базах даних сум податкового кредиту та податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015р.), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає в зв`язку з наступним.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, чинній на момент їх виникнення.

Пунктом 61.1 статті 61 ПК України встановлено, що податковим контролем є система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Статтею 71 ПК України встановлено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (Пункти 74.1, 74.2 статті 74 ПК України).

Згідно з пунктом 75.1 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 86.1 статті 86 ПК України встановлено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

На думку колегії суддів, висновки, викладені у вказаних довідках чи актах, є відображенням дій податкових інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків, а відповідно, включення суб`єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку також не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов`язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Колегія суддів вважає, що викладені в акті перевірки висновки є відображенням дій працівників органів доходів і зборів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.

Включення суб`єктом владних повноважень до баз даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника.

Інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Підставою для коригування податкових зобов`язань, податкового кредиту та бюджетного відшкодування може бути лише податкове повідомлення-рішення, складене на підставі акту, і саме податкове повідомлення рішення є актом індивідуальної дії, який встановлює обов`язки для платника податків. А показники податкового кредиту та податкових зобов`язань конкретного платника податків, які відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками, і повинні їм відповідати, тому зміна відповідачем в електронних базах даних показників податкової звітності без прийняття податкового повідомлення-рішення або без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), порушує права та інтереси платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення про визначення позивачеві суми грошових зобов`язань відповідачем не приймалось.

Така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №804/17037/14.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що захист прав та інтересів особи, яка вважає, що розповсюдження недостовірної інформації щодо законності її господарської діяльності завдає шкоди її діловій репутації та спричиняє розповсюдженням такої інформації збитки, можливий, з урахуванням суб`єктного складу правовідносин, у межах цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до статті 2 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

З огляду на це, статтею 6 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) кожній особі яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси надано право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду.

Ці норми кореспондуються з положеннями статей 2 та 5 КАС України ( в редакції, що діє з 15.12.2017).

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Частиною 1 статті 345 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Згідно зі ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до помилкового скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 345, 349, 352, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року скасувати, залишивши в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова