Постанова

від 19.06.2019 по справі 308/1129/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 червня 2019 року

м. Київ

справа № 308/1129/14-ц

провадження № 61-16809св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Банк Форум ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 березня 2016 року у складі Леміш О. М. та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 22 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Мацунича М. В., Куштана Б. П.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2014 рокуПублічне акціонерне товариство Банк Форум (далі ПАТ Банк Форум ) звернулося в суд із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0, 1000 га, що надана у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий № НОМЕР_1 ділянка 1, НОМЕР_4 ділянка 2 , яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_3 , що виданий 11.02.2008 року на підставі рішення IVсесії V скликання № 423 Ужгородської міської ради від 10.08.2007 року та яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом її продажу з прилюдних торгів за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26 вересня 2008 року між АКБ Форум та фізичною особою - ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 0565/08/26 - ZLv у відповідності до якого позичальник отримав грошові кошти у формі кредиту у розмірі 30000 доларів США на споживчі цілі строком до 25 вересня 2018 року під 13,5 % річних.

В якості забезпечення по даному кредиту із відповідачем ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, який був посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Анучин Г. В. 26 вересня 2008 року та зареєстрований в реєстрі за № 3223.

За умовами вказаного договору відповідач передав в іпотеку банку наступне майно: земельну ділянку площею 0,1000 га, що надана у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер НОМЕР_1 ділянка 1, НОМЕР_4 ділянка 2 та належить ОСОБА_1 на підставі рішення IV сесії V скликання № 423 Ужгородської міської ради від 10 серпня 2007 року, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позичальник ОСОБА_2 припинив виконувати взяті на себе за кредитним договором зобов`язання, зокрема, вносити щомісячні платежі по тілу кредиту, сплачувати нараховані відсотки за його користування у зв`язку з чим, позивач звернувся із позовом до суду про стягнення суми боргу за кредитним договором. Позивач посилався на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 16.11.2010 року, яким було стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства Банк Форум в особі відділення № 3600 Ужгородська дирекція ПАТ "Банк Форум" заборгованість в розмірі 339309,35 грн. (триста тридцять дев`ять тисяч триста дев`ять грн. 35 коп.), судовий збір у розмірі 1700,00 грн. та 120,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Так як рішення суду не виконується позичальником, Банк звернувся з позовом до іпотекодавця, який є відмінним від позичальника, із зазначеним позовом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 22 грудня 2016 року позов ПАТ Банк Форум задоволено, в рахунок погашення заборгованості по зобов`язаннях ОСОБА_2 за кредитним договором № 0565/08/26 - ZLv від 26 вересня 2008 року в розмірі 339 309, 35 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки, земельну ділянку площею 0, 1000 га, що надана у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий № НОМЕР_5 : НОМЕР_6 ділянка 1, НОМЕР_4 ділянка 2 та належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_3 , що виданий 11.02.2008 року на підставі рішення IV сесії V скликання № 423 Ужгородської міської ради від 10.08.2007 року та яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом її продажу з прилюдних торгів за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій та вирішено питання розподілу судових витрат.

Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 березня 2016 року мотивоване тим, що позичальник припинив виконувати взяті на себе зобов`язання, зокрема вносити щомісячні платежі по тілу кредиту, сплачувати нараховані відсотки за користування ним, а тому враховуючи те, що зобов`язання за кредитним договором № 0565/08/26 - ZLv від 26 вересня 2008 року в розмірі 339 309, 35 грн було забезпечене іпотекою, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 вересня 2016 року заяву про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвала мотивована тим, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, однак не надав суду належних та допустимих доказів того, що не міг з`явитися у судове засідання з поважних причин, крім того заява не містила даних про докази, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи на час вирішення справи.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 22 грудня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 відхилено, заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11 березня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що доводи апеляційної скарги, щодо припинення поруки, так як кредитор на протязі 6 місяців не пред`явив вимоги до поручителя із зміненої дати виконання основного зобов`язання судова колегія до уваги не приймає, оскільки відповідно до статті 11 Закону України Про заставу статей 1, 11 Закону України Про іпотеку майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем і відповідно до статті 546 ЦК України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, а тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК України) застосовується до кредитора з майновим поручителем і він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання винятково в межах вартості предмета застави / іпотеки.

Між сторонами в даній справі договір фінансової поруки не укладався і солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя ЦК України не передбачена. Посилання в апеляційній скарзі на те, що на земельній ділянці, на яку звернено стягнення, знаходиться об`єкт нерухомості, власником якого є заявник та інша особа, яка не є власником даного спору, якій належить частина житлового будинку розміщеного на об`єкті нерухомості апеляційний суд до уваги також не приймає, оскільки нормами статті 6 Закону України Про іпотеку не передбачено заборону на відчуження (звернення стягнення) земельної ділянки на якій розташовані будівлі (споруди), що належать іншій, ніж іпотекодавець, особі, то зазначена норма встановлює тільки обов`язок для нового власника надати власнику будівлі (споруди), такі ж умови користування земельною ділянкою, які мав іпотекодавець.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 22 грудня 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами не було з`ясовано всі обставини справи на які посилаються сторони, докази не оцінено в сукупності, не спростовано ті, які суперечать один одному та не наведено підстав неврахування суперечливих доказів, через що заявник не може погодитись із висновками судів першої та апеляційної інстанції.

Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції був зобов`язаний надати у своєму рішенні відповіді на всі доводи апеляційної скарги, вказує, що під час розгляду справи було повідомлено та підтверджено належними доказами ту обставину, що на спірній земельній ділянці, переданій в іпотеку, знаходиться житловий будинок, який належить третій особі. Ця особа не була стороною у справі, а отже суд, вирішуючи справу по суті, прийняв рішення про права та інтереси особи, яка не була учасником справи. Крім того зазначає, що у прийнятому рішенні не зазначено початкову вартість предмета іпотеки в грошовому виразі, чим порушено статтю 39 Закону України Про іпотеку .

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12 квітня 2018 року справу № 308/1129/14-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30, зі змінами та доповненнями, Постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 Про здійснення правосуддя у Верховному Суді та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення в розумні строки , у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 10 червня 2019 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26 вересня 2008 року між АКБ Банк Форум та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 0565/08/26 - ZLv від 26.09.2008 року у відповідності до якого позичальник отримав грошові кошти у формі кредиту в розмірі 30000 доларів США на споживчі цілі строком по 25 вересня 2008 року під 13,5 % річних.

В якості забезпечення виконання умов кредитного договору, між АКБ Банк Форум та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Анучин Г.В. 26.09.2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 3223.

Відповідно до договору відповідач передав у іпотеку банку земельну ділянку площею 0,1000 га, яка надана у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер НОМЕР_7 ділянка 1, НОМЕР_8 ділянка 2 та належить відповідачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_3 , виданий 11.02.2008 року на підставі рішення IV сесії V скликання № 423 Ужгородської міської ради від 10.08.2007 року, яка знаходиться за адресою: м . Ужгород , вул. Загорська, № 166.

ОСОБА_2 припинив виконувати взяті на себе кредитним договором зобов`язання, зокрема, вносити щомісячні платежі по тілу кредиту, сплачувати нараховані відсотки за його користування.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області стягнуто із ОСОБА_2 на користь позивача суму боргу за кредитним договором № 0565/08/26 - ZLv від 26.09.2008 року в розмірі 339309,35 грн., судовий збір у розмірі 1700,00 грн. та 120 грн. судові витрати за ІТЗ.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526 , 530 , 610 , частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України ).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України ).

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У статті 33 Закону України Про іпотеку передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону .

Отож, іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону ; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (стаття 17 Закону України Про іпотеку ).

Отже, наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16 (провадження № 12-117гс18).

Суди попередніх інстанцій встановили, що ПАТ Банк Форум реалізувало право вимоги до позичальника, з якого відповідно до рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області присуджено стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за кредитним договором № 0565/08/26 - ZLv від 26 вересня 2008 року в розмірі 339 309, 35 грн.

У справі, яка переглядається, ПАТ Банк Форум звернулось до суду з вимогою до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки у межах забезпечення відповідачем виконання основного зобов`язання.

Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.

Застосування позивачем іншого законного способу для захисту свого порушеного права після ухвалення зазначеного вище судового рішення не є подвійним стягненням заборгованості, оскільки питання виконання виданого кредитору виконавчого документа, якщо обов`язок боржника відсутній повністю або частково у зв`язку з добровільним виконанням боржником чи іншою особою, вирішується у порядку, передбаченому частиною другою статті 432 ЦПК України .

У частині першій статті 39 Закону України Про іпотеку у редакції, чинній на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону ; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Отже, у розумінні норми статті 39 Закону України Про іпотеку встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 Закону України Про іпотеку .

При цьому, відповідно до статей 19 , 57 Закону України Про виконавче провадження сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

Доводи касаційної скарги про те, що в резолютивній частині рішення апеляційного суду не зазначено початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не можуть бути безумовною підставою для скасування рішення, оскільки відповідно до статей 19, 57 Закону України Про виконавче провадження сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року, справа № 235/3619/15-ц, провадження №14-11цс18.

Таким чином, від обставини того, що суд не вказав початкової ціни предмета іпотеки не може залежатиправильність ухвалення судом рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 235/3619/15-ц (провадження № 14-11цс18).

Колегія суддів не погоджується з доводами касаційної скарги стосовно того, що порушення основного зобов`язання та іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю, не змінює обсяг його прав, оскільки у такому разі кредитор позбавляється права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законом.

Доводи касаційної скарги щодо необхідності залучення у справі в якості відповідача ОСОБА_1 спростовуються дослідженою судом апеляційної інстанції копією технічного паспорту на будинок, який не є правовстановлюючим документом на нерухоме майно.

Помилкове посилання апеляційного суду в судовому рішенні на частину п`яту статті шостої Закону України Про іпотеку не впливає на його законність.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 2 статті 410 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі що відповідно до положень статті 400 ЦПК України , що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом повно та всебічно з`ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обґрунтоване рішення, подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду в оскаржуваній частині - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410 , 416 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 22 грудня 2016 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська