Рішення

від 12.06.2019 по справі 328/284/19

ТОКМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

328/284/19

12.06.2019

2/328/341/19

РІШЕННЯ

Іменем України

12 червня 2019 року м.Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Коваленка П.Л., за участю секретаря судового засідання Баздирь О.Л., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Рябчікової А.В., третьої особи Живило Н.М., представника третьої особи Маляр Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Токмак за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , Долинська сільська рада про визнання права власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Токмацького районногосуду Запорізької області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, зазначивши в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 М., Долинську сільську раду, в якій просив визнати за ним право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 , розташовану на території Долинської сільської ради, площею 3,75 га, право власності на яку посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю серія НОМЕР_2 від 12.02.2001.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.12.2000 Долинська сільська рада прийняла Рішення № 6 Про затвердження розміру земельної частки (паю) у фізичних гектарах для передачі в приватну власність . Відповідно до п.1 та 2 Рішення Долинська сільська рада затвердила розмір земельної частки (паю) в фізичних гектарах для передачі в натурі. Вилучила земельні ділянки із земель ТОВ Агрофірма ім. Котовського і надала у приватну власність громадянам. 12.02.2001 Долинська сільська рада народних депутатів видала Державний акт на право приватної власності на землю серія НОМЕР_2 , відповідно до якого ОСОБА_1 став власником земельної ділянки площею 3,78 га на території Долинської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки-ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

14.11.2001 Долинська сільська рада прийняла Рішення №3 Про затвердження розміру земельної частки /паю/ у фізичних гектарах для передачі в приватну власність . Відповідно до п. 1 та 2 Рішення, Долинська сільська рада затвердила розмір земельної частки (паю) в фізичних гектарах для передачі в натурі. Вилучила земельні ділянки із земель ТОВ Агрофірма ім. Котовського і надала у приватну власність громадянам. 25.01.2002 Долинська сільська рада народних депутатів видала Державний акт на право приватної власності на землю серія НОМЕР_3 , відповідно до якого ОСОБА_5 стала власником земельної ділянки площею 3,75 га на території Долинської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки-ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Пізніше право власності посвідчене вищенаведеним державним актом перейшло в порядку спадкування до ОСОБА_3 , яка замовила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості із присвоєнням цій земельній ділянці кадастрового номеру НОМЕР_1 .

04.04.2017 позивач звернувся до ФОП ОСОБА_6 про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_2 . В прийнятті заяви на виготовлення технічної документації було відмовлено.

Відповідно до листа ФОП ОСОБА_6 від 03.07.2017, в ході виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_1 на місцевості встановлено НОМЕР_4 накладення на земельну ділянку ОСОБА_5 (спадкоємець ОСОБА_3 ), яка належить їй на підставі Державного акту на право власності на землю серія НОМЕР_3 , виданого 25.01.2002. У зв`язку з цим виготовити документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_1 на місцевості неможливо.

09.02.2018 державним кадастровим реєстратором відмовлено позивачу в прийняті заяви про внесення відомостей до Державного земельного кадастру з підстав, викладених вище. Таким чином, було встановлено що обидві вищенаведені державні акти були видані щодо однієї земельної ділянки.

З метою захисту своїх прав ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою до ОСОБА_3 , Долинської сільської ради, Міжрайонного управління у Токмацькому районі та місті Токмак Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області, третя особа - Токмацька державна нотаріальна контора, про визнання недійсним та скасування рішення Долинської сільської ради, про визнання недійсним та скасування Державного акту на право приватної власності на землю, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 25.05.2018 позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково, а саме: визнано недійсним та скасовано Свідоцтво про право на спадщину від 09.03.2011 № 537, видане на ім`я ОСОБА_3 на спадкове майно після смерті померлої ОСОБА_5 ; визнано недійсним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 35991113 від 05.07.2017, видане державним реєстратором Токмацької районної державної адміністрації; зобов`язано Міжрайонне управління у Токмацькому районі та місті Токмак Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 . У задоволенні інших позовних вимог Токмацький районний суд відмовив.

Апеляційним судом Запорізької області 23.08.2018 винесено Постанову, якою рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 25 травня 2018 року було скасовано в оскаржуваній ОСОБА_1 частині та ухвалено нове рішення в цій частині, відповідно до якого, скасовано Державний акт на право приватної власності на землю серія НОМЕР_3 . В іншій частині рішення Токмацького районного суду Запорізької області залишив без змін.

З метою виконання рішення суду ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора Токмацької районної державної адміністрації із заявою про скасування Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 35991113 від 05.07.2017, видане державним реєстратором Токмацької районної державної адміністрації.

09.11.2018 державний реєстратор Токмацької районної державної адміністрації скасував Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35991113, від 05.07.2017. Таким чином, запис в держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 було скасовано.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з вимогою скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий НОМЕР_1 .

Проте листом від 06.12.2018 Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області відмовилось скасовувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий № НОМЕР_5 , а також відмовилось зареєструвати вищенаведену земельну ділянку за ОСОБА_1

За таких обставин, позивач не має можливості визначити межі своєї земельної ділянки, оскільки існує уже сформована земельна ділянка с кадастровим номером НОМЕР_1 та не може зареєструвати право власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав, що значно ускладнює використання земельної ділянки. На підставі вищенаведеного вважає, що його право власності на земельну ділянку, посвідчене Державним актом на право приватної власності на землю серія НОМЕР_2 , підлягає захисту судом. Тому, посилаючись на ст.392 ЦК України, вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 , розташовану на території Долинської сільської ради , площею 3,75 га, право власності на яку посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю серія НОМЕР_2 від 12.01.2001 та вважає, що зазначене право власності позивача на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_5 , не визнається Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області. З зазначених підстав просить задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області подала до суду відзив, в якому вказала, що вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Запорізької області. Територіальні органи Держгеокадастру України здійснюють свої повноваження у сфері регулювання земельних лише у межах повноважень та у спосіб, що встановлені відповідними нормами чинного законодавства. Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Зокрема, з набранням чинності з 01.01.2013 Закону України Про Державний земельний кадастр від 07.07.2011 №3613-УІ та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, посвідчення права власності на земельну ділянку здійснюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Відповідно до положень пункту 9 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Державний земельний кадастр видача державних актів на право власності на земельні ділянки здійснювалась територіальними органами Держкомзему України при проведенні державної реєстрації земельної ділянки лише до 01 січня 2013 року. З приписів вище зазначених нормативних правових актів вбачається розмежування поняття Державна реєстрація земельної ділянки та поняття Державна реєстрація права. Також на законодавчому рівні розмежовано повноваження органів на яких покладено здійснення відповідних Державних реєстрацій. На даний час, Держгеокадастр України та його територіальні органи здійснюють державну реєстрацію земельних ділянок, а не прав на них. Державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (ст.1 ЗУ Про державний земельний кадастр ).

Відповідно до преамбули Закону України Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень цей закон регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Частиною першою статті 6 Закону України Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що організаційну систему державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України та його територіальні органи; суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;акредитовані суб`єкти; державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Відповідно до статті 25 Про Державний земельний кадастр поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку: а) кадастровий номер; б) площа; в) місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця); г) склад угідь; ґ) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); д) нормативна грошова оцінка; є) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки; є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; ж) кадастровий план земельної ділянки; з) дата державної реєстрації земельної ділянки; и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

Повідомлення про зареєстровані (припинені) речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в тому числі, і за рішенням суду надходить з органів реєстру прав і після чого відомості вносяться у Поземельну книгу.

Пунктом 130 Порядку ведення Державного земельного кадастру (далі Порядку) затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 №1051 передбачено, що відомості (зміни до них) про нового власника, користувача земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вносяться до Поземельної книги Державним кадастровим реєстратором відповідно до пункту 113 цього Порядку.

В пункті 113 Порядку зазначено, що після отримання від органу державної реєстрації прав інформації в порядку інформаційного обміну Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить інформацію про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

Отже, після скасування права на землю органами реєстру прав, державний кадастровий реєстратор отримає в порядку інформаційного обміну інформацію про скасування права, відповідно до чого і внесе зміни до Поземельної книги.

Іншого порядку державної реєстрації прав, чи скасування державної реєстрації такого права законами України або прийнятими на їх підставі підзаконними нормативно - правовими актами, не встановлено.

Законом України Про Державний земельний кадастр , а також Порядком № 1051 передбачено виключний перелік підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки, закриття поземельної книги, скасування кадастрового номера земельної ділянки.

Так, частиною десятою статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Дана норма кореспондується с пунктом 114 Порядку №1051, якою передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання; 2) коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру.

Пунктом 57 вищеназваного Порядку встановлено, що поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених пунктом 114 цього Порядку, та у разі виправлення помилки відповідно до пункту 15 б- 2 цього Порядку.

Частиною четвертою статті 25 того ж закону передбачено, що поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Зазначений перелік, є вичерпним.

Згідно частини шостої статті 16 Закону України Про Державний земельний кадастр кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Крім того зазначає, що позивач у прохальній частині просить суд визнати права власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 за ОСОБА_1 , проте Головне управління в жодному разі не посягає на право власності ОСОБА_1 , оскільки відповідно до ст.122 ЗК України розпоряджається виключно землями державної власності сільськогосподарського призначення. У свою чергу, права власності реєструють органи та суб`єкти, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав. На підставі вищезазначеного, вважає, що між Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області та ОСОБА_1 відсутній спір про право власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1 , тому просить в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Щодо заяви представника відповідача про поновлення строку на подання відзиву, суд зазначає наступне. Положеннями ЦПК України не передбачено поновлення строку для подання відзиву. Однак дивлячись на те, що відповідачем дійсно відзив подано до суду з порушенням строку, встановленого судом з поважних причин, суд вважає за необхідне при ухваленні рішення для повного та всебічного з`ясування обставин справи, прийняти відзив на позов.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якому він не погоджуючись із відзивом відповідача, зазначає, що після прийняття рішення Токмацьким районним судом Запорізької області від 25.05.2018 та постанови Апеляційного суду Запорізької області від 23.08.2018 по справі № 328/3137/17, 09.11.2018 державний реєстратор Токмацької районної державної адміністрації, на підставі рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 25.05.2018 скасував Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 35991113 від 05.07.2017. Таким чином, запис в держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 було скасовано. Відповідно до вищенаведеної інформації відомості про власника земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 , відсутні. В той же час, відповідно до інформації державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 01.06.2019, у розділі відомості про суб`єктів права власності на земельну ділянку зазначено ОСОБА_5 . Таким чином, вбачається невідповідність інформації із Державного реєстру речових прав та інформації державного земельного кадастру, що суперечить положенням п.113 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ № 1051 від 17.10.2012.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з вимогою скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий НОМЕР_1 , на підставі Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 25.05.2018.

Проте листом від 06.12.2018 Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області відмовилось скасовувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий № НОМЕР_1 , а також відмовилось зареєструвати вищенаведену земельну ділянку за ОСОБА_1 ..

За таких обставин позивач не має можливості визначити межі своєї земельної ділянки, оскільки існує уже сформована земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 та не може зареєструвати право власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав, оскільки не може довести державному реєстратору речових прав, що земельна ділянка право власності на яку посвідчено Державним актом серія II - НОМЕР_6 реєстраційний № 81 від 12.02.2001 відповідає земельній ділянці визначеній у Витягу із Державного земельного кадастру.

Крім того, існує невідповідність інформації із Державного реєстру речових прав та інформації державного земельного кадастру щодо власника земельної ділянки, а це в свою чергу, є підставою для відмови в державній реєстрації речових прав.

Відповідно до п.4 та п.5 ч.1 ст.24 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

За таких обставин, зареєструвати своє право власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на теперішній час не можливо, з підстав наведених вище. На підставі вищенаведеного вважає, що його право власності на земельну ділянку посвідчене Державним актом на право приватної власності на землю серія НОМЕР_2 підлягає захисту судом, тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , надані письмові пояснення. З позовними вимогами позивача ОСОБА_3 не погоджується, оскільки вони не відповідають нормам чинного законодавства. Так, ОСОБА_3 була замовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і на підставі цієї документації нею був отриманий Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Таким чином кадастровий номер НОМЕР_1 був присвоєний на підставі розробленої для її державного акту технічної документації, отже, не можна позивачу посилатися в позовних вимогах на кадастровий номер щодо її державного акту, який рішенням суду скасований. Позивач надає до позовної заяви лист від 03.07.2017 ФОП Дікаревої М.В. щодо неможливості виготовити технічну документацію, який не може бути належним доказом в цій справі, оскільки позивач на цей лист як доказ посилався в справі, щодо якої вже прийнято рішення суду по справі №328/3137/17. Вважає, що після винесення судом рішення по справі № 328/3137/17 позивач повинен був повторно звернутися до будь-якої організація, яка має ліцензію щодо виготовлення технічної документації із землеустрою та замовити її, або отримати письмову відмову. Крім того, площа зазначена в позовних вимогах не відповідає площі, зазначеної в державному акті позивача, а саме: 3,78 га замість 3,75га (яка зазначена в позовних вимогах). Також вважає, що в даній цивільній справі відповідач Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області не є належним, оскільки реєстрація прав на нерухоме майно, у тому числі, і права власності або користування земельними ділянками, внесення змін до них та їх припинення, з 01.01.2013 віднесено до компетенції Державної реєстраційної служби Міністерства юстиції України (Укрдержреєстру ).

Ухвалою судді Токмацького районного суду Запорізької області від 08.02.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 22.04.2019 справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в повністю підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених у позові та відповіді на відзив, та просили позов задовольнити.

Представник відповідача Рябчікова А.В. заперечувала проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просила відмовити у повному обсязі. Пояснила, що територіальні органи ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області щодо реєстрації діють лише у межах повноважень та у спосіб, що встановлені відповідними нормами чинного законодавства, зокрема, Закону України Про Державний земельний кадастр . До 01.01.2013 Територіальні органи Держгеокадастру України здійснювали реєстрацію земельних ділянок, на даний час, після внесення вищезазначених змін у законодавство, органи ДЗК здійснюють державну реєстрацію земельних ділянок, а не реєстрацію прав на них. При вирішенні спору просила суд врахувати, що є неналежним відповідачем у справі, навівши підстави, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Адвокат Маляр Н.М. пояснила, що після скасування в судовому порядку Державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_3 позивач мав заново звернутися за розробленням технічної документації на належну йому земельну ділянку, однак не звернувся, а в зазначений спосіб хоче з порушенням діючого законодавства, без розроблення технічної документації та звернення до державного реєстратора, отримати правовстановлюючий документ на належну йому земельну ділянку, що не може вважатися законним. Крім того зазначила, що в даних правовідносинах Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області не є належним відповідачем, оскільки ніяким чином не оспорює та не заперечує право власності позивача на земельну ділянку, розташовану на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області, право власності на яку посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю серія НОМЕР_2 від 12.02.2001.

Представник Долинської сільської ради у судове засідання не з`явився, подав заяву з проханням слухати справу без його участі, в заяві зазначив, що Долинська сільська рада не має посилань на обґрунтовані докази проти заяви по цивільній праві №328/284/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст.223 ЦПК України неявка будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2, п.п. г , д ч.3 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосуванням інших, передбачених законом, способів.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.5-7 ст.81 ЦПК України , докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст.80 ЦПК України , достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.16 Цивільного кодексу України , способом захисту цивільних прав є визнання права.

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України , власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у різі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У судовому засіданні за матеріалами справи встановлено, що рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 25 травня 2018 року по цивільній справі №328/3137/17, встановлено, що відповідно до договору дарування від 20.04.2000 ОСОБА_7 подарувала ОСОБА_1 право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом серії НОМЕР_7 , виданим Токмацькою райдержадміністрацією 19.04.2000, площею 6 умовних кадастрових гектарів.

Також, ОСОБА_1 належав ще один сертифікат серія НОМЕР_8 , який позивач отримав на підставі договору дарування з власником сертифікату ОСОБА_8 , на підставі якого позивачу був виданий Державний акт про право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_9 , про який спору у цій справі не мається.

Згідно з інформацією міського управління у Токмацькому районі та м. Токмаку Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 606/120-18 від 15.03.2018, ОСОБА_1 в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП ім.Котовського не значиться. Але запитувані сертифікати, на підставі яких позивач отримав Державні акти серія ІІ-ЗП № 025597 та ІІ-ЗП № 025598 були первісно видані на ім`я ОСОБА_9 - серія НОМЕР_10 , зареєстрований у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП ім. Котовського за р.н. НОМЕР_11 , і на ім`я гр. ОСОБА_8 - серія НОМЕР_8 , зареєстровано у відповідній книзі за р.н. НОМЕР_12 .

На підставі рішення Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області від 21.12.2000 № 6 та вказаних сертифікатів на земельну частку (пай) серії НОМЕР_7 та НОМЕР_13 124928 ОСОБА_1 отримав Державні акти на право приватної власності на земельні ділянки серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_9 , площею по 3,78 га кожна, які знаходяться на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

04.04.2017 позивач звернувся до ФОП ОСОБА_6 про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі на місцевості відповідно до вказаних Державних актів на право приватної власності на землю.

За державним актом серії НОМЕР_9 було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості із присвоєнням цій земельній ділянці кадастрового номеру НОМЕР_14 .

В прийнятті заяви на виготовлення технічної документації щодо земельної ділянки, право власності на яку у ОСОБА_1 посвідчено Державним актом серії НОМЕР_2 , було відмовлено в зв`язку з її 100-відсотковим накладенням на земельну ділянку ОСОБА_5 (спадкоємець ОСОБА_3 ), яка належить їй на підставі Державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_3 . У зв`язку з цим виготовити документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_1 на місцевості неможливо.

25.01.2002 ОСОБА_5 отримала у власність земельну ділянку площею 3,75 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 .

ОСОБА_3 успадкувала після смерті ОСОБА_5 земельну ділянку площею 3,75 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що знаходиться на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 , виданого 25.01.2002.

На підставі звернення ОСОБА_3 від 13.04.2017 ФОП ОСОБА_6 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яку ОСОБА_3 успадкувала після смерті ОСОБА_5 з кадастровим номером НОМЕР_1 .

31.05.2017 державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області за наслідками перевірки технічної документації на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 внесено до Державного земельного кадастру відповідні відомості.

29.06.2017 ОСОБА_3 звернулась до Центру надання адміністративних послуг Токмацької районної державної адміністрації із заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 .

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Губія В.Д. від 05.07.2017 за наслідками розгляду заяви ОСОБА_3 та доданих документів проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 3,75 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, індексний номер 35991113.

Після встановлення всіх вище перелічених обставин, рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 25.05.2018 та Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 23.08.2018 по справі №328/3137/17, скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером № НОМЕР_1 та зобов`язано Міжрайонне управління у Токмацькому районі та місті Токмак Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області внести відомості до Державного земельного кадастру про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером № НОМЕР_1 ; визнано недійсним та скасовано Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35991113 від 05.07.2017 державного реєстратора Токмацької районної державної адміністрації; скасовано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 09.03.2011, яке зареєстроване в реєстрі за № 537, відповідно до якого ОСОБА_3 успадкувала після смерті ОСОБА_5 земельну ділянку площею 3,27 га, кадастровий номер НОМЕР_1 ; скасовано Державний акт на право приватної власності на землю серія НОМЕР_3 , виданий 25.01.2002 Долинською сільською радою на ім`я ОСОБА_5 , що посвідчує право приватної власності на земельну ділянку площею 3,75 га, розташовану на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області.

З метою виконання рішення суду ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора Токмацької районної державної адміністрації із заявою про скасування Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 35991113 від 05.07.2017, видане державним реєстратором Токмацької районної державної адміністрації.

09.11.2018 державний реєстратор Токмацької районної державної адміністрації скасував Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35991113, від 05.07.2017.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з вимогою скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий НОМЕР_1 .

Першим заступником Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Дикобаєвою Я. за вих.31-8-0.2-7369/2-18 від 06.12.2018 ОСОБА_1 надана відповідь, з якої вбачається, що відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр від 07.07.2011№ 3613-VI, затвердження Кабінетом Міністрів України постанови від 17.10.2012 № 1051 Порядок ведення Державного земельного кадастру , внесенням змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 № 1952-IV, вступу в дію постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.10.2011 № 1141, реєстрація прав на нерухоме майно, в тому числі і права власності або користування земельними ділянками, внесення змін до них та їх припинення, віднесено з 01.01.2013 до компетенції Державної реєстраційної служби Міністерства юстиції України (Укрдержреєстру) та їх територіальних підрозділів. Також. відповідно до ст.114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: 1) поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання; 2) коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника,(якщо така вина доведена) - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру.

Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав. (частина 1 статті 1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень )

Заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством. (частина 1 статті 20 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень )

Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. (частина 1 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень )

За приписами частини 2 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону , до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Пунктом 9 частини 1 статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 1 статті 31-1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.

Згідно з частиною 2 статті 31-1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення.

Пунктом 1 частини 2 Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності від 06 жовтня 2016 року № 1666-VIII встановлено, що до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень, передбаченої Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника. Державний реєстратор прав на нерухоме майно з метою встановлення набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі поданого рішення суду обов`язково використовує відомості Єдиного державного реєстру судових рішень за допомогою офіційного веб-порталу судової влади України щодо наявності такого рішення у відповідному реєстрі в електронній формі, відповідності його за документарною інформацією та реквізитами.

З огляду на викладене, враховуючи наявність судового рішення, яке набрало законної сили, про припинення речових прав (права власності ) на нерухоме майно, а саме земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 площею 3,75 га, державний реєстратор, приймаючи рішення про скасування державної реєстрації права власності на вищевказану земельну ділянки, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає у позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України Про Державний земельний кадастр ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону ; внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру.

Згідно ч.5 цієї статті внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону . Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

В силу ст.9 Закону України Про Державний земельний кадастр державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки. Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.

Згідно з ст.16 Закону України Про Державний земельний кадастр земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Статтею 24 цього Закону визначено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Частиною 5 цієї статті 24 ЗУ Про Державний земельний кадастр передбачено, що державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації. Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Ведення Поземельної книги врегульовано ст.25 цього Закону та Порядком ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМ України від 17 жовтня 2012 року №1051.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.25 цього Закону поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки. Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Пунктом 57 Порядку ведення державного земельного кадастру поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених пунктом 114 цього Порядку, та у разі виправлення помилки відповідно до пункту 156 цього Порядку.

Відповідно до п.60 Порядку запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону , до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Пунктами 74, 75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, передбачено, що рішення суду щодо обтяження прав на нерухоме майно, яке набрало законної сили, є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно.

З наведеного переліку земельного законодавства вбачається, що реєстрація права власності походить від рішення про набуття права власності, то в разі скасування такого рішення, реєстрація має вважатися такою, що підлягає скасуванню.

За таких обставин, з урахуванням вищенаведених судових рішень, а саме рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 25 травня 2018 року, яким скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером № НОМЕР_1 та зобов`язано Міжрайонне управління у Токмацькому районі та місті Токмак Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області внести відомості до Державного земельного кадастру про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером № НОМЕР_1 ; визнано недійсним та скасовано Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35991113 від 05.07.2017 державного реєстратора Токмацької районної державної адміністрації; скасовано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 09.03.2011, який зареєстроване в реєстрі за № 537, відповідно якому ОСОБА_3 успадкувала після смерті ОСОБА_5 земельну ділянку площею 3, 27 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , а також постанови Апеляційного суду Запорізької області від 23 серпня 2018 року, відповідно до якої скасовано Державний акт на право приватної власності на землю серія НОМЕР_3 , виданий 25.01.2002Долинською сільською радою на ім`я ОСОБА_5 , що посвідчує право приватної власності на земельну ділянку площею 3,75 га, розташовану на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області, суд приходить до висновку, що право власності ОСОБА_1 на належну йому земельну ділянку, розташовану на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області площею 3,78 га, право власності на яку посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю серія НОМЕР_2 від 12.02.2001, відновлено в повному обсязі.

Правовідносини щодо здійснення паювання землі регулюються Указом Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08 серпня 1995 року № 720/95 , згідно з положеннями якого член КСГП, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває право на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту. Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифікату, виділення паю в натурі, можуть бути предметом розгляду судів.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.24 постанови Пленуму ВСУ Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16 квітня 2004 року №7 позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Чинним законодавством визначено, що позов має пред`являтися до суду належним позивачем, тобто особою, яка має право вимоги за позовом, оскільки саме її права, свободи та інтереси порушені, оспорюються або невизнані та лише до належного відповідача - особи, яка повинна відповідати за позовом. Таке процесуальне право та обов`язок позивача та відповідача бути належним суб`єктом цивільних процесуальних відносин зумовлено матеріально-правовими відносинами, учасниками яких вони є. Належні сторони у цивільному процесі є носіями суб`єктивних прав та обов`язків, які складають зміст матеріально-правових відносин.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За змістом ст.ст. 51 , 175 ЦПК України на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Заявленим на підставі ст.392 ЦК України позовом про визнання права власності є позадоговірний позов власника майна про визнання його права, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати ним документа, що посвідчує його право власності. Потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними.

Метою використання вказаного позову є усунення невизначеності відносин власності щодо індивідуально-визначеного майна, власником якого є позивач або отримання документа, що засвідчує його право власності та був раніше втрачений ним. Таким чином позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені не до відповідача, а до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на відповідне майно.

Об`єктом позову про визнання права власності за ст.392 ЦК України є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально-визначеного майна.

Позивачем у позові про визнання права власності за ст.392 ЦК України є власник індивідуально-визначеного майна, право якого оспорюється або не визнається іншою особою, з якою власник майна не перебуває у зобов`язальних відносинах, або власник, який втратив документ, що засвідчує право власності на майно.

Відповідачем у позові про визнання права власності за ст.392 ЦК є особа, яка оспорює право власності на майно, або особа, яка хоч і не оспорює права власності на майно, але і не визнає його. У випадках, коли факти оспорювання чи не визнання права власності на майно з боку інших осіб відсутні, але відсутність документа, що засвідчує право власності на майно, заважає власнику володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, відповідач у позові про визнання права власності взагалі відсутній.

Підставою позову, заявленого за ст.392 ЦК України , є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно та ст.16 ЦК України , яка визначає визнання права як способу захисту цивільних прав та інтересів.

Умовою задоволення позову про визнання права власності на майно за ст.392 ЦК України є наявність у позивача доказів, що підтверджують його право власності на нього. ЦК України , визначивши, що власник здійснює право власності своїм майном на свій розсуд, в той же час не визначає конкретних доказів, якими останній повинен підтверджувати своє суб`єктивне право.

Такими доказами відповідно з нормами процесуального законодавство України є будь-які фактичні данні, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Насамперед підтверджувати наявність у позивача права власності на майно в суді можуть правовстановлювальні документи.

Відповідно до п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав позови про визнання права власності, що пред`явлені на підставі статті 392 ЦК , пов`язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна.

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Статтею 50 ЦПК України встановлено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно.

Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:

1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів;

2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;

3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Частини перша та друга статті 51 ЦПК України надають право суду першої інстанції за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача, або замінити первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо позов подано не до тієї особи, яка має відповідати за позовом.

Згідно з ч.1 ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ч.2 ст.16 ЦК України .

Проте, у відповідності із принципом диспозитивності, визначеним ст.13 ЦПК України , підстави та предмет позову визначає виключно позивач.

При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Аналізуючи наведені норми та письмові матеріали справи, суд приходить до переконання, що ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області не наділене повноваженнями щодо розпоряджаннями землями колективної власності членів КСП, тобто є неналежним відповідачем у даній справі.

Під час судового розгляду встановлено, що право власності позивача на спірну земельну ділянку встановлено на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від 12.02.2001.

При цьому, право власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку ніким не оспорюється та не встановлено, що ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області порушило або оспорює право позивача на належну йому земельну частку (пай), має повноваження щодо розпорядження землями колективної власності членів колишнього КСП, визначення її розміру або видачу правовстановлюючих документів на земельну частку (пай).

Крім того, щодо вимоги позивача про визнання за ним права власності саме на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 , розташовану на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області площею 3,75 га, право власності на яку посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю серія НОМЕР_2 від 12.02.2001, суд відмічає наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до позовної заяви предметом спору у даній справі є земельна ділянка площею 3,75 га, розташована на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області.

В той же час, на підставі рішення Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області від 21.12.2000 № 6, позивач є власником земельної ділянки площею 3,78 га на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 , виданим 12.02.2001.

Факт 100-відсоткового накладення меж земельної ділянки площею 3,75 га на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області з кадастровим номером НОМЕР_1 , яка на підставі скасованого постановою Апеляційного суду Запорізької області від 23.08.2018 Державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_3 належала ОСОБА_5 (спадкоємець ОСОБА_3 ) та належної позивачу ОСОБА_1 земельної ділянки площею 3,78 га на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 , встановлено вищезазначеними судовими рішеннями Токмацького районного суду від 25.05.2018 року та Апеляційного суду Запорізької області від 23 серпня 2018 року, які набрали законної сили.

На думку суду, на даний час, за відсутності технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості), не вбачається можливим визнати право власності позивача на земельну ділянку площею 3,75 га, розташовану на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області з кадастровим номером НОМЕР_1 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, оскільки позивачу рішенням Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області від 21.12.2000 № 6, відповідно до Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 , який є чинним, передана у приватну власність земельна ділянка, розташована на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області площею 3,78 га, на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Враховуючи зазначені положення, суд вважає, що позивачем невірно обрано спосіб захисту своїх прав в частині визначення відповідача по справі та предмету позову.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що правові підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 , розташовану на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області площею 3,75 га, право власності на яку посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю серія НОМЕР_2 від 12.02.2001 в судовому порядку відсутні.

На підставі викладеного в задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст.16, 20 ЦК України, ст.ст.13, 77-79, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , Долинська сільська рада про визнання права власності на земельну ділянку - відмовити.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорозької області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_15 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, місце знаходження: 69095, місто Запоріжжя, вулиця Українська, будинок 50, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39820689.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , рнокпп НОМЕР_16 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Долинська сільська рада, місце знаходження: 71760, Запорізька область, Токмацький район, село Долина, вулиця Центральна, будинок 85, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 04353623.

Дата складення повного судового рішення 20.06.2019.

Суддя: