Постанова

від 20.08.2019 по справі 328/284/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 20.08.2019 Справа № 328/284/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 328/284/19 Головуючий у 1 інстанції Коваленко П.Л.

Провадження №22ц/807/2652/19 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2019 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.

суддів: Кочеткової І.В.

Кухаря С.В.

при секретарі: Бєловій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 12 червня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , Долинська сільська рада Токмацького району Запорізької області про визнання права власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , Долинська сільська рада Токмацького району Запорізької області, про визнання права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що 21 грудня 2000 Долинська сільська рада прийняла Рішення № 6 Про затвердження розміру земельної частки (паю) у фізичних гектарах для передачі в приватну власність . Відповідно до п.1 та 2 Рішення Долинська сільська рада затвердила розмір земельної частки (паю) в фізичних гектарах для передачі в натурі. Вилучила земельні ділянки із земель ТОВ Агрофірма ім. Котовського і надала у приватну власність громадянам. 12 лютого 2001 Долинська сільська рада народних депутатів видала Державний акт на право приватної власності на землю серія ІІ-ЗП в„–025597 , відповідно до якого ОСОБА_1 став власником земельної ділянки площею 3,78 га на території Долинської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки-ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

14 листопада 2001 року Долинська сільська рада прийняла Рішення №3 Про затвердження розміру земельної частки (паю) у фізичних гектарах для передачі в приватну власність . Відповідно до п. 1 та 2 Рішення, Долинська сільська рада затвердила розмір земельної частки (паю) в фізичних гектарах для передачі в натурі. Вилучила земельні ділянки із земель ТОВ Агрофірма ім. Котовського і надала у приватну власність громадянам. 25 січня 2002 Долинська сільська рада народних депутатів видала Державний акт на право приватної власності на землю серія ІІІ-ЗП в„– 005900 , відповідно до якого ОСОБА_3 стала власником земельної ділянки площею 3,75 га на території Долинської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки-ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Пізніше право власності посвідчене вищенаведеним державним актом перейшло в порядку спадкування до ОСОБА_2 , яка замовила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості із присвоєнням цій земельній ділянці кадастрового номеру 2325280800:10:001:0056 .

04 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ФОП ОСОБА_4 про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-ЗП в„– 025597 . В прийнятті заяви на виготовлення технічної документації було відмовлено, оскільки в ході виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_1 на місцевості встановлено 100-відсоткове накладення на земельну ділянку ОСОБА_3 .

З цих же підстав 09 лютого 2018 року державним кадастровим реєстратором біло відмовлено ОСОБА_1 в прийнятті заяви про внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

З метою захисту своїх прав ОСОБА_1 звернувся до суду.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 25.05.2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково, визнано недійсним та скасовано Свідоцтво про право на спадщину від 09.03.2011 № 537, видане на ім`я ОСОБА_2 на спадкове майно після смерті померлої ОСОБА_3 ; визнано недійсним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 35991113 від 05.07.2017, видане державним реєстратором Токмацької районної державної адміністрації; зобов`язано Міжрайонне управління у Токмацькому районі та місті Токмак Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2325280800:10:001:0056 . У задоволенні інших позовних вимог Токмацький районний суд відмовив.

Апеляційним судом Запорізької області 23.08.2018 року винесено Постанову, якою рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 25 травня 2018 року було скасовано в оскаржуваній ОСОБА_1 частині та ухвалено нове рішення в цій частині, відповідно до якого, скасовано Державний акт на право приватної власності на землю серія ІІІ-ЗП в„– 005900 . В іншій частині рішення Токмацького районного суду Запорізької області залишив без змін.

09 листопада 2018 року державний реєстратор Токмацької районної державної адміністрації скасував Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35991113, від 05.07.2017. Таким чином, запис в держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 2325280800:10:001:0056 було скасовано.

ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області з вимогою скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий № 2325280800:10:001:0056 .

Проте листом від 06.12.2018 року ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області відмовилось скасовувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий № 25280800:10:001:0056 , а також відмовилось зареєструвати вищенаведену земельну ділянку за ОСОБА_1 .

Зазначав, що за таких обставин він не має можливості визначити межі своєї земельної ділянки, зареєструвати право власності на земельну ділянку, що значно ускладнює її використання.

З огляду на вищенаведене просив суд визнати за ним право власності на земельну ділянку кадастровий № 25280800:10:001:0056 , розташовану на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області площею 3,75 га, право власності на яку посвідчено державним актом на право приватної власності на землю серія ІІ-ЗП в„– 025597 від 12.02.2001 року.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 12 червня 2019 року відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав в частині визначення відповідача у справі та предмету позову.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилалась на необґрунтованість, незаконність рішення, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

09 серпня 2019 року від ГУ Держегеокадастру в порядку ст. 360 ЦПК України надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Рішення суду першої інстанції вважають законним, та заперечують проти задоволення апеляційної скарги.

Також, 09 серпня 2019 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_2 . Зазначає, що підстави відмови у задоволенні позову зазначені в рішенні суду першої інстанції повність обґрунтовані та відповідають ситуації. Просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу - відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи та пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до договору дарування від 20.04.2000 року ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_1 право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом серії НОМЕР_5 , виданим Токмацькою райдержадміністрацією 19.04.2000, площею 6 умовних кадастрових гектарів (а.с. 12-15).

ОСОБА_1 належав сертифікат серія НОМЕР_6 , який він отримав на підставі договору дарування з власником сертифікату ОСОБА_6 , на підставі якого позивачу був виданий Державний акт про право власності на земельну ділянку серія ІІ-ЗП в„– 025598 , про який спору у цій справі не мається.

Відповідно до інформації міського управління у Токмацькому районі та м. Токмаку Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 606/120-18 від 15.03.2018, ОСОБА_1 в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП ім.Котовського не значиться. Але запитувані сертифікати, на підставі яких позивач отримав Державні акти серія ІІ-ЗП в„– 025597 та ІІ-ЗП в„– 025598 були первісно видані на ім`я ОСОБА_7 - серія НОМЕР_8 , зареєстрований у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП ім. Котовського за р.н. 201, і на ім`я гр. ОСОБА_6 - серія НОМЕР_6 , зареєстровано у відповідній книзі за р.н. 872.

На підставі рішення Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області від 21.12.2000 № 6 та вказаних сертифікатів на земельну частку (пай) серії НОМЕР_5 та ЗП НОМЕР_9 ОСОБА_1 отримав Державні акти на право приватної власності на земельні ділянки серії ІІ-ЗП в„– 025597 та серії ІІ-ЗП в„– 025598 , площею по 3,78 га кожна, які знаходяться на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У квітні 2017 року позивач звернувся до ФОП ОСОБА_4 про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі на місцевості відповідно до вказаних Державних актів на право приватної власності на землю.

За державним актом серії ІІ-ЗП в„– 025598 було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості із присвоєнням цій земельній ділянці кадастрового номеру 2325280800:10:001:0055 .

В прийнятті заяви на виготовлення технічної документації щодо земельної ділянки, право власності на яку у ОСОБА_1 посвідчено Державним актом серії ІІ-ЗП в„– 025597 , було відмовлено в зв`язку з її 100-відсотковим накладенням на земельну ділянку ОСОБА_3 (спадкоємець ОСОБА_2 ), яка належить їй на підставі Державного акту на право власності на землю серії ІІІ-ЗП в„– 005900 . У зв`язку з цим виготовити документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_1 на місцевості неможливо.

25 січня 2002 ОСОБА_3 отримала у власність земельну ділянку площею 3,75 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП в„– 005900 .

ОСОБА_2 успадкувала після смерті ОСОБА_3 земельну ділянку площею 3,75 га, кадастровий номер 2325280800:10:001:0056 , що знаходиться на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП в„– 005900 , виданого 25.01.2002.

На підставі звернення ОСОБА_2 від 13.04.2017 ФОП ОСОБА_4 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яку ОСОБА_2 успадкувала після смерті ОСОБА_3 з кадастровим номером 2325280800:10:001:0056 .

31 травні 2017 державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області за наслідками перевірки технічної документації на земельну ділянку з кадастровим номером 2325280800:10:001:0056 внесено до Державного земельного кадастру відповідні відомості.

29 червня 2017 ОСОБА_2 звернулась до Центру надання адміністративних послуг Токмацької районної державної адміністрації із заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2325280800:10:001:0056 .

Крім того, судом встановлено, що рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_8 від 05.07.2017 за наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 та доданих документів проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2325280800:10:001:0056 площею 3,75 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, індексний номер 35991113.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 25.05.2018 та Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 23.08.2018 по справі №328/3137/17, скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером № 2325280800:10:001:0056 та зобов`язано Міжрайонне управління у Токмацькому районі та місті Токмак Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області внести відомості до Державного земельного кадастру про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером № 2325280800:10:001:0056 ; визнано недійсним та скасовано Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35991113 від 05.07.2017 державного реєстратора Токмацької районної державної адміністрації; скасовано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 09.03.2011, яке зареєстроване в реєстрі за № 537, відповідно до якого ОСОБА_2 успадкувала після смерті ОСОБА_3 земельну ділянку площею 3,27 га, кадастровий номер 2325280800:10:001:0056 ; скасовано Державний акт на право приватної власності на землю серія ІІІ-ЗП в„– 005900 , виданий 25.01.2002 Долинською сільською радою на ім`я ОСОБА_3 , що посвідчує право приватної власності на земельну ділянку площею 3,75 га, розташовану на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області.

ОСОБА_1 з метою виконання рішення суду звернувся до державного реєстратора Токмацької районної державної адміністрації із заявою про скасування Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 35991113 від 05.07.2017, видане державним реєстратором Токмацької районної державної адміністрації.

09 листопада 2018 державний реєстратор Токмацької районної державної адміністрації скасував Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35991113, від 05.07.2017.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з вимогою скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий 2325280800:10:001:0056 .

Відповідно до відповіді, наданої першим заступником Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області вбачається, що відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр від 07.07.2011№ 3613-VI, затвердження Кабінетом Міністрів України постанови від 17.10.2012 № 1051 Порядок ведення Державного земельного кадастру , внесенням змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 № 1952-IV, вступу в дію постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.10.2011 № 1141, реєстрація прав на нерухоме майно, в тому числі і права власності або користування земельними ділянками, внесення змін до них та їх припинення, віднесено з 01.01.2013 до компетенції Державної реєстраційної служби Міністерства юстиції України (Укрдержреєстру) та їх територіальних підрозділів.

Відповідно до ст.114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: 1) поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання; 2) коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника,(якщо така вина доведена) - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав. Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав. (частина 1 статті 1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень )

Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи наявність судового рішення, яке набрало законної сили, про припинення речових прав (права власності ) на нерухоме майно, а саме земельної ділянки за кадастровим номером 2325280800:10:001:0056 площею 3,75 га, державний реєстратор, приймаючи рішення про скасування державної реєстрації права власності на вищевказану земельну ділянки, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України Про Державний земельний кадастр ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру.

Згідно ч.5 цієї статті внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

Ведення Поземельної книги врегульовано ст.25 цього Закону та Порядком ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМ України від 17 жовтня 2012 року №1051.

Враховуючи вищезазначені норми земельного законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що реєстрація права власності походить від рішення про набуття права власності, то в разі скасування такого рішення, реєстрація має вважатися такою, що підлягає скасуванню.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з урахуванням рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 25 травня 2018 року, про те, що право власності ОСОБА_1 на належну йому земельну ділянку, розташовану на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області площею 3,78 га, право власності на яку посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю серія ІІ-ЗП в„– 025597 від 12.02.2001, відновлено в повному обсязі.

Правовідносини щодо здійснення паювання землі регулюються Указом Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08 серпня 1995 року № 720/95, згідно з положеннями якого член КСГП, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває право на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту. Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифікату, виділення паю в натурі, можуть бути предметом розгляду судів.

Чинним законодавством визначено, що позов має пред`являтися до суду належним позивачем, тобто особою, яка має право вимоги за позовом, оскільки саме її права, свободи та інтереси порушені, оспорюються або невизнані та лише до належного відповідача - особи, яка повинна відповідати за позовом. Таке процесуальне право та обов`язок позивача та відповідача бути належним суб`єктом цивільних процесуальних відносин зумовлено матеріально-правовими відносинами, учасниками яких вони є. Належні сторони у цивільному процесі є носіями суб`єктивних прав та обов`язків, які складають зміст матеріально-правових відносин.

За приписами ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ст.ст.51, 175 ЦПК України на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.

Позивачем у позові про визнання права власності за ст.392 ЦК України є власник індивідуально-визначеного майна, право якого оспорюється або не визнається іншою особою, з якою власник майна не перебуває у зобов`язальних відносинах, або власник, який втратив документ, що засвідчує право власності на майно.

Відповідачем у позові про визнання права власності за ст.392 ЦК є особа, яка оспорює право власності на майно, або особа, яка хоч і не оспорює права власності на майно, але і не визнає його. У випадках, коли факти оспорювання чи не визнання права власності на майно з боку інших осіб відсутні, але відсутність документа, що засвідчує право власності на майно, заважає власнику володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, відповідач у позові про визнання права власності взагалі відсутній.

Підставою позову, заявленого за ст.392 ЦК України, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно та ст.16 ЦК України, яка визначає визнання права як способу захисту цивільних прав та інтересів.

Умовою задоволення позову про визнання права власності на майно за ст.392 ЦК України є наявність у позивача доказів, що підтверджують його право власності на нього. ЦК України, визначивши, що власник здійснює право власності своїм майном на свій розсуд, в той же час не визначає конкретних доказів, якими останній повинен підтверджувати своє суб`єктивне право.

Відповідно до ч.1 ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ч.2 ст.16 ЦК України.

Суд першої інстанції, аналізуючи статті 48.50, 51 ЦПК України та письмові матеріали справи, дійшов правомірного висновку про те, що ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області не наділене повноваженнями щодо розпоряджаннями землями колективної власності членів КСП, тобто є неналежним відповідачем у даній справі.

Крім того, під час судового розгляду встановлено, що право власності позивача на спірну земельну ділянку встановлено на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП в„– 025597 від 12.02.2001. При цьому, право власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку ніким не оспорюється та не встановлено, що ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області порушило або оспорює право позивача на належну йому земельну частку (пай), має повноваження щодо розпорядження землями колективної власності членів колишнього КСП, визначення її розміру або видачу правовстановлюючих документів на земельну частку (пай).

Вирішуючи позовні вимоги про визнання права власності саме на земельну ділянку кадастровий номер 2325280800:10:001:0056 , розташовану на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області площею 3,75 га, право власності на яку посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю серія ІІ-ЗП в„– 025597 від 12.02.2001, суд дійшов правильного висновку про те, що позивачем невірно обрано спосіб захисту своїх прав в частині визначення відповідача по справі та предмету позову.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання в судовому порядку за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку кадастровий номер 2325280800:10:001:0056 , розташовану на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області площею 3,75 га, право власності на яку посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю серія ІІ-ЗП в„– 025597 від 12.02.2001.

На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Випадки для звільнення від доказування, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Відповідно ж до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 12 червня 2019 року у цій справі - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дняїї прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 23 серпня 2019 року.

Головуючий

Судді: