Постанова

від 04.06.2019 по справі 2-3832/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1426/19

Номер справи місцевого суду: 2-3832/10

Головуючий у першій інстанції Абухін Р.Д.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Ващенко Л.Г.,

за участю секретаря - Чепрас А.І.,

учасники справи:

стягувач - ОСОБА_1

боржник - ОСОБА_2

апелянт - в.о. начальника Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Вінничук В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу в.о. начальника Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Вінничук В.В. на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 липня 2018 року у складі судді Абухіна Р.Д.,

в с т а н о в и в:

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23.02.2010 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , щомісяця у розмірі 500 грн., починаючи з дня подачі заяви, тобто з 13.08.2009 року і до досягнення повноліття ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На виконання зазначеного рішення видано виконавчий лист №2-3832/10, який направлено до Другого Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції для виконання.

ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця Другого Приморського відділу ДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області, які полягають в тому, що державний виконавець не робить перерахунок розміру аліментів.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 липня 2018 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Другого Приморського відділу ДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області задоволено. Визнано відмову державного виконавця Другого Приморського відділу ДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області № 22666 від 13.06.2018 в проведені перерахунку розміру аліментів в рамках виконавчого провадження №В-5/452 по виконанню виконавчого листа №2-3832/10 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . неправомірною. Зобов`язано державного виконавця Другого Приморського відділу ДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області провести перерахунок розміру аліментів, які стягуються на користь ОСОБА_1 утримання сина - ОСОБА_3 , з врахуванням мінімального розміру аліментів на одну дитину який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку встановленого ч.2 ст. 182 Сімейного кодексу України, по виконавчому провадженню № В-5/452 з виконання виконавчого листа №2-3832/10, виданого 30.04.2010 року Приморським районним судом м. Одеси.

Не погодившись з ухвалою суду, в.о. начальника Другого Приморського відділу ДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області Вінничук В.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу, та постановити нову про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії ДВС.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що задовольняючи скаргу на дії ДВС щодо відмови в перерахунку розміру аліментів суд не зазначив норми Закону, які надають право державному виконавцю визначати розмір аліментів з урахуванням збільшення мінімального розміру з моменту набрання чинності ЗУ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів від 17.05.2017 та винесення постанови про проведення перерахунку розміру аліментів без внесення змін до резолютивної частини виконавчого листа судом.

Сторони в судове засідання 04.06.2019 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції прийшов до висновку, що внесення змін до Сімейного кодексу України в частині визначення мінімального розміру аліментів, є підставою для приведення розміру аліментів, які стягуються за рішенням суду, у відповідність до ст. 182 СК України. В таких випадках питання визначення мінімального розміру аліментів, що мають стягуватись з боржника, віднесені до повноважень державного виконавця, у провадженні якого перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа про стягнення аліментів.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 13.08.2009 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на сина ОСОБА_3 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23.02.2010 позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 щомісяця у розмірі 500 грн., починаючи з дня подачі заяви, тобто з 13 серпня 2009 року і до досягнення повноліття ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На виконання вказаного судового рішення видано виконавчий лист №2-3832/10, який направлено до Другого Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції.

17.05.2010 постановою державного виконавця Другого Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження №В-5/452 по виконанню виконавчого листа №2-3832/10 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 500 грн. на утримання дитини.

Законом України №2037-VIII від 17.05.2017 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів у ч.2 ст.182 СК України внесені зміни, згідно з якими мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Вказана норма Закону в новій редакції діє з 08.07.2017.

Відповідно до ст. 7 ЗУ Про Державний бюджет України на 2018 рік визначено, що прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з січня 2018 року становить 1860грн., з 1 липня -1944 грн.

Враховуючи, що станом на 2018 рік ОСОБА_3 виповнилося 13 років та розмір аліментів на утримання дитини становить 500 грн., тобто менший за встановлений ст. 182 СК України, ОСОБА_1 29.05.2018 звернулася до Другого Приморського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області про проведення перерахунку розміру аліментів.

Державний виконавець Шуляченко М.Б. листом від 13.06.2018 № 22666 відмовив у проведенні перерахунку з посиланням на ст. 192 СК України та вказав про те, що для перерахунку розміру аліментів заявниці необхідно звернутися до суду.

Однак відмова державного виконавця здійснити перерахунок розміру аліментів була незаконною з огляду на наступне.

Статтею 71 Закону України Про виконавче провадження визначений порядок стягнення аліментів. Зокрема, згідно ч.1, 3 порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Частина 2 ст. 182 СК України в редакції, яка діє з 08.07.2017, передбачає, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів встановлено, що розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст. 182 СК України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

У пункті 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 6 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах роз`яснено, що виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав. При цьому суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Положеннями статті 1 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до правової позиції ВС у справі від 12.09.2018 №459/2181/17 зміна закону, яким встановлюється мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.

Разом з тим, збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою для ухвалення нового рішення про збільшення розміру аліментів, як і не може бути підставою для відмови в перерахунку розміру аліментів.

Таким чином, внесення змін до Сімейного кодексу України в частині визначення мінімального розміру аліментів, не є підставою для зміни розміру аліментів в судовому порядку в розумінні ст. 192 СК України, оскільки зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитини не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. За відсутності іншого і необхідності дотримання гарантованих прав дитини питання визначення мінімального розміру аліментів, що мають стягуватись з боржника, є компетенцією державного виконавця, у провадженні якого перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа про стягнення аліментів.

Доводи про те, що законом не визначений такий порядок не звільняють від обов`язку виконання закону про забезпечення дитини гарантованим рівнем утримання, тому підставою скасування рішення суду бути не можуть.

Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, тобто в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.

Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу в.о. начальника Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Вінничук В.В. залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: