Постанова

від 12.06.2019 по справі 686/957/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КОПІЯ

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 686/957/19

Провадження № 22-ц/4820/1174/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд в складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І.

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.

за участю апелянтки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2

розглянув у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/957/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 березня 2019 року (суддя Продан Б.Г., повне судове рішення складено 05 квітня 2019 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради про визнання права власності на земельну ділянку.

Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та її представника, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

В січні 2019 року ОСОБА_1 звертаючись до суду зазначала, що на підставі договору довічного утримання від 17.08.2007 рокe вона отримала у власність житловий будинок АДРЕСА_1 . Після смерті відчужувача майна вона вирішила приватизувати земельну ділянку під будинком, однак виявила, що земельна ділянка площею 0,0418 га по АДРЕСА_1 вже була приватизована ОСОБА_3 і згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії НОМЕР_1 . передана останньому для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Оскільки згідно ч. 3 п. 7 договору довічного утримання земельна ділянка, на якій розташований будинок у разі її приватизації відчужувачем підлягає передачі по договору довічного утримання набувачу, позивач звернулась до відповідача із заявою про державну реєстрацію прав на вказану земельну ділянку. Посилаючись на те, що в порушення положень ч. 3 ст. 120, ч. 1 ст. 126 ЗК України та п. 14 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, рішенням відповідача від 03.11.2017 року розгляд її заяви було незаконно зупинено, а в подальшому рішенням реєстратора від 18.12.2018 року їй відмовлено у державній реєстрації з підстав відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, позивач просила визнати протиправним та скасувати рішення управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради від 18.12.2017 року №38786043 про відмову у держаній реєстрації прав та їх обтяжень та зобов`язати відповідача провести за нею державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 березня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку та вказує, що це рішення постановлено з порушенням судом норм матеріального та процесуального права і підлягає до скасування. На підтвердження доводів апеляційної скарги апелянтка зазначила, що розглядаючи спір суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не врахував та не надав правової оцінки тій обставині, що в силу положень ч. 3 ст. 120 ЗК України з переходом права власності на будинок за договором довічного утримання до неї перейшло право власності на земельну ділянку на тих же умовах, на яких вона належала попередньому власнику. ОСОБА_1 вказує, що спірна земельна ділянка на момент смерті ОСОБА_3 належала йому на праві власності, проте відчужувач в силу важкого стану здоров`я в останні роки життя не виконав в повному обсязі умови договору та нотаріально не відчужив спірну земельну ділянку на її користь. Разом з тим, згідно ч.3 п.7 договору довічного утримання від 17.08.2007 року, укладеного між нею та ОСОБА_3 , у разі приватизації земельної ділянки, на якій розташований будинок, вона набуває право власності на земельну ділянку, як набувач по даному договору. Оскільки для державної реєстрації прав та їх обтяжень вона надала відповідачу державний акт на право власності на спірну земельну ділянку, який є підставою для реєстрації за нею права власності на землю, апелянтка вважає необґрунтованими висновки суду про неможливість застосування до спірних правовідносин положень ч. 3 ст. 120 ЗК України. З огляду на викладене ОСОБА_1 просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задовольняння її позову.

У відзиві на апеляційну скаргу, поданому управлінням з питань реєстрації Хмельницької міської ради, відповідач погоджується із рішенням суду першої інстанції, вважає його законним і обґрунтованим. Вказує, що справа розглянута судом із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а мотиви та доводи викладені у скарзі є безпідставними.

Апелянтка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу з підстав у ній наведених.

Представник управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради до суду не з`явився, хоча про день і час розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника справи та її представника, дослідивши матеріали справи, дійшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Згідно ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається із матеріалів справи, 17 серпня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір довічного утримання Серії ВЕХ №033875, що посвідчений державним нотаріусом Першої Хмельницької державної нотаріальної контори Балац Т.П. та зареєстрований у реєстрі за №32513 (а.с. 6).

Згідно умов вказаного договору, відчужувач ОСОБА_3 передав у власність набувача ОСОБА_1 53/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель за АДРЕСА_1 , а остання зобов`язалась довічно його утримувати, забезпечувати харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою, і зберігати в його довічному користуванні житловий будинок на правах члена сім`ї.

Відповідно до пункту 7 вказаного договору згаданий будинок до цього нікому іншому не проданий, не подарований, не заставлений, в спорі і під забороною не перебуває. Земельна ділянка, на якій розташований згаданий житловий будинок, не є власністю відчужувача і не знаходиться на приватизації в відділі земельних ресурсів. В разі приватизації земельної ділянки відчужувачем вона підлягає передачі по договору довічного утримання набувачу по даному договору.

Також встановлено, що 14 січня 2011 року ОСОБА_3 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку Серії НОМЕР_1 , згідно якого останній на підставі рішення сорокової сесії Хмельницької міської ради від 03.11.2010 року №42 отримав у власність земельну ділянку площею 0,0418 га по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с.5).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_3 від 31.12.2016 року, виданого Хмельницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану (а.с. 12).

12 травня 2017 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Хмельницького БТІ Голотою Л.О. на підставі договору довічного утримання, серія та номер 3-2512 за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на житловий будинок, загальною площею 77.4 кв.м., житлова площа 37.2 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 7).

30 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_1 . Разом із вказаною заявою надала Державний акт про право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_3 Серії НОМЕР_1 від 12 березня 2011 року та Договір довічного утримання №3-2512 від 17 серпня 2007 року.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Хмельницької міської ради про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №37920750 від 03 листопада 2017 року, розгляд заяви ОСОБА_1 зупинено з підстав відсутності у повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, визначених Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127 та ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме відсутній правовстановлюючий документ на землю.

В подальшому, державним реєстратором прав на нерухоме майно Хмельницької міської ради прийнято рішення №38786043 від 18 грудня 2017 року, яким з підстав неусунення ОСОБА_1 обставин, що були причиною для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, останній відмовлено у державній реєстрації права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_2 .

З огляду на вищенаведене, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції вірно виходив з того, що при укладенні Договору довічного утримання між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , останній не набув права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд(присадибна ділянка), що розташована по АДРЕСА_1 , а тому на дату укладення зазначеного договору не міг передати її позивачу у власність. І ОСОБА_1 не доведено протиправність оскарженого рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №38786043 від 18 грудня 2017 року, оскільки з поданих позивачем документів для державної реєстрації права на земельну ділянку, державний реєстратор не міг ідентифікувати, що саме ця земельна ділянка знаходиться в фактичному місці розташування будинку та в Договорі довічного утримання не вказано такі відомості відносно земельної ділянки, як дата державної реєстрації земельної ділянки, найменування органу, що провів державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер, площа, цільове призначення та місце знаходження земельної ділянки. А відтак, суд вважав, що вказане рішення управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради прийнято відповідно до вимог чинного законодавства України.

Дійшовши такого висновку, суд обґрунтовано посилався на відповідні норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1, 8, 14 ч. 1 статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у випадку подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством. Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника. Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви (п.1 ч.1, ч.ч. 2,3 ст. 23 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

У разі, якщо після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття ( п. 8 ч. 1, ч. 2 ст. 24 вищевказаного Закону).

Згідно пунктів 18, 23 Порядку Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127, за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

В силу ст. 744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 ЗК України у разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено,що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на положення ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом помилково до спірних правовідносин не було застосовано ч. 3 ст. 120 ЗК України є безпідставними, адже встановлено, що на момент укладення договору довічного утримання в 2007 році ОСОБА_3 не набув права власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована в АДРЕСА_1 . А набувши в подальшому право власності на зазначену земельну ділянку, ОСОБА_3 за життя не було оформлено інших договорів відносно зазначеної нерухомості.

Оцінюючи посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не надано належної правової оцінки ч. 3 п. 7 договору довічного утримання від 17.08.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що на думку апелянтки підтверджує правомірність набуття нею як набувача по даному договору права власності на земельну ділянку, на якій розташований будинок у разі її приватизації, колегія суддів вважає їх безпідставними, адже судом відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України дано оцінку зазначеному доказу і ці доводи апеляції зводяться до незгоди апелянта із висновком суду по його оцінці.

Разом з тим, як вбачається із апеляційної скарги, апелянтом визнається, що ОСОБА_3 не в повному обсязі було виконано умови договору довічного утримання, а саме після отримання відчужувачем у 2011 році Державного акту на право власності на земельну ділянку, через важкий стан здоров`я ним не було відчужено спірну земельну ділянку на користь набувача за договором довічного утримання у встановленому законом порядку.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що для державної реєстрації прав та їх обтяжень апелянтка надала відповідачу державний акт на право власності на спірну земельну ділянку, який є достатньою підставою для реєстрації за нею права власності на землю, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки наданий Державний акт на право власності на земельну ділянку підтверджує саме право власності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а не право власності ОСОБА_1 .

Таким чином, висновки суду першої інстанції, перевірені в межах апеляційного перегляду відповідають обставинам справи, що встановлені судом відповідно до вимог процесуального закону, доказам у справі надана належна правова оцінка, тому колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення і відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 червня 2019 року.

Судді (підпис) А.П. Корніюк

(підпис) І.В. П`єнта

(підпис) О.І. Талалай

Згідно з оригіналом

Суддя апеляційного суду А.П. Корніюк