Постанова

від 29.01.2020 по справі 686/957/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 686/957/19

провадження № 61-14254св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 березня 2019 року у складі судді Продана Б. Г. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 червня 2019 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі договору довічного утримання від 17 серпня 2007 року, укладеним нею з ОСОБА_2 , вона отримала у власність житловий будинок АДРЕСА_1 .

Після смерті відчужувача майна вона вирішила приватизувати земельну ділянку під будинком, однак виявила, що земельна ділянка площею 0,0418 га за тією ж адресою вже була приватизована ОСОБА_2 і згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 982176 передана останньому для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Оскільки згідно із частиною третьою пункту 7 договору довічного утримання земельна ділянка, на якій розташований будинок у разі її приватизації відчужувачем підлягає передачі за договором довічного утримання набувачу, вона звернулась до Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради із заявою про державну реєстрацію прав на вказану земельну ділянку. Посилалася на те, що в порушення положень частини третьої статті 120, частини першої статті 126 ЗК України та пункту 14 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, рішенням Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради від 03 листопада 2017 року розгляд її заяви було незаконно зупинено, а у подальшому рішенням реєстратора від 18 грудня 2018 року їй відмовлено у державній реєстрації з підстав відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: визнати протиправним та скасувати рішення Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради від 18 грудня 2017 року № 38786043 про відмову у держаній реєстрації прав та їх обтяжень; зобов`язати Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради провести за нею державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:23:002:0036.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 березня 2019 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради діяло законно та у межах повноважень, тому підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 березня 2019 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з тим, що при укладенні договору довічного утримання між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , останній не набув права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована на АДРЕСА_1 , тому на дату укладення зазначеного договору не міг передати її позивачу у власність. ОСОБА_1 не доведено протиправність оскарженого рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 18 грудня 2017 року № 38786043, оскільки з поданих нею документів для державної реєстрації права на земельну ділянку, державний реєстратор не міг ідентифікувати, що саме ця земельна ділянка знаходиться в фактичному місці розташування будинку та у договорі довічного утримання не вказано такі відомості відносно земельної ділянки, як дата державної реєстрації земельної ділянки, найменування органу, що провів державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер, площа, цільове призначення та місце знаходження земельної ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду , ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким її позов задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди надали неправильну правову оцінку частині третій пункту 7 договору довічного утримання від 17 серпня 2007 року та неправильно застосували норму частини третьої статті 120 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2019 року Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому вказує, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, оскільки позивач не довела обґрунтованості своїх вимог, а управління діяло в межах наданих йому повноважень, тому просить залишити скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного від 03 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2019 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17 серпня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір довічного утримання серії ВЕХ № 033875, що посвідчений державним нотаріусом Першої Хмельницької державної нотаріальної контори Балац Т. П. та зареєстрований у реєстрі за № 32513.

Згідно з умовами вказаного договору, відчужувач ОСОБА_2 передав у власність набувача ОСОБА_1 53/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель за АДРЕСА_1 , а остання зобов`язалась довічно його утримувати, забезпечувати харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою, і зберігати в його довічному користуванні житловий будинок на правах члена сім`ї.

Відповідно до пункту 7 вказаного договору згаданий будинок до цього нікому іншому не проданий, не подарований, не заставлений, в спорі і під забороною не перебуває.

Земельна ділянка, на якій розташований згаданий житловий будинок, не є власністю відчужувача і не знаходиться на приватизації в відділі земельних ресурсів.

В разі приватизації земельної ділянки відчужувачем вона підлягає передачі по договору довічного утримання набувачу по даному договору.

14 січня 2011 року ОСОБА_2 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 982176, згідно з яким останній на підставі рішення сорокової сесії Хмельницької міської ради від 03 листопада 2010 року № 42 отримав у власність земельну ділянку площею 0,0418 га на АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 31 грудня 2016 року серії НОМЕР_1 , виданого Хмельницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану .

12 травня 2017 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Хмельницького бюро технічної інвентаризації ОСОБА_3 . на підставі договору довічного утримання, серія та номер 3-2512 за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на житловий будинок, загальною площею 77.4 кв. м, житлова площа 37.2 кв. м за адресою АДРЕСА_1 часткою 53/100.

30 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради із заявою про проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:23:002:0036 за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом із вказаною заявою надала державний акт про право власності на земельну ділянку від 12 березня 2011 року серії ЯЛ № 982176 на ім`я ОСОБА_2 та договір довічного утримання від 17 серпня 2007 року № 3-2512.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Хмельницької міської ради про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 листопада 2017 року № 37920750, розгляд заяви ОСОБА_1 зупинено з підстав відсутності у повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, визначених порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінетом Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 та статтею 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а саме відсутній правовстановлюючий документ на землю.

У подальшому, державним реєстратором прав на нерухоме майно Хмельницької міської ради прийнято рішення від 18 грудня 2017 року № 38786043, яким з підстав неусунення ОСОБА_1 обставин, що були причиною для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, останній відмовлено у державній реєстрації права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6810100000:23:002:0036.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги його висновків не спростовують.

Відповідно до пунктів 1, 8, 14 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема, на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у випадку, зокрема, подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством.

Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника.

Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви (пункт 1 частини першої, частини друга, третя статті 23 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо, зокрема, після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття (пункт 8 частини першої, частина друга статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Згідно з пунктами 18, 23 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Статтею 744 ЦК України встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Відповідно до частини третьої статті 120 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно виходи в з того, що при укладенні договору довічного утримання між нею та ОСОБА_2 , останній ще не набув права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована на АДРЕСА_1 , тому на дату укладення зазначеного договору не міг передати її позивачу у власність. ОСОБА_1 не доведено протиправність оскарженого рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 18 грудня 2017 року № 38786043, оскільки з поданих нею документів для державної реєстрації права на земельну ділянку, державний реєстратор не міг ідентифікувати, що саме ця земельна ділянка знаходиться в фактичному місці розташування будинку та у договорі довічного утримання не вказано такі відомості відносно земельної ділянки, як дата державної реєстрації земельної ділянки, найменування органу, що провів державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер, площа, цільове призначення та місце знаходження земельної ділянки.

Доводи касаційної скарги з посланням на надання судами неправильної правової оцінки частині третій пункту 7 договору довічного утримання від 17 серпня 2007 року та неправильне застосування норми частини третьої статті 120 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, є безпідставними, оскільки суди належно дослідили умови вказаного договору та правильно застосували наведену норму матеріального права.

Відхиляючи аналогічні доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції правильно звернув увагу на те, що на момент укладення договору довічного утримання у 2007 році ОСОБА_2 не набув права власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована у АДРЕСА_1 , тому на той час не міг нею розпорядитися, а набувши у подальшому право власності на зазначену земельну ділянку, ОСОБА_2 за життя не було переданої її у власність ОСОБА_1 .

Апеляційний суд також правильно вказав, що наданий позивачем жержавний акт на право власності на земельну ділянку підтверджує саме право власності ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не право власності ОСОБА_1 .

Крім того, як в апеляційній, так й у касаційній скаргах, заявник визнає, що ОСОБА_2 не у повному обсязі було виконано умови договору довічного утримання, а саме після отримання відчужувачем у 2011 році державного акту на право власності на земельну ділянку, через важкий стан здоров`я, ним не було відчужено спірну земельну ділянку на користь набувача за договором довічного утримання у встановленому законом порядку.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 березня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк