Постанова

від 20.06.2019 по справі 642/510/15-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019 року м. Харків

Справа № 642/510/15-ц

Провадження № 22-ц/818/ 2809 /19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

секретаря: Кучер Ю.Ю.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ,

Відповідач: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю Територія виробництва ,

Треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О., Реєстраційна служба Головного управління юстиції у Харківській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Територія виробництва , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О., Реєстраційна служба Головного управління юстиції у Харківській області, про визнання правочинів недійсними та витребування майна із чужого незаконного володіння,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду міста Харкова від 02 квітня 2019 року, постановлену суддею Бондаренком В.В.,

в с т а н о в и в :

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2015 року розглянута цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ Територія виробництва , треті особи приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О., реєстраційна служба Головного управління юстиції у Харківській області про визнання правочинів недійсними та витребування майна із чужого незаконного володіння, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 12 червня 2017 року рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 , витребувано на його користь з чужого незаконного володіння ТОВ Територія виробництва нежитлові приміщення, розташовані за адресою АДРЕСА_1 а саме:

Нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 2, загальною площею 23,4 кв.м. в літ. О-2 ;

-Антресолі № 5, площею 132,1 кв.м.; нежитлове приміщення 2-го поверху № 6, площею 382,2 кв.м. в літ. В-2 , загальною площею 514,3 кв.м.;

-Нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 1-4, загальною площею 381,6 кв.м. в літ. В-2 ;

-Нежитлові приміщення 1-го поверху № № 1, 1а, 2, 3, 5-7, 11, 14-23, 25-28, III, IV, VI площею 612,9 кв.м.; нежитлові приміщення 2-го поверху №№ 29-44, 44а, 45-53, 99-108, VII, VIII площею 615,7 кв.м.; 3-го поверху №№ 54-61, 61а, 62, 62а, 63-67, 67а, 68, 68а, 69, 69а, 70-73, IX, X, площею 630,9 кв.м; нежитлові приміщення 4-го поверху №№ 76-82, 82а, 83, 86-88, 91-95, 97, 98, XI, XII площею 620,8 кв.м; нежитлові приміщення технічного поверху №№ 109-119, XIII, XV площею 265,7 кв.м., загальною площею 2746,0 кв.м в літ. А-4 ;

-Нежитлове приміщення 1-го поверху № І площею 58,5 кв.м. в літ Б-2 ;

-Нежитлові приміщення 2-го поверху № № 2-5 загальною площею 15,7 кв.м. в літ. К-2 ;

-Нежитлові приміщення 2-го поверху № № 3,4 загальною площею 23,1 кв.м. в літ. 0-2 ;

-Нежитлові приміщення підвалу № № І, II, загальною площею 38,8 кв.м. в літ. А-4 ;

-Нежитлові приміщення № № 4-10 загальною площею 232,0 кв.м. в літ. Е-1 ;

-Нежитлове приміщення № 1 загальною площею 64,9 кв.м. в літ. К-2 ;

-Нежитлові приміщення № № 1,2 загальною площею 65,2 кв.м., в літ. Е-1 ;

-Нежитлові приміщення № 2 загальною площею 154,0 кв.м. в літ. Д-1 ;

-Нежитлове приміщення № 1 загальною площею 240,6 кв.м. в літ. Д-1 ;

-Нежитлові приміщення №№ 1-12 загальною площею 236,4 кв.м. в літ. Г-1 ;

-Нежитлові приміщення №№ 13-18 загальною площею 206,3 кв.м. в літ. Г-1 ;

-Нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 1-25, 60, 61, II, 26-33, нежитлові приміщення 2-го поверху №№ 34-37, 39-44, 44а, 45-59, загальною площею 5553,5 кв.м. в літ Б-2 ;

-1/2 частину нежитлової будівлі літ. "И-1", площею 15,0 кв.м.;

-1/2 частину нежитлової будівлі літ "И-1", площею 15,0 кв.м.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Харкова від 02 квітня 2019 року заяву ОСОБА_1 про встановлення способу виконання рішення суду - задоволено. Встановлено спосіб виконання рішення Апеляційного суду Харківської області від 12 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ Територія виробництва , треті особи приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О., реєстраційна служба Головного управління юстиції у Харківській області про визнання правочинів недійсними та витребування майна із чужого незаконного володіння, а саме визначено вилучити у ТОВ Територія виробництва та передати ОСОБА_1 нежитлові приміщення.

Ухвала суду мотивована тим, що підставою для встановлення способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Позивач отримав виконавчий лист, який пред`явив до виконання, але судовий виконавець відмовив у відкритті виконавчого провадження, посилаючись на те, що у судовому рішенні та виконавчому документі не вказано, які дії (заходи примусового виконання рішення) потрібно вчинити судовому виконавцю для виконання судового рішення.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення порядку виконання рішення суду у справі № 642/510/15-ц.

Апеляційна скарга мотивована тим, що державним виконавцем було відмовлено у відкритті виконавчого провадження, а отже позивач не набув статусу стягувача, а тому у нього відсутнє право на звернення до суду із відповідною заявою. Законом України Про виконавче провадження не передбачено такої підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, як нерозуміння виконавцем, які саме дії йому потрібно вчинити. Докази того, що позивач оскаржував відповідне рішення державного виконавця відсутні.

Враховуючи фактичну відсутність виконавчого провадження та відсутність у позивача статусу стягувача, суд повинен був відмовити у задоволенні цієї заяви з процесуальних підстав: неналежний суб`єкт звернення та відсутність виконавчого провадження, в рамках якого рішення суду хоч якимось чином виконувалось.

В матеріалах справи відсутні докази неможливості виконання рішення суду у той спосіб, який був встановлений судом під час прийняття рішення. Рішення суду у цій справі взагалі не виконувалось в порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження . На підставі рішення суду у цій справі позивачем зареєстровано за собою право власності на відповідні нежитлові приміщення, тобто рішення суду було практично виконано. Оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції фактично прийняв нове рішення та встановив для учасників справ нові права та обов`язки, які не були обумовлені рішенням суду у цій справі, що є недопустимим.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2015 року розглянута цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ Територія виробництва , треті особи приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О., реєстраційна служба Головного управління юстиції у Харківській області про визнання правочинів недійсними та витребування майна із чужого незаконного володіння, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 12 червня 2017 року рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 , витребувано на його користь з чужого незаконного володіння ТОВ Територія виробництва нежитлові приміщення, розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

13 грудня 2017 року Міжрайонним відділом державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 повернуто виконавчий документ без виконання, оскільки виконавчий лист № 642/510/15-ц не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення способу виконання судового рішення, в якій з урахуванням уточненої заяви від 07 серпня 2018 року, просив для виконання рішення Харківського апеляційного суду від 12 червня 2017 року у справі № 642/510/15-ц в частині витребування на користь ОСОБА_1 з чужого незаконного володіння ТОВ Територія виробництва , нежитлових приміщень вилучити (у тому числі звільнити від засновників, працівників та майна ТОВ Територія виробництва ) та передати ОСОБА_1 нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

В обгрунтування заяви, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідач ТОВ Територія виробництва відмовився добровільно виконувати рішення апеляційного суду Харківської області від 12 червня 2017 року. Разом з тим, у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом було відмовлено у зв`язку з тим, що у виконавчому листі, як і в самому рішенні апеляційного суду Харківської області не зазначено які дії (заходи примусового виконання рішення) потрібно вчинити, в тому числі державному виконавцю, для того, щоб виконати судове рішення в частині витребування на користь ОСОБА_1 з чужого незаконного володіння ТОВ Територія виробництва зазначеного вище нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ч. 1, 3 чт. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України.

При вирішенні питання про встановлення способу виконання суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення.

Задоволення відповідної заяви можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Відповідно до ч.ч.1,5,6,7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання рішення суду ОСОБА_1 не доведено існування обставин виключного характеру, які перешкоджають чи унеможливлюють виконання рішення апеляційного суду Харківської області від 12 червня 2017 року, як і не доведено здійснення позивачем будь-яких заходів щодо його виконання.

Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження не оскаржена.

Суд першої інстанції вважав помилково встановленими ті обставини, які не доведені заявником.

Оскільки повернення державним виконавцем виконавчого документа без прийняття до виконання не є виключною обставиною, яка перешкоджає виконанню рішення, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення способу виконання рішення у зв`язку з її безпідставністю.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Зважаючи на вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні заяви про встановлення способу виконання рішення суду.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду міста Харкова від 02 квітня 2019 року - скасувати. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення способу виконання рішення апеляційного суду Харківської області від 12 червня 2017 року - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту підписання суддями. В силу п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий С.С. Кругова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук

повний текст постанови

складено 21 червня 2019 року