Рішення

від 27.05.2019 по справі 120/708/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   м. Вінниця 27 травня 2019 р.                                              Справа № 120/708/19-а Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді:Альчука М.П.,       за участю секретаря судового засідання: Краєвської І.В.       представника позивача: Захарченка О.В.       представника відповідача: Тимошевської Ю.В.   розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу       за позовом: приватного підприємства "Віндормонтажбуд"       до: Головного управління ДФС у Вінницькій області       про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ: До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне  підприємство "Віндормонтажбуд" (надалі – позивач,  ПП "Віндормонтажбуд") з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області ( надалі  - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом за результатами проведеної перевірки сформовано акт № 6278/1415/35446096  від 29.12.2018,  за висновками якого винесено податкові повідомлення рішення від 16.01.2019 форми "В4" № 0000261415, яким встановлено завищення позивачем від'ємного значення на суму 129406 грн. та форми "Р" № 0000271415, яким визначено податкове зобов'язання в сумі 198687 грн. та штрафні санкції в сумі 49672 грн. На думку податкового органу в ході проведення перевірки ПП "Віндормонтажбуд" не надало належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують господарські операції з ТОВ "Спектр Сервіс". Однак перевіряючим надано видаткові накладні, податкові накладні, товаро-транспортні накладні, які підтверджують реальність проведення господарських операцій  ТОВ "Спектр Сервіс". Окрім того, наявність або відсутність  документів або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платників податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Таким чином, висновки щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ "Спектр Сервіс" є протиправними, тому позивач змушений був звернутись до суду щодо скасування вказаних податкових повідомлень-рішень. 25.03.2019 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову  з огляду на те, що надані до перевірки видаткові накладні не містять обов'язкових реквізитів, а саме посади, прізвища, ім'я, по батькові осіб, відповідальних за здійснення господарської операції. Також на підставі наданих первинних документів (податкові, видаткові накладі) не вдалося  проаналізувати процес  фактичного переміщення всього придбаного товару від постачальника ТОВ "Спектр Сервіс" до покупця ПП "Віндормонтажбуд", оскільки  відсутні документи щодо перевезення товарів. Тобто надані до перевірки документи не можуть за своїм змістом вважатись документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності (а.с.73-78). 04.04.2019  на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому вказав, що ПП "Віндормонтажбуд" не може нести відповідальності за не виконання його контрагентом своїх зобов'язань, адже вказане суперечить принципу індивідуальної податкової відповідальності платника (а.с.112-115). 16.04.2019  представником відповідача до суду надано письмові заперечення в яких просив відмовити у задоволенні вимог з підстав відсутності належним чином оформлених первинних документів. При цьому наявність формально складених, але недостовірних документів з  придбання товарів чи послуг, не можуть слугувати підставою для включення сум з таких операцій  до складу податкового кредиту з податку на додану вартість (а.с.119-120). В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав викладених у відповіді на відзив на наданих до суду додаткових пояснень та доказів. Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність та з мотивів наведених у відзиві до позову та письмових запереченнях. Дослідивши надані до суду докази, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення заявлених позовних вимог, з огляду на таке. Судом  встановлено, що у період з 22.12.2018 по 27.12.2018  працівниками  Головного управління ДФС у Вінницькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства "Віндормонтажбуд" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках  з ТОВ "Спектр Сервіс", ТОВ "ЛВН Лімітед", ПАТ "Миронівський хлібопродукт", ТОВ "Племінний завод "Агро Регіон" за червень 2018. За результати якої оформлено акт від 29.12.2018 № 6278/1415/35446096 (надалі - акт перевірки від 29.12.2018) . В ході проведення перевірки  встановлено наступні порушення : - п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст. 198 Податкового кодексу України  внаслідок чого підприємством завищено від'ємне значення за червень 2018 на суму 129406грн., яке в подальшому включається до складу податкового кредиту; - п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст. 198 Податкового Кодексу України внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість в червні 2018  в сумі 198687 грн. (а.с.13-34). Матеріали акту перевірки від 29.12.2018 свідчать про те, що зазначені порушення виявленні за результатами дослідження взаємовідносин позивача з ТОВ "Спектр Сервіс". З урахуванням чого, 16.01.2019  податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення  форми "В4" № 0000261415, яким встановлено завищення  від'ємного значення на суму 129406 грн. та форми "Р" №0000271415, яким визначено податкове зобов'язання в сумі 198687 грн. та штрафні санкції в сумі 49672 грн.(а.с.42-45). Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням, що оскаржуються,  суд виходить із наступного. Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України)  господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Відповідно до п.п. 14.1.181  п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий   кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України   визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (п. 198.1. ст. 198 ПК України). А згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України). На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу. З огляду на зазначені положення ПК України витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податку на додану вартість  мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської діяльності є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Як свідчать матеріали справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення  винесені  за результатами дослідження господарських операцій позивача з  ТОВ "Спектр-Сервіс" у червні 2018 року . Так, судом встановлено, що 12.06.2018 між ТОВ "Спектр Сервіс", як постачальником  та ПП "Віндормонтажбуд", як покупцем  укладено договір поставки № 12/18. Згідно з п.п.1.1 п.1 Договору постачальник зобов'язується постачати та передавати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. : - шпали для залізничних колій; - підкладки для залізничниць широкої колії роздільного скріплення КБ-65 рейок типу Р65; - болти клемні для рейкових скріплень;, - болти закладні; - бруси для стрілкових переводів залізничниць широкої колії; Загальна вартість договору склала 1557926,4 (п.п.1.2. п.1 Договору) (а.с.47). На виконання умов вказаного договору до суду надано видаткову накладну № 0000031 від 16.06.2018,  податкову накладну від 16.06.2018 № 150, товаро-транспортну накладну № 31 від 16.06.2018 (а.с.48-50). З аналізу яких вбачається, що постачальником ТОВ "Спектр-Сервіс" передано у власність покупцю ПП "Віндормонтажбуд" підкладки для залізничниць широкої колії, шпали для залізничної колії, болти клемні для рейкових скріплень, бруси для стрілкових переводів. Зокрема даний товар розвантажено за адресою м. Вінниця, вул. І. Богуна, 92 (зареєстроване місце реєстрації позивача). Частинами першою - четвертою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999р. встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій (визначення яких як фактів підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів міститься в абз. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88) є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Також, відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з п.11.1 п.11  Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України  14.10.1997 № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Представником відповідача в судовому засіданні звернуто увагу суду на той факт, що надані до перевірки видаткові накладні не містять обов'язкових реквізитів, а саме посади, прізвища, ім'я, по батькові осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. Дослідивши зазначені докази через призму даних норм та виявлених порушень, судом встановлено, що  первинні  документи на виконання умов договору поставки № 12/18 від 12.06.2018, дійсно не містять такого реквізиту, як посада, прізвища, ім'я, по батькові відповідальних осіб за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. Однак, суд звертає увагу, що виявлення окремого незначного недоліку у складанні первинного документу, не може тягнути за собою, невизнання їх як первинних документів, та як наслідок слугувати підставою для втрати права на формування суми податкового кредиту. В даному випадку, суд погоджується з позицією позивача, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платників податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Варто також вказати, що зазначена позиція також закріплена у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №5603/11/2070. Надаючи правову оцінку спірним правовідносин, суд в даному випадку також враховує той факт, що господарська операція за договором  поставки  № 12/18 від 12.06.2018 спричинила реальні зміни в майновому стані платника податків ПП "Віндормонтажбуд". Більш того, здійснення господарської операції і власне її результат відображено у бухгалтерському обліку позивача. Таким чином, судом встановлено, що видаткова накладна, податкова накладна товаро-транспортна накладна відповідають змісту положень п.2 ч.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999р., та як наслідок підтверджують реальність господарських операцій укладених між ТОВ "Спектр Сервіс" та ПП "Віндормонтажбуд" за  договором поставки № 12/18. Матеріали акту перевірки від 29.12.2019 також містять обґрунтування щодо відсутності зв'язку між укладеним договором поставки та використання товару у свій діяльності, з огляду відсутність розрахунків за отриманий товар та дебеторської/кредиторської заборгованості за ТОВ "Спектр Сервіс". Суд критично відноситься до вказаних посилань , адже  положення договору поставки № 12/18 від 12.06.2018 не ставить в залежність покупця щодо строку  перерахування  коштів за результатами отриманого товару. Крім того, в матеріалах справи наявні платіжні доручення № 177 від 08.08.2018 та № 5754 від 23.08.2018 про перерахунок коштів ПП "Віндормонтажбуд" на користь ТОВ "Спектр Сервіс" в сумі 607152 грн. та  411405,04 грн. відповідно (а.с.57-58). До підстав, що ставлять під сумнів реальність здійснення господарських операцій, відповідачем також віднесено відсутність основних фондів, транспортних засобів, виробничих та складських приміщень, трудових ресурсів ТОВ " Спектр Сервіс". Визначаючись щодо даного посилання, суд виходив з того, що платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення від 22.01.2009 у справі Булвес АД проти Болгарії (Заява № 3991/03) Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. Рішеннями Європейського суду з прав людини відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” підлягає застосуванню судами як джерело права. Норми податкового законодавства також не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Дану позицію також висловлену у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 № 815/3479/11. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.02.2018 у справі № 817/537/17 (провадження №К/9901/4401/17), презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку. Факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені контрагентів, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що    для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту. Враховуючи вищенаведене, судом встановлено правомірність формування податкового кредиту за результатами укладеного договору поставки № 12/18 від 12.06.2018. В розрізі заявлених вимог судом також досліджено наявні в матеріалах справи видаткові накладні № 0000032 від 16.06.2018, № 0000033 від 16.06.2018, №0000033 від 16.06.2018, податкові накладні від 16.06.2018 № 146, від 16.06.2018 № 143, від 16.06.2018 № 149 (а.с. 51-56). Представником позивача  в судовому засіданні зазначено, що вказані первинні підтверджуються факт поставки ТОВ "Спектр Сервіс" на адресу позивача піску. Разом з тим, на підтвердження реальності вчинення правочину до суду та в ході перевірки не  надано жодного договору поставки та/або купівлі-продажу піску та товаро-транспортної накладної. Також судом досліджено наявний в матеріалах справи договір про надання послуг № 06-18 від 11.06.2018, за яким виконавець ТОВ "Спектр Сервіс" зобов'язується за завданням замовника ПП "Віндормонтажбуд" надавати за плату послуги спецтехнікою на об'єкті замовника, а саме куток дорожній самохідний вібраційний гладковальцевий, та бульдозери, а замовник зобов'язується оплачувати такі послуги. На виконання умов якого до суду надано акт № ОУ-00189 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкова накладна від 16.06.2018 № 147 (а.с.55-62). Однак, суд критично оцінює дані докази в контексті положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999р, адже з їх аналізу не можливо встановити обсяг наданих послуг, робіт, рух коштів, дату,час поставки товарів чи надання послуг, взаємопов'язаність з подальшим надання послуг чи виконання робіт. Відповідно до ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 11 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства. В силу п 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими  пунктом 201.11  статті 201 цього Кодексу. Відтак, перешкодою для визнання права на формування податкового кредиту є  відсутність належним чином оформлених документів визначених нормою п 198.6 ст. 198 ПК України. До таких документів належать: - зареєстровані в ЄРПН податкові накладні/розрахунки коригування; - митні декларації; - інші документи, передбачені п. 201.11 ПКУ. Згідно з п. 201.1, ст.201 ПК України  на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Суд звертає увагу, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, у первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Таким чином, встановлено, що фактично господарська операція не відбулася, відтак первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть братись до уваги при формування податкового кредиту. Так,  в обґрунтування заявлених вимог представником позивача надано до суду договір підряду № 120717 від 12.07.2017, додаткову угоду від 01.11.2017, додаток №2 договору підряду № 120717 від 12.07.2017, підсумкову відомість ресурсів, акт № 3 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2018 року, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за вересень 2018 року (а.с.140-161). Однак, суд не бере до уваги дані докази адже останні не підтверджують  поставку піску чи надані послуги за  договором про надання послуг № 06-18 від 11.06.2018. З аналізу їх не можливо встановити взаємозв'язок позивача ТОВ "Спектр Сервіс", відтак суд в цій частині погоджується із позицією податкового органу, щодо формально складених, але недостовірних документів, що як наслідок не може слугувати підставою для включення сум з таких операцій  до складу податкового кредиту з податку на додану вартість. Підсумовуючи вище наведене та із врахуванням наданого до суду розрахунку  фінансових санкцій по податку на додану вартість ПП  "Віндормонтажбуд", податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області № 0000271415 від 16.01.2019 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 79262 грн. та 19816 грн. штрафних (фінансових) санкцій, підлягає скасуванню. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ст.139 КАС України. Згідно ч.3 цієї статті Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295  КАС України, суд - ВИРІШИВ: Адміністративний позов приватного підприємства "Віндормонтажбуд" (21010, м. Вінниця, вул. І. Богуна, 92, ЄДРПОУ 35446093) до Головного управління ДФС у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, ЄДРПОУ 39402165) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області № 0000271415 від 16.01.2019 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 79262 грн. та 19816 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути на користь приватного підприємства "Віндормонтажбуд" сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1473,28 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області.           Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.           Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.           Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Суддя                                                                    Альчук Максим Петрович