Постанова

від 20.06.2019 по справі 826/18626/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/18626/15                                                                       Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   20 червня 2019 року                                                                                            м. Київ               Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:    Головуючого судді:                                                                      Коротких А.Ю.,    суддів:                                                                                            Літвіної Н.М.,                                                                                                            Сорочка Є.О.,    при секретарі                                                                                 Григорук В.С.,                                  розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Новий формат ТВ" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Новий формат ТВ" до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна регуляторна служба України про визнання незаконним рішення, - В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий формат ТВ" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна регуляторна служба України про визнання незаконним рішенням Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення від 11.06.2015 року №743 "Про затвердження розмірів штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення та радіомовлення". Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Новий формат ТВ" подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. На адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення прийнято рішення від 11.06.2015 року №743 "Про затвердження розмірів штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення", яким затверджено "Розміри штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення". Рішення від 11.06.2015 року №743 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.07.2015 року за №828/27273, опубліковано в Офіційному віснику України від 17.07.2015 року №54, набрало чинності з дня опублікування. Позивач, вважаючи вищевказане рішення протиправним, звернувся до суду з даним позовом. Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 70 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" від 21.12.1993 року №3759-XII (у редакції Закону України від 12.01.2006 року №3317-IV, з наступними змінами, чинними на час прийняття оскаржуваного рішення) Національна рада здійснює контроль за дотриманням та забезпечує виконання вимог, у тому числі, законодавства України у сфері телебачення і радіомовлення. Згідно зі статтею 72 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення застосовуються за рішенням суду або, у встановлених цим Законом випадках, за рішенням Національної ради (частина перша); Національна рада застосовує санкції до телерадіоорганізацій у разі порушення ними вимог цього Закону або ліцензійних умов (частина друга); Національна рада може застосовувати до телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги санкції шляхом стягнення штрафу (абзац третій частини шостої); розміри штрафів встановлюються Національною радою за погодженням з Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог законодавства (частина десята). Наведеними нормами надано повноваження Національній раді застосовувати санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення, встановлені відповідним Законом, та встановлювати розміри штрафів за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Судом встановлено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про погодження розмірів штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення" погоджено відповідне рішення Національної ради, яким затверджено розрахунок розмірів штрафів: 15 відсотків – за вчинення ліцензіатом порушень, передбачених абзацами другим-шостим частини другої статті 6 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"; 10 відсотків за вчинення ліцензіатом порушень, передбачених абзацами сьомим-дванадцятим частини другої, частиною третьою статті 6 Закону; 5 відсотків – за порушення інших норм цього Закону або умов ліцензії. Висновком від 20.05.2015 року Міністерством юстиції погоджено оскаржуване рішення Національної ради із зауваженнями, які не стосувались повноважень Національної ради та процедури оприлюднення регуляторного акта. Також Міністерством юстиції України зроблено висновок від 21.05.2015 року про відповідність оскаржуваного рішення положенням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини. В свою чергу, проект розпорядження Кабінету Міністрів України "Про погодження розмірів штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення" погоджено Міністерством фінансів України, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством інформаційної політики України, Державним комітетом телебачення і радіомовлення України. Рішенням Державної регуляторної служби України від 28.04.2015 року №258 погоджено проект розпорядження Кабінету Міністрів України "Про погодження розмірів штрафів, які можуть, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення". При цьому, слід звернути увагу, що погодження здійснювалось відносно відповідного проекту розпорядження Кабінету Міністрів України, додатком до якого були "Розміри штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення", які затверджені оскаржуваним рішенням. Частиною 2 статті 17 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" від 23.09.1997 року №538/97-ВР (у редакції Закону України від 03.03.2005 року №2461-IV зі змінами та доповненнями, чинними на час прийняття оскаржуваного рішення) регуляторні, у тому числі нормативно-правові, акти мають проходити всі стадії прийняття та порядок оприлюднення актів, визначені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Рішення Національної ради, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 року №1160-IV (з наступними змінами та доповненнями, чинними на час погодження та оприлюднення для обговорення проекту оскаржуваного рішення) встановлено: стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу (частина 1 статті 8); кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань (частина 1 статті 9); проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п'яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта (частина 4 статті 9); повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності – у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет (частина 2 статті 13). Зі змісту рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 12.02.2015 року №135 "Про розгляд проекту розмірів штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення" та повідомлення про оприлюднення проекту розмірів штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення вбачається, що оприлюдненню для обговорення підлягав також аналіз регуляторного впливу, який додано до судової справи як письмовий доказ. Щодо доводів позивача про те, що оскаржуване рішення не погоджено Державною регуляторною службою України, суд зазначає наступне. Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 25 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом виконавчої влади або його посадовою особою, якщо проект регуляторного акта не був поданий на погодження із уповноваженим органом. Судом встановлено, що рішенням Державної регуляторної служби України від 28.04.2015 року №258 погоджено проект розпорядження Кабінету Міністрів України "Про погодження розмірів штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення". На думку суду, таке погодження відповідає вимогам частини 2 статті 17 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" та частині 10 статті 72 Закону України "Про телебачення і радіомовлення". В даному випадку слід врахувати, що розміри штрафів повинні бути погодженні з Урядом України, що було зроблено відповідачем, розміри штрафів, які погодженні розпорядженням Кабінету Міністрів України, погодженні також Державною регуляторною службою України. Крім того, відповідно до статті 1 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами. Тобто, Національна рада не віднесена до суб'єктів визначених частиною 1 статті 25 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", водночас Національна рада за змістом статті 1 цього Закону є регуляторним органом. Таким чином, визначальним є погодження Державною регуляторною службою України розмірів штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення, розпорядженням Кабінетом Міністрів України. Щодо доводів позивача про те, що штрафи повинні бути встановленні виключно законом України, колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі статтею 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами. Відповідно до пункту 22 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями та відповідальність за них. Колегія суддів зазначає, що оскаржуваним рішенням встановлено розміри штрафів, разом з тим, підстави відповідальності та види відповідальності встановлені Законом України "Про телебачення і радіомовлення". На підставі викладеного, суд доходить до висновку, що встановлення відповідачем розміру штрафу не порушує наведеного конституційного принципу, оскільки Законом України "Про телебачення і радіомовлення" встановлено підстави та види відповідальності, водночас оскаржуваним рішенням встановлено розмір штрафу за відповідне порушення. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов не підлягає задоволенню, оскільки твердження позивача щодо невідповідності оскаржуваного рішення вимогам Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", Господарського кодексу України та Конституції України не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Відповідно до частин першої та другої  статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 78 цього Кодексу. Всі наведені апелянтами доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. На підставі вищезазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.           Керуючись ст.ст. 243,  250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328    КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Новий формат ТВ" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.   Головуючий суддя:                                                                         Коротких А.Ю.          Судді:                                                                                                 Літвіна Н.М.                                                                                                                      Сорочко Є.О.         Повний текст постанови виготовлено 24 червня 2019 року.