Постанова

від 11.06.2019 по справі 15/84

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2019 р.                     Справа №15/84

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого – судді                                                                       Скрипчук О.С.

суддів                                                                                          Желік М.Б.

                                                                                                    Зварич О.В.

Секретар судового засідання:                                                             Лагутін В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Київстар” за вих. № 8542/03 від 12.04.2019

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.03.2019 (повний текст ухвали складено 27.03.2019 року, м. Львів, суддя Артимович В.М.)

про відмову в задоволенні заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню

у справі № 15/84

за позовом: Чернівецької обласної ради, м. Чернівці

до відповідача: Закритого акціонерного товариства “Київстар Дж.Ес.Ем.” в особі філії ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем.” у м. Львові, м. Львів

про зобов'язання відповідача демонтувати базову станцію мобільного зв'язку та повернути нерухоме майно (частину даху) площею 36 кв.м. у м. Чернівці, вул. І. Підкови, 13.

за участю представників:

від позивача, не з'явився;

від відповідача, Шумський Н.М. - довіреність № 45 від 31.01.2019.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство “Київстар” звернулось до місцевого господарського суду із заявою про визнання наказу Господарського суду Львівської області від 01.09.2011, виданого Господарським судом Львівської області у справі № 15/84, таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.03.2019 у задоволенні заяви ПАТ «Київстар» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі № 15/84 відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ПАТ «Київстар» подало апеляційну скаргу, в якій просить зупинити виконання за виконавчим документом від 01.09.2011, виданого Господарським судом Львівської області у справі № 15/84, до моменту розгляду апеляційної скарги, скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.03.2019 та постановити нове рішення, яким задоволити заяву ПАТ «Київстар» та визнати наказ про примусове виконання рішення у справі № 15/84, виданий 01.09.2011 таким, що не підлягає виконанню.

Апелянт зазначає, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом не враховано, що строк пред'явлення до виконання вказаного наказу, з урахуванням положень ст. 22 Закону України № 606-XIV «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) слід відраховувати з 16.02.2011. Відтак, заявник вважає, що стягувачем пропущено строк пред'явлення наказу до виконання, що є підставою для визнання даного наказу таким, що не підлягає виконанню відповідно до ч. 2 ст. 328 ГПК України.

Перед початком судового засідання на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд оскаржувану ухвалу суду у справі залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення, та клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити участь уповноваженого представника у судовому засіданні.

Позивач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, судова колегія не вбачає підстав для його задоволення, так як таке є документально необґрунтоване.

У судовому засіданні представник відповідача навів свої доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.06.2010 у справі № 15/84, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2011, задоволено позовні вимоги Чернівецької обласної ради та зобов'язано ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем.” в особі філії ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем.” у м. Львові демонтувати базову станцію мобільного зв'язку та повернути нерухоме майно (частину даху) площею 36 кв.м. у м. Чернівці, вул. Івана Підкови, 13, Чернівецькій обласній раді та стягнуто з відповідача 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2011 рішення Господарського суду Львівської області від 22.06.2010 у справі №15/84 залишено без змін, апеляційну скаргу ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем.” в особі філії ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем.” у м. Львові – без задоволення.

На виконання рішення Господарського суду Львівської області від 22.06.2010 у справі № 15/84, яке набрало законної сили 16.02.2011, видано наказ від 01.09.2011 № 15/84.

19 квітня 2012 року старшим державним виконавцем Садгірського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 32231016 про примусове виконання наказу Господарського суду Львівської області № 15/84 від 01.09.2011.

Матеріали справи не містять доказів про виконання боржником рішення суду у встановлений державним виконавцем термін.

При винесенні постанови колегія суддів враховує таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно положень статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

В пункті 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, і згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997р.).

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997р.; у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002р.; у справі "Ясюнієне проти Литви" (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003р.).

У справі "Кайсин проти України" (Kaysin and Others v.Ukraine) Європейський Суд з прав людини наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, як би внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов'язкового рішення суду стосовно однієї з сторін.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).

Згідно із частиною 3 статті 327 ГПК України наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Частина 2 статті 328 ГПК України містить підстави визнання виконавчого документа наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявою стягувача або боржника, поданою в порядку зазначеної статті:

-якщо його видано помилково;

-якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Тобто, в межах розгляду саме заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, проте, не здійснюється перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків.

У даному випадку доводи заявника про визнання спірного наказу суду таким, що не підлягає виконанню, зводяться до того, що пропущений строк пред'явлення наказу до виконання.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що наведені заявником обставини не можуть слугувати підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки не входять до переліку відповідних підстав, наведених в статті 328 ГПК України.

При цьому, судова колегія зазначає, що постанова державного виконавця від 19.04.2012, якою відкрито виконавче провадження № 32231016 про примусове виконання наказу Господарського суду Львівської області № 15/84 від 01.09.2011, є чинною та у встановленому законодавством порядку не скасована чи не визнана недійсною (в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано суду доказів протилежного).

Як вбачається з матеріалів справи, суд неодноразово відстрочував виконання рішення Господарського суду Львівської області від 22.06.2010 у справі № 15/84 в частині зобов'язання боржника демонтувати базову станцію мобільного зв'язку та повернути нерухоме майно (частину даху) площею 36 кв. м. у м. Чернівці, вул. І.Підкови, 13, Чернівецькій обласній раді. Проте, станом на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанціях, рішення Господарського суду Львівської області від 22.06.2010 у справі № 15/84 у встановлений державним виконавцем термін не виконано, що підтверджено представником відповідача в судовому засіданні 11.06.2019.

Як зазначено судом першої інстанції, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 24 Закону України № 606-XIV «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом. Дана норма кореспондується з п. 1 ч. 1 ст. 26 вказаного Закону, якою передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.          У задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства “Київстар” за вих. № 8542/03 від 12.04.2019 відмовити.

2.          Ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.03.2019 у справі № 15/84 залишити без змін.

3.          Судовий збір, сплачений за апеляційну скаргу, покласти на скаржника.

4.          Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складено 24.06.2019.

Головуючий - суддя                                                            Скрипчук О.С.

суддя                                                                                          Желік М.Б.

          суддя                                                                                          Зварич О.В.