Постанова

від 24.06.2019 по справі 909/937/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2019 р.                     Справа №909/937/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді                                                                                Орищин Г.В.,

суддів                                                                                          Желіка М.Б.

                                                                                                    Скрипчук О.С.

розглянув апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Антикор” Виробничо-комерційної фірми “Тібокс”

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.01.2019 (суддя Михайлишин В.В., повне рішення складено 21.01.2019, м. Івано-Франківськ)

у справі № 909/937/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Проматом”, м. Київ

до Дочірнього підприємства “Антикор” Виробничо-комерційної фірми “Тібокс”, с.Яблуниця, Івано-Франківська область

про стягнення грошових коштів у розмірі 171 312,89 грн.

Розгляд апеляційної скарги здійснено без виклику сторін в порядку ч.10 ст. 270 ГПК України.

25.10.2018 до Господарського суду Івано-Франківської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі – ТзОВ) “Проматом” про стягнення з Дочірнього підприємства (надалі – ДП) “Антикор” Виробничо-комерційної фірми (надалі – ВКФ) “Тібокс” грошових коштів у розмірі 171 312,89 грн. (а.с. 4-7).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено договір підряду на загальну суму 814 999 грн., за яким позивач як замовник вніс аванс у розмірі 570 499, 50 грн., а відповідач як підрядник частково виконав обумовлені договором роботи – на суму 399 186, 61 грн. У зв'язку із значним простроченням підрядника, замовник на підставі положень договору та ст. 849 ЦК України направив підряднику лист-повідомлення про розірвання договору з вимогою повернути 171 312, 89 грн. авансової оплати, на яку не були виконані роботи. Несплата підрядником вказаної суми стала підставою для звернення замовника до суду із позовом у даній справі.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10.01.2019 у справі №909/937/18 (а.с.83-87) позов задоволено.

Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що в силу ч.2 ст. 849 ЦК України договір підряду може бути розірваний в односторонньому порядку, у випадку якщо підрядник виконує роботу настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим. В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що відповідач своїх зобов'язань щодо повернення грошових коштів не виконав, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Дане рішення оскаржив відповідач з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

У своїй апеляційній скарзі відповідач покликається на наступне:

1) вирішуючи спір, суд першої інстанції не взяв до уваги, що 03.06.2016 між замовником та підрядником було підписано додаткову угоду №1, у якій сторони визначили, що додаток №2 до договору, яким затверджено графік виконання робіт, є таким, що втратив чинність. З огляду на це, на думку скаржника, між сторонами має місце зобов'язання, строк виконання якого не визначений. Попри це, застосовуючи до спірних правовідносин положення ч.2 ст. 849 ЦК України, суд першої інстанції не вказав, який саме строк було порушено підрядником;

2) нормою ч.2 ст. 849 ЦК України передбачено право замовника на відмову від договору підряду, а не розірвання договору в односторонньому порядку, як про це зазначив суд першої інстанції. Наслідком застосування вказаної норми є відшкодування збитків, а не повернення авансу. При цьому, повернення авансу прямо заборонене ч.4 ст. 653 ЦК України;

3) покликання суду першої інстанції на постанову Вищого господарського суду України від 28.03.2017 у справі №910/13621/16 є безпідставним, оскільки відповідно до цієї постанови сторони у договорі узгодили відповідний порядок розірвання договору та повернення авансу, однак такі умови відсутні у договорі підряду, який був укладений між сторонами даної справи.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.04.2019, на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України, враховуючи ціну позову, розгляд справи №909/937/18 було призначено без повідомлення учасників справи.

Позивач не виконав вимог ухвали суду від 23.04.2019 та не подав відзиву на апеляційну скаргу. Поштове відправлення, у якому знаходилася вказана ухвала суду, повернулося на адресу суду із довідкою відділення поштового зв'язку із зазначенням причини повернення: «інші причини».

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне:

10.08.2015 між ТзОВ "Проматом" (замовником) та ДП "Антикор" ВКФ "Тібокс" (виконавцем) укладено договір підряду, відповідно до якого виконавець за завданням замовника зобов'язується виконати роботи, пов'язані з будівництвом, реконструкцією, модернізацією об'єкта, зазначені в п. 1.2 цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи (а.с. 12-19).

У п.1.2 договору сторони узгодили найменування робіт: "Відновлення захисного покриття та фарбування будівлі головного корпусу Кременчуцької ТЕЦ". При цьому, відповідно до п.1.3 договору, обсяг (кількісні характеристики), склад, характер виконуваних за цим договором робіт, визначений у технічному завданні (додаток №3 до договору), що є невід'ємною частиною цього договору (а.с. 23-24).

Пунктом 3.1 договору визначено, що його загальна ціна з ПДВ складає 814 999, 00 гривень. Розрахунки за цим договором здійснюються на підставі акта приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (п. 4.2. договору).

Відповідно до п.5.1 договору, строк виконання робіт узгоджується замовником та виконавцем в графіку виконання робіт, який є додатком № 2 до цього договору і його невід'ємною частиною (а.с. 22).

У пункті 5.6 договору визначено, що виконавець розпочне виконання робіт протягом 5-ти днів з дня одержання авансової оплати.

Пунктом 10.1. договору визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань. Відповідно до п. 10.3, зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляються додатковими угодами до цього договору.

Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені в письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін. При укладанні цього договору до нього додаються: додаток № 1 - кошторисна документація; додаток № 2 - графік виконання робіт; додаток № 3 - технічне завдання (п. 10.4. договору).

03.06.2016 сторонами підписано додаткову угоду № 1 до вказаного договору, відповідно до якої сторони погодили, зокрема, вважати таким, що втратив чинність додаток № 2 до договору "Графік виконання робіт" та виключити всі посилання на нього по тексту договору (а.с. 25).

Позивач на виконання умов договору перерахував відповідачу аванс у загальному розмірі 570 499, 50 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями від 21.09.2015 № 2256 на суму 407 499, 50 гривень та від 24.11.2015 № 2955 на суму 163 000, 00 гривень (а.с. 28, 29).

Відповідач роботи виконав частково на суму 399 186, 61 гривень, що підтверджується актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2016 форми № КБ-2в та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2016 форми № КБ-3 (а.с. 30-31, 32-35), які підписані обома сторонами без зауважень.

05.06.2018 ТзОВ "Проматом" звернулось до ДП "Антикор" ВКФ "Тібокс" з листом-повідомленням за № 72 (а.с. 36), в якому пославшись на умови пункту 6.2.1. договору і приписи статті 849 ЦК України, повідомило про одностороннє розірвання (припинення) договору та вимагало повернення залишку одержаної авансової оплати у розмірі 171 312, 89 гривень (фіскальний чек ПАТ "Укрпошта" від 06.06.2018 за номером 0100160661458 (а.с. 37-38); з відомостей, оприлюднених на сайті ПАТ "Укрпошта" випливає, що даний лист вручений адресату 16.06.2018).

Як стверджує в позовній заяві ТзОВ "Проматом", відповідач роботи за договором виконав частково, а після отримання листа-повідомлення про розірвання договору – не повернув невикористану частину авансового платежу.

Вищенаведені обставини жодною із сторін не заперечуються.

При цьому, як зазначає у своїй апеляційній скарзі ДП "Антикор" ВКФ "Тібокс", у зв'язку із укладенням між сторонами додаткової угоди № 1 від 03.06.2016, договір підряду слід вважати таким, що передбачає невизначений строк виконання зобов'язання.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас, ЦК України та договір підряду містять спеціальні положення щодо можливості його розірвання в односторонньому порядку.

Частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п.6.2 договору, замовник має право достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов'язань виконавцем, повідомивши про це його у строк 5 календарних днів у випадках:

- виконавець не розпочав роботи протягом 10-ти календарних днів після погодженого терміну початку робіт з причин, які залежали від виконавця;

- виконавець допустив відставання темпів виконання робіт від графіку виконання робіт на 10 календарних днів або виконує їх настільки повільно (відставання від темпів робіт на 20 календарних днів), що закінчення їх у строк стає явно неможливим.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що відмова від договору (в розумінні ст. 849 ЦК України) та розірвання договору (в розумінні ст.651 України) є різними правовими інститутами, що тягнуть відмінні правові наслідки, оскільки ч. 3 ст. 651 ЦК України чітко передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Окрім того, сам п.6.2 договору підряду №08/1389 від 10.08.2015 містить формулювання, відповідно до якого замовник має право достроково розірвати цей договір у передбачених цим пунктом випадках.

Тобто, замовнику законом та договором надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежене.

Колегія суддів відхиляє покликання скаржника на те, що у зв'язку із визнанням сторонами додатку №2 до договору (графіку виконання робіт) таким, що втратив чинність, до спірних відносин не підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 849 ЦК України та п.6.2 договору.

Відповідно до ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Договір підряду був укладений між сторонами у серпні 2015 року. Графік виконання робіт за договором (додаток №2 до договору) встановлював дату закінчення виконання робіт – 120 погожих днів з дня проплати авансу. Як було зазначено вище, у червні 2016 року сторони визнали вказаний додаток таким, що втратив чинність. В той же час, технічне завдання на закупівлю робіт (додаток №3 до договору), яке не визнавалося сторонами нечинним, передбачало термін виконання робіт з квітня по жовтень 2015 року.

З матеріалів справи випливає, що замовник сплатив підряднику аванс протягом вересня – листопада 2015 року, а частину виконаних робіт підрядник здав, а замовник прийняв у липні 2016 року.

Матеріали справи не містять доказів того, що починаючи з липня 2016 року підрядник продовжив та завершив виконання робіт повністю або частково. Таким чином, станом на день подачі позову у даній справі (жовтень 2018 року), бездіяльність підрядника тривала більше ніж два роки.

Вищенаведені обставини свідчать про порушення підрядником вимог ст. 846 ЦК України щодо розумних строків виконання робіт, оскільки, як було зазначено вище, технічне завдання до договору встановлювало таку тривалість з квітня по жовтень 2015 року (7 місяців).

Таким чином, зважаючи на бездіяльність підрядника, позивач обґрунтовано скористався своїм правом, наданим ч. 2 ст. 849 ЦК України та п.6.2 договору і відмовився від договору підряду (повідомив про його розірвання в односторонньому порядку). Факт отримання листа про одностороннє розірвання договору відповідачем не спростовано. Відповіді на лист матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було зазначено вище, загальна сума сплаченого замовником авансу становила 570 499, 50 грн, а вартість виконаних підрядником робіт – 399 186, 61 грн. Таким чином, після розірвання замовником договору підряду у червні 2018 року, у підрядника залишилася частина попередньої оплати в розмірі 171 312, 89 грн., на суму якої ним не було виконано жодних робіт. Доказів протилежного суду не надано.

З огляду на наведені обставини, а також зважаючи на пред'явлення замовником вимоги про сплату цих коштів, у підрядника виник обов'язок їх повернути, який він не виконав.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову у даній справі.

Водночас, суд відхиляє твердження скаржника про те, що повернення авансу прямо заборонене ч.4 ст. 653 ЦК України, оскільки вказана стаття була процитована вище і такої заборони вона не містить.

Також маніпулятивним є твердження скаржника про те, що наслідком застосування ч.2 ст. 849 ЦК України є відшкодування збитків, а не повернення авансу. Дійсно, вказана стаття передбачає можливість пред'явлення вимоги про відшкодування збитків, однак, це є право, а не обов'язок замовника таку вимогу заявляти.

Суд звертає увагу на те, що п.4.1 договору підряду передбачає, що у випадку одержання авансової оплати та неможливості виконати свої зобов'язання, виконавець повертає замовнику одержані грошові кошти не пізніше 5-ти банківських днів з моменту виявлення такої обставини. Окрім того, жодними положеннями чинного законодавства не передбачено право підрядника залишити в себе суму попередньої оплати за договором при одночасному невиконанні робіт. Суд наголошує на тому, що попередня оплата є відмінним правовим інститутом від інституту завдатку.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалено відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 129, 269, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.01.2019 у справі №909/937/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Антикор” Виробничо-комерційної фірми “Тібокс” – без задоволення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню.

Справу повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.

Головуюча суддя                                                            Г.В. Орищин

суддя                                                                                М.Б. Желік

суддя                                                                                О.С. Скрипчук