Рішення

від 14.06.2019 по справі 908/2228/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/128/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2019 Справа № 908/2228/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро - Поставка”, 72300, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Обільне, вул. Чапаєва, 9

до відповідача Limited Liability Company “ 4WHEELS” OU, Tallinn, Punane tn 14a-19-19/3,13619

про стягнення грошових коштів

при секретарі судового засідання Чернетенко А.С.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача – Рабушко В.С., адвокат, ордер серія ЗП №120263 від 13.05.2019;

від відповідача – не з'явився.

Суть спору:

30.10.2018 до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро - Поставка”, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Обільне до відповідача Limited Liability Company “ 4WHEELS” OU, Tallinn про стягнення грошових коштів.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 161-164, 171, 172 ГПК України та умови укладеного між сторонами Контракту № 02-05-2018 від 09.05.2018. При цьому вказує, що поставлений позивачем на виконання умов контракту товар, відповідачем своєчасно в повному обсязі не оплачений, що призвело до утворення у останнього заборгованості перед позивачем на суму 2 394 євро, що еквівалентно 77 469,80 грн.

30.10.2018 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, заяву передано до розгляду судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 05.11.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2228/18, присвоєно справі номер провадження 15/128/18. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Судове засідання призначено на 14.05.2019 об 11 год. 00 хв. На підставі п. 4 ч. 1. ст. 228 ГПК України в зв'язку зі зверненням до Міністерства юстиції Естонії з судовим дорученням провадження у справі зупинено на період виконання доручення.

05.11.2018 господарський суд Запорізької області звернувся до Естонської Республіки через Міністерство юстиції Естонської Республіки з судовим дорученням про вручення ухвали господарського суду Запорізької області від 05.11.2018 про відкриття провадження у справі № 908/2228/18.

На адресу господарського суду Запорізької області від Міністерства юстиції Естонської Республіки надійшов лист № 12-2/7071-4 від 04.12.2018 про виконання доручення господарського суду Запорізької області.

Провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 14.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/2228/19 до судового розгляду по суті на 14.06.2019 о/об 10 год. 00 хв.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме, програмно – апаратного комплексу “Оберіг”.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому порядку. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Вимоги ухвали суду про порушення провадження від 05.11.2018 не виконав, письмового відзиву на позов не надав.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Приймаючи до уваги, що ухвалу суду про відкриття провадження у справі представником відповідача було отримано, про що свідчить наявний в матеріалах справи лист Міністерства Естонської Республіки за вих. № 12-2/7071-4 від 04.12.2018 про виконання судового доручення від 05.11.2018 та вручення представнику Limited Liability Company “ 4WHEELS” ухвали господарського суду Запорізької області від 05.11.2018, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п. 9 ст. 165 ГПК України.

В судовому засіданні 14.06.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Відповідно до статті 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб`єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов`язки, що і суб`єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України “Про міжнародне приватне право”, Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

При цьому правовідносини, пов`язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України “Про міжнародне приватне право”.

Закон України “Про міжнародне приватне право” (пункт 1 частини 1 статті 1) визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи.

Згідно зі статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Статтею 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено компетенцію господарських судів у справах за участю іноземних підприємств і організацій, і в ній, зокрема, зазначено, що господарські суди розглядають справи за участю іноземних підприємств і організацій, якщо місцезнаходження відповідача на території України. Підвідомчість і підсудність справ за участю іноземних підприємств і організацій визначається за правилами, встановленими статтями 12-17 цього Кодексу. Господарські суди мають право також розглядати справи за участю іноземних підприємств і організацій, якщо: місцезнаходженням філії, представництва, іншого відособленого підрозділу іноземного підприємства чи організації є територія України; іноземне підприємство чи організація має на території України нерухоме майно, щодо якого виник спір.

За статтею 76 Закону України “Про міжнародне приватне право” суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 7.1 – 7.2 контракту сторони погодили, що всі спори та розбіжні за контрактом повинні бути розглянуті та врегульовані за згодою сторін. Неврегульовані шляхом двосторонніх переговорів спору сторін підлягають розгляду у судовому порядку. Будь-яке рішення суду буде остаточним та обов'язковим до виконання сторонами.

Вирішуючи питання щодо права, яке застосовується судом, суд вказує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про міжнародне приватне право” право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Отже, у випадку обрання сторонами договору права, що підлягає застосуванню до змісту правовідносин, господарський суд на підставі статті 4 Господарського процесуального кодексу України застосовує це право при вирішенні спору.

Відповідно до ст. 43 розділу VI “Колізійні норми щодо договірних зобов`язань” Закону “Про міжнародне приватне право” сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Враховуючи умови укладеного між сторонами контракту, місце реєстрації позивача та положення вищевказаного законодавства України, суд вважає, що даний спір є підвідомчим та підсудним господарському суду Запорізької області.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд зазначає наступне.

09.05.2018 між Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро - Поставка”, Україна, Мелітопольський р-н., с. Обільне (продавець, позивач) та Limited Liability Company “4WHEELS” OU, Tallinn, (покупець, відповідач) було укладено зовнішньоекономічний контракт № 02-05-2018, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити , а покупець своєчасно прийняти та оплатити продукцію – овочі, свіжа зелень, в подальшому товар, на умовах даного контракту (п. 1.1 Контракту).

Асортимент та кількість товару по кожній поставці зазначається в рахунках-фактурах (інвойсах), які є невід'ємною частиною контракту (п. 1.2 Контракту).

Пунктом 3.1 Контракту сторони узгодили, що продавець зобов'язується надати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс); товарно-транспортну накладну (СМR); фітосанітарний сертифікат; експортну митну декларацію (копію).

Пунктом 3.2 Контракту сторони узгодили, що поставка проводиться у відповідності до правил “Incoterms 2010”. Умови поставки на кожну партію товару зазначаються в рахунках-фактурах (інвойсах), які є невід'ємною частиною контракту

Загальна вартість контракту складає 500 000 (п'ятсот тисяч) євро (п. 2.1 Контракту).

Відповідно до п. 4.1 Контракту, оплата вартості товару проводиться шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на рахунок продавця протягом 160 днів після поставки товару.

Строк дії Контракту до 31.12.2019 року (п. 8.4 Контракту).

Згідно з ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, а відтак договір є укладеним.

Аналіз змісту та суб`єктного складу контракту свідчить, що у зв`язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

За змістом ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що 10.05.2018 на виконання умов Контракту № 02-05-2018 від 09.05.2018 позивачем відповідно до інвойсу №1 від 10.05.2018 поставлено відповідачу товар на загальну суму 2394,00 євро, що еквівалентно 77 469,80 грн, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR № 211662 від 10.05.2018, пакувальним листом № 1 від 10.05.2018, фітосанітарним сертифікатом № 60/08-6009/ХХ-387273 від 11.05.2018, вантажно-митною декларацією UA112090/2018/001409.

Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України, якою визначається момент виконання обов`язку продавця передати товар, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до повідомлення про фактичне вивезення вбачається, що товар за вантажно-митною декларацією UA112090/2018/001409 від 11.05.2018 перетнув митний кордон 13.05.2018, Митниця перетину 102040000 Чернігівська митниця ДФС.

З доданої до позовної заяви вантажно-митної декларації UA112090/2018/001409 від 11.05.2018 та міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 211662, вбачається, що позивачем здійснено відвантаження товару перевізнику Товариству з обмеженою відповідальністю “Рибоконсервний завод “Екватор”, до матеріалів справи долучено рахунок на оплату № 119 від 14.05.2019 та акт надання послуг з перевезення вантажу № 2018 від 19.05.2018.

З урахуванням вимог викладених у п.4.1 Контракту №02-05-2018 від 09.05.2018, оплата вартості товару проводиться шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на рахунок продавця протягом 160 днів після поставки товару.

Строк оплати за поставлений товар настав, проте відповідач так і не оплатив позивачу поставлений товар, тому станом на дату подання позову заборгованість відповідача за поставлений товар складає 2394 євро, що еквівалентно 77 469,80 грн за курсом НБУ станом на 17.10.2018 року (100 євро = 3236,2514 грн.).

Таким чином, судом встановлено, що позивачем виконано зобов'язання за Контрактом, а відповідач, у свою чергу, не здійснив розрахунки за Контрактом.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості по оплаті за поставлений товар в примусовому порядку.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Доказів розірвання вказаного контракту, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при його укладенні, або визнання недійсним контракту внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання контракту в силу певних об'єктивних обставин.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов'язанням термін вартості отриманого товару є доведеним.

Відповідач доказів оплати в повному обсязі вартості отриманого товару, а також доказів, які спростовують наявність боргу в розмірі 2394 евро, в ході розгляду даної справи не надав.

З огляду на вищезазначене, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення суми боргу за контрактом № 02-05-2018 від 09.05.2018 у сумі 2394 євро, що еквівалентно 77 469,80 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 1762,00 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Limited Liability Company “ 4WHEELS” OU, Tallinn, Punane tn 14a-19-19/3,13619, ідентифікаційний номер юридичної особи 11425211) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро - Поставка”, 72300, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Обільне, вул. Чапаєва, 9, ідентифікаційний код юридичної особи 37644166) заборгованість за контрактом №02-05-2018 від 09.05.2018 в сумі 2394 євро (дві тисячі триста дев'яносто чотири євро), що еквівалентно 77 469,80 грн (сімдесят сім тисяч чотириста шістдесят дев'ять гривень 80 коп.), судовий збір у розмірі 1762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 24 червня 2019 року.

Суддя І. С. Горохов