Рішення

від 05.06.2019 по справі 910/8322/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 05.06.2019Справа №  910/8322/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді  Блажівської О.Є, при секретарі судового засідання Кукота О.Ю. розглянувши у загальному позовному провадженні справу №910/8322/18 за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрспецтехком” до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про визнання договору недійсним та стягнення 181     500,00 грн,- представники учасників сторін: від позивача: Федосєєва Т.Ю.(адвокат), довіреність № 8  від 02.01.19; від відповідача: Котовський В.М.,довіреність № 18  від 19.12.18; ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрспецтехком” звернулось до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що 06.12.2006 між позивачем та відповідачем було укладено Договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва №14-НБ-3Д, проданого на аукціоні. Предметом вказаного договору є об'єкт незавершеного будівництва “Будівництво експлуатаційної бази”, який розташований за адресою: Київська обл., м.Васильків, у районі вул.Володимирської та вул.Кармелюка, на земельній ділянці 3,0 га. Сума договору склала 181 500 грн, яка була сплачена позивачем в повному обсязі. Позивач зазначає, що аукціон з продажу вказаного об'єкта було проведено 11.08.2006, що підтверджується відповідним протоколом. Проте за твердженнями позивача вказаний аукціон було проведено без належно оформлених документів та відповідач приховав вказаний факт від позивача. Позивач вказує, що якби на момент проведення аукціону останньому були відомі приховані відповідачем обставини, то ТОВ “Укрспецтехком” відмовився від участі у зазначеному аукціоні та не укладало спірний договір. Позивач зазначає, що наразі фактично неможливо виконати умови спірного договору, у зв'язку з чим просить суд визнати недійсним Договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва №14-НБ-3Д від 06.12.2006 та стягнути з відповідача 181 500 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрспецтехком” залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали. 06.07.2018 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 04.07.2018 подано заяву про усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою суду від 09.07.2018 відкрито провадження у справі №910/8322/18 за правилами загального позовного провадження та призначено розгляд справи на 11.09.2018. В судовому засіданні 11.09.2018 відкладено розгляд справи на 02.10.2018. 26.09.2018 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано відзив              на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити в задоволенні позову повністю. В судовому засіданні 02.10.2018 представником позивача було надано суду відповідь на відзив, відповідно до якої просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В судому засіданні 02.10.2018 відкладено підготовче засідання на 23.10.2018. Розпорядженням №05-23/1823 від 19.10.2018 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/8322/18 в зв'язку із закінченням повноважень у судді Маринченка Я.В. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2018 справу №910/8322/18 передано на розгляд судді Мельник В.І. Відповідно до п.14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження. На виконання наведених приписів Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне призначити підготовче засідання у справі та встановити сторонам строки для подання ними документів на підтвердження своєї правової позиції в даному спорі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 призначено підготовче засідання на 12.11.2018. 02.11.2018 відділом діловодства суду від третьої особи отримано пояснення на позовну заяву. В підготовче судове засідання 12.11.2018 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав клопотання про поновлення строку позовної давності. В підготовче судове засідання 12.11.2018 представник відповідача не з'явився. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.12.2018. 13.11.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від  Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпецтехком” надійшло клопотання про поновлення строків позовної давності. У судовому засіданні, призначеному на 10.12.2018, оголошено перерву у судовому засіданні до 01.02.2019. 29.01.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 08.02.2019 №05-23/232 “Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ” та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2019, справа №910/8322/18 передана для розгляду судді Блажівській О.Є, у зв'язку з лікарняним судді Мельника В.І. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2019 прийнято до провадження справу №910/8322/18, підготовче засідання призначено на 13.03.19. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання, призначене на 13.03.2019 не відбудеться, у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є у відпустці, наступне засідання у справі призначено на 27.03.19. У підготовчому засіданні 27.03.2019 суд протокольно ухвалив оголосити перерву до 10.04.2019. У підготовче засідання 10.04.2019 з'явився представники позивача та відповідача. У підготовчому засіданні 10.04.2019 присутніми представниками сторін було заявлене клопотання про продовження строку підготовчого провадження. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 13.05.19. 24.04.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області надійшло клопотання про долучення документів. 03.05.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрспецтехком” надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи. У підготовче засідання  13.05.2019 з'явилися представники сторін. За наслідками судового засідання 13.05.2019 судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті в судовому засіданні 05.06.2019. 30.05.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області надійшли додаткові пояснення по суті спору. 03.06.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрспецтехком” надійшли пояснення по суті спору. Під час судового засідання 05.06.2019 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти викладені в позовній заяві та відповіді на відзив. У свою чергу, представник відповідача проти позову заперечував, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву. Також, представник Фонду просив застосувати наслідки пропуску строків позовної давності до вимог позивача. Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою. Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом. Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 06.12.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській та юридичною особою Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецтехком» був укладений договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва , проданого на аукціоні (далі – договір). Умовами пункту 1.1 договору передбачено, що продавець (Фонд) зобов'язується передати у власність покупцеві (Товариству) об'єкт незавершеного будівництва «Будівництво експлуатаційної бази», який розташовується за адресою : Київська область, місто Васильків , у районі вулиць Володимирської та Кармелюка, на земельній ділянці 3,0 га (питання відведення, купівлі, або дострокової оренди якої вирішується покупцем самостійно з місцевими органами влади в порядку, встановленому чинним законодавством), а покупець зобов'язується прийняти об'єкт незавершеного будівництва та сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі. Право власності на об'єкт незавершеного будівництва виникає у покупця з моменту підписання акта приймання-передачі, як це передбачено умовами пункту 1.2 договору. Згідно з пунктом 1.5 договору указаний в цьому договорі об'єкт незавершеного будівництва продано з урахуванням ПДВ за 181     500,00 грн. Покупець зобов'язаний внести 181     500,00 грн, у тому числі ПДВ 30     250,00 грн за придбаний об'єкт незавершеного будівництва протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору. Строк оплати може бути продовжений ще на 30 календарних днів за умови внесення покупцем не менше 50 відсотків від ціни продажу об'єкта незавершеного будівництва з урахуванням податку на додану вартість (пункт 2.1 договору). Пунктом 3.1 договору передбачено, що передача об'єкта незавершеного будівництва здійснюється продавцем покупцю у 5-денний термін після оплати покупцем повної вартості об'єкта незавершеного будівництва. Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва у відповідний термін було неможливо з причини відсутності довідки Васильківського міжрайонного Бюро технічної інвентаризації на цей об'єкт, що зумовило звернення Товариства до Васильківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Регіональне відділення ФДМУ по Київській області про поновлення строку для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02.11.2006 у справі № 2а-583/06 позовні вимоги Товариства задоволені, а саме: продовжений строк для нотаріального посвідчення договору. При цьому, у вказаній постанові суду зазначено, що довідка Васильківського міжрайонного Бюро технічної інвентаризації була надана лише 18.10.2006. Товариство зазначає, що зі змісту спірної довідки слідує, що готовність об'єкту складає 10 %, у той час як у спірному договорі вказано: об'єкт продажу - будівництво експлуатаційної бази, яке розпочате у 1994 році, ступень готовності ОНБ - 5 % , земельна ділянка - 3 га. 08.02.2007 між сторонами був складений та підписаний акт прийому-передачі об'єкта незавершеного будівництва. До вказаного акту також був доданий акт обстеження будівельного майданчика і технічного стану об'єкта незавершеного будівництва від 02.12.2005, що містить інформацію про стан цього об'єкту та його фактичне існування. Як стверджує Товариство, після підписання акту прийому-передачі об'єкта незавершеного будівництва від 08.02.2007 позивач звертався до реєстратора Васильківського МБТІ про реєстрацію договору купівлі-продажу , але згідно відповіді від 25.05.2007 в реєстрації було відмовлено у зв'язку із відсутністю в Єдиному реєстрі прав власності адреси нерухомого майна . Крім того, 02.03.2007 позивач звернулися до Виконавчого комітету Васильківської міської ради за реєстрацією договору купівлі-продажу та отримав відповідь за № 225/01-14 від 26.04.2007, згідно якої комісією на вказаній земельній ділянці незавершеного будівництва не виявлено. У зв'язку з чим Виконавчий комітет Васильківської міської ради відмовив в реєстрації договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва проданого на аукціоні від 06.12.2006. У подальшому, як стверджує позивач, Товариство неодноразово зверталось до Регіонального відділення ФДМУ по Київській області та повідомляло про неможливість виконання умов договору купівлі - продажу об'єкта незавершеного будівництва, у зв'язку з відмовою в реєстрації вказаного договору виключно з обставинами, які були навмисно створені з боку Регіонального відділення ФДМУ по Київській області та відомі ще за рік до проведення аукціону. Вважаючи, що в діях осіб , які причетні до підготовки документів до аукціону по продажу об'єкту незавершеного будівництва «Будівництво експлуатаційної бази», а також оцінки майна, підписанню договору купівлі - продажу міститься склад злочину, Товариство звернулось із заявою (повідомленням) про вчинення кримінального правопорушення до Васильківської міжрайонної прокуратури. Згідно відповіді Києво-Святошинської місцевої прокуратури Васильківського відділу від 23.04.2018 № 388-15-7101 досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12015110140000155 наданий час триває. Позивач зазначає, що вищевикладені обставини унеможливлюють виконання спірного договору, а тому, посилаючись на положення частини 1 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України, просять визнати його недійсним та застосувати наслідки недійсності вказаного правочину в порядку статті 216 Цивільного кодексу України шляхом стягнення грошових коштів з Фонду у розмірі 181     500,00 грн. Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначає наступне. Статтею 5 Закону України «Про Фонд державного майна України» Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області здійснює продаж державного майна в процесі його приватизації. Стаття 1 Закону України «Про іпотеку» вказує, що під об'єктом незавершеного будівництва розуміється - об'єкт будівництва, на який видано дозвіл на будівництво, понесені витрати на його спорудження та не прийнятий в експлуатацію відповідно до законодавства. Основною підставою для визнання договору купівлі-продажу від 06.12.2006 №14-НБ-ЗД недійсним є твердження позивача про те, що на його думку аукціон відбувся без належно оформлених документів, проте Товариством не наведено норм матеріального права, які на його думку порушено та/або норми, які вказували б про необхідність обов'язкової наявності того, або іншого документу, який має бути (але не був) в процесі проведення аукціону. Разом з тим, Регіональне відділення зауважує, що здійснювало процедуру укладання купівлі-продажу договору у повній відповідності до законодавства, що діяло на момент вчинення спірного правочину. До того ж, стаття 19 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» (у редакції, що діяла на момент приватизації) визначено обов'язкові умови продажу об'єктів незавершеного будівництва, зокрема, це встановлення строку завершення будівництва об'єкта, заборона відчуження об'єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, до завершення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію, забезпечення вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об'єкта приватизації. Так, розділом 5 Договору передбачені необхідні для обов'язкового виконання зобов'язання Відповідача, зокрема: 1. У дванадцятимісячний строк з моменту підписання Договору підготувати документи та здійснити відповідні дії щодо переоформлення права забудовника на об'єкт незавершеного будівництва (п. 5.3. Договору); 2. Добудувати та ввести в експлуатацію об'єкт незавершеного будівництва протягом 5 років, з можливою зміною первісного призначення (п. 5.4. Договору); 3. Вживати заходів щодо збереження навколишнього середовища, забезпечувати дотримання санітарних та екологічних норм під час добудови та введення його в експлуатацію (п. 5.5. Договору); 4. Покупець зобов'язаний протягом добудови до моменту введення об'єкта незавершеного будівництва в експлуатацію та підписання акта підсумкової перевірки виконання умов Договору, на вимогу Продавця надавати для ознайомлення необхідні матеріали, відомості, документи тощо про виконання умов Договору (п. 5.6. Договору); 5. Не здійснювати відчуження об'єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, до моменту завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва та введення його в експлуатацію (п. 5.7. Договору); 6. Зареєструвати цей договорі в місячний термін в місцевих органах влади та надати продавцю документи про реєстрацію (п. 5.8. Договору). Відповідно до статті 5 Закону України «Про Фонд державного майна України», ст.ст. 7, 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» (у редакції закону від 04.03.1992 № 2163-XII), ст.ст. 7, 27 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (від 18.01.2018 № 2269-УІІІ), ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», наказу Фонду державного майна України від 10.05.2012 №631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за №815/21127 від 24.05.2012 «Про затвердження Порядку контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації державними органами приватизації» (далі - Порядок), Фонд державного майна України та його регіональні відділення здійснюють контроль за виконанням умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації. Цей Порядок встановлює процедуру організації та здійснення державними органами приватизації контролю за виконанням власниками об'єктів приватизації умов договорів купівлі-продажу цих об'єктів приватизації. Контроль за виконанням умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації включає: - проведення державними органами приватизації безпосередньо на об'єктах приватизації або в господарських товариствах, акції (частки, паї) яких є об'єктом приватизації, перевірок виконання власниками цих об'єктів зобов'язань, визначених у договорах купівлі-продажу; - опрацювання документів щодо стану виконання умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації, отриманих від власників цих об'єктів на запит державних органів приватизації; - застосування санкцій, передбачених чинним законодавством і умовами договорів купівлі-продажу за невиконання та/або неналежне виконання зобов'язань, визначених договорами купівлі-продажу об'єктів приватизації. Регіональним відділенням здійснювались перевірки виконання умов Договору, про що свідчать відповідні акти поточної перевірки. Так, актами поточної перевірки від 09.02.2007, 15.03.2008, 27.02.2009, 30.06.2010 встановлено, що умови Договору щодо: - добудування об'єкту протягом 5 років - фактично виконуються (п. 5.4 Договору); - на вимогу продавця надавати необхідні документи щодо виконання умов договору – фактично виконується (пп. 5.6 Договору); - зареєструвати договір в установлений термін в місцевих органах влади – фактично виконується (п. 5.8. Договору). Фактично, актами поточної перевірки встановлено, що у період з 2007 року по 2010 рік усі вимоги договору покупцем виконувалися та збоку Регіонального відділення зауважень не було. Дані акти були підписані обома сторонами. Листами від 24.02.2009 №01/02-09, від 23.06.2010 №22/06, від 09.12.2011 №44 Товариство повідомляло, що у нього склалися труднощі з виконанням певних умов договору. До того ж, у вказаних листах позивач зазначає, що з метою захисту його майнових прав та належного виконання умов договору з його боку «готуються позовні документи про усунення перешкод виконання умов Договору купівлі-продажу». Таким чином, Позивач усвідомлює процедуру та механізм захисту як належного виконання договірних зобов'язань так і особистих майнових прав. Доказів щодо звернення до суду з відповідним позовом протягом тривалого часу (з 24.02.2009 по 09.12.2012 згідно листів) позивачем надано не було. Таким чином, Товариство протягом тривалого часу здійснювало дії по виконанню умов договору, вважаючи даний договір законною угодою, однак згодом Позивач почав відмовлятись від виконання договірних зобов'язань, ігноруючи вимоги щодо їх виконання, про свідчать акти поточної перевірки від 09.11.2012, 07.07.2014 та 29.09.2017. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги Товариства не підлягають задоволенню з наступних підстав. Приписами частини 1 статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Разом з тим, приписами частини 3 статті 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство вчиняло дії, спрямовані на виконання договору, зокрема – здійснило оплату вартості спірного майна незавершеного будівництва, зверталось до місцевих органів із метою реєстрації договору, добудовувало об'єкт незавершеного будівництва. Вказані обставини сторонами не спростовані під час розгляду справи та підтверджені належними доказами. З матеріалів справи вбачається, що у період з 2007 року по 2010 рік усі вимоги договору покупцем виконувалися та збоку Регіонального відділення зауважень не було. Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо вже сам договір передбачає передання майна або інші дії, він вважається укладеним з моменту вчинення відповідної дії (частина перша - друга статті 640 ЦК України). З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. Аналогічних висновків дійшла й Велика Палата у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод. Конституція України закріпила рівність суб`єктів права власності перед законом, гарантії права власності та обов'язки власників, положення про те, що сама власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (статті 13, 41 Конституції України). Із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (підпункт 5.4. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005). Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року). Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004). Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто в схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Очевидно, що дії позивача, який уклав 06.12.2006 уклав договір, частково протягом 2007-2010 років виконував його умови, а згодом пред'являє позов про визнання договору недійсним, суперечить його попередній поведінці (укладенню договору та внесення грошових коштів як вартості спірного майна) і є недобросовісним. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17. Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. З системного аналізу вищевикладеного суд дійшов висновку, що Товариством не доведено належними та допустимим доказами обставин, покладених в основу його доводів, у той час як сама по собі поведінка позивача щодо визнання договору недійсним, який Товариством частково протягом 2007-2010 років виконувався має ознаки недобросовісності. Таким чином вимога позивача про визнання недійсним договору не підлягає задоволенню, оскільки доводи позивача не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, а лише на припущеннях. Водночас, вимоги позивача про застосування наслідків недійсності правочинів на підставі статті 216 ЦК України шляхом стягнення грошових коштів в розмірі 181     500,00 грн не підлягають задоволенню, оскільки у межах цього спору судом встановлена безпідставність та недоведеність обставин, які покладені позивачем в основу доводів про недійсність договору купівлі-продажу. Пунктами 3-5 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, заява відповідача про застосування строку задоволенню не підлягає. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Разом з тим, інші доводи та заперечення  відповідача не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України”, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року). Судові витрати з урахуванням положень статті 129 ГПК України покладаються судом на позивача. Керуючись          ст.     129, ст.ст.     236, 237,     238,     240 Господарського процесуального кодексу України, суд – ВИРІШИВ: 1. У задоволенні позову відмовити. 2. Судові витрати, пов'язані із розглядом справи, покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрспецтехком”. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно з пунктом       17.5 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Повне рішення складено: 24.06.2019 (у зв'язку із перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному у період з 18.06.2019 по 20.06.2019 та у відпустці 21.06.2019)      Суддя                                                                                       О.Є. Блажівська