Рішення

від 12.06.2019 по справі 914/686/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2019 Справа № 914/686/19

За позовом: Городоцької місцевої прокуратури Львівської області, м. Городок, Львівська область, в інтересах держави в особі

позивача-1: Відділу освіти Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, м. Яворів, Львівська область,

позивача-2: Дошкільного навчального закладу с. Любині, с. Любині, Яворівського району, Львівської області,

позивача-3: Західного офісу Держаудитслужби, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Яворина”, м. Новояворівськ, Яворівського району, Львівської області,

про визнання недійсним договорів

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від прокуратури: Куцик В. Б. – прокурор;

позивача-1: не з'явився;

позивача-2: не з'явився;

позивача-3: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Городоцької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі позивача-1: Відділу освіти Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, позивача-2: Дошкільного навчального закладу с. Любині та позивача-3: Західного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю “Яворина” про визнання недійсним договорів.

Ухвалою від 07.05.2019 суд визнав наявними підстави для звернення Заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Відділу освіти Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, Дошкільного навчального закладу с. Любині та Західного офісу Держаудитслужби з позовом до господарського суду, відкрив провадження у справі № 914/686/19 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 03.06.2019.

У підготовче судове засідання 03.06.2019 представник прокуратури з'явився, позивачі та відповідач явки уповноважених представників не забезпечили. Однак, від позивача-1 на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представникам позивача, згідно якого останній підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Від позивача-3 27.05.2019 на адресу суду надійшов лист з інформацією про те, що позивач в повному обсязі підтримує позовні вимоги у даній справі. Відповідач, надіслав відзив на позовну заяву у якому повідомив, що визнає позовні вимоги та просить їх задоволити, також, просить розглядати справу за відсутності уповноваженого представника відповідача. Суд відклав підготовче судове засідання на 12.06.2019, про що повідомив позивачів та відповідача ухвалою від 03.06.2019, у порядку ст. 120 ГПК України.

Представник прокуратури у судове засідання 12.06.2019 з'явився, позовні вимоги підтримав. На адресу господарського суду надіслав письмові пояснення з додатковим обґрунтуванням правових підстав звернення з даним позовом до суду.

Представники позивачів та відповідача у судове засідання 12.06.2019 не з'явилися. Представник позивача-2 надіслав на адресу суду письмові пояснення, згідно яких повідомив про часткове виконання оспорюваних договорів.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ГПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. При цьому, згідно ч. 4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. У випадку, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи те, що судом не встановлено обставин, за наявності яких визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, за результатами підготовчого провадження судом ухвалено рішення суду та в підготовчому засіданні 12.06.2019 оголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі.

Позиція прокуратури.

Городоцька місцева прокуратура Львівської області звернулася до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі позивача-1: Відділу освіти Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, позивача-2: Дошкільного навчального закладу с. Любині та позивача-3: Західного офісу Держаудитслужби з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Яворина” про визнання недійсним договорів від 21.01.2019 № 1/19, № 2/19, № 3/19, укладених між ТзОВ “Яворина” та Дошкільним навчальним закладом с. Любині.

Прокурор зазначає, що спірні договори про закупівлю товарів за бюджетні кошти укладено сторонами з порушеннями ст. ст. 656, 669 Цивільного кодексу України, ст. ст. 179, 180 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 3 Закону України “Про публічні закупівлі”, п. 1 розділу II Порядку визначення предмету закупівлі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.03.2016 № 454, оскільки у договорах сторонами не визначено конкретне найменування та кількість продукції, що є предметом відповідних договорів.

Таким чином, враховуючи зазначені порушення, з метою захисту державного та суспільного інтересів прокуратура звернулася з цим позовом до суду.

Позиція позивачів у справі.

Відділ освіти Яворівської районної державної адміністрації Львівської області та Західний офіс Держаудитслужби у поданих до суду заявах позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Дошкільний навчальний заклад с. Любині своєї позиції щодо заявленого прокуратурою позову не висловив, однак, у своїх поясненнях від 04.06.2019 повідомив про часткове виконання сторонами оспорюваних договорів, а саме: по договору № 1/19 на суму 23 838, 70 грн, по договору № 2/19 на суму 27 271, 99 грн та по договору № 3/19 на суму 18 470, 57 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач, у своєму відзиві на позовну заяву від 16.05.2019, позовні вимоги визнав повністю та просив суд позов задоволити.

Обставини справи встановлені судом.

Між ТзОВ “Яворина” (за договором – продавець) та Дошкільним навчальним закладом с. Любині (за договором – покупець) 21.01.2019 було укладено договори № 1/19, № 2/19 та № 3/19, за умовами п. 1.1. яких, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити продукти харчування (далі - товар) згідно накладної, яка є невід'ємною частиною відповідної угоди.

У пункті 7 договорів № 1/19 та № 2/19 зазначено, що вартість кожного з договорів становить 45 000, 00 грн. Згідно п. 7 договору № 3/19, його вартість становить 26 615, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, до кожного із зазначених договорів додається підписана сторонами специфікація, яка є додатком № 1 до відповідного договору. У специфікаціях визначено найменування товару та ціну за одиницю кожного виду товару.

Відповідно до п. 6 вказаних договорів, товар, що постачається за цією угодою, відвантажується в адресу покупця в термін та в кількості згідно додаткової усної чи письмової згоди продавця та покупця.

У п. 11 кожного з вищезазначених договорів сторони погодили, що вказані договори діють з моменту їх підписання до 31.12.2019 р.

Зважаючи на те, що у вищевказаних договорах сторонами конкретно не визначено предмет закупівлі та кількість продукції що підлягає передачі по кожному з договорів, при тому, що покупцем за вказаними договорами є Дошкільний навчальний заклад с. Любині, який фінансується з державного бюджету, Городоцька місцева прокуратура, посилаючись на порушення норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України “Про публічні закупівлі” та Порядку визначення предмету закупівлі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.03.2016 № 454, звернулася з цим позовом до суду про визнання спірних договорів недійсними.

Правові підстави звернення прокуратури з позовом до суду.

Право на звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно зі ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі, обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Частиною 4 ст. 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Обгрунтовуючи підстави звернення прокуратури з даним позовом в інтересах держави в особі Відділу освіти Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, Дошкільного навчального закладу с. Любині та Західного офісу Держаудитслужби, представник прокуратури зазначив, що порушення інтересів держави полягає в тому, що Дошкільним навчальним закладом с. Любині під час проведення зазначених закупівель продуктів харчування порушено вимоги чинного законодавства, принципи максимальної ефективності та економії, що створює ризик до протиправного витрачання коштів бюджету, нераціонального та неефективного їх використання.

При цьому, позивачами, як уповноваженими органами на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, не вживались належні заходи з метою усунення порушень в межах своїх повноважень. Так, Відділ освіти Яворівської районної державної адміністрації Львівської області у даному випадку є головним розпорядником бюджетних коштів, виділених для забезпечення діяльності Дошкільного навчального закладу с. Любині, який зобов'язаний забезпечувати ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів. Західний офіс Держаудитслужби уповноважений на реалізацію державного фінансового контролю, зокрема, через здійснення перевірки державних закупівель, в тому числі за дотриманням законодавства про державні закупівлі. При цьому, вказаний орган повинен вживати в установленому порядку відповідні заходи для усунення виявлених під час здійснення фінансового контролю порушень законодавства. Водночас, представник прокуратури вказує на невикористання належного позивачам права на звернення з позовом до суду про визнання недійсними договорів.

Із зазначеного прокурором обґрунтування вбачається, що даний позов спрямований на захист економічних та суспільний інтересів держави, оскільки, протиправне витрачання бюджетних коштів, призведе до їх нецільового використання.

Наведене свідчить про наявність визначених законом підстав для застосування органами прокуратури представницьких повноважень в інтересах держави та звернення до суду із вказаним позовом.

Норми права та мотиви з яких виходить суд при ухваленні рішення.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України). Згідно зі ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Проаналізувавши оспорювані договори від 21.01.2019 № 1/19, № 2/19 та № 3/19, виходячи із суті зобов'язання сторін за цими договорами, суд дійшов висновку, що вони за своєю правовою природою відносяться до договорів поставки.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як передбачено ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем в майбутньому.

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Згідно ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами – юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Стороною оспорюваних у даній справі договорів (покупцем) є Дошкільний навчальний заклад с. Любині, який є розпорядником бюджетних коштів, у зв'язку з чим, закупівля товарів за цими договорами здійснювалась за рахунок коштів бюджету.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлено Законом України "Про публічні закупівлі” (далі - Закон), метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно п. п. 9, 18 ч. 1 ст. 1 Закону, замовниками є органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів. Предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції або пропозиції на переговорах (в разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону, він застосовується:

- до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень;

- до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.

Під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору.

Відповідно до п.1 розділу II Порядку визначення предмету закупівлі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.03.2016 № 454, з урахуванням змін внесених згідно наказу Мінекономрозвитку від 19.12.2016 № 2092, предмет закупівлі товарів і послуг визначається замовником згідно з пунктами 17 і 32 частини першої статті 1 Закону та на основі національного класифікатора України ДК 021:2015 “Єдиний закупівельний словник”, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23 грудня 2015 року № 1749 (далі – Єдиний закупівельний словник), за показником четвертої цифри основного словника із зазначенням у дужках конкретної назви товару чи послуги.

Згідно ч. 5 ст. 259 ГК України, складовою частиною національної системи класифікації є національні класифікатори. Національні класифікатори та процедури їх розроблення затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку.

Національний класифікатор України “Єдиний закупівельний словник” ДК 021:2015, затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015 № 1749, призначений для стандартизації опису в договорах (контрактах) предмета державних закупівель, забезпечування більшої прозорості процедур закупівель товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що при здійсненні закупівель товару замовником - Дошкільним навчальним закладом с. Любині, при укладанні оспорюваних договорів не визначено конкретний предмет закупівлі відповідно до вимог вищевказаного законодавства на підставі Національного класифікатора України «Єдиний закупівельний словник» ДК 021:2015. Крім того, у спірних договорах не визначено кількість продукції, що є предметом цих договорів. Зазначене не відповідає принципам здійснення закупівель, визначених у ст. 3 Закону України “Про публічні закупівлі”, а саме: відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель.

Укладення Дошкільним навчальним закладом с. Любині оспорюваних договорів на поставку продуктів харчування, за відсутності визначеного конкретного предмета закупівлі та кількості продукції, суперечить вимогам ст. 2 та ст. 3 Закону України “Про публічні закупівлі”, п. 1 розділу II Порядку визначення предмету закупівлі.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та орган і місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність па підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно абзацу 4 пункту 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними” від 29.05.2013 № 11, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін (п. 2.5.1. вказаної постанови).

За результатом розгляду даної справи та дослідження доказів у справі суд встановив, що договори від 21.01.2019 № 1/19, № 2/19 та № 3/19 про закупівлю товарів за кошти бюджету між Дошкільним навчальним закладом с. Любині та ТзОВ “Яворина” укладено сторонами з порушеннями ст. ст. 656, 669 Цивільного кодексу України, ст. ст. 179, 180 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 3 Закону України “Про публічні закупівлі”, п. 1 розділу II Порядку визначення предмету закупівлі. Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість даного позову та наявність правових підстав для визнання вищезазначених договорів недійсними.

Відповідно до ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, в силу прямої вказівки закону договір, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Таким чином, часткове виконання умов оспорюваних договорів не виключає можливість визнання їх недійсними за рішенням суду, відтак, оспорювані договори вважаються недійсним з моменту їх укладення.

Щодо розподілу судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що за подання даного позову до суду Прокуратурою Львівської області було сплачено судовий збір в розмірі 5 763, 00 грн, згідно платіжного доручення від 21.03.2019 № 498.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

На підставі зазначеного, враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду даної справи по суті, суд вважає за доцільне повернути Прокуратурі Львівської області з державного бюджету 50 % від суми судового збору, сплаченого нею за подання даного позову, що становить 2 881, 50 грн.

Щодо решти суми судового збору в розмірі 2 881, 50 грн суд зазначає, що відповідно до ст. 129 ГПК України, така підлягає відшкодуванню відповідачем.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 130, 185, 191, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір від 21.01.2019 № 1/19, укладений між Дошкільним навчальним закладом с. Любині (81037, Львівська область, Яворівський район, с. Любині, вул. Застав, б. 17, код ЄДРПО 41645782) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Яворина” (81053, Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Степана Бандери, б. 36, код ЄДРПОУ 31876446) на суму 45 000, 00 грн.

3. Визнати недійсним договір від 21.01.2019 № 2/19, укладений між Дошкільним навчальним закладом с. Любині (81037, Львівська область, Яворівський район, с. Любині, вул. Застав, б. 17, код ЄДРПО 41645782) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Яворина” (81053, Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Степана Бандери, б. 36, код ЄДРПОУ 31876446) на суму 45 000, 00 грн.

4. Визнати недійсним договір від 21.01.2019 № 3/19, укладений між Дошкільним навчальним закладом с. Любині (81037, Львівська область, Яворівський район, с. Любині, вул. Застав, б. 17, код ЄДРПО 41645782) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Яворина” (81053, Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Степана Бандери, б. 36, код ЄДРПОУ 31876446) на суму 26 615, 00 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Яворина” (81053, Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Степана Бандери, б. 36, код ЄДРПОУ 31876446) на користь Прокуратури Львівської області (79005, м. Львів, проспект Шевченка, буд. 17/19, код ЄДРПОУ 02910031) судовий збір в розмірі 2 881, 50 грн.

6. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

7. Повернути Прокуратурі Львівської області (79005, м. Львів, проспект Шевченка, буд. 17/19, код ЄДРПОУ 02910031) з Державного бюджету України 2 881, 50 грн судового збору, про що винести відповідну ухвалу після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 24.06.2019.

          Суддя Манюк П.Т.