Рішення

від 20.06.2019 по справі 922/409/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/409/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Лепенець К.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "DIQ"(61184, м. Харків, вул. Командарма Корка, 48/2,к.216)

до Державної установи "Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор'єва Національної академії медичних наук України (ДУ ІМР НАМН) (61024, м.Харків, вул. Пушкінська, 82)

про зобов'язання вчинити певні дії

за участю представників:

позивача - Дяків А. Б. директор;

відповідача - Халабурдін С. В. адвокат;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «DIQ», м. Харків (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Державної установи «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор'єва Національної академії медичних наук України», м. Харків (далі – Відповідач) з вимогами про зобов'язання виконати дії, передбачені п.2.3.2 договору про передачу обладнання у тимчасове користування №017 від 28.07.2009р., а саме:

- за власні кошти здійснити ремонт біохімічного аналізатора Ехрres Рlus «Вауеr Diagnostics» (№11182) в сертифікованому центрі з ремонту та обслуговуванню зазначеного обладнання;

- за власні кошти здійснити ремонт хемілюмінісцентного аналізатора АСS: ADVIA CENTAUR (№1381) в сертифікованому центрі з ремонту та обслуговуванню зазначеного обладнання.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.06.2018р. визначено розглядати справу №922/409/17 за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.08.2018р. (повний текст підписано 30.08.2018р.) у справі №922/409/17 у задоволені позовних вимог Приватного підприємства «DIQ» відмовлено в повному обсязі.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2018 року апеляційну скаргу Приватного підприємства «DIQ», м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 20.08.2018р. (повний текст підписано 30.08.2018р.) у справі №922/409/17 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 20.08.2018р. (повний текст підписано 30.08.2018р.) у справі №922/409/17 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 05.03.2019 року, касаційну скаргу Приватного підприємства "DIQ" задоволено. Рішення Господарського суду Харківської області 20.08.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2018 у справі № 922/409/17 скасовано, справу направлено до Господарського суду Харківської області на новий розгляд.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2019, для розгляду справи № 922/409/17 визначено суддю Присяжнюка О.О.

Ухвалою господарського суду від 27.03.2019 року, призначено справу № 922/409/17 до розгляду в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін. Почато у справі № 922/409/17 підготовче провадження і призначити підготовче засідання "23" квітня 2019 р. о 10:30.

В судовому засіданні 23.04.2019 постановлено протокольну ухвалу про перерву в підготовчому засіданні на підставі ч. 5 ст. 183 ГПК України до 10.05.2019 о 12:00 год.

В порядку статей 120-121 ГПК України сторони повідомлені про дату та час наступного підготовчого засідання ухвалами суду від 23.04.2019.

В судовому засіданні 10.05.2019року,постановлено протокольну ухвалу, якою продовжено строк підготовчого провадження у справі № 922/409/17 на тридцять днів. Підготовче засідання відкладено на "28" травня 2019 р. о 10:00 .

В судовому засіданні 28.05.2019 постановлено протокольну ухвалу про перерву в підготовчому засіданні на підставі ч. 5 ст. 183 ГПК України до 11.06.2019 о 10:00 год.

В порядку статей 120-121 ГПК України сторони повідомлені про дату та час наступного підготовчого засідання ухвалами суду від 28.05.2019.

В судовому засіданні 11.06.2019 постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи у судовому засіданні по суті 20.06.2019 року.

В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені на наступне судове засідання ухвалами від11.06.2019.

18.06.2019 року від директора Приватного підприємства "DIQ", через канцелярію суду (вх.№14852) надійшла заява про надання доказів.

Господарським судом залишено вищевказану заяву, без розгляду на підставі ч.2 ст.207 ГПК України.

В призначене судове засідання 20 червня 2019 року з`явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити та представник відповідача, який в повному обсязі заперечував в задоволені позовних вимог.

Враховуючи достатність часу наданого учасникам судового процесу для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені усі належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 20.06.2019р. відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та представника, який заперечував проти позову повністю, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

20.08.2018 Господарський суд Харківської області прийняв рішення (залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2018) про відмову в задоволенні позовних вимог.

Рішення мотивовані недоведенням обставин невиконання Відповідачем своїх обов'язків за Договором та виходу переданого за цієї угодою обладнання з ладу саме протягом дії Договору, через що відсутні підстави для зобов'язання Відповідача виконати умови Договору щодо здійснення ремонту цього обладнання, а тому відсутність порушеного права Позивача у цьому спорі виключає застосування до спірних правовідносин позовної давності, клопотання про що заявив Відповідач. При цьому суди вказали на відсутність в Договорі положень, які б прямо чи опосередковано закріплювали б обов'язок користувача (Відповідача) вносити на користь власника (Позивача) плату за користування обладнанням (Пристроями 1, 2), тому Договір за своєю правовою природою не є договором оренди. Сторони Договору, визначивши умови цієї угоди, висловили свою волю на те, що їх відносини за Договором не є відносинами оренди, через що відхилені твердження Позивача про застосування до Договору норм, що регламентують відносини за договором оренди. Також суди вказали на те, що строк дії Договору 5 років з дня його підписання, а саме з 28.07.2009, через що Договір припинив свою дію 28.07.2014, що також підтверджується й іншими доказами, згідно з якими Позивач стверджує про припинення дії Договору з вказаної дати та вимагає повернення переданого за ним Відповідачу обладнання. Суди врахували, що після припинення дії Договору Пристрій 2 був повністю функціональним, а протягом дії Договору жодних скарг та претензій з боку Позивача Відповідачу, у тому числі з приводу несправності Пристроїв 1, 2 та щодо виконання ним обов'язків з ремонту чи заміни цього обкладання направлено та заявлено не було. Позивач не надав доказів виконання ним власних обов'язків за Договором щодо сервісного обслуговування обладнання за власний рахунок, щодо причин несправності Пристроїв 1, 2 та причинного зв'язку між невиконанням Позивачем своїх обов'язків та виходом обладнання з ладу.

Погоджуючись з наведеними висновками суду першої інстанції, апеляційний суд додав, що відсутність в Договорі умови щодо розміру орендної плати та його зв'язку зі строком оренди, відсутність посилання на періодичність здійснення зустрічного надання послуг стороні за Договором або контрагентам, а також відсутність в Договорі умов щодо передачі у власність об'єктів матеріального світу як орендної плати виключає погодження сторонами Договору умови щодо орендної плати як обов'язкові та істотної умови договору оренди, а відповідно і виключає кваліфікацію Договору як договору оренди (найму).

Не погоджуючись з висновками рішеннями судів попередніх інстанцій позивач -Приватне підприємство "DIQ"подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 20.08.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2018 і передати справу на новий розгляд.

Постановою Верховного Суду від 05.03.2019 року, касаційну скаргу Приватного підприємства "DIQ" задоволено. Рішення Господарського суду Харківської області 20.08.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2018 у справі № 922/409/17 скасовано, справу направлено до Господарського суду Харківської області на новий розгляд.

Вирішуючи питання щодо передання справи на новий розгляд суд виходив з того, що суди попередніх інстанцій:

-не дослідили та не надали оцінки доказам у справі, а саме Договору стосовно того, чи встановлював він обов'язок користувача (Відповідача) повернути Пристрої 1, 2 у належному стані після закінчення строку дії Договору; умовам щодо порядку повернення пристроїв.

-суди передчасно поклали обов'язок доведення вини за вихід Пристроїв 1, 2 з ладу на Позивача, не встановивши, чи вийшли вони з ладу під час користування ними Відповідачем під час дії Договору, чи в умовах, коли строк Договору сплив, а у Відповідача відпали підстави для подальшого користування цим обладнанням, а виник обов'язок повернути обладнання. Суди не дослідивши при цьому умови Договору щодо відповідальності (відповідальної особи) за неповернення обладнання за Договором після закінчення строку його дії, а відповідно і щодо відповідальності за пошкодження (несправність) Пристроїв 1, 2 після закінчення строку дії Договору у разі його неповернення власнику – Позивачу за його вимогою. Суди також не дослідили і не надали оцінку доказу - сервісному звіту, датованому 28.10.2014, тобто після встановленої судами дати спливу строку Договору, констатувавши лише, що відповідно до нього Пристрій 2 є повністю функціональним.

Відповідно до статті 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Таким чином, виконуючи вказівку Верховного Суду щодо необхідності всебічного, повного і об'єктивного встановлення та дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

28.07.2009р. між Приватним підприємством «DIQ» (Власник) та Державною установою «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор'єва Національної академії медичних наук України» (Користувач) було укладено договір про передачу устаткування в тимчасове користування №017 (договір – а.с.а.с.11, 12 т.1), відповідно до розділу 1 якого, на період дії даного договору Власник передає Користувачу у тимчасове користування біохімічний аналізатор автомат Expres Plus «Bayer Diagnostics» (№11182) вартістю 130000,00грн., і хемілюмінесцентний аналізатор ACS: CENTAUR (№1381) вартістю 500000,00грн. (обладнання з комплектом витратних матеріалів) на умовах того, що Користувач проводитиме обстеження своїх пацієнтів на аналізаторах Власника, а Власник зможе замовляти Користувачу проведення досліджень біологічних рідин на аналізаторах, які знаходяться у Користувача, в рамках дослідницьких програм, що проводяться Власником або його авторизованими представниками.

У п.2.2. договору сторони встановили, що Власник має право просити Користувача про надання послуг з виконання для нього (або СПД Тисячника М.Л., СПД Михайленко М.С.) робіт з дослідження біохімічних рідин на обладнанні Власника на взаємозаліковій схемі по техзавданню, наданому СПД чи Власником.

Згідно з п.2.3.1. договору, в межах строку його дії, сервісне обслуговування обладнання виконується за рахунок Власника, в той час, відповідно до п.2.3.2. означеного договору, при поломці і виході з ладу приладу або окремих його елементів не з вини Власника, ремонт, заміна (повна або часткова) проводиться за рахунок Користувача. У п. 2.4.3. договору було погоджено, що для того, щоб уникнути пошкодження та передчасного виходу з ладу обладнання, Користувач не має права: залучати до ремонту служби сервісу та ремонту не схвалені Власником.

Даний договір вступає в дію з моменту його підписання і діє протягом 5 років з дня підписання (п.3.1. договору). Положення про подальше автоматичне продовження дії договору після означеного строку, договір не містить, так само, як матеріали справи не містять і окремих угод про продовження такого строку, з огляду на що місцевим судом було встановлено, строк дії договору закінчився 28.07.2014р., хоча обладнання і після цього продовжувало перебувати у Відповідача.

На виконання умов означеного договору, актом приймання-передачі обладнання від 28.07.2009р. Приватне підприємство «DIQ» передало, а Державна установа «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор'єва Національної академії медичних наук України» отримала у тимчасове користування біохімічний аналізатор автомат Expres Plus «Bayer Diagnostics» (№11182) вартістю 130000,00грн. і хемілюмінесцентний аналізатор ACS: CENTAUR (№1381) вартістю 500000,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що актом діагностики обладнання від 09.04.2015р., складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтермедика-Україна» встановлено, що біохімічний аналізатор Expres Plus «Bayer Diagnostics» (№11182) знаходиться у несправному стані та експлуатації не підлягає.

Окрім того, актом огляду медичного обладнання від 12.12.2016р., складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Наміком» встановлено, що обладнання, яке належить Позивачу та знаходиться у Державної установи «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор'єва Національної академії медичних наук України» за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 82 перебуває у несправному стані та експлуатації не підлягає.

23.12.2016р. Позивач звернувся до Відповідача з претензією №1 про відновлення майнових прав Власника по договору про передачу обладнання у тимчасове користування №017 від 28.07.2009р. шляхом здійснення ремонту переданого обладнання, що є предметом цього договору у відповідному сертифікованому центрі за рахунок коштів Відповідача, як Користувача на підставі п.2.3.2. договору. На теперішній час зазначена вимога залишена Відповідачем без задоволення.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Позивач стверджує, що «згідно п. 2.3.2. Договору ремонт обладнання здійснюється за рахунок користувача».

Як вбачається із умов Договору в межах строку дії договору(п.2.3.) при поломці та виході з ладу пристрою чи окремих його елементів не з вини Власника ремонт, заміна (повна або часткова) виконується за рахунок Користувача(п.п.2.3.2.) .

Тобто, для виникнення в період чинності Договору обов'язку Відповідача з проведення ремонту Пристроїв 1 і 2 необхідні такі умови: вихід з ладу обладнання в межах строку дії Договору та відсутність вини Позивача у несправності обладнання.

При цьому, згідно з п. 3.1. Договору (укладеного 28.07.2009) він діє протягом 5 років з дня його підписання. Тобто Договір припинив свою дію 28.07.2014.

Відповідно, вимагаючи виконання відповідачем п. 2.3.2. Договору, позивач має довести, що вихід з ладу Пристроїв 1 і 2 стався під час дії Договору, тобто до спливу його строку 28.07.2014, та не з вини Позивача.

Між тим, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували вихід з ладу Пристроїв 1 і 2 саме під час дії Договору, як і доказів належного виконання Позивачем передбаченого п. 2.3.1. Договору обов'язку здійснення сервісного обслуговування обладнання за рахунок Власника.

Так, в Акті діагностики обладнання від 09.04.2015, складеному сервісною компанією ТОВ «Інтермедика-Україна» щодо Пристрою 1, зазначено, що на момент проведення діагностики пристрій не експлуатувався; технічне обслуговування не проводилося; запит на проведення технічного обслуговування даного аналізатора до сервісного центру не надходив.

При цьому, ані Договір, ані Акт передачі-приймання обладнання до нього від 28.07.2009 не фіксують стан пристроїв 1 і 2 на момент їх передачі в користування Відповідачу. Тобто зміст зазначених документів не дозволяє встановити стан і ступінь придатності обладнання до експлуатації на момент його отримання Інститутом.

Суд зазначає, що Договором не встановлено ані обов*язку відповідача повернути Пристрої 1 і 2 у належному стані після закінчення дії Договору, ані порядку такого повернення, ані відповідальності Інституту за неповернення обладнання.

За змістом актів приймання-передачі обладнання (повернення майна) від 12.12.2016 і супровідного листа до них (за підписами директора Приватного підприємства «DIQ») несправність Пристроїв 1 і 2 зафіксована за результатами їх безпосереднього огляду в приміщенні Інституту за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 82.

З акта огляду медичного обладнання від 12.12.2016 № 122/07 вбачається, що його технічна діагностика була проведена 12.12.16 в Інституті за адресою: Харків, вул. Пушкінська, 82.

Таким чином, наявні у справі докази не дозволяють встановити, що вихід з ладу Пристроїв 1 і 2 відбувся саме в період користування ними Відповідачем під час дії Договору, а також виключити вину Позивача в несправності обладнання. Це свідчить про безпідставність обґрунтування позовних вимог посиланнями на закріплений п. 2.3.2. Договору обов'язок Інституту.

Cуд доходить висновку, що Договір припинив свою дію через 5 років з дня його укладання (28 липня 2009 року), а саме 28 липня 2014 року. Тобто з 29 липня 2014 року Договір є нечинним, а зобов'язання сторін за Договором припиненими.

При цьому, як підтверджується матеріалами справи, всупереч твердженням позовної заяви, позивач неодноразово визнавав факт припинення дії Договору.

Так, в адресованому відповідачу листі № 30-11\30.11.15 директором ПП "DIQ" зазначено, що з 2015 року обладнання відповідачем не експлуатується і договір на використання Обладнання не було продовжено на 26\11\2015. В Акті прийому-передачі обладнання (повернення майна) за Договором від 12.12.2016, підписаному від імені ПП "DIQ" та ТОВ "Наміком" , зазначено: "В связи с прекращением Договора № 017 от 28.07.2009г. "о передаче оборудования во временное пользование...".

Матеріали справи свідчать, що вже після спливу строку Договору Пристрій 2 перебував у належному стані. Так. сервісний звіт сертифікованого ТОВ «Гемо Медіка Солюшенс» від 28.10.2014, складений через три місяці після закінчення дії Договору 28.07.2014, в якому замовником вказане Приватне підприємство «DIQ» , засвідчив повну функціональність Пристрою 2.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Господарський суд враховує встановлену ст.204 Цивільного кодексу України та неспростовану в межах цієї справи в порядку ст.215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, суд вважає його належною у розумінні ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін.

Господарським судом при новому розгляді справи не встановлено, що настання такої поломки/виходу з ладу обладнання відбулося в межах строку дії договору, який визначає згідно ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України та ч.7 ст.180 Господарського кодексу України хронологічні межі зобов'язань Відповідача за п.2.3.2 договору, твердження про порушення якого покладено в основу позовних вимог.

В порушення вимог ст.ст.73, 74 Господарського процесуального кодексу України Позивач не надав належних та допустимих доказів наявності відповідних обставин, що не дає підстав стверджувати про наявність зі сторони Відповідача порушень зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа передана на новий розгляд до місцевого господарського суду, розподіл судових витрат у справі, в тому числі, й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви згідно квитанції № 17123923 від 31.01.2017 у розмірі 3200,00 грн., за подання апеляційної скарги згідно квитанції № 19118015 від 14.09.2018 у розмірі 2643,00грн., за подання касаційної скарги згідно квитанції №1-3116Квід 03.12.2018 у розмірі 3524,00грн.

Приймаючи до уваги, що суд відмовив в задоволенні позовних повністю, судові витрати відповідно до ст. 129ГПК України, покладаються на позивача

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 13-15, 41- 46, 74, 75, 76, 77, 80, 86, 129, 207, 233, 237-241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Приватне підприємство "DIQ"(61184, м. Харків, вул. Командарма Корка, 48/2,к.216, код 31340625) .

Відповідач: Державна установа "Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор'єва Національної академії медичних наук України (ДУ ІМР НАМН) (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 82, код 02012177).

Повне рішення складено "24" червня 2019 р.

Суддя О.О. Присяжнюк