Рішення

від 12.07.2018 по справі 183/5232/17

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/5232/17

№ 2/183/754/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2018 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді - Сороки О.В.,

секретаря - Пономаренко О.О.,

розглянув, в порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 183/5232/17; провадження № 2/183/754/18; за позовом Фермерського господарства Дар до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Феликс про визнання договору оренди землі недійсним та за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Феликс до ОСОБА_1 , Фермерського господарства Дар про визнання договору оренди землі недійсним,-

в с т а н о в и в:

18.10.2017 року ФГ Дар звернулося до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Феликс , в якому просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 4,72 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , укладений між ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро Феликс (ЄДРПОУ 40561644), зареєстрований на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35676464 від 14.06.2017 року, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень внесено запис про інше речове право за № 20911481.

В обґрунтування позову ФГ Дар зазначає, що 01 вересня 2007 року між позивачем, як орендарем та ОСОБА_1 , як орендодавцем, був укладений договір оренди земельної ділянки площею 4,72 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області та належить ОСОБА_1 на праві власності, у відповідності до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 , виданого Новомосковською районною державною адміністрацією 16.05.2003 року. Договір оренди 20.12.2008 року зареєстрований у Новомосковському державному земельному кадастровому центрі, про що вчинено запис за № 04-08-126-03721, відповідач передав свою земельну ділянку та підписав відповідний акт приймання-передачі. Сторони погодили, що договір оренди укладений строком на 15 років з моменту державної реєстрації, термін дії договору спливає 20.12.2023 року. Договір оренди на момент звернення позивача до суду не розірваний, не був достроково припинений чи визнаний судом недійсним, державна реєстрація договору оренди не скасовувалася, тому позивач наполягає на тому, що саме ФГ Дар є належним орендарем земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_1 .

У 2017 року позивачу з державного земельного кадастру випадково стало відомо про наявність договору оренди земельної ділянки площею 4,72 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, укладеного 01.06.2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агро Феликс , договір зареєстрований на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35676464 від 14.06.2017 року, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень внесено запис про інше речове право за № 20911481, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав вбачається, що договір оренди між відповідачами укладено строком на 7 років з правом пролонгації та передачі в суборенду.

Позивач наполягає на тому, що ОСОБА_1 не мав права передавати в оренду земельну ділянку іншому орендодавцю до припинення орендних відносин з ФГ Дар , останній гарантував, що земельна ділянка не обтяжена, не перебуває під забороною чи в заставі, ОСОБА_1 зобов`язувався не передавати земельну ділянку в оренду іншому орендарю без згоди ФГ Дар .

Посилаючись на вимоги ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст.125 ЗК України, ст. 7, 13, 19, 31 ЗУ Про оренду землі , ст. 2 ЗУ Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ФГ Дар просить визнати договір оренди між ОСОБА_1 та ТОВ Агро Феликс від 01.06.2017 року - недійсним.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2017 року відкрите провадження у справі.

Справа у відповідності до положень п.9 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, встановленій Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII розглянута за правилами чинного ЦПК України з урахуванням вимог до заяви, в редакції ЦПК України, що діяли до набрання чинності Законом України № 2147-VIII.

05.03.2018 року ТОВ Агро Феликс звернулося до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 та Фермерського господарства Дар , в якому просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 32 від 01.09.2007 року, укладений між Фермерським господарством Дар та ОСОБА_1 , зареєстрований в Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії ДЗК, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 20.12.2008 року за № 04-08-126-03721.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що в оскаржуваному договорі оренди відсутні суттєві умови, визначені ст.15 Закону України Про оренду землі , а саме індексація орендної плати, форма платежу, порядок внесення і перегляд орендної плати, умови та строки передачі земельної ділянки орендарю, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини.

ТОВ Агро Феликс наполягає на тому, що між ФГ Дар та ОСОБА_1 не було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, що суперечить вимогам ст.17 Закону України Про оренду землі .

Посилаючись на вимоги Закону України Про оренду землі , вимоги ст.ст. 203, 215, 216, 236 ЦК України ТОВ Агро Феликс просить визнати недійсним договір оренди землі з моменту його вчинення та вважає, що підлягає скасуванню державна реєстрація Договору оренди № 32 від 01.09.2007 року.

Ухвалою суду від 05.03.2018 року зазначені позови об`єднані в одне провадження(а.с. 62-63).

Відповідачем ТОВ Агро Феликс подано відзив на позов ФГ Дар (а.с. 32-34), у якому представник відповідача посилається на те, що їх підприємству відомо про те, що ФГ Дар декілька років фактично не використовує земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 , не сплачує орендну плату ОСОБА_1 , як у грошовому вигляді, так і в натуральному, не сплачує податки, як податковий агент ОСОБА_1 . В задоволенні позову просили відмовити.

У відповіді на відзив Фермерське господарство Дар звертає увагу суду на предмет та підстави свого позову, факт виконання чи невиконання позивачем умов договору оренди не являється предметом розгляду справи, сам власник земельної ділянки з цього приводу не має жодних претензій до підприємства, в тому числі і в частині цільового використання земельної ділянки чи оплати орендної плати. ТОВ АФ Агро Феликс не є стороною правочину, тому об`єктивно не може робити висновки щодо порушення Фермерським господарством Дар своїх обов`язків за договором.

У відзиві на зустрічну позовну заяву (а.с. 78-79) Фермерське господарство Дар посилається на те, що ОСОБА_1 жодного разу не звертався до суду з позовом про визнання договору оренди землі недійсним, зміну його умов тощо, взаємовідносини, що виникли між ФГ Дар та ОСОБА_1 не можуть стосуватися прав ТОВ Агро-Феликс , який не стороною договору оренди від 01.09.2007 року. В задоволенні зустрічного позову просить відмовити.

За результатами підготовчого провадження ухвалою суду від 20.06.2018 року справу призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання представник позивача - ФГ Дар не з`явилася, до початку розгляду справи по суті звернулася до суду з клопотанням про розгляд справи у її відсутність, позов підтримала.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома.

В судове засідання представник відповідача - ТОВ Агро-Феликс не з`явився, повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома.

У відповідності до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Підстав для відкладення розгляду справи, визначених ч.2 ст. 223 ЦПК України судом не знайдено, а тому суд розглянув справу, у відповідності до п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України.

Суд, оцінивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у свій сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Суду надано копію державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 , виданого на підставі розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації № 190 від 04.03.2003 року, у відповідності до якого ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки площею 4,720 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Державний акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 16.05.2003 року за № 01:03:126:00896 року (а.с. 7).

01 вересня 2007 року ОСОБА_1 уклав з Фермерським господарством Дар договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 15 років з моменту державної реєстрації договору. Договір посвідчений у Попасненській сільській раді Новомосковського району Дніпропетровської області, зареєстрований у Новомосковському районному відділі Дніпропетровської філії центру ДЗК, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 20.12.2008 року за № 04:08:126:03721, містить підпис директора та печатку НДЗКЦ. (а.с. 5,6).

01 червня 2017 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Феликс було укладено договір оренди землі № АФ-1/01, у відповідності до якого Орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку площею 4,7200 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (а.с. 111-112), до зазначеного договору суду надано акт прийому-передачі об`єкта за договором оренди без дати та номеру (а.с. 113).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 , вбачається здійснення державної реєстрації укладеного 01.06.2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агро Феликс договору оренди. Договір зареєстрований на підставі рішення приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевича Є.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35676464 від 14.06.2017 року, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень внесено запис про інше речове право за № 20911481.

До правовідносин, що виникли між сторонами за основним позовом, суд вважає за необхідне застосувати наступні норми права, а саме.

Частиною 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки та орендарем.

Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України .

За змістом ч.2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

У відповідності до вимог ст.ст. 13, 14, 16, 19 ЗУ Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Відповідно до вимог ст.ст. 17, 18 цього ж Закону, що діяли станом на час укладання договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ФГ Дар - передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання передачі. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до вимог ст.ст. 124, 125 ЗК України, що діяла станом на 20.12.2008 року, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 31 ЗУ Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Статтею 3 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , в редакції від 04.07.2012 року, передбачено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень. Норми цієї статті, що діють на сьогодні передбачають, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті.

Детальний аналіз поданих доказів, доводить суду, що договір оренди земельної ділянки кадастровий номер площею 4.72 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 01 вересня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Дар строком на 15 років з моменту державної реєстрації, зареєстрований у Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 04 травня 2009 року за № 04-09-126-01926 (а.с. 4), - не припинено та не розірвано на момент укладення оспорюваного договору оренди цієї ж земельної ділянки між ОСОБА_1 та ТОВ Агро-Феликс станом на 01 червня 2017 року.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він визнаний судом недійсним (оспорюваний правочини).

Правочини поділяються за ступенем недійсності на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні, які можуть бути визнані судом недійсними за певних умов (оспорювані).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 215 ЦК України, на які позивач посилається у своєму позові, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідач ОСОБА_1 , на виконання вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України, будучи належним чином повідомленим про наявність спору в суді, на навів жодних доводів на спростування обставин, встановлених в суді щодо правомірності дій ФГ Дар при використанні земельної ділянки на умовах оренди, суду не надано доказів припинення чи розірвання договору оренди між ФГ Дар та ОСОБА_1 , а відтак, укладений 01.06.2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агро-Феликс договорі оренди земельної ділянки , порушує право позивача ФГ Дар на використання зазначеної земельної ділянки в спосіб, передбачений умовами договору та закону, тому саме ФГ Дар має право на оспорювання цього договору.

Відповідно до вимог ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Як зазначалося вище, договір оренди земельної ділянки кадастровий номер площею 4.72 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 01 вересня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Дар строком на 15 років з моменту державної реєстрації, не припинено та не розірвано, а тому на момент укладення оспорюваного договору оренди цієї ж земельної ділянки між ОСОБА_1 та ТОВ Агро-Феликс , тобто станом на 01.06.2017 року, жодних правових підстав для укладення оспорюваного договору оренди між цими сторонами не було.

Судом встановлено, що означена земельна ділянка вже перебувала в оренді ФГ Дар , що свідчить про порушення прав позивача на вільне розпорядження її земельною ділянкою.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ФГ Дар є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи зустрічний позов ТОВ Агро-Феликс до ОСОБА_1 та ФГ Дар , суд з урахуванням вже викладених норм права вище, вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України, докази встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

А згідно вимог ст. 82 ЦПК України - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому слід виходити з положень ст. 11 ЦК про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків. Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об`єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №1-10/2004, визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення докористування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий аспект захисту права полягає в тому, що згідно зі ст. 19 ЦПК України загальні суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК).

Суду не доведено наявність порушених прав відповідача ТОВ Агро-Фелик при укладенні договору оренди між ФГ Дар та ОСОБА_1 у вересні 2007 року, а тому зустрічний позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов Фермерського господарства Дар до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Феликс про визнання договору оренди землі недійсним, - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі № АФ-1/01 від 01.06.2017 року, укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро Феликс (ЄДРПОУ 40561644), зареєстрований на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , індексний номер 35676464 від 14.06.2017 року, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень внесено запис про інше речове право за № 20911481.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Фермерського господарства Дар (ЄДРПОУ 20209819) судовий збір у розмірі 800 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Феликс на користь Фермерського господарства Дар (ЄДРПОУ 20209819) судовий збір у розмірі 800 грн.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Агро Феликс у задоволенні позову до ОСОБА_1 , Фермерського господарства Дар про визнання договору оренди землі недійсним.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд в тридцятиденний термін з дня його проголошення.

Суддя Сорока О.В.